Постанова № 70616153, 28.11.2017, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2017 р. Справа № 914/40/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді М.І. Хабіб

суддів О.В. Зварич

Я.О. Юрченка

за участю секретаря судового засідання Карнидал Л.Ю.

та представників сторін:

стягувача - Михальської-Гибрик І.М. (довіреність від 27.10..2017 № 33-вих.3729),

боржника - Галайського О.В.(довіреність від 24.11.2017 № 1836),

органу виконання - не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, №33-3565 від 13.10.2017 (вх. №01-05/55348/17 від 14.11.2017)

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 27.09.2017 про відмову в задоволенні скарги Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради про визнання незаконною та скасування постанови державного виконавця Личаківського ВДВС ЛМУЮ про закінчення виконавчого провадження ВП №49316616 від 13.01.2016 та зобов'язання відновити виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду Львівської області від 13.10.2015 у справі №914/40/15 про демонтаж самовільно встановленого літнього майданчика

стягувач: Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради, м. Львів

боржник: Фізична особа-підприємець Климів Наталія Петрівна, м.Червоноград Львівської області

орган виконання: Личаківський відділ державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, м. Львів

ВСТАНОВИВ:

Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради звернулася до Господарського суду Львівської області із скаргою на дії органу ДВС( від 23.06.2017 № 33-вих-2278, вх. № 2929/17 від 04.07.2017), в якій просила поновити строк на подання скарги, визнати незаконною та скасувати постанову Личаківського ВДВС про закінчення виконавчого провадження від 13.01.2016, зобов'язати Личаківський ВДВС відновити виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду Львівської області від 13.10.2015 №914/40/15, бланк № 042911.

Скарга обгрунтована тим, що рішенням Господарського суду Львівської області від 29.09.2015 у справі №914/40/15 були задоволені позовні вимоги Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради до ФОП Климів Н.П. про демонтаж самовільно встановленого літнього майданчика на вул. Личаківській, 135 у м. Львові. На примусове виконання вказаного рішення суд видав наказ від 13.10.2015, бланк № 042911, який був пред'явлений до виконання до Личаківського ВДВС ЛМУЮ. На запит від 23.05.2017 № 33-вих-1847 про хід виконання наказу від 13.10.2015 Личаківська районна адміністрація отримала 13.06.2017 відповідь органу виконання разом із постановою від 13.01.2016 про закінчення виконавчого провадження.

Посилаючись на ч.1ст.31, ч.3 ст.49 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.1999, скаржник вказує, що всупереч вимогам Закону на його адресу не надходила постанова про закінчення виконавчого провадження, про її існування йому не було відомо, тому він з поважних причин пропустив встановлений строк для оскарження постанови.

Разом з тим скаржник не погоджується з постановою про закінчення виконавчого провадження та зазначає, що держаний виконавець закінчив виконавче провадження на підставі п.11 ч.1 ст.49 Закону у зв'язку з поверненням виконавчого документа до суду, оскільки виконати рішення без участі боржника неможливо. Скаржник вказує, що статтями 124 та 129 Конституції України встановлено обов'язковість виконання судових рішень. Зазначає, що з витягу із виконавчого провадження з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень вбачається, що весь обсяг виконавчих дій виконавця зводиться до подвійного накладення штрафу на боржника та закінчення виконавчого провадження.

В подальшому скаржник подав суду першої інстанції пояснення( а.с. 185-186), в яких вказує, що згідно з актами від 24.11.2015 та від 30.11.2015, поданими органом виконання, виконавче провадження здійснювалося без залучення стягувача, ці акти складені з недоліками. Скаржник також вказує, що для виконання рішення суду державний виконавець міг залучити до проведення виконавчих дій суб'єктів господарювання на платній основі. Вважає необгрунтованими посилання органу виконання на неможливість залучення ЛКП «ШРП Личаківського району» та зазначає, що законодавство не містить переліку підприємств, які можуть залучитися державним виконавцем.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.07.2017 у справі № 914/40/15 строк на подання скарги відновлено, скаргу прийнято до розгляду.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.09.2017 у справі № 914/40/15( суддя Крупник Р.В.) у задоволенні скарги відмовлено.

Ухвала мотивована положеннями ст.ст. 11,12,15,19,25,31,43,49,74,75, 89 ЗУ «Про виконавче провадження» в редакції від 14.05.2015 та від 23.12.2015, ст. 121-2 ГПК України.

При відмові у задоволенні скарги суд першої інстанції виходив з того, що 16.11.2015 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №49316616 з примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 29.09.2015 №914/40/15 про зобов'язання ФОП Климів Н.П. демонтувати самовільно встановлений літній майданчик на вул. Личаківській, 135 у м. Львові. Боржника зобов'язано самостійно протягом 7 днів з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження виконати виконавчий документ.

Згідно з актами від 24.11.2015 та 30.11.2015 при виході до об'єкту державним виконавцем встановлено, що боржник не виконав у добровільному порядку виконавчий документ, у зв'язку з чим 24.11.2015 та 30.11.2015 були винесені постанови про накладення на боржника штрафу у розмірі 170,00грн та 340,00грн. В подальшому листом №6750 від 03.12.2015 державний виконавець звернувся до ЛКП "ШРП Личаківського району" про надання згоди на його залучення до участі у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу суду про демонтаж самовільно встановленого майданчика, однак підприєство згоди не надало, посилаючись на великий обсяг робіт по ремонту доріг, відсутність транспортних засобів та фінансування.

Зважаючи на тривале невиконання рішення суду, 05.01.2016 державний виконавець звернувся до Личаківського РВ ЛМУ ГУ МВСУ у Львівській області з поданням від 05.01.2016р. №1628 про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо боржника, за наявністю ознак злочину, передбаченого ст. 382 КК України. У прохальній частині подання державний виконавець допустив описку щодо особи боржника (замість Климів Н.П., вказав ОСОБА_5.), натомість по змісту подання, зокрема, номер виконавчого провадження, дата та номер виконавчого документу, ім'я боржника вказано вірно.

13.01.2016 на підставі п. 11, ст. 49, ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №4931616.

Таким чином, суд дійшов висновку, що державний виконавець, виконуючи рішення суду у справі №914/40/15, діяв у спосіб та порядок, передбачений чинним на той час законодавством.

Стягувач не погодився з ухвалою суду першої інстанції, оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає ухвалу такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та задоволити скаргу.

Посилаючись на ч.1ст.31, ч.1 ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.1999, скаржник стверджує, що всупереч вимогам Закону державний виконавець не вчинив жодних дій для на примусове виконання рішення. Вказує, що накладення штрафу на боржника, який так і не був не сплачений, не можна вважати примусовим виконанням рішення про демонтаж самочинно встановлеого літнього майданчика. Вважає, що для примусовго виконання рішення державний виконавець мав здійснити демонтаж самочинно встановлеого літнього майданчика. Крім того, скаржник посилається на ч.3 ст.75 Закону та вказує, що у прохальній частині подання про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань державний виконавець вказав боржником ОСОБА_5, в той час як боржником є ФОП Климів Н.П., що підтверджує неналежне виконання державним виконавцем обов'язків, покладених на нього законом.

Боржник подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує доводи стягувача, вважає їх необгрунтованими, просить залишити ухвалу без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвалою апеляційного суду від 17.11.2017 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 28.11.2017.

У судовому засіданні 28.11.2017 представник скаржника підтримав доводи та вимоги, викладені в апеляційній скарзі, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати, а скаргу стягувача на дії органуДВС задоволити .

Представник боржника заперечив доводи скаржника, просив залишити ухвалу без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Орган ДВС відзиву на апеляційну скаргу не подав, явки свого представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджено повідомленням про вручення йому 22.11.2017 ухвали апеляційного суду від 17.11.2017.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 29.09.2015р. у справі №914/40/15 задоволено позов Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради до ФОП Климів Н.П. та зобов'язано ФОП Климів Н.П. демонтувати самовільно встановлений літній майданчик на вул. Личаківській, 135 у м. Львові. Рішення не було оскаржене та набрало законної сили( а.с.95-102).

На примусове виконання вказаного рішення, яке набрало законної сили 13.10.2015, Господарським судом Львівської області видано наказ від 13.10.2015 № 914/40/15 , бланк № 042911, який був пред'явлений до виконання ( а.с. 106,132).

16.11.2015 державним виконавцем Личаківського ВДВС ЛМУЮ на підставі заяви стягувача винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №49316616 з примусового виконання наказу суду від 13.10.2015 №914/40/15, зобов'язано боржника добровільнло виконати наказ у строк до 7 днів з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження( а.с. 165 на звороті).

Згідно з актами від 24.11.2015та 30.11.2015 при виході до об'єкту державним виконавцем встановлено, що боржник не виконав рішення суду у добровільному порядку, у зв'язку з чим були винесені постанови від 24.11.2015 та від 01.12.2015 про накладення на боржника штрафу у розмірі 170,00грн та 340,00грн( а.с.161 на звороті, а.с. 162, 163 на звороті, а.с. 164).

Листом №6750 від 03.12.2015 Личаківський відділ ДВС звернувся до ЛКП "ШРП Личаківського району" про надання згоди на його залучення до участі у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу суду про демонтаж самовільно встановленого майданчика та надання кошторису на проведення робіт, однак підприємство згоди не надало (лист-відповідь від 14.12.2015 № 13481), посилаючись на великий обсяг робіт по ремонту доріг, відсутність транспортних засобів та фінансування ( а.с. 159-160) .

На підставі ч.2 ст. 89 ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець звернувся до Личаківського РВ ЛМУ ГУ МВСУ у Львівській області з поданням від 05.01.2016 №1628 про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та проведення розслідування щодо боржника ОСОБА_5 за наявністю ознак злочину, передбаченого ст. 382 КК України - невиконання рішення суду. Подання погоджене начальником відділу ДВС (а.с.158).

Доказів надсилання цього подання Личаківському РВ ЛМУ ГУ МВСУ суду не надано.

13.01.2016 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №4931616 на підставі п. 11 ч.1 ст. 49, ст. 50 ЗУ "Про виконавче провадження". У постанові вказано, що у зв'язку з тим, що боржник не виконує рішення суду скеровано подання у правоохоронні органи про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань і відповідно до ч.3 ст.75 ЗУ "Про виконавче провадження" державним виконавцем виноситься постанова про закінчення виконавчого провадження, виконавчий документ скеровується органу, який його видав ( а.с. 156).

Як доказ надсилання названої постанови суду та стягувачеві орган виконання надав суду до своїх заперечень на скаргу супровідний лист без дати № 457, адресований Господарському суду Львівської області та Личаківській районній адміністрації ЛМР ( а.с.156 на звороті).

При цьому на запит стягувача (скаржника) від 23.05.2017 про хід виконання наказу (а.с.133) орган виконання надав йому відповідь від 31.05.2017 № 1154/6, в якій вказав про винесення постанови від 13.01.2016 про закінчення виконавчого провадження. До вказаного листа-відповіді від 31.05.2017 додав супровідний лист від 13.01.2016 та №457/6, адресований Господарському суду Львівської області та Личаківській районній адміністрації ЛМР( а.с.134,136-137).

Дослідивши обставини справи, заслухавши пояснення представників стягувача та боржника, Львівський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частиною першою статті 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Статтею 121-2 ГПК України врегульовано порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби при виконані судових рішень господарського суду.

Матеріалами справи підтверджено, що постановою від 16.11.2015 було відкрите виконавче провадження ВП №49316616 з примусового виконання наказу суду від 13.10.2015 № 914/40/15 про зобов'язання ФОП Климів Н.П. демонтувати самовільно встановлений літній майданчик на вул. Личаківській, 135 у м. Львові та зобов'язано боржника у 7-денний термін добровільно виконати рішення суду.

На момент відкриття виконавчого провадження ВП №49316616 та вчинення виконавчих дій діяв Закон України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 N606-ХІV з наступними змінами і доповненнями у відповідній редакції( далі - Закон N606-ХІV).

Статтею 11 Закону N606-ХІV визначені обов'язки та права державних виконавців. Так, згідно з частиною першою статті 11 цього Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За приписами частини третьої статті 11 Закону N606-ХІV державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом (п.13); у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням ( п.18); у разі необхідності залучати до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача( п.19); здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами( п.20).

Відповідно до частини першої статті 75 Закону N606-ХІV після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

За приписами частини другої статті 75 Закону N606-ХІV у разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону.

За приписами частини третьої статті 75 Закону N606-ХІV у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Згідно із статтею 89 Закону N606-ХІV у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання ( ч.1).

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону ( ч.2).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що боржник не виконав рішення суду у строк, встановлений державним виконавцем для його добровільного виконання, що підтверджено актами від 24.11.2015 та від 30.11.2015, у зв'язку з чим державним виконавцем на підставі ст. 11 та ст. 89 Закону N606-ХІV були винесені постанови від 24.11.2015 та від 01.12.2015 про накладення на боржника штрафу у розмірі 170,00грн та 340,00грн.

Суду надано подання від 05.01.2016 №1628, адресоване Личаківському РВ ЛМУ ГУ МВСУ у Львівській області, винесене державним виконавцем на підставі ч.2 ст.89 Закону N606-ХІV, про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та проведення розслідування щодо боржника за наявністю ознак злочину, передбаченого ст. 382 КК України - невиконання рішення суду, яке погоджене начальником відділу. У прохальній частині цього подання замість боржника ФОП Климів Н.П. державний виконавець вказав боржника ОСОБА_5

Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі вказав, що це описка.

Відповідно до частини третьої ст. 83 Закону N606-ХІV начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або державний виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні державним виконавцем, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.

Доказів внесення виправлень у подання від 05.01.2016 №1628 щодо найменування (прізвища, ім'я по батькові) боржника шляхом винесення відповідної постанови суду не подано.Також не подано доказів надіслання цього подання Личаківському РВ ЛМУ ГУ МВСУ у Львівській області.

Отже, таке подання державного виконавця не можна вважати належним виконанням вимог ст. 75 та ст. 89 Закону N606-ХІV щодо внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника ФОП Климів Н.П. до відповідальності за невиконання рішення суду.

13.01.2016 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №4931616 на підставі п. 11 ч.1 ст. 49, ст. 50 ЗУ "Про виконавче провадження". У постанові вказано, що у зв'язку з тим, що боржник не виконує рішення суду скеровано подання у правоохоронні органи про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань і відповідно до ч.3 ст.75 ЗУ "Про виконавче провадження" державним виконавцем виноситься постанова про закінчення виконавчого провадження, виконавчий документ скеровується органу, який його видав.

Згідно з п.11 ч.1 ст.49 Закону N606-ХІV виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону.

Частиною третьою ст.49 цього Закону встановлено, що про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 50 Закону N606-ХІV визначені наслідки завершення виконавчого провадження.

З аналізу названих вище норм законодавства випливає, що виконавче провадження підлягає закінченню на підставі п.11 ч.1ст.49 та ч.3 ст. 75 Закону N606-ХІV лише у разі неможливості виконання рішення без участі боржника, в той час як за приписами частини третьої статті 11 Закону N606-ХІV державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, у разі необхідності залучати до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача( п.19); здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами( п.20).

Отже, виконання рішення суду про демотаж самовільно встановленого літнього майданчика можливе без участі боржника і в силу вимог ч.2 ст 75 Закону N606-ХІV державний виконавець зобов'язаний був організувати виконання цього рішення відповідно до повноважень, наданих йому законом, зокрема, шляхом залучення до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі.

Однак, матеріалами справи підтверджено, що орган виконання звертався лише до ЛКП "ШРП Личаківського району" щодо залучення його до участі у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу суду про демонтаж самовільно встановленого літнього майданчика, яке згоди не надало. Доказів звернення до інших суб'єктів господарювання щодо залучення їх до виконавчих дій суду не надано, хоча закон не обмежує кола суб'єктів господарювання, які можуть залучатися до проведення виконавчих дій.

Безпідставним є посилання суду першої інстанції на ч.1 ст. 43 Закону (в редакції від 14.05.2015) та те, що стягувач не звертався до відділу ДВС з проханням погодити внесення авансу на вчиненнея виконавчих дій, оскільки авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій було врегульоване не ст.43, а ст.42 Закону N606-ХІV, частиною першою якої було передбачено, що з метою забезпечення провадження виконавчих дій стягувач може за погодженням з державним виконавцем внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби певну грошову суму для здійснення необхідних витрат або покриття їх частини, якщо інше не передбачено цим Законом. Тобто, названою нормою встановлено право, а не обов'язок стягувача щодо авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій. Крім того, суду не надано доказів повідомлення органом виконання стягувача про необхідність проведення такого авансування.

За таких обставин апеляційний суд вважає неправомірним закінчення виконавчого провадження на підставі п.11 ч.1ст.49 , ст.50 та ч.3 ст. 75 Закону N606-ХІV.

У пункті 9.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012 №9 роз'яснено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

З 05.10.2016 втратив чинність Закон України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 N606-ХІV із наступними змінами та набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 N1404-VІІІ ( далі - Закон N1404-VІІІ), частиною першою статті 41 якого встановлено, що у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

На підставі викладеного апеляційний суд погоджується з доводами скаржника та вважає, що його вимоги про визнання незаконною постанови про закінчення виконавчого провадження від 13.01.2016 та зобов'язання Личаківського ВДВС відновити виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду Львівської області від 13.10.2015 №914/40/15 підлягають до задоволення.

Вимога про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження не підлягає до задоволення, оскільки відповідно до частини третьої статті 74 Закону N1404-VІІІ така постанова може бути скасована лише начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, у разі оскарження до начальника відділу рішень, дії або бездіяльність державного виконавця.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що внаслідок неповного дослідження всіх обставин, що мають значення для справи, та неправильного застосування норм ЗУ «Про виконавче провадження» суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відповідність закону дій ВДВС та про відмову у задоволенні скарги.

Таким чином, апеляційну скаргу належить задоволити частково, ухвалу суду першої інстанції скасувати, прийняти нову, якою задоволити скаргу в частині визнання незаконною постанови про закінчення виконавчого провадження від 13.01.2016 та зобов'язання Личаківського ВДВС відновити виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду Львівської області від 13.10.2015 №914/40/15. В частині скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 13.01.2016 - відмовити.

Судовий збір, сплачений скаржником при поданні апеляційної скарги, покласти орган виконання.

Керуючись ст. ст. 49, 91, 99, 101, 103, 104, 105, 106, 121- 2 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу задоволити частково.

Ухвалу Господарського суду Львівської області від 27.09.2017 у справі № 914/40/15 скасувати, прийняти нову, якою скаргу Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради задоволити частково.

Визнати незаконною постанову Личаківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції від 13.01.2016 про закінчення виконавчого провадження ВП 49316616.

Зобов'язати Личаківський відділ державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, ідент.код 35009358, адреса: 79058, м. Львів, пр. Чорновола, 39 відновити виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду Львівської області від 13.10.2015 №914/40/15.

У задоволенні решти вимог по скарзі відмовити.

2. Стягнути з Личаківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції , ідент.код 35009358, адреса: 79058, м. Львів, пр. Чорновола, 39, на користь Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, ідент. код 04056109, адреса: 79017, м.Львів, вул. К.Левицького,67, - 1600,00 грн на відшкодування судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Постанова підписана 29.11.2017

Головуючий суддя М.І. Хабіб

Суддя О.В. Зварич

Суддя Я.О. Юрченко