Постанова № 70620605, 27.11.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2017 року Справа № 916/967/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Попікової О.В. - головуючого Євсікова О.О., Кролевець О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби Українина рішенняГосподарського суду Одеської області від 29.06.2017та на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 31.08.2017у справі№ 916/967/17 Господарського суду Одеської областіза позовомВеликомихайлівського районного центру зайнятостідоОдеської митниці Державної фіскальної служби України

третя особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаГоловне управління Державної казначейської служби України в Одеській областіпростягнення 21 417,33 грн.

За участю представників:

Від позивача: не з'явились, про час і місце судового розгляду повідомлені належно

Від відповідача: не з'явились, про час і місце судового розгляду повідомлені належно

Від третьої особи: не з'явились, про час і місце судового розгляду повідомлені належно

ВСТАНОВИВ:

Великомихайлівський районний центр зайнятості звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Одеської митниці Державної фіскальної служби України про стягнення 21417,33 грн. до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 29.06.2017 у справі №916/967/17 (суддя Цісельський О.В.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Одеської митниці ДФС України на користь Великомихайлівського районного центру зайнятості кошти у сумі 21417,33 грн. до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Стягнуто з Одеської митниці ДФС України на користь Державного бюджету України судовий збір у сумі 1600,00 грн.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 31.08.2017 (судді:Колоколов С.І. - головуючий, Разюк Г.П., Принцевська Н.М.) перевірене судове рішення залишено без змін.

Судові рішення обґрунтовані приписами статті 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", за змістом якої сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду утримуються із роботодавця.

Не погодившись з рішенням першої інстанції та постановою апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема приписів частин 3, 4 статті 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", наголошує на неврахуванні судами положень статей 546, 557, Митного кодексу України, статей 47, 48 Бюджетного кодексу України та Закону України "Про джерела фінансування органів державної влади". Заявник зазначає, що ухвалою Вищого адміністративного суду України було скасовано постанову суду першої інстанції про поновлення ОСОБА_7 на посаді з направленням справи на новий судовий розгляд, таким чином, судове рішення про поновлення вказаної особи на роботі відсутнє; позивачем було припинено реєстрацію безробітного ОСОБА_7 у зв'язку з невідвідуванням без поважних причин територіального органу впродовж 30 робочих днів, а не у зв'язку з поновленням зареєстрованого безробітного на роботі за рішенням суду; ОСОБА_7 не повідомив позивача про поновлення на роботі, а отже виплати, здійснені позивачем у квітні - червні 2015, на думку заявника, підлягають стягненню саме з вказаної особи, а не з роботодавця. Серед іншого скаржник зазначає, що вимога про стягнення з митниці коштів поза межами бюджетних асигнувань, передбачених у затвердженому кошторисі, суперечить приписам статті 48 Бюджетного кодексу України.

Від Одеської митниці Державної фіскальної служби України надійшло клопотання про розгляд касаційної скарги за відсутності їх представника.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 08.10.2014 ОСОБА_7 звернувся до Великомихайлівського районного центру зайнятості за пошуком роботи і був зареєстрований як такий, що шукає роботу; за попереднім місцем роботи він працював на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста "Роздільна" Південної митниці Міндоходів; 14.10.2014 ОСОБА_7 надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю.

Також встановлено, що постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11.03.2015 по справі №815/5976/14 та відповідно до наказу Південної митниці Міндоходів від 27.04.2015 № 46-о. ОСОБА_7 було поновлено на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста "Роздільна" Південної митниці Міндоходів з 18.09.2014.

22.06.2015 ОСОБА_7 знятий з обліку у зв'язку з невідвідуванням без поважних причин територіального органу протягом 30 робочих днів з дати прийняття рішення про таке відвідування відповідно до абзацу 2 пп. 2 п. 37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу затверджених постановою КМУ від 20.03.2013 № 198.

За період перебування на обліку в центрі зайнятості як безробітного з 14.10.2014 по 22.06.2015 ОСОБА_7 надано передбачені чинним законодавством послуги у сприянні в працевлаштуванні та виплачено матеріальне забезпечення у розмірі 21417,33 грн.

Позивач, керуючись приписами частини 4 статті 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття", направив Південній митниці претензії від 10.07.2015 та від 07.12.2016 з пропозицією сплатити суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному ОСОБА_7, однак листами від 30.07.2015 та 29.12.2016 відповідач повідомив позивача, що під час розгляду адміністративної справи №815/5976/14 про поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу ОСОБА_7 не повідомляв про перебування на обліку у центрі зайнятості та про отримання допомоги по безробіттю, постанова у справі №815/5976/14 скасована ухвалою Вищого адміністративного суду України та справа направлена на новий розгляд, тобто підстави для повернення спірних коштів на даний час відсутні; відмова відповідача повернути виплачені позивачем кошти у сумі 21417,33 грн. і стала підставою для звернення з даним позовом.

Задовольняючи позов, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що сума матеріального забезпечення, виплачена службою зайнятості ОСОБА_7 в розмірі 21417,33 грн. в період його перебування на обліку 14.10.2014 по 22.06.2015 як безробітного підлягає поверненню роботодавцем, а саме - Одеською митницею ДФС України, оскільки судом встановлено неправомірність дій роботодавця відносно застрахованої особи та поновлено його на роботі.

Колегія суддів відзначає, що за змістом статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону видами забезпечення за цим Законом, зокрема, є допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності.

Частиною 1 статті 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" унормовано, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття має право стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.

Відповідно до частини 4 статті 35 цього Закону з роботодавця утримуються сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Як зазначалось вище та встановлено судами, незаконність звільнення з посади ОСОБА_7 була встановлена постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11.03.2015 року у справі №815/5976/17, якою ОСОБА_7 було поновлено на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення № 32 митного поста "Роздільна" Південної митниці Міндоходів з 18.09.2014 року.

На виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 11.03.2015 року у справі №815/5976/17 Міністерством доходів і зборів України, південна митниця Міндоходів було видано наказ № 46-0 від 27.04.2015, яким скасовано наказ Південної митниці Міндоходів від 16.09.2014 № 815 "Про звільнення ОСОБА_7" в частині звільнення останнього 17.09.2014 року із займаної посади та поновлено з 18.09.2014 року ОСОБА_7 на посаді головного державного інспектора та наказано приступити 27.04.2015 року ОСОБА_7 до виконання службових обов'язків.

Однак ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.03.2016 року, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11.03.2015 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2015 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що, заперечуючи проти позову, відповідач зазначав про відсутність підстав для відшкодування суми виплаченого забезпечення за відсутності на день вирішення спору чинного судового рішення про поновлення ОСОБА_7 на роботі, однак, вказана обставина безпідставно залишена судами без належної уваги.

Обмежившись посиланням на наявність чинного наказу від 27.04.2015 року про поновлення ОСОБА_7 на роботі, суди не врахували, що за змістом статей 34, 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, а також обов'язок роботодавця відшкодовувати такі виплати кореспондується з наявністю відповідного судового рішення про поновлення особи на роботі, а відтак дійшли передчасних висновків за наслідками розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 47 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а ч.1 статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

За таких обставин колегія суддів, враховуючи приписи статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, дійшла висновку, що оскаржувана постанова та рішення підлягають скасуванню як такі, що винесені з порушенням норм процесуального права та без дослідження всіх обставин справи, які мають істотне значення для правильного розгляду спору по суті, з направленням справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби України задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Одеської області від 29.06.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 31.08.2017 у справі №916/967/17 скасувати.

Справу №916/967/17 передати на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Головуючий суддя О.В. Попікова

Судді: О.О. Євсіков

О.А. Кролевець