Рішення № 70657129, 30.10.2017, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

308/1651/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.10.2017 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Дергачової Н.В., за участю секретаря судового засідання Меркулової Ю.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 МКБ» до першого відповідача ОСОБА_2 та другого відповідача ОСОБА_3, про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_1 МКБ» звернувся до Ужгородського міськрайонного суду із позовною заявою до першого відповідача ОСОБА_2 та другого відповідача ОСОБА_3, про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки.

В позовній заяві позивач вказав, що 03.07.2008 року між позивачем та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 157, із змінами згідно Додаткової угоди № 2 від 10.09.2009 року, відповідно до умов якого, банк надав відповідачу кредит у розмірі 17 000,00 доларів США, терміном з 03.07.2008 року по 02.07.2023 року.

Зазначив, що ОСОБА_2 взяті на себе зобовязання по договору належним чином не виконує, внаслідок чого станом на 12.12.2016 р. має заборгованість перед банком в сумі 15683,01 доларів США, а саме: 12 941,37 дол. США сума основного боргу за кредитом, 2 290,93 дол. США - сума нарахованих і несплачених процентів, 253,06 дол. США - сума пені за несвоєчасну сплату процентів, 197,65 доларів США сума пені за несвоєчасну сплату основного боргу.

З метою забезпечення виконання зобовязань, як зазначає позивач, між Банком та та ОСОБА_3 як іпотекадавцем був укладений договір іпотеки зі змінами та доповненнями посвідчений 03.07.2008 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за № 1807. Згідно договору іпотеки в іпотеку Банку передано нерухоме майно, а саме: квартира № 57, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Лавріщева, 16а.

На підставі вищенаведеного, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОСОБА_1 МКБ» суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 15 683,01 доларів США та звернути стягнення на належне на праві власності ОСОБА_3 нерухоме майно, шляхом реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах за початковою ціною, погодженою сторонами в п. 2.2.2. Договору іпотеки а саме однокімнатної квартири за, адресою м. Ужгород, вул. Лавріщева, 16а/57.

Позивач в судове засідання не прибув, незважаючи на той факт, що про час і місце розгляду справи був судом належним чином повідомлений. Однак позивачем було подане клопотання про розгляд справи за його відсутності із зазначенням, що позовні вимоги він підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи та винесення судом заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не прибула, незважаючи на той факт, що про час і місце розгляду справи її було повідомлено належним чином.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання повторно не прибула, незважаючи на той факт, що про час і місце розгляду справи її було повідомлено належним чином.

Оскільки сторони та їх представники не прибули у судове засідання, судом у відповідності до ч. 2 ст. 197 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.07.2008 року між позивачем та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 157, із змінами згідно Додаткової угоди № 2 від 10.09.2009 року, відповідно до умов якого, банк надав відповідачу кредит у розмірі 17 000,00 доларів США, терміном з 03.07.2008 року по 02.07.2023 року.

Пунктами 3.1 та 3.2 договору передбачено, що погашення кредиту здійснюється в строки, обумовлені у графіку погашення кредитної заборгованості, який є невідємною частиною цього договору. Відсотки за користування кредитними коштами нараховуються щомісячно в останній день поточного місяця за методом «факт/факт» (факт/факт), виходячи з відсоткової ставки 13,50 відсотків річних.

Згідно п. 6.2 Договору за несвоєчасне коштів (повністю або частково), а також за будь яке порушення будь якою стороною своїх зобовязань по цьому договору, винна сторона сплачує потерпілій пеню за кожний день затримки перерахування коштів, виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України яка діє на день виникнення заборгованості.

Банк умови кредитного договору виконав, надавши відповідачу кредит, що посвідчується меморіальним ордером від 03.07.2008 року.

В свою чергу, відповідач взяті на себе зобовязання щодо виконання умов договору належним чином не виконав, внаслідок чого, відповідно до розрахунку заборгованості, станом на 12.12.2016 р. має заборгованість перед банком в сумі 15683,01 доларів США, а саме: 12 941,37 дол. США сума основного боргу за кредитом, 2 290,93 дол. США - сума нарахованих і несплачених процентів, 253,06 дол. США - сума пені за несвоєчасну сплату процентів, 197,65 доларів США сума пені за несвоєчасну сплату основного боргу.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного законодавства України.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобовязується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Одночасно, згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як зазначено у ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Проценти на неустойку не нараховуються. Кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов'язання (стаття 617 цього Кодексу).

Відповідно до ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Законним платіжним засобом, обовязковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 192 ЦК України).

Відповідно до статті 533 ЦК України грошове зобовязання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобовязанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Крім того, як зазначено у правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 24.09.2014 у справі за № 6-145цс14, грошове зобовязання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобовязаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

У силу положень статей 192, 533 ЦК України та статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 Про систему валютного регулювання і валютного контролю вирішуючи спір про стягнення боргу за кредитним договором в іноземній валюті, суд повинен установити наявність в банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, а встановивши вказані обставини, стягнути грошову суму в іноземній валюті.

Якщо в зобовязанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Таким чином, в ході розгляду справи встановлено, що відповідач, внаслідок невиконання зобовязань по умовах кредитного договору, станом на 12.12.2016 р. має заборгованість перед банком в сумі 15683,01 доларів США, що є загальною сумою простроченої заборгованості, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню.

Згідно ст. 33 Закону України Про іпотеку, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 33 Закону України „Про іпотеку та п. 6.1 Іпотечного договору в Позивача виникає право звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. У разі часткового виконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі.

Частинами 1, 2 статті 589, частинами 1, 2 статті 590 Цивільного кодексу України, п. 6.1 Іпотечного договору передбачено, що у разі невиконання зобовязання забезпеченого іпотекою, іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки.

Однак, взяті на себе зобовязання щодо сплати основного боргу та відсотків за користування кредитними коштами, у розмірі та строки визначені Кредитним договором, позичальником не виконано.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленої у справі за № 6-61цс15 (постанова від 27.05.2015 року) Положеннями частини першої статті 39Закону«Про іпотеку» передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Виходячи зі змісту поняття «ціна», як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39Закону«Про іпотеку», судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України дійшли правового висновку, що у розумінні норми статті 39Закону«Про іпотеку» встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону.

Згідно правової позиції, викладеної Верховним Судом України у справі № 6-1080цс15 (постанова від 03.02.2016 року) відповідно до частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Право вибору конкретного способу звернення стягнення на предмет іпотеки покладається на іпотекодержателя. Відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України суди повинні розглядати питання про можливість застосування звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, заявлений у позовній вимозі. При цьому здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту.

Звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобовязання на забезпечувальне. Тому задоволення вимог за дійсним основним зобовязанням одночасно зі зверненням стягнення на предмет іпотеки не зумовлює подвійного стягнення за основним зобовязанням, оскільки домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобовязанням відсутня.

Як зазначено у ст. 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться,

якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону. Реалізація предмета іпотеки здійснюється у населеному пункті за місцем його розташування, а якщо предмет іпотеки перебуває за межами населеного пункту, його реалізація здійснюється у найближчому населеному пункті або районному центрі на території, на яку поширюються повноваження відділу державної виконавчої служби, на виконанні якого перебуває рішення суду, або виконавчий напис нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленої при розгляді справи № 6-483цс15 (постанова від 09.09.2015 року) 7 червня 2014 року набув чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», згідно з пунктом 1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Поняття мораторій у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов'язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України).

Таким чином, установлений Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» мораторій не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобовязань за договором, а лише тимчасово забороняє примусове стягнення намайно (відчуження без згоди власника).

Крім того, згідно з пунктом 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Оскільки вказаний Закон не зупиняє дії решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов'язань, то й не може бути мотивом для відмови в позові, а є правовою підставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію цього Закону на період його чинності.

Разом з тим рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону України«Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не підлягає виконанню.

З огляду на викладене, суд зазначає, що Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» є правовою підставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію цього Закону на період його чинності. Таке зупинення проводиться відповідним органом виконання судових рішень, а не судом.

У відповідності із статтею 88 ЦПК України витрати із сплати судового збору в сумі 6 087,99 грн. слід стягнути з першого відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 169, 212-215, 293, 294 ЦПК України, ст.ст. 526, 549, 550, 548, 610, 611, 612, 1049, 1054, ЦК України, 33 Закону України «Про іпотеку», суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Болотинська, 15, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, користь Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 МКБ», м. Київ, вул. Іллінська, 8, ідентифікаційний код 20034231, заборгованість по кредитному договору № 157 від 03.07.2008 року, із змінами згідно Додаткової угоди № 2 від 10.09.2009 року станом на 12.12.2016 року, в розмірі 15683,01 доларів США (п'ятнадцять тисяч шістсот вісімдесят три долари США 01 цент), що є загальною сумою простроченої заборгованості, яка складається з наступного: 12 941,37 дол. США сума основного боргу за кредитом, 2 290,93 дол. США - сума нарахованих і несплачених процентів, 253,06 дол. США - сума пені за несвоєчасну сплату процентів, 197,65 доларів США сума пені за несвоєчасну сплату основного боргу.

Звернути стягнення на належне на праві власності ОСОБА_3 (88000, м. Ужгород, вул. Лавріщева, 16а/57, ідентифікаційний код НОМЕР_2), нерухоме майно, передане по договору іпотеки від 03.07.2008 року в іпотеку ВАТ «ОСОБА_1 МКБ», якості забезпечення виконання зобовязань ОСОБА_2 за кредитним договором № 157 від 03.07.2008 року у розмірі 15683,01 доларів США (п'ятнадцять тисяч шістсот вісімдесят три долари США 01 цент), шляхом реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах за початковою ціною, погодженою сторонами в п. 2.2.2. Договору іпотеки в сумі 140146,00 грн., а саме:

-однокімнатної квартири, загальною площею 24,1 кв.м., житловою площею 13,0 кв. м., розташованої за адресою: м. Ужгород, вул. Лавріщева, 16а/57

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Болотинська, 15, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 МКБ», м. Київ, вул. Іллінська, 8, ідентифікаційний код 20034231, витрати із сплати судового збору в сумі 6 087,99 грн. (Шість тисяч вісімдесят сім гривень 00 коп.).

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суду Закарпатської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_5