Ухвала суду № 70699486, 05.12.2017, Апеляційний суд Київської області

УХВАЛА

Іменем України

05 грудня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого: Сліпченка О.І.,

суддів: Іванової І.В., Таргоній Д.О.,

за участю секретаря: Тимошевської С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19 жовтня 2017 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3, про звернення стягнення на предмет застави, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа: ОСОБА_3, регіональний сервісний центр МВС України в м. Києві, про визнання добросовісним набувачем та визнання права власності на транспортний засіб, та за позовом третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк», про визнання права власності та витребування майна із незаконного володіння, -

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, вислухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів,-

встановила:

У березні 2017 року Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (надалі позивач та/або банк) звернувся до суду з вищезазначеним позовом.

19.10.2017 року представник третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_3 - ОСОБА_4 звернувся з заявою про забезпечення позову, в якій просив вжити запобіжні заходи та накласти арешт на транспортний засіб легковий автомобіль Peugeot Partner, 2012 року випуску, зеленого кольору, номер кузову НОМЕР_1, н.з. НОМЕР_2, який зареєстрований за ОСОБА_2 та заборонити його відчуження і розпорядження.

Заяву обґрунтовував тим, що предметом розгляду справи є вказаний транспортний засіб зареєстрований за ОСОБА_2 Сторонами оскаржується право власності на нього. Третя особа надала в суд вагомі докази того, що згаданий транспортний засіб незаконно вибув із її володіння та двічі був перепроданий.

Оболонським УП ГУНП в м. Києві відкрито кримінальне провадження за правовою кваліфікацією ст. 289 ч. 3 КК України. Третя особа ОСОБА_3 є потерпілою у вказаному кримінальному проваджені, а згаданий транспортний засіб постановою слідчого визнано речовим доказом.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19 жовтня 2017 року клопотання задоволено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить ухвалу скасувати та постановити нову про відмову у забезпечені позову, посилаючись на її незаконність, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначив, що на вказаний автомобіль вже було накладено арешт та заборона його відчуження та розпорядження згідно ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2016 року (справа № 756/12694/16-к)

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи заяву про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на автомобіль, виходив з того, що наявність арешту на транспортний засіб в рамках кримінального провадження, не створює перешкод у його використанні та експлуатації, що призводить до зміни його ринкової вартості. В той же час, суду також не надано належних доказів тому, що указаний транспортний засіб, арештовано належним чином і його використання заборонено, чи такий транспортний засіб передано на відповідальне зберігання.

Крім того, арешт на транспортний засіб, не є перешкодою для його знищення, що може ускладнити судовий розгляд справи, утруднить або навіть зробить неможливим виконання рішення суду та незадоволення вимог щодо забезпечення позову може призвести до порушення прав та законних інтересів сторін, тому суд приходить до висновку, що дані вимоги слід задовольнити та накласти арешт на транспортний засіб.

Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам закону та обставинам справи, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1,3ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, шляхом накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Згідно з ч.3 ст.152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими вимогами.

Згідно з п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Судом встановлено, що предметом розгляду даної справи є визнання права власності на транспортний засіб, до цього часу не відомо місце зберігання транспортного засобу, транспортним засобом користується особа відміна від законного власника (при цьому правомірність набуття такого транспортного засобу у власність теж оспорюється), транспортний засіб є об'єктом злочину в кримінальному провадженні, можливість його використання може призвести до порушення прав дійсного власника, якого слід встановити, відчуження нерухомого майна може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, тому на думку суду першої інстанції, вжиття заходів забезпечення позову є необхідним та таким, що підлягає задоволенню.

З огляду на викладене суд першої інстанції, правомірно дійшов висновку, що вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позивачем вимогами.

На думку колегії, враховуючи наведені вимоги закону та клопотання позивача про забезпечення позову, суд відповідно до вимог ст. 152 ЦПК України обґрунтовано вжив заходів для його забезпечення.

Колегія вважає, що доводи позивача в клопотанні про забезпечення позову шляхом накладення арешту є обґрунтованими, оскільки вчинення будь-який дій щодо спірного майна може унеможливити чи ускладнити виконання рішення суду.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, ухвалу суду постановлено з додержанням норм процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 312, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19 жовтня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і відповідно до ч.1 ст.324 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає , оскільки не перешкоджає подальшому провадженню у справі .

Головуючий:

Судді: