Рішення № 70583435, 29.11.2017, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/1231/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2017 року м. Косів

Косівський районний суд, Івано-Франківської області в складі:

Головуючої - судді: Крилюк М.І.,

секретаря: Терлюжак Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Косів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «ПроКредит Банк», ТОВ «Росвен Інвест Україна» про захист прав споживача шляхом визнання договору факторингу недійсним, -

встановив:

Позивач звернувся в суд із вказаним позовом .

Представник позивача,ОСОБА_2 в судове засідання не з»явилась будучи повідомленою належним чином про час та місце розгляду справи по суті, подала заяву із клопотанням про розгляд справи без її участі. Вимоги позову підтримує та просить постановити рішення суду про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 Проти розгляду справи в заочному провадженні не заперечує.

Із змісту позовних вимог ОСОБА_3 вбачається, що 05 листопада 2007 року між ПАТ «ПроКредит Банк» та ОСОБА_1 було укладено Рамкову угоду № 0028, відповідно до умов якої Кредитор зобов'язується здійснювати кредитування Позичальника в межах лімітів умов кредитування у порядку і на умовах, визначених Угодою та Кредитними договорами, а Позичальник зобов'язується належно виконувати усі умови, необхідні для отримання кредитів, своєчасно і належно здійснювати погашення грошових зобов'язань, а також належно виконувати усі інші зобов'язання передбачені Угодою та Кредитними договорами. Відповідно до умов п. 1.2. Угоди цільове призначення Кредиту за даною угодою - задоволення особистих потреб. 05 листопада 2007 року між сторонами цієї угоди було укладено до вище вказаної рамкової угоди Договір про надання траншу № 26.547/0028-1 а також в послідуючому 08 листопада 2007 року за № 26.547/0028-2, та 11 січня 2008 року було укладено до вище вказаної угоди Договір про надання траншу № 26.547/0028. Відповідно до умов вище вказаних Договорів про надання траншу позивачем було отримано загалом 20400 доларів США. З метою забезпечення виконання грошового зобов'язання ОСОБА_1, із ОСОБА_6 було укладено договори поруки.

З моменту отримання кредиту позичальником здійснювалось погашення кредитної заборгованості. У зв'язку із простроченням сплати чергових платежів та виникнення заборгованості за Угодою, Кредитором було заявлено позовні вимоги про стягнення заборгованості. 03 травня 2010 року Залізничним районним судом м. Львова було винесено рішення, яким вирішено стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_6 на користь ПАТ «ПроКредит Банк» 136128 грн. 92 копійки заборгованості за Договорами про надання траншу. На даний момент, Позивачем уже частково виконано вище вказане рішення в процесі виконавчого провадження.

29 травня 2017 року TOB «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна» було подано заяву про заміну сторони у виконавчому провадженні до Залізничного районного суду м. Львова. Із даної заяви позивачу стало відомо про існування договору факторингу № КЕ/ПБ-2016, що було укладено між ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» та ПАТ «ПроКредит Банк» 22.08.2016 року.

22.08.2016 року між ПАТ "Про Кредит Банк" та ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» було укладено договір факторингу № КЕ/ПБ-2016, відповідно до умов якого ПАТ "ПроКредитБанк" відступило на користь ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», за Кредитними договорами. За таких обставин відбулася заміна кредитора у зобов'язанні на ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА».

Вважає такий договір недійсним так як згідно витягу із інформаційної системи Держфінпослуг, ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна» отримано ліцензію на давання послуг з факторингу 09.06.2017 року, а оскаржуваний договір було підписано 22.08.2016 року. Тобто на момент укладення оскаржуваного договору, відповідно до вимог чинного законодавства, ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» не мали права надавати послуги з факторингу та є неналежною стороною в договорі.

При укладенні оскаржуваного договору факторингу, у порушення вимог чинного законодавства, ПАТ «ПроКредит Банк» не повідомив ОСОБА_1 про заміну кредитора (вимог ст. 516 ЦК України).

Відповідачами Позивачу не було надано жодних доказів, які б свідчили проте, що на виконання умов договору факторингу та ч.І ст. 1077 ЦК України клієнт передав у власність фактору, а фактор - прийняв права вимоги та в їх оплату надав грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату та на умовах, визначених Договором.

Відповідно до умов 3.1.3 Договору факторингу право вимоги переходить до Нового Кредитора з моменту зарахування коштів на рахунок Первісного кредитора, після чого Новий кредитор стає новим кредитором по відношенню до Боржників стосовно їх Заборгованості. Проте, сторонами договору факторингу не надано жодного доказу того, що новий кредитор сплатив грошові кошти на рахунок Первісного кредитора. Окрім того, враховуючи вище вказані умови оскаржуваного договору та умов п. 3.1.6 Договору факторингу, первісний кредитор не направив на адресу Позивача повідомлення про зміну кредитора у зобов'язання, що свідчить про відсутність сплати грошових коштів та відсутність права вимоги у Нового кредитора.

Окрім того, оскаржуваний договір є платним і набирає своєї чинності з моменту оплати за відступлення Права вимоги грошових кошів на рахунок Первісного кредитора.

Вважає даний договір, є неукладеним, та право вимоги до Нового кредитора за Кредитними договорами не перейшло.

Просить позов задоволити, визнати Договір Факторингу №КЕ/ПБ-2016 від 22.08.2016 року укладений між ПАТ «ПроКредит Банк» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» недійсним.

Представники відповідачів, ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна» Кравчик І.П. та ПАТ «ПроКредит Банк» Куляк Т.В. в судове засідання не з»явилися будучи повідомленими про час та місце розгляду справи по суті, подали суду письмові заперечення із клопотанням про розгляд справи в їх відсутності та відмову в задоволенні заявлених позовних вимог ОСОБА_1

Таким чином суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Суд вивчивши матеріали справи вважає позовні вимоги ОСОБА_1 такими , що не підлягають до задоволення за наступних підстав:

Судом встановлено, 05 листопада 2007 року між ПАТ «ПроКредит Банк» та позивачем в справі, ОСОБА_1, було укладено Рамкову угоду № 0028 (а.с.12), відповідно до умов якої Кредитор на положеннях та умовах цієї Угоди та Договорів про надання траншу відкриває позичальнику кредитну лінію терміном на 120 місяців в розмірі та на умовах , передбачених ст.2 даної Угоди. Цільове призначення кредиту за даною Угодою - задоволення особистих потреб.

Так, 05 листопада 2007 року між позивачем в цій справі ОСОБА_1 та ПАТ «ПроКредит Банк» було укладено до вище вказаної рамкової угоди Договір про надання траншу № 26.547/0028-1 ( а.с. 16-18) а також в послідуючому 08 листопада 2007 року за № 26.547/0028-2 (а.с. 19-21), та 11 січня 2008 року за № 26.655/0028 (а.с.22-24) було укладено до вище вказаної угоди Договори про надання траншу. Відповідно до умов вище вказаних Договорів про надання траншу ОСОБА_1 було отримано загалом 20400 доларів США, що не заперечується позивачем.

З метою забезпечення виконання грошового зобов'язання ОСОБА_1, між ПАТ «ПроКредит Банк» та ОСОБА_6 було укладено 05.11.2007 року, 08.11.2007 року та 11.01.2008 року договори поруки (а.с.25-26, 27-28, 29-30).

Як стверджує в позовній заяві позивач, ним з моменту отримання кредиту, як позичальником здійснювалось погашення кредитної заборгованості.

Разом із тим, у зв'язку із простроченням сплати чергових платежів та виникнення заборгованості за Угодою, Кредитором було подано на розгляд суду позовну заяву про стягнення заборгованості.

Так, 03 травня 2010 року Залізничним районним судом м. Львова було винесено рішення, яким вирішено стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_6 на користь ПАТ «ПроКредит Банк» 136128 грн. 92 копійки заборгованості за Договорами про надання траншу.

Вказане рішення набрало законної сили та пред»явлено до примусового виконання .

Ухвалою Залізничного районного суду від 27.07.2017 року в справі 2-1703/2010 (а.с.65) задоволено заяву ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» та вирішено замінити стягувача у виконавчому провадженні ВП№20346243 від 20.07.2010 р. з виконання виконавчого листа №2-1703/10 виданого 04.06.2010 року Залізничним районним судом м.Львова у справі за позовом ПАТ «ПроКредит Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості, з Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» на Товариство з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА».

Підставою постановлення вказаної ухвали суду, що набрала законної сили став оспорюваний , на даний час позивачем Договір факторингу від 22.08.2016 року.

Так, 22.08.2016 року між ПАТ "Про Кредит Банк" та ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» було укладено договір факторингу № КЕ/ПБ-2016, відповідно до умов якого, ПАТ «ПроКредит Банк» відступив на користь ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» своє право вимоги до боржників, що не виконали свої фінансові зобов'язання перед ПАТ «ПроКредит Банк» відповідно до укладених договорів, в тому числі право вимоги до ОСОБА_1 за Договором про надання траншу № 26.547 від 05.11.2007 року, та № 26.655від 11.01.2008 року наданих відповідно до Рамкової угоди №0028 від 05.11.2007 року.

Внаслідок укладання Договору факторингу, TOB «РОСВЕН ІВЕСТ УКРАЇНА» набуло статусу нового кредитора щодо стягнення заборгованості за договорами про надання траншу № 26.547 від 05.11.2007 року та № 15.655 від 11.01.2008 року.

Статтею 516 ЦК України зазначено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Рамковою угодою № 0028 від 05.11.2007 року (а.с.12), договорами про надання траншу № 26.547 від 05.11.2007 року та № 26.655 від 11.01.2008 року, укладених між ОСОБА_3 та ПАТ «ПроКредит Банк», не встановлено заборони уступлення права вимоги чи обов'язковість одержання згоди позивача на відступлення права вимоги боргу, і зазначеними вище договорами, третім особам.

Таким чином додаткової згоди від ОСОБА_3 для відступлення права вимоги не вимагається.

В підставу заявлених вимог ОСОБА_3, посилався на відсутність у ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна» ліцензії на надання послуг факторингу.

Відповідно до вимог ст. 4 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» факторинг : фінансовою послугою, право на надання якої мають фінансові компанії, що у встановленому законом порядку внесені до Державного реєстру фінансових установ.

Товариство з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» є фінансовою установою та здійснює свою діяльність на підставі Свідоцтва про реєстрацію фінансової установи, серія ФК № 295 від 07.07.2011 року (а.с.50). Згідно додатку до Свідоцтва про реєстрацію фінансової установи, (а.с.51) Товариство має право здійснювати надання фінансових послуг з факторингу без отримання додаткових ліцензій та дозволів.

Відповідно до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів) Затверджених Постановою КМУ від 07.12.2016 року № 913 надання послуг факторингу підлягає ліцензуванню. Ліцензійні умови у частині, що стосується суб'єктів господарювання, які провадять діяльність з надання послуг з надання послуг факторингу та внесені до дня набрання чинності Постановою КМУ від 07.12.2016 року № 913 до Державного реєстру фінансових установ застосовуються через шість місяців з дня набрання чинності цією постановою, тобто з 10.06.2017 року.

Розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 2450 від 09.06.2017 року прийнято рішення про видачу ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» ліцензії на право надання фінансових послуг з факторингу.

Виходячи із вищезазначеного на дату укладання Договору факторингу № КЕ/ПБ-2016 від 22.08.2016 року між ПАТ «ПроКредит Банк» та ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», отримання ліцензії на надання послуг факторингу законодавством не було передбачено, а ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» мало необхідний обсяг правоздатності для укладання даного договору.

Відповідно до ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Як встановлено ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Що стосується факторингу, то відповідно до ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.

Також слід зазначити, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх умов договору (частина перша ст.638 ЦК України).

Ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно роз'яснень, викладених у п. 5 постанови Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", відповідно до статей 215, та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Враховуючи те, що позивач не є стороною оспорюваного ним правочину, то єдиною підставою для визнання його недійсним в судовому порядку є доведення факту порушення його прав і законних інтересів даним договором.

В силу ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд вважає, що обставини, на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог про визнання недійсним договору, не дають підстав для висновку, що укладений договір не відповідає вимогам закону та порушує права позивача, а отже відсутні підстави для визнання його недійсним.

На підставі наведеного, ст.ст. 15, 215, 216, 512, 514, 516, 626 ЦК України, ст. 4 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та керуючись ст.ст. 213-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд,-

вирішив:

В позові ОСОБА_1 до ПАТ «ПроКредит Банк», ТОВ «Росвен Інвест Україна» про захист прав споживача шляхом визнання договору факторингу недійсним відмовити.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем до Косівського районного суду протягом десяти днів з дня отримання його копії .

Рішення суду вступає в законну силу після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського Апеляційного суду через Косівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Крилюк М.І.