Постанова № 70683970, 30.11.2017, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/7762/17

Провадження № 2-а/263/545/2017

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2017 року суддя Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області Шевченко О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Маріуполі Донецької області про оскарження дій суб'єкта владних повноважень та поновлення страхових виплат,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з адміністративним позовом в інтересах ОСОБА_2 до відповідача про оскарження дій суб'єкта владних повноважень та поновлення страхових виплат. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що внаслідок отриманої травми на виробництві, в 1996 році медико-соціальною експертною комісією м. Донецьк ОСОБА_2 було визначено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 30% безстроково. До серпня 2014 року страхові виплати за виробничою травмою ОСОБА_2 отримувала в відділенні ФССНВВ та ПЗ м. Торез Донецької області. У зв'язку з набранням чинності Постанови КМУ від 07.11.2014 року №595, якою затверджений Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей у населеному пункті, де вона мешкала, було припинено здійснення повноважень відповідним органом ФССНВВ та ПЗ, а також зупинені до моменту повернення окупованої території під контроль органів державної влади видатки з державного бюджету та бюджетів всіх фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Внаслідок цього, ОСОБА_2 була змушена звернутись із заявою про взяття на облік та виплату страхових відшкодувань до іншого територіального органу ФССНВВ та ПЗ. З березня 2015 року її було поставлено на облік до ФССНВВ та ПЗ м. Маріуполя, саме з цього часу вони нараховували їй страхові виплати та перераховували на її картковий рахунок, що відкритий на її ім'я в АТ «Ощадбанк». Розмір щомісячних виплат складав 996,28грн., і відповідно, зазначена сума кожного місяця перераховувалась на визначений рахунок. В квітні 2017 року відповідач без попередження та будь-яких пояснень припинив перерахування їй страхових виплат. З відповіді відповідача на звернення їй стало зрозуміло, що з квітня 2017 року комісією з призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам їй були припинені соціальні виплати у зв'язку зі встановленням факту відсутності за фактичним місцем проживання. Вважав дії відповідача, які полягають у невиплаті страхових виплат неправомірними та просив зобов'язати відповідача сплатити заборгованість за весь час затримки та зобов'язати відповідача поновити страхові виплати.

Позивач в судове засідання не з'явилась, просила розглянути справу у її відсутності.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Маріуполі Донецької області у судовому засіданні просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що з березня 2015 року отримує страхові виплати у ФССНВВ та ПЗ м. Маріуполя Донецької області у розмірі 996,28грн. Вказані обставини були визнані сторонами, у зв'язку з чим суд на підставі ч.3 ст.72 КАС України вважає ці обставини доведеними. З 01 квітня 2017 року виплата страхових виплат призупинена згідно з Постановою від 04 квітня 2017 року про зняття з обліку потерпілого. Підставою для зупинення виплат є витяг з протоколу №12 комісії з призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 30.03.2017 року. Згідно довідки № 0000211156 від 18.05.2017 року ОСОБА_2 знову взята на облік як внутрішньо переміщена особа з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції з м. Торез Донецької області. Фактичне місце проживання: АДРЕСА_1.

За статтею 8 Конституції України саме Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції країни і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 46 Конституція України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Комісією з призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо-переміщеним особам 30.03.2017 року було вирішено припинити ОСОБА_2 соціальні виплати у зв'язку зі встановленням факту відсутності особи за фактичним місцем проживання згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї, та отримання інформації від Держприкордонслужби.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Ні воєнний, ні надзвичайний стан в Україні не запроваджено.

Згідно з частиною 2 ст. 14 Закону України від 20 березня 2003 року № 638-IV «Про боротьбу з тероризмом» у районі проведення антитерористичної операції можуть вводитися тимчасово обмеження прав і свобод громадян.

Статтею 1 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» встановлено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням КМУ від 02.12.2015р. №1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Відповідно до статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки.

Ні Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003р., ні Законом України від 02.09.2014р. №1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», ні будь-яким іншим Законом України не встановлено обмежень права на отримання соціальних виплат осіб, які проживають на території, яка не контролюється органами державної влади.

Заперечуючи проти позову, представник відповідача посилається на положення Закону України «Про забезпечення прав та свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі Закон № 1706-VII від 20.10.2014).

Однак, за положеннями Преамбули вказаного Закону, цей Закон відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Статті 1 та 2 Закону передбачають, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

Згідно з положеннями ст. 7 Закону № 1706-VII від 20.10.2014 для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Натомість, Кабінет Міністрів України своєю постановою № 365 від 08.06.16 затвердив Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, в яких об'єднав у категорію соціальних виплат пенсії (щомісячне довічне грошове утримання), довічні державні стипендії, усі види соціальної допомоги та компенсацій, матеріальне забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг.

Закон України «Про соціальні послуги» встановлює, що соціальні послуги - це комплекс заходів з надання допомоги особам, окремим соціальним групам, які перебувають у складних життєвих обставинах і не можуть самостійно їх подолати, з метою розв'язання їхніх життєвих проблем.

Судом встановлено і не заперечується сторонами, що ОСОБА_2 є отримувачем страхови виплат за виробничою травмою, в ФССНВВ та ПЗ міста Маріуполя Донецької області.

05.11.2014 року, Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова № 637 «Про здійснення соціальних виплат особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції», згідно якої (з урахуванням змін і доповнень) призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 509.

Відповідно до п. 2 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей (далі - Тимчасовий порядок), затвердженого Постановою КМУ від 07.11.2014 року № 595, у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження (далі - тимчасово неконтрольована територія), видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснюються лише після повернення згаданої території під контроль органів державної влади.

Відповідно постановою КМУ від 01.10.2014 р. N 509, пенсії та інші соціальні виплати з бюджетів усіх рівнів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування виплачуються за заявами таких осіб до органів (установ), які здійснюють такі виплати, протягом усього строку дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

З аналізу зазначених постанов КМУ № 531 від 01.10.2014 року, № 637 від 05.11.2014 року, № 595 від 07.11.2014 року випливає, що ними встановлено спеціальний порядок здійснення страхових виплат для осіб, які тимчасово переселилися з району проведення антитерористичної операції.

Проте зазначені підзаконні нормативні акти не є законами, а тому не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» № 8 від 13.06.2007 року роз'яснено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод. Суди при визначенні юридичної сили законів та інших нормативно-правових актів щодо їх діяльності повинні керуватися Конституцією України як актом прямої дії.

Згідно зі статтею 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).

У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи те, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі й у рішенні у справі «Пічкур проти України», як джерело права відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Таким чином, судом було достовірно встановлено, що відповідач, не приймаючи рішення з 01.04.2017 року зупинив виплату соціальних виплат позивачці, доказів наявності рішення про зупинення виплати соціальних виплат позивачці сторонами суду не надано, жодним Законом України не встановлено обмежень права на отримання соціальних виплат осіб, які проживають на території, яка не контролюється органами державної влади.

У зв'язку з цим позовні вимоги ОСОБА_2 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Маріуполі Донецької області про оскарження дій суб'єкта владних повноважень та поновлення страхових виплат підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, а також беручи до уваги, що сторони звільнені від сплати судового збору, суд вважає можливим залишити витрати по сплаті судового збору за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 19, 22, 46, 64, 92 Конституції України ст.ст. 8, 94, 128, 158, 161, 162, 163 КАС України, Законом України «Про соціальні послуги», Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», Законом України «Про боротьбу з тероризмом», суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Маріуполі Донецької області про оскарження дій суб'єкта владних повноважень та поновлення страхових виплат - задовольнити.

Визнати неправомірними дії Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Маріуполі Донецької області ЄДРПОУ 25968665, які полягають у невиплаті, починаючи з квітня 2017 року, щомісячних страхових виплат ОСОБА_2 1940 року народження, ІПН НОМЕР_1.

Зобов'язати Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Маріуполі Донецької області ЄДРПОУ 25968665, сплатити заборгованість ОСОБА_2 1940 року народження, ІПН НОМЕР_1 з квітня 2017 року за весь час затримки.

Зобов'язати Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Маріуполі Донецької області ЄДРПОУ 25968665, поновити страхові виплати ОСОБА_2 1940 року народження, ІПН НОМЕР_1 та виплачувати їх так як вони були призначені - безстроково.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Жовтневий районний суд м. Маріуполя протягом 10 днів з дня отримання її копії.

Суддя О.А.Шевченко