Постанова № 70683950, 04.12.2017, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/14531/17

Провадження № 2-а/263/804/2017

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2017 року суддя Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області Шатілова Л.Г., розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити певні дії. В обґрунтування позову вказав, що він перебуває на обліку у відповідача з 26.05.2017 року та отримує пенсію за віком. У вересні 2017 року він став непрацюючим пенсіонером та 14.09.2017 року звернувся з заявою до відповідача про перерахунок пенсії, надавши довідки № 292, 293 від 12.01.2017 року про розмір заробітної плати, отриманої ним у період з червня 1995 року по травень 2000 року, під час роботи у ВАТ «Сілур». Однак, листом відповідача № 19187/02 від 14.09.2017 року йому було відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії на підставі зазначених довідок, у зв'язку з тим, що їх було видано підприємством, яке знаходиться на території, тимчасово не підконтрольній владі України, при цьому ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур» перереєстрацію на території України не здійснювало, тому надані довідки вважаються недійсними. Вважає дії відповідача протиправними та такими, що суперечать вимогам основних положень ст. 8, 19, ч. 3 ст. 22, 46 Конституції України, ст.ст. 7, 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Факт його роботи у ВАТ «Сілур» у період з червня 1995 року по травень 2000 року підтверджується записами в трудовій книжці, при цьому за вказаний період із його заробітної плати утримувалися всі податки, передбачені законодавством, а підприємство звітувало до органу податкової інспекції за місцем реєстрації, що підтверджується відомостями з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів та утриманих податків, наданими Маріупольською ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області № 23413/С/05-81 від 24.10.2017 року. Враховуючи вищенаведене, просив суд: визнати дії відповідача протиправними щодо не врахування йому при призначенні пенсії заробітної плати, отриманої за період з червня 1995 року по травень 2000 року, під час роботи на ВАТ «Сілур» з моменту виникнення права на пенсію, а саме з 26.05.2017 року; зобов'язати відповідача призначити йому пенсію за віком з урахуванням заробітної плати, отриманої за період з червня 1995 року по травень 2000 року, під час роботи в ВАТ «Сілур» та здійснити нарахування і виплату всіх належних сум пенсій з моменту виникнення права на пенсію, а саме з 26.05.2017 року, з урахуванням норм діючого законодавства України щодо призначення пенсії, яке діяло на період призначення йому пенсії; стягнути з Державного бюджету України на його користь витрати по сплаті судового збору в розмірі 640,00 гривень та витрати на правову допомогу в розмірі 3000,00 гривень.

Представник відповідача надав до суду заперечення проти позову, зазначивши, що позивачу ОСОБА_2 з 26.05.2017 року було призначено пенсію за віком. Розмір пенсії позивача станом на 26.05.2017 року складав 1843,43 гривень. З 01.10.2017 року розміри всіх пенсій обчислюються відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2017 рік», з врахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) за 2016 рік - 3764,40 гривень та зі зменшенням величини оцінки страхового стажу до 1 %, з якого обчислена пенсія. При цьому наявний понаднормативний стає не обмежується. Розмір пенсії відповідача з 01.10.2017 року з урахуванням загального страхового стажу 28 років 07 місяців 02 дні та заробітної плати за період з 01.09.2001 року по 31.03.2017 року (78 міс.) - складає 1841,62 гривень. При цьому, в пенсійній справі відсутня довідка про заробітну плату до 01.07.2000 року для перерахунку пенсії із заробітної плати. Відповідно до п. 17 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.11.2005 року № 22-1 «Про затвердження порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», довідка про заробітну плату (дохід) особи видається па підставі особистих рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми. Відповідно до зазначеного вважає, що дії управління при призначенні пенсії позивачеві були правомірними. Просить суд у задоволенні позову відмовити.

Суддя, дослідивши докази по справі в їх сукупності, дійшла висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлені наступні обставини.

Відповідно до ч.1 ст.183-2 КАС України скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 перебуває на обліку в Центральному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області з 26.05.2017 року та отримує пенсію за віком.

14.09.2017 року позивач звернувся з заявою /а.с. 12/ до відповідача про перерахунок пенсії, надавши довідки № 292, 293 від 12.01.2017 року про розмір заробітної плати, отриманої ним у період з червня 1995 року по травень 2000 року, під час роботи у ВАТ «Сілур» /а.с. 18-19/.

Листом відповідача № 19187/02 від 14.09.2017 року ОСОБА_2 було відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії на підставі вищевказаних довідок, у зв'язку з тим, що їх було видано підприємством, яке знаходиться на території, тимчасово не підконтрольній владі України (м. Харцизьк), при цьому ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур» перереєстрацію на території України не здійснювало, тому надані довідки вважаються недійсними /а.с. 13/.

Факт роботи позивача у ВАТ «Сілур» у період з червня 1995 року по травень 2000 року підтверджується записами в трудовій книжці /а.с. 14-17/.

Судом також встановлено, що за зазначений період із заробітної плати позивача утримувалися всі податки, передбачені законодавством, а підприємство звітувало до органу податкової інспекції за місцем реєстрації, що підтверджується відомостями з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів та утриманих податків, наданими Маріупольською ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області № 23413/С/05-81 від 24.10.2017 року /а.с. 20/.

Частиною 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, що зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менш 15 років.

Згідно з ч.1 ст.40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМУ від 12.06.1993 року № 637 прийнятий Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637), в якому в п. 1.2 зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, а також архівними установами.

Відповідно до п.2.10 Розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення(перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління ПФУ від 25.11.2005 р. № 22-1, (в редакції Постанови Пенсійного фонду України № 13-1 від 07.07.2014 року) довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

Статтею 1 Закону України від 02.09.2014 року № 1660-VII «Про тимчасові заходи проведення антитерористичної операції» встановлено, що період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України; територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про боротьбу із тероризмом» район проведення антитерористичної операції - це визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

Згідно з Розпорядженням КМУ № 1275-р від 02.12.2015 року «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України», в переліку міст, де проводиться антитерористична операція, зазначене місто Харцизьк.

Посилання відповідача у відповіді № 19187/02 від 14.09.2017 року на недійсність довідок про розмір заробітної плати позивача, у зв'язку з їх видачею підприємством ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур», яке не було перереєстровано на території України, суд вважає безпідставними, з огляду на те, що факт не переміщення та не здійснення перереєстрації підприємства на території, підконтрольній українській владі, не повинно впливати та звужувати право позивача на отримання ним пенсії.

Так, згідно зі статтею 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Неприпустимість визнання деяких документів, які були видані на території, неконтрольованій законною Владою, недійсними та такими, що не набули законної сили, підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яка викладена в рішенні у справі «Лоізіду проти Туреччини».

Європейський Суд з прав людини дійшов висновку, що за наявності фактично існуючих незаконних утворень на території неконтрольованій законною Владою міжнародне право визнає законність деяких юридичних домовленостей та дій, наприклад, реєстрація народження, смерті або шлюбу, наслідки яких можуть бути проігноровані лише на шкоду жителям тієї чи іншої території».

Відповідно до ч. 2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

З огляду на вищевикладене, позивач не повинен відповідати за не здійснення підприємством, на якому він працював, перереєстрації на території України, а тому суд приходить до висновку про необхідність визнати неправомірними дії відповідача щодо не врахування при призначенні пенсії ОСОБА_2 його заробітної плати, отриманої за період з червня 1995 року по травень 2000 року, під час роботи у ВАТ «Сілур», з часу звернення 14.09.2017 року, та зобов'язати управління повторно розглянути заяву позивача про перерахунок пенсії за віком від 14.09.2017 року, з урахуванням його заробітної плати, отриманої у період з червня 1995 року по травень 2000 року, під час роботи у ВАТ «Сілур», відповідно до довідок № 292, 293 від 12.01.2017 року, та прийняти вмотивоване рішення з дотриманням норм пенсійного законодавства, задовольнивши позовні вимоги частково.

Відповідно до п. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Таким чином, у позивача виникло право на перерахунок пенсії з 14.09.2017 року.

Одночасно, вимоги позивача про зобов'язання відповідача призначити йому пенсію за віком з урахуванням заробітної плати, отриманої за період з червня 1995 року по травень 2000 року, під час роботи в ВАТ «Сілур» та здійснити нарахування і виплату всіх належних сум пенсій з моменту виникнення права на пенсію, а саме з 26.05.2017 року, з урахуванням норм діючого законодавства України щодо призначення пенсії, яке діяло на період призначення пенсії, не підлягають задоволенню, оскільки зазначені повноваження покладені на пенсійні органи і не можуть бути делеговані суду шляхом зобов'язання відповідача здійснити зазначені дії.

Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» у разі якщо сторона у цивільній чи адміністративній справі звільнена від оплати витрат на правову допомогу, компенсація таких витрат виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, у розмірі, що не перевищує 2,5 відсотка прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні. Компенсація витрат на правову допомогу виплачується за рахунок державного бюджету в межах видатків, передбачених Державній судовій адміністрації України на здійснення правосуддя місцевими загальними та місцевими адміністративними судами.

На підтвердження понесених витрат в розмірі 3000,00 гривень позивачем представлені: договір № 002303 від 02.10.2017 року про надання професійної правової допомоги з Адвокатським об'єднанням «Перша колегія адвокатів», квитанція про оплату послуг № 0.0.863303847.1 від 04.10.2017 року та акт виконаних робіт № 2304, згідно з яких позивачу надано юридичну консультацію (100,00 гривень), зроблено адвокатський запит (300,00 гривень), складено позовну заяву з додатками (600,00 гривень) та здійснено представництво і суді першої інстанції (2000,00 гривень).

Беручи до уваги, що дану адміністративну справу було розглянуто в порядку скороченого провадження, у зв'язку з чим представник позивача - адвокат Махортова Е.О. не брала участі у судовому засіданні, а відтак не здійснювала представництво позивача в суді першої інстанції, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу в розмірі 2000,00 гривень (за здійснення представництва в суді першої інстанції).

Одночасно документально підтверджені витрати на правову допомогу в розмірі 1000,00 гривень (юридично консультація - 100,00 гривень + адвокатський запит - 300,00 гривень + підготовка позовної заяви з додатками - 600,00 гривень) підлягають стягненню на користь позивача за рахунок Державного бюджету України.

Відповідно до ст. 94 КАС України, з Державного бюджету України на користь позивача ОСОБА_2 підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 640,00 гривень, від сплати якого звільнений відповідач.

Керуючись ст. ст. 22, 46, 55 Конституції України, ст.ст. 2, 6, 8, 11, 14, 17, 71, 90, 94, 99, 100, 159-163 183-2 КАС України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про пенсійне забезпечення», Законом України «Про тимчасові заходи проведення антитерористичної операції», Законом України «Про боротьбу із тероризмом», Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити певні дії - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області щодо не врахування при призначенні пенсії ОСОБА_2 його заробітної плати, отриманої за період з червня 1995 року по травень 2000 року, під час роботи у ВАТ «Сілур», з часу звернення 14.09.2017 року.

Зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про перерахунок пенсії за віком від 14.09.2017 року, з урахуванням його заробітної плати, отриманої у період з червня 1995 року по травень 2000 року, під час роботи у ВАТ «Сілур», відповідно до довідок № 292, 293 від 12.01.2017 року, та прийняти вмотивоване рішення з дотриманням норм пенсійного законодавства.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 судові витрати а саме: витрати по сплаті судового збору в розмірі 640 гривень 00 копійок та витрати на правову допомогу в розмірі 1000 гривень 00 копійок, а всього 1640 гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області протягом 10 днів з дня отримання її копії.

Суддя: Л.Г. Шатілова