Постанова № 70710836, 26.10.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАК-ЕНЕРГЕТИКА", Третя особа: Державна податкова інспекція в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про стягнення 107730,72грн.

ВСТАНОВИВ:

08.09.2017р. Головне управління ДФС у Дніпропетровській області звернулося з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАК-ЕНЕРГЕТИКА», Третя особа: Державна податкова інспекція в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області та просить стягнути з рахунків відповідача у банках, що обслуговують такого платника податків податковий борг у розмірі 107730,72 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач перебуває на обліку у Державній податковій інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпра та має податковий борг у загальній сумі 107730,72 грн., зокрема, з податку на житлову нерухомість за самостійно задекларованими податковими зобов’язаннями по податковій декларації №9006237776 від 28.01.2016р. по термінах сплати до 29.04.16р., до 29.07.16р., до 29.10.16р., до 29.01.17р. в сумі по 685,34 грн. щоквартально у загальній сумі 2741,37 грн.; податковий борг по податку на нежитлову нерухомість по податковій декларації №9024190355 від 20.02.2017р. в сумі 1589,20 грн. по терміну сплати 29.04.2017р., по податковій декларації №9049361642 від 27.03.2017р. в сумі 529,74 грн. по терміну сплати 29.04.2017р. Крім того, у зв’язку з несплатою грошових зобов’язань відповідачу відповідно до пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України нарахована пеня у розмірі 102870,41 грн. У зв’язку з несплатою відповідачем податкового боргу, податковим органом відповідно до вимог ст. 59 Податкового кодексу України була сформована податкова вимога №6717-17 від 24.11.2016р., яка була направлена відповідачеві, проте залишилась несплаченою у встановленому законом порядку, а тому позивач просив стягнути вищевказану суму податкового боргу у судовому порядку згідно до вимог ст.ст. 14, 19, 20, 41, 95 Податкового кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала, в усних та письмових запереченнях просила у задоволенні даного адміністративного позову відмовити посилаючись на те, що при заповненні податкової декларації №9020817590 від 23.02.2015р. було визначено помилково суму податку замість 604,88 грн. було визначено 60488,91 грн. у зв’язку з чим 25.02.2015р. було подано уточнюючу декларацію №9022942026 з виправленням помилки та податкову декларацію №9276975463 від 29.03.2017р. та зменшено податкове зобов’язання згідно до вимог п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України. Фактично було сплачено податок в сумі 4559,10 грн. за платіжними дорученнями №1625 від 30.12.2015р. на суму 605,90 грн., №2662 від 25.06.2015р. на суму 605,90 грн., №4596 від 29.04.2016р. на суму 686,00 грн., №257 від 01.12.2016р. на суму 684,05 грн., №5275 від 28.10.2016р. на суму 685,35 грн., №4934 від 29.07.2016р. на суму 686,00 грн., №3267 від 30.09.2015р. на суму 605,90 грн., №1307 від 31.03.2017р. на суму 2118,94 грн., що відповідає сплаті всіх зобов’язань платника податків перед бюджетом. Представник відповідача зазначає, що оплата податкових зобов’язань за 2015-2016рр. здійснювалась платником податків своєчасно згідно вищевказаних платіжних доручень. З огляду на своєчасність та повноту сплати грошових зобов’язань представник відповідача вважає, що застосування до підприємства пені за несвоєчасну сплату податкового боргу є безпідставним.

Третя особа в судове засідання не з’явилась без поважної причини, про дату , час та місце розгляду справи повідомлена належним чином 18.10.2017р., що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням (а.с. 40).

Згідно ч. 2 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

Враховуючи наведене, належне повідомлення третьої особи про дату, час та місце розгляду справи, строки розгляду і вирішення справи, встановлені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності представника третьої особи з урахуванням вимог ч. 2 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

У ході судового розгляду справи судом встановлені наступні обставини у справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДАК-ЕНЕРГЕТИКА» зареєстроване як юридична особа за адресою: Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н, с. Піщанка, вул. Степова, буд. 2А, 2Б, перебуває на податковому обліку у Новомосковській ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області та є платником податків за неосновним місцем обліку за податком на нерухоме майно, відмінне від земельних ділянок у Державній податковій інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, що підтверджується копією статуту, витягом з ЄДРПОУ від 07.07.2017р., випискою з ЄДРПОУ від 12.05.2015р. та копіями податкових декларацій з податку на нерухоме майно, відмінне від земельних ділянок від 23.02.2015р., 25.02.2015р., 28.01.2016р., 20.02.2017р., 27.03.2017р., які не оспорюються сторонами (а.с.9-12,14,15,16,17,18,53-54,56-73).

Позивач зазначає, що відповідач має податковий борг у загальній сумі 107730,72 грн., а саме:

- по податку на житлову нерухомість за податковою декларацією №9006237776 від 28.01.2016р. по термінах сплати - 29.04.16р., 29.07.16р., 29.10.16р., 29.01.17р. у загальній сумі 2741,37 грн. зі сплатою щоквартально по 685,34 грн., що підтверджується змістом копії декларації (а.с. 16);

- по податку на нежитлову нерухомість за податковою декларацією №9024190355 від 20.02.2017р. в сумі 1589,20 грн. по терміну сплати 29.04.2017р. (а.с. 17);

- по податковій декларації №9049361642 від 27.03.2017р. в сумі 529,74 грн. по терміну сплати 29.04.2017р. (а.с. 18).

Окрім того, у зв’язку з несвоєчасною сплатою узгоджених грошових зобов’язань, відповідачу відповідно до пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України нарахована пеня у розмірі 102870,41 грн., про що зазначено у обліковій картці платника податку (а.с. 19-23).

Заслухавши представників сторін, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, виходячи з наступного.

Підпунктом 265.1.1 п. 265.1 ст. 265 Податкового кодексу України передбачено, що податок на майно складається, зокрема, з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Платниками такого податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості – пп.266.1.1 п.266.1 ст. 266 ПК України.

Згідно до вимог пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, об’єктом оподаткування є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, у тому числі його частка.

Згідно пп. 266.7.5 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об’єкта/об’єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

За приписами пп. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 ПК України податкове зобов’язання за звітний рік з податку сплачується юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

Так, як свідчать матеріали справи, відповідачем на виконання вказаних вище вимог податкового законодавства були подані податкові декларації зі сплати податку на житлову нерухомість у 2016р. №9006237776 від 28.01.2016р. у якій позивач самостійно визначив суми грошових зобов’язань поквартально по 685,34 грн. із термінами сплати - 29.04.16р., 29.07.16р., 29.10.16р., 29.01.17р. на загальну суму 2741,37 грн.; подано податкову декларацію з податку на нежитлову нерухомість за 2017р. №9024190355 від 20.02.2017р. в сумі 1589,20 грн. по терміну сплати 29.04.2017р.; подано уточнюючу податкову декларацію №9049361642 від 27.03.2017р. в сумі 529,74 грн. по терміну сплати 29.04.2017р. (а.с. 15-18).

Вказані вище суми самостійно визначених грошових зобов’язань були сплачені відповідачем за платіжними дорученнями №1625 від 30.12.2015р. на суму 605,90 грн., №2662 від 25.06.2015р. на суму 605,90 грн., №4596 від 29.04.2016р. на суму 686,00 грн., №257 від 01.12.2016р. на суму 684,05 грн., №5275 від 28.10.2016р. на суму 685,35 грн., №4934 від 29.07.2016р. на суму 686,00 грн., №3267 від 30.09.2015р. на суму 605,90 грн., №1307 від 31.03.2017р. на суму 2118,94 грн., що підтверджується оригіналами наданих таких платіжних доручень (а.с. 79-85).

Таким чином, враховуючи сплату відповідачем вищевказаних грошових зобов’язань за вказаними платіжними документами у встановленому розмірі та у визначені податковим законодавством строки, суд приходить до висновку, що податковий борг за заявленими позивачем податковими деклараціями у відповідача відсутній, а отже у адміністративного суду і відсутні будь-які правові підстави для його стягнення з урахуванням наданих доказів про сплату вказаних грошових зобов’язань за наведеними у позові податковими деклараціями.

Посилання представника позивача на наявність податкового боргу по податку на житлову та нежитлову нерухомість за вищевказаними податковими деклараціями, який нібито підтверджено даними облікової картки, спростовується наданими суду оригіналами платіжних доручень, які наявні в матеріалах справи (а.с. 79-85).

Також не підлягають задоволенню і позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені нарахованої відповідачу у зв’язку з несвоєчасною сплатою узгоджених грошових зобов’язань відповідно до пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України у розмірі 102870,41 грн., виходячи з наступного.

За пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України встановлено, що нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов’язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов’язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Відповідно до пп. 129.3.1 п. 129.3 ст. 129 Податкового кодексу України, нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань.

Згідно до вимог п. 129.4 ст. 129 Податкового кодексу України, на суми грошового зобов’язання, визначеного пп. 129.1.1 п. 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов’язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що розрахунок пені повинен містити суму боргу, яка несвоєчасно сплачена відповідачем та на яку нараховується пеня, період її нарахування (день початку та день закінчення нарахування пені), а також відсоткову ставку за якою нарахована така пеня.

Разом з тим, представником позивача ні у позові, ні на вимогу суду відповідного розрахунку пені у спосіб визначений пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України не наведено та не надано. Не містить такого обґрунтованого розрахунку пені і облікова картка платника податку, наявна в матеріалах справи.

У ході судового розгляду справи представник позивача також не зміг навести правомірності та обґрунтованості нарахування пені, не зміг пояснити на яку суму боргу нарахована пеня, за який період та у якому відсотковому відношенні з урахуванням того, що заявлений до стягнення податковий борг з податку на житлову та нежитлову нерухомість відповідачем був сплачений своєчасно у встановленому законодавством порядку, що підтверджується платіжними дорученнями, наявними у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу, а за змістом ст. 86 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Так, представником позивача, у ході судового розгляду справи, не було доведено належними та допустимими доказами наявність у відповідача податкового боргу, заявленого до стягнення з урахуванням встановлених судом обставин та наданих відповідачем доказів, які підтверджують своєчасність та повноту сплати грошових зобов’язань по податку на житлову та нежитлову нерухомість за наведеними у позові деклараціями, з урахуванням поданої відповідачем уточнюючої декларації, яка жодними доказами позивачем не спростована.

Також позивачем і не було надано обґрунтованого розрахунку пені у відповідності до вимог пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України, навіть і на вимогу суду такого розрахунку надано не було, в цій частині ухвала суду від 14.09.2017р. органом Державної фіскальної служби взагалі не була виконана без поважної причини, що позбавляє суд можливості перевірити правильність нарахування такої пені.

В той же час, відповідачем надані суду платіжні документи, які підтверджують сплату податку з житлової та нежитлової нерухомості за податковими деклараціями у строки, визначені чинним законодавством.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, а тому у його задоволенні слід відмовити.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 71, 86, 94, 122, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАК-ЕНЕРГЕТИКА», Третя особа: Державна податкова інспекція в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про стягнення 107730,72 грн. – відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 31 жовтня 2017 року.