Ухвала суду № 70643345, 30.11.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Категорія 19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2017 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Каратаєвої Л.О., Пищиди М.М.

при секретарі – Кравцовій Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_3», ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, орган опіки та піклування виконкому Чечелівської районної у місті Дніпрі ради про визнання договору іпотеки недійсним

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_3»

на ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 21 серпня 2017 року про забезпечення позову,-

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 21 серпня 2017 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову – задоволено частково.

До набрання рішенням суду по даній справі законної сили:

- заборонено ПАТ «Перший Український ОСОБА_3» та його представникам виселяти ОСОБА_2 із квартири, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вулиця Театральна, 5/77;

- накладено заборону будь-яким особам, у тому числі суб’єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які дії щодо відчуження, у тому числі шляхом укладення договору купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки, передачи в оренду, тощо, вчиняти будь-які дії, що пов’язані з державною реєстрацією речових прав на квартиру, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вулиця Театральна, 5/77, яка належить ПАТ «Перший Український ОСОБА_3» (а.с.59-61).

В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом 1 інстанції норм процесуального права, ставить питання про скасування вище вказаної ухвали судді (а.с.66-68).

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

За змістом ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Забезпечення позову – це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Виходячи з аналізу даної норми закону, під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати або знецінити і, що такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

Суд першої інстанції, вирішуючи питання щодо забезпечення позову шляхом заборони виселяти ОСОБА_2 з квартири що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вулиця Театральна, 5/77, та накладенням заборони будь-яким особам, у тому числі суб’єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які дії щодо відчуження, у тому числі шляхом укладення договору купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки, передачи в оренду, тощо, вчиняти будь-які дії, що пов’язані з державною реєстрацією речових прав на вищезазначену квартиру, яка оскаржується ПАТ «Перший Український ОСОБА_3» у судовому порядку виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може у подальшому ускладнити виконання рішення суду.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду і вважає, що питання про забезпечення позову вирішено судом з додержанням вимог закону.

Згідно з п.2 ч.1 ст.152 ЦПК України одним з видів забезпечення позову є заборона вчиняти певні дії.

Відповідно до ч.3 ст.152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути спів мірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з роз’ясненнями, що містяться у п., п. 4, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року N 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов’язані матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виник спір з приводу визнання договору іпотеки недійсним, що стосується вищезазначеної квартири.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи сторін та надані в цій частині докази, суд першої інстанції, встановив, що між сторонами дійсно виник спір з приводу нерухомого майна, а саме квартири, яка розташована за адресою: м. Дніпро, вулиця Театральна, 5/77, яка заходиться в іпотеці, відчуження якої може призвести до неможливості виконання рішенням суду, у разі задоволення позовних вимог позивача, оскільки вказаний об’єкт нерухомості, зокрема, є предметом даного спору, та прийшов до правильного висновку щодо необхідності застосування заходів забезпечення позову, задовольнивши заяву позивача.

Позивачем надані суду докази того, що відповідач може вчинити дії по відчуженню належного йому майна. Тобто, суду доведено належними доказами, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Колегія суддів вважає, що при постановленні ухвали про забезпечення позову судом дотримані вказані вище вимоги цивільно-процесуального закону та роз’яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року N 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову».

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.312 ЦПК України апеляційний суд, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне у апеляційну скаргу відхилити, визнавши ухвалу суду такою, що постановлена відповідно до вимог діючого процесуального закону, залишивши її без змін.

Керуючись п. 1 ч.1 ст. 312 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_3» – відхилити.

Ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 21 серпня 2017 року про забезпечення позову – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді: