Ухвала суду № 70593402, 29.11.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/11072/15-ц 29.11.2017 29112017 29.11.2017

Провадження №22-ц/784/2379/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 490/11072/17 Головуючий І інстанції – Мамаєва О.В.

Провадження № 22-ц/784/2379/17 Доповідач – Темнікова В.І.

Категорія 30

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2017 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Миколаївської області в складі :

головуючого – Темнікової В.І.,

суддів – Бондаренко Т.З., Крамаренко Т.В.,

із секретарем судового засідання – Лівшенко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 січня 2016 року у цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія (далі – ПАТ СК) «ВУСО» до ОСОБА_1, за участю третьої особи Публічного акціонерного товариства «УСК «Гарант-Авто» про відшкодування шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А :

В листопаді 2015 року позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому посилався на те, що між ПАТ «СК «ВУСО» і ОСОБА_2 було укладено договір страхування за № 082355-02-15-01 від 22.05.2013 р. автомобілю НОМЕР_1. 21.05.2014 р. приблизно о 13-10 годині ОСОБА_1, керуючи автомобілем Hyundai Tucson, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 у м. Миколаєві по вул. Дзержинського, виконуючи поворот не надав дорогу транспортному засобу, який рухався у зустрічному напрямку, внаслідок чого допустив зіткнення з вищевказаним автомобілем Chevrolet Aveo під керуванням водія ОСОБА_2 Внаслідок вказаної дорожньо - транспортної пригоди автомобіль Chevrolet Aveo отримав механічні пошкодження. Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 17.06.2014р. ОСОБА_3 визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КупАП. Відповідно до рахунку № СЧ-0000484 від 27.05.2014 р. вартість відновлюваного ремонту пошкодженого автомобіля складає 20918,45 грн. Згідно умов договору страхування, на підставі заяви, позивач сплатив страхувальнику (на рахунок СТО) суму страхового відшкодування в розмірі 20832,95 грн. Отже, після виплати страхового відшкодування у позивача виникло право вимоги до ОСОБА_1 Згодом стало відомо, що відповідно до витягу з СЦБД МТСБУ, що в свою чергу не є достовірною інформацією, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент настання страхової події була застрахована в ПАТ «УСК «Гарант-Авто» за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ 0233295 (поліс). В силу того, що вищевказана інформація потребує підтвердження, на адресу ОСОБА_1 було надіслано запит з проханням підтвердити зазначену інформацію та надати докази, які б підтвердили факт повідомлення ПАТ «УСК «Гарант-Авто» щодо настання дорожньо-транспортної пригоди. Проте жодної інформації про це відповідач не надав позивачу. На підставі викладеного, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ СК «ВУСО» суму завданої майнової шкоди в розмірі 20 832 грн. 95 коп., а також судові витрати в сумі 1218 грн.

Заочним рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 січня 2016 року позовну заяву ПАТ СК «ВУСО» задоволено. Судом вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ СК «ВУСО» майнову шкоду в розмірі 20832,95 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з зазначеним заочним рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи.

В судовому засіданні відповідач підтримав доводи апеляційної скарги, надавши пояснення, аналогічні змісту апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду скасувати, постановити нове рішення про задоволення позову.

Інші учасники процесу до судового засідання не з’явилися, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

Як убачається з матеріалів справи, судом під час розгляду цієї справи були створені такі умови. Судом були досліджені і оцінені в їх сукупності всі докази, надані сторонами, відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України. Виходячи з наданих сторонами доказів, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог позивача.

Так, судом було встановлено, що між ПАТ СК «ВУСО» та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 082355-02-15-01 від 22.05.2013 року, згідно з умовами якого страховик прийняв під страховий захист транспортний засіб Chevrolet Aveo, д/н НОМЕР_3. 21 травня 2014 року відповідач, керуючи автомобілем НОМЕР_4, у м. Миколаєві по вул. Дзержинського, виконуючи поворот не надав дорогу транспортному засобу, який рухався у зустрічному напрямку, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_5, яким керувала ОСОБА_2, та який було застраховано позивачем. Внаслідок вказаної ДТП, відповідно до довідки № 9389816 про дорожньо-транспортну пригоду, наданої УДАІ УМВС України автомобіль НОМЕР_5, отримав механічні пошкодженя.

22 травня 2014 року ОСОБА_2 звернулась до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування. 26 травня 2014 року спеціалістом ПрАТ "СК"ВУСО" було складено протокол огляду транспортного засобу. 27 травня 2014 року ТОВ «Автоцентр на Будівельників» було надано рахунок-фактура № СЧ-0000484, відповідно до якого вартість виконаних робіт по ремонту автотранспорту Chevrolet Aveo, д/н НОМЕР_3, який отримав механічні пошкодження в наслідок ДТП становить 20918,45 грн. Відповідно до постанови Центрального районного суду м. Миколаєва, від 17 червня 2014 року, відповідача було визнано винним у вчиненні вказаної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності, відповідно до ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.

Позивач, керуючись договором страхування, визнав ДТП, яка сталася, страховою подією, про що було складено страховий акт № 2873-02 від 21.07.2014 року. Відповідно до платіжного доручення № 8187 від 21.07.2014 року, позивач сплатив на рахунок ТОВ «Автоцентр на Будівельників» суму страхового відшкодування в розмірі 20832,95 грн.

Проаналізувавши зазначені обставини по справі та врахувавши положення ст. 1166, 1188, 1191 ЦК України, ст.27 Закону України «Про страхування», суд дійшов висновку, що з моменту виплати страхового відшкодування у ПАТ СК «ВУСО» виникло право вимоги до відповідача ОСОБА_1, винного у завданні шкоди автомобілю НОМЕР_5, щодо відшкодування спричиненого збитку в межах фактичних витрат ПАТ СК «ВУСО». На підставі викладеного, суд вважав вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Висновки суду підтверджуються матеріалами справи та відповідають вимогам закону, зазначеному в тексті рішення та правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові Верховного Суду України від 23 грудня 2015 року по справі № 6-2587цс15.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом не враховано той факт, що на момент ДТП цивільно - правова відповідальність відповідача була застрахована у ПАТ «УСК «Гарант-Авто», а тому відповідати за шкоду, розраховану в порядку, встановленому законодавством, повинен саме страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі ст. 29 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», і тільки різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі ст. 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків, не є підставою для скасування рішення, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування» страхування – це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. За змістом статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов’язана оплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Ст. 15 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначено в частині другій ст. 16 ЦК України.

Зі змісту наведених норм права можна зробити висновок про те, що страховик, який виплатив страхове відшкодування має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема, право вимоги саме до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого страховиком відшкодування.

Слід враховувати також те, що особа має право здійснювати свої права вільно, на власний розсуд (ч. 1 ст. 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї (ч.2 ст. 14 ЦК України). Відповідно до ст. 511 ЦК України зобов’язання не створює обов’язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов’язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора. Згідно з частинами 1 та 4 ст. 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на вищенаведене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов’язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов’язанні.

Таким чином потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов’язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов’язання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов’язками страховика як сторони договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування в розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобов’язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зі статтею 599 ЦК України виконанням, проведеним належним чином.

Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов’язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов’язку згідно зі статтею 1194 ЦК України – відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Розмір страхового відшкодування страховик узгоджує з особою, яка має право на отримання відшкодування, проте страховик самостійно приймає рішення про здійснення чи відмову в здійсненні страхового відшкодування (статті 36, 37 Закону «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). При цьому розмір страхової виплати (страхового відшкодування) з особою, яка завдала шкоди, страховик за законом узгоджувати не зобов’язаний, хоча цей розмір безпосередньо впливає на обсяг відповідальності особи, яка завдала шкоди, за статтею 1194 ЦК України.

Таким чином розмір страхової виплати (страхового відшкодування), якщо страховик визначає його меншим страхової суми (ліміту його відповідальності), може бути оспорений особою, яка завдала шкоди, якщо ця особа виконала свій обов’язок перед потерпілим, у тому числі й частково відшкодувала шкоду згідно статті 1194 ЦК України, але вважає, що страховик порушив умови договору, здійснив потерпілому страхову виплату (страхове відшкодування) не в повному обсязі, що призвело до безпідставного збільшення обсягу її (особи, яка завдала шкоди), відповідальності.

Проаналізувавши зазначені вище нормативні акти, а також враховуючи встановлені судом першої інстанції обставини по справі, а саме те, що винним у скоєнні ДТП визнано відповідача, що ПАТ СК «ВУСО» сплатило потерпілому суму страхового відшкодування шляхом перерахування її на рахунок ТОВ «Автоцентр на Будівельників», яке здійснило ремонт пошкодженого автомобілю потерпілої особи, колегія суддів вважає, що суд правомірно дійшов виснову про можливість стягнення сплаченої суми страхового відшкодування саме з відповідача, як винної у спричиненні шкоди особи, що не позбавляє права відповідача звернутися до ПАТ «УСК «Гарант-Авто» з самостійними вимогами про стягнення суми сплаченого ним страхового відшкодування після відшкодування витрат страховій компанії потерпілого.

Не відповідають матеріалам справи також доводи апеляційної скарги про те, що позивачем було перераховано ТОВ «Автоцентр на Будівельників» 20918,45 грн. в той час, коли сума страхового відшкодування становить 20832,95грн., оскільки згідно копії платіжного доручення № 8187 від 21 липня 2014р. позивачем було перераховано ТОВ «Автоцентр на Будівельників» суму у розмірі 20832,95грн. ( а.с. 54) і саме дана сума була стягнута з відповідача на користь позивача за рішенням суду.

Згідно звіту ПАТ СК «ВУСО» № 42 від 21.07.2014р. ( а.с. 49) сума страхового відшкодування у розмірі 20832,95грн. визначена виходячи з вартості відновленого ремонту пошкодженого автомобіля у розмірі 20918,45 грн. на підставі рахунку – фактури від 27 травня 2014р. ТОВ «Автоцентр на Будівельників» (за мінусом 85,50грн. на підставі п. 17.3.7 договору страхування).

Відповідно до рахунку – фактури від 27 травня 2014р. ТОВ «Автоцентр на Будівельників» вартість відновленого ремонту пошкодженого автомобіля у розмірі 20918,45 грн. включає в себе також суму ПДВ у розмірі 3486,41грн.

Закон України «Про податок на додану вартість» визначає перелік осіб, які є платниками ПДВ, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік операцій, які звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування, права та обов'язки платників ПДВ.

Відповідно до підпункту 3.2.3 п. 3.2 ст. 3 зазначеного Закону України операції з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов'язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів, не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до Закону України «Про страхування» страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Таким чином, страхова компанія (страховик), надаючи послуги зі страхування, у разі настання страхового випадку, виплачує страхову виплату, розмір якої визначається на підставі розміру матеріального збитку, розрахованого шляхом проведення відповідної експертизи, або на підставі відповідних документів станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Враховуючи те, що відповідно до підпункту 3.2.3 п. 3.2 ст. 3 зазначеного Закону України «Про податок на додану вартість» надання послуг із страхування не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, то при виплаті страхових платежів безпосередньо потерпілим, податок на додану вартість не нараховується і окремим рядком не виділяється.

Податкові зобов'язання з податку на додану вартість виникають у платника податку на додану вартість, який здійснює операції з поставки товарів чи послуг (товарно-матеріальних цінностей і послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкта), оскільки такі операції є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Враховуючи зазначене, у разі якщо страхові суми не перераховуються безпосередньо потерпілим, а спрямовуються на придбання у платника податку на додану вартість послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали тощо), то розрахунок суми виплати та таке придбання здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості і виділяються окремим рядком у розрахункових документах.

У разі якщо придбання послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали тощо), здійснюється у неплатника податку на додану вартість, то розрахунок суми виплати та таке придбання здійснюється без урахування сум податку на додану вартість, оскільки особа, не зареєстрована платником податку на додану вартість, не має права нараховувати і виділяти окремим рядком суму податку на додану вартість.

Як убачається з матеріалів справи ТОВ «Автоцентр на Будівельників» є платником податку на додану вартість, а тому включення суми ПДВ у розмірі 3486,41грн. у вартість відновленого ремонту пошкодженого автомобіля (20918,45 грн.), з урахуванням якої було визначена сума страхового відшкодування у розмірі 20832,95грн., відповідає вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Те, що фактичний ремонт автомобіля був здійснений ТОВ «Автоцентр на Будівельників» підтверджується рахунком – фактурою від 27 травня 2014р. та актом виконаних робіт від 30.09.2014р. ( а.с. 47). Розмір вартості складових цього ремонту відповідачем не оспорюється.

З урахуванням викладеного не заслуговують на увагу, як на підставу для скасування рішення суду, доводи апеляційної скарги про те, що суд приймаючи рішення по справі не пересвідчився в тому чи був фактично здійснений ремонт автомобіля та чи є організація, яка його здійснила платником податку на додану вартість.

Отже, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що підстави для скасування чи зміни рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Заочне рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили в касаційному порядку.

Головуючий

Судді