Постанова № 70616151, 28.11.2017, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2017 р. Справа № 907/528/16

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Давид Л.Л.

суддівГриців В.М.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Оштук Н.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_2 митниці Державної фіскальної служби України, м. Ужгород б/н від 09.10.2017 (вх. № ЛАГС 01-05/4894/17 від 17.10.2017)

на рішення господарського суду Закарпатської області від 28.09.2017 (суддя Пригара Л.І.)

у справі № 907/528/16

за позовом Ужгородського міського центру зайнятості, м. Ужгород

до відповідача ОСОБА_2 митниці Державної фіскальної служби України, м. Ужгород

про стягнення 26 119 грн. 41 коп. коштів, сплачених як допомога по безробіттю

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3 представник.

від відповідача: не зявились.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 28.09.2017 (суддя Пригара Л.І.) у справі № 907/528/16 позов задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_2 митниці Державної фіскальної служби України, м. Ужгород, вул. Собранецька, буд. 20 (код ЄДРПОУ 39515893) на користь Ужгородського міського центру зайнятості, м. Ужгород, вул. Новака, 45 (код ЄДРПОУ 20448369) суму 26 119 (Двадцять шість тисяч сто девятнадцять гривень) грн. 41 коп. коштів, сплачених як допомога по безробіттю.

Не погоджуючись з рішенням суду, Відповідач звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Закарпатської області від 28.09.2017 у справі № 907/528/16 і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовної заяви.

Скаржник посилається зокрема на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд не врахував, що Позивач не довів обґрунтованість позовних вимог предявлених саме до ОСОБА_2 ДФС, так як Чопська митниця Міндоходів, яку суд зазначив як правонаступника Відповідача, як юридична особа була зареєстрована 24.02.2013, а громадянина ОСОБА_4 звільнено з роботи 01.07.2011 та поновлено на роботі 28.01.2013.

Крім того, Апелянт покликається на те, що позов у даній справі подано після встановленого трирічного строку позовної давності, що відповідно до ст. 267 ЦК України є підставою для відмови в позові, оскільки громадянин ОСОБА_4 перебував на обліку в Ужгородському міському центрі зайнятості з 08.07.2011 по 01.08.2012, наказом від 28.01.2013 його було поновлено на посаді, а позовна заява датована 19.08.2016.

У поданому суду відзиві на апеляційну скаргу від 25.10.2017 Позивач просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін, з підстав його правомірності та обґрунтованості.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 19.10.2017 прийнято апеляційну скаргу ОСОБА_2 митниці Державної фіскальної служби України, м. Ужгород б/н від 09.10.2017 (вх. № ЛАГС 01-05/4894/17 від 17.10.2017) на рішення господарського суду Закарпатської області від 28.09.2017 у справі № 907/528/16 до провадження та призначено до розгляду на 31.10.2017.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 02.11.2017 апеляційну скаргу призначено до розгляду на 14.11.2017 у зв'язку з тим , що судове засідання призначене на 31.10.2017 не відбулось через перебування судді члена колегії Гриців В.М. у відпустці.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 14.11.2017 розгляд справи відкладено на 28.11.2017.

Представник Відповідача повторно участі свого уповноваженого представника у судове засідання 28.11.2017 не забезпечив, про причини неявки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується списком згрупованих рекомендованих відправлень, поданих в поштове відділення від 16.11.2017.

Згідно з п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на неявку представника Відповідача, який повідомлений належним чином про час та місце судового засіданні, на відсутність клопотань учасників процесу, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній доказами, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

У судових засіданнях уповноважений представник Позивача навів свої доводи та міркування, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Згідно з ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 99 ГПК України у судовому засіданні 28.11.2017 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного господарського суду.

У відповідності до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши зібрані у них докази в сукупності з доводами апеляційної скарги, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника Позивача, судова колегія встановила наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, 01.07.2011 згідно з наказом Державної митної служби України По особовому складу Чопської митниці № 1317-к від 25.06.2011 було припинено перебування на державній службі в митних органах України відповідно до вимог ст. 17, п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України Про державну службу головного інспектора сектору митного оформлення № 2 відділу митного оформлення № 1 (Ужгород) Чопської митниці, громадянина ОСОБА_4; 08.08.2011 ОСОБА_4 (персональна картка № 070130511080100002) було надано статус безробітного (том 1, а.с. 13,16).

Судом встановлено, що за період з 08.08.2011 по 01.08.2012 включно ОСОБА_4 виплачено допомогу по безробіттю на загальну суму у розмірі 26 119 грн. 41 коп., що підтверджується відомостями виплат за видом забезпечення "допомога по безробіттю" та листом ПАТ КБ Приватбанк від 10.08.2017 року з додатком № 1 (помісячні дати фінансування коштів) (том 1, а.с. 14-15).

Постановою ОСОБА_2 окружного адміністративного суду від 23.01.2012 у справі № 2а-0770/2373/11 громадянин ОСОБА_4 поновлений на державній службі в митних органах України на займаній посаді головного інспектора сектору митного оформлення № 2 відділу митного оформлення № 1 (Ужгород) Чопської митниці з 01.07.2011. Чопську митницю Державної митної служби України зобовязано виплатити гр. ОСОБА_4 середньомісячну заробітну плату за весь час вимушеного прогулу, а саме, з 01.07.2011 по 23.01.2012. Постанова суду в частині поновлення та стягнення заробітної плати в межах суми стягнення за один місяць допущена до негайного виконання (том 1, а.с. 17-20).

На підставі рішення суду, наказом Чопської митниці Державної митної служби України від 31.01.2013 за № 82-к громадянин ОСОБА_4 поновлений на посаді головного інспектора сектору митного оформлення № 2 відділу митного оформлення № 1 (Ужгород) Чопської митниці з 01.07.2011 та визнаний таким, що приступив до роботи 31.01.2013 (том 1, а.с. 26).

Згідно даних персональної картки громадянина ОСОБА_4 за № 070130511080100002, наказом Ужгородського міського центру зайнятості від 17.09.2012 № НТ120917, останній знятий з обліку безробітного.

Отже, за обставинами справи, Позивач має право на відшкодування Відповідачем суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному ОСОБА_4 у відповідності до ст.ст. 34, 35 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

Позивач 26.07.2016 звертався з повідомленням до ОСОБА_2 митниці ДФС України з вимогою щодо відшкодування сплачених коштів на підставі наказу Ужгородського міського центру зайнятості № 205 від 25.07.2016. Проте, дана вимога залишена без належного реагування, що слугувало підставою для звернення з позовом до суду (а.с. 27).

При перегляді рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, судова колегія керувалася наступним:

У відповідності до ст. 1 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (надалі Закон), загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи (ч. 1 ст. 6 Закону).

У відповідності до ч.1 ст.1, ч.1 ст.7 Закону, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, одним із видів такого забезпечення за Законом, зокрема, є: допомога по безробіттю.

Статус безробітного надається особі працездатного віку до призначення пенсії, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи, з першого дня реєстрації у центрі зайнятості на підставі заяви (ч. 1 ст. 43 Закону України "Про зайнятість населення", п. 5 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 № 198, далі по тексту - Порядок).

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 31 Закону, п. 37 підп. 1 Порядку, Центр зайнятості припиняє реєстрацію особи як безробітної та виплату їй допомоги по безробіттю, зокрема, з дня поновлення зареєстрованого безробітного на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.

Повернення виплачених безробітному коштів здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 34 та ч. 4 ст. 35 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", якими передбачено право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та обов'язок роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Частиною 1 статті 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу. Як встановлено частиною 4 статті 35 цього Закону, із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Відповідно до пункту 37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №198 від 20.03.2013, центр зайнятості припиняє реєстрацію з дня поновлення зареєстрованого безробітного на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.

Згідно з частиною 1 статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як зазначив Пленум Верховного Суду України в п. 34 постанови № 9 від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів», рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Згідно з п. 2 ст. 31 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

Положеннями статей 34, 35 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття передбачено право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та обов'язок роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду. Із роботодавця утримуються незаконно отримана сума допомоги по частковому безробіттю.

Як зазначалося вище, у зв'язку з тим, що ОСОБА_4 поновлено на посаді наказом Чопської митниці Державної митної служби України від 31.01.2013 за № 82-к на підставі постанови ОСОБА_2 окружного адміністративного суду від 23.01.2012 у справі № 2а-0770/2373/11, наказом Ужгородського міського центру зайнятості від 17.09.2012 № НТ120917 припинено реєстрацію ОСОБА_4 як безробітного, а також припинено йому виплату допомоги по безробіттю, яка виплачувалася йому з 08.08.2011 по 01.08.2012.

Враховуючи те, що постановою ОСОБА_2 окружного адміністративного суду від 23.01.2012 у справі № 2а-0770/2373/11 наказ Державної митної служби України № 1317-к від 25.06.2011 По особовому складу Чопської митниці в частині припинення з 01.07.2011 перебування на державній службі в митних органах ОСОБА_4 визнано протиправним та скасовано, при цьому цей наказ став підставою для втрати ОСОБА_4 заробітної плати, а в подальшому ця подія стала підґрунтям для призначення та виплати йому допомоги по безробіттю, та беручи до уваги ст.ст. 34, 35 Закону, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позов заявлений у даній справі є обґрунтованим та правомірним, а тому підлягає до задоволення.

Щодо посилань Скаржника, викладених в апеляційній скарзі, про те, що ОСОБА_2 ДФС не є належним Відповідачем в даній справі, судова колегія зазначає наступне.

Постановою Кабінету міністрів України від 20.03.2013 № 229 «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів» утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства доходів і зборів згідно з додатком 1.

Реорганізовано шляхом приєднання до відповідних територіальних органів Міністерства доходів і зборів територіальні органи Державної податкової служби та Державної митної служби згідно з додатком 2.

Визначено територіальні органи Міністерства доходів і зборів правонаступниками територіальних органів Державної податкової служби та Державної митної служби, що реорганізуються згідно з пунктом 2 цієї постанови.

У відповідності до додатку № 1 до постанови Кабінету міністрів України від 20.03.2013, № 229 була утворена Чопська митниця Міндоходів, до якої шляхом реорганізації приєднано Чопську митницю згідно з додатком № 2 до постанови.

Надалі, постановою Кабінету міністрів України від 06.08.2014, № 311 "Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України", утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної фіскальної служби за переліком згідно з додатком 1.

Реорганізовано територіальні органи Міністерства доходів і зборів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної фіскальної служби за переліком згідно з додатком 2.

У відповідності до додатку № 1 до постанови Кабінету міністрів України від 06.08.2014, № 311 була утворена ОСОБА_2 митниця Державної фіскальної служби (ДФС), до якої шляхом реорганізації приєднано Чопську митницю Міндоходів згідно з додатком № 2 до постанови.

З отриманих на запит суду апеляційної інстанції витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 27.11.2017 Чопська митниця , а надалі і Чопська митниця Міндоходів припинили своє існування внаслідок реорганізації.

Згідно з ч. 1 ст. 104 ЦК України у разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обовязки переходять до правонаступників.

З врахуванням вищенаведеного вбачається, що ОСОБА_2 митниця Державної фіскальної служби (ДФС) є належним Відповідачем у даній справі.

Стосовно посилань Скаржника про те, що позов подано після спливу строку позовної давності, судова колегія зазначає, що згідно з п. 4 ст. 38 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" строк давності в разі стягнення штрафних санкцій, передбачених цим Законом та Законом України "Про зайнятість населення", адміністративних штрафів, а також інших видів заборгованості перед Фондом не застосовується.

У відповідності до вимог ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Виходячи з наведеного та враховуючи, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції не спростовано, обставини, які відповідно до статті 104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції, в порядку статтей 33, 34 ГПК України, Апелянтом не доведено, а оскаржуване судове рішення прийняте у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого господарського суду не вбачає.

Зважаючи на те, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору за перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України відносяться на Скаржника.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу ОСОБА_2 митниці Державної фіскальної служби України, м. Ужгород б/н від 09.10.2017 (вх. № ЛАГС 01-05/4894/17 від 17.10.2017)

залишити без задоволення, а рішення господарського суду Закарпатської області від 28.09.2017 у справі №907/528/16 - без змін.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 30.11.2017.

Головуючий суддяЛ.Л. Давид

СуддіВ.М.Гриців

ОСОБА_1