Рішення № 70557910, 23.11.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

_____

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2017 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

судді-доповідача - Саліхова В.В.

суддів - Прокопчук Н.О., Семенюк Т.А.

при секретарі: Дячук І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 09 серпня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_3 до Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції в м. Києві, ОСОБА_4, третя особа Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» про застосування наслідків недійсності правочину,

в с т а н о в и л а:

У березні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до ВДВС Солом'янського РУЮ м. Києва, ОСОБА_4 та просила провести двосторонню реституцію між ОСОБА_4 та ВДВС Солом'янського РУЮ м. Києва шляхом повернення сторін у попередній стан до реалізації транспортного засобу марки «HYUNDAI» модель «TUCSON», 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, тип ТЗ - легковий універсал, колір чорний, об'єм двигуна 1975 см3, кузов НОМЕР_2 на аукціоні від 08.11.2013. Зобов'язати ВДВС Солом'янського РУЮ м. Києва повернути ОСОБА_4 кошти в сумі 36 380,25 грн. Зобов'язати ОСОБА_4 повернути вищевказаний транспортний засіб власнику ОСОБА_3

Заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 09.08.2016 позов задоволено. Проведено двосторонню реституцію між ОСОБА_4 та ВДВС Солом'янського РУЮ м. Києва шляхом повернення сторін у попередній стан до реалізації транспортного засобу марки «HYUNDAI» модель «TUCSON», 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, тип ТЗ - легковий універсал, колір чорний, об'єм двигуна 1975 см3, кузов НОМЕР_2 на аукціоні від 08.11.2013. Зобов'язати ВДВС Солом'янського РУЮ м. Києва, повернути ОСОБА_4 кошти в сумі 36 380,25 грн. Зобов'язано ОСОБА_4 повернути транспортний засіб марки «HYUNDAI» модель «TUCSON», 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, тип ТЗ - легковий універсал, колір чорний, об'єм двигуна 1975 см3, кузов НОМЕР_2, власнику ОСОБА_3 Стягнуто з ВДВС Солом'янського РУЮ м. Києва на користь ОСОБА_3 судові витрати в сумі 826,80 грн. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати в сумі 826,80 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Посилається на неповне дослідження судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування своїх доводів вказує, що транспортний засіб, який було відчужено за недійним правочином, не перебував у власності відповідача, а останній відчужив його третій особі, тому вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Сторони в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомленні про час та місце слухання справи. На підставі викладеного та керуючись вимогами ч. 2 ст. 305 ЦПК України колегія суддів ухвалила розглянути справу за їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач довела ті обставини, на які посилалась як на підставу своїх позовних вимог, а тому за змістом ст. 216 ЦК України, ВДВС Солом'янського РУЮ м. Києва повинно повернути ОСОБА_4 кошти в розмірі 36 380,25 грн., а він в свою чергу повинен повернути транспортний засіб його власнику - позивачу.

З таким висновком суду першої інстанції не може погодитись колегія суддів, враховуючи наступне.

За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільних прав.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

З матеріалів справи вбачається, що 22.06.2007 між ОСОБА_3 та ЗАТ «Альфа-Банк» (правонаступник ПАТ «Альфа-Банк») було укладено кредитний договір №490041685 та договір застави рухомого майна №490041685-з, а саме транспортного засобу «HYUNDAI» модель «TUCSON», 2007 року випуску, чорного кольору. 26.11.2012 ВДВС Солом'янського РУЮ м. Києва винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа №2-198 від 09.08.2012, виданого Шевченківським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Альфа-Банк» боргу в сумі 365 412,95 грн. (а. с. 11) та розпочато процедуру реалізації арештованого рухомого майна, а саме: транспортного засобу марки «HYUNDAI» модель «TUCSON», 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, тип ТЗ - легковий універсал, колір чорний, об'єм двигуна 1975 см3, кузов НОМЕР_2, що належить на праві власності позивачу ОСОБА_3 (а. с. 14, 17). Аукціон з реалізації вищезазначеного рухомого майна було проведено 08.11.2013 в м. Києві, вул. Баренбойма, 12 (3 поверх), переможцем торгів став ОСОБА_4, який запропонував сплатити за транспортний засіб 42 750,00 грн. (а. с. 15). Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 09.04.2015, було визнано недійсним аукціон з реалізації арештованого рухомого майна: транспортного засобу марки «HYUNDAI», модель «ТUCSОN», 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, тип ТЗ - легковий універсал, колір чорний, об'єм двигуна - 1975 см.3, кузов НОМЕР_2, проведений приватним підприємством «Нива - В.Ш.» 08.11.2013, переможцем якого став ОСОБА_4 Визнано недійсним протокол № 1013253/1 від 08.11.2013 проведення аукціону з реалізації арештованого вищевказаного рухомого майна. Стягнуто з ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві на користь ОСОБА_3 81,20 грн. судового збору. Стягнуто з ПП «Нива-В.Ш.» на користь ОСОБА_3 81,20 грн. судового збору. Стягнуто з ПП «Нива-В.Ш.» на користь ОСОБА_3 81,20 грн. судового збору (а. с. 8-10).

Після проведення аукціону з реалізації вищевказаного транспортного засобу ВДВС Солом'янського РУЮ м. Києва отримало від ОСОБА_4 кошти в сумі 36 380,25 грн., а ОСОБА_4 отримав автомобіль «HYUNDAI» модель «TUCSON», 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, тип ТЗ - легковий універсал, колір чорний, об'єм двигуна 1975 см3, кузов НОМЕР_2.

Враховуючи вищевикладене та те, що аукціон з реалізації вищевказаного арештованого майна був визнаний недійсним, позивач на підставі ст.ст. 216, 388 ЦК України просила застосувати наслідки недійсності правочину та звернулася із відповідним позовом до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Стаття ст. 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Способи захисту цивільного права та інтересів зазначені в ст. 16 ЦК України.

У вказаній нормі визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідносин ; 7) припинення правовідносин ; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Зі змісту ст. 16 ЦК України вбачається, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Стаття 41 Конституції України проголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За приписами ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статей 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Згідно з ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Аналіз норм ЦК України вказує на те, що право власності - це сукупність правових норм, які регулюють відносини, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням власником належним йому майном на свій розсуд і в своїх інтересах, усунення третіх осіб від протиправного втручання у сферу його володіння цим майном, а також обов'язки власника не порушувати прав та законних інтересів інших осіб.

Матеріали справи свідчать, що рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 09.04.2015, було визнано недійсним аукціон з реалізації арештованого рухомого майна (власник ОСОБА_3.): транспортного засобу марки «HYUNDAI», модель «ТUCSОN», 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, тип ТЗ - легковий універсал, колір чорний, об'єм двигуна - 1975 см. кубічних, кузов НОМЕР_2, проведений приватним підприємством «Нива - В.Ш.» 08.11.2013, переможцем якого став ОСОБА_4 Визнано недійсним протокол № 1013253/1 від 08.11.2013 проведення аукціону з реалізації арештованого вищевказаного рухомого майна. Вирішено питання розподілу судового збору (а. с. 8-10).

Відповідно до ст. 216 ЦК України, нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, які пов'язані з його недійсністю. Так, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути іншій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а у разі неможливості такого повернення (зокрема, якщо одержане полягає в користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі) - відшкодувати вартість отриманого, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Реституція - це спеціальний зобов'язальний спосіб захисту права власності, який може застосовуватися лише у випадку, коли предмет недійсного правочину станом на час вирішення відповідного питання перебуває в тої сторони недійсного правочину, якій він і був переданий.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Пунктами 19, 23 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» №5 від 07.02.2014 передбачено, що застосовуючи положення статті 387 ЦК України, суди повинні виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним.

Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об'єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.

Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК (ч. 3 п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 N 9).

Реституція у вузькопрактичному розумінні є передусім загальним наслідком недійсності правочинів усіх видів незалежно від підстав недійсності й полягає в приведенні сторін у первісний стан.

З урахуванням положень п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК результатом реституції можна визнати такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення. Порушенням права в такому випадку визнається вчинення правочину за наявності станом на момент його вчинення дефекту, який за законом може бути підставою недійсності правочину, а реституція виступає наслідком факту визнання правочину недійсним або констатації недійсності правочину (в разі нікчемності правочину) і заходом, спрямованим на приведення майнового стану сторін недійсного правочину до початкового стану, тобто такого, який вони мали до вчинення правочину.

В свою чергу стаття 387 ЦК України надає власнику право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Якщо є підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача, захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий шляхом задоволення віндикаційного позову.

На відміну від норм ч. 1 ст. 216 ЦК України норми Гл. 29 ЦК України є спеціальними. У них закріплено основні способи захисту права власності, що можуть застосовуватися власником майна, зокрема з метою повернення майна в натурі, переданого за недійсним правочином (наприклад, віндикація).

Стаття 330 ЦК України розмежовує випадки, в яких належним способом захисту порушеного права є визнання правочину недійсним та застосування наслідків його недійсності, від випадків, коли має заявлятися позов про витребування майна з чужого незаконного володіння.

За наведеного, якщо майно передане власником за правочином, який є нікчемним або оспорюваним, то позов про визнання правочину недійсним та (або) про застосування наслідків недійсності правочину має пред'являтися тоді, коли майно залишається у набувача. Тобто, якщо вчинений один правочин і повернути майно можна шляхом застосування реституції.

Якщо ж набувач, який набув майно за недійсним правочином, надалі відчужив таке майно іншій особі, потрібно звертатися з віндикаційним позовом.

Аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а відтак є правочином.

Такий висновок узгоджується й з нормами ст. ст. 650, 655 та ч. 4 ст. 656 ЦК України, які відносять до договорів купівлі-продажу процедуру прилюдних торгів, результатом яких є видача нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів на підставі складеного та затвердженого в установленому порядку акта державного виконавця про проведені торги.

Вище наведене підтверджено висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові № 6-174цс12 від 13.02.2013, який в силу положень ст. 214,360-7 ЦПК України підлягає врахуванню іншими судами загальної юрисдикції при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Цивільно-правовим наслідком визнання недійсним укладеного на торгах договору, відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, є реституція - повернення сторін договору до первісного стану.

В такому разі відчужене майно повертається організатору торгів для повторної організації і проведення торгів. Оскільки реституція регулює відносини лише між сторонами визнаного не дійсним договору, то робити це повинен продавець за договором, яким майже завжди, як уже зазначалося вище, на підставі укладеного з відділом ДВС договору комісії є спеціалізована організація - організатор торгів.

Таким чином, оскільки позивач не був стороною вищезгаданого договору купівлі-продажу, він не міг ставити перед судом питання щодо задоволення своїх вимог в спосіб зазначений у позовній заяві.

Крім того, при розгляді справи в суді апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_4 відчужив транспортний засіб марки «HYUNDAI», модель «ТUCSОN», 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, тип ТЗ - легковий універсал, колір чорний, об'єм двигуна - 1975 см. кубічних, кузов НОМЕР_2 за недійсним аукціоном з реалізації арештованого рухомого майна на користь третьої особи - ОСОБА_6 (добросовісного набувача) (а. с. 129-137).

Таким чином, у даному випадку не підлягає застосуванню ст. 216 ЦК України, а необхідно звертатися до суду із віндикаційним позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння відповідно до вимог ст. 387, 388 ЦК України.

На вищевикладене суд першої інстанції уваги не звернув, не в повному обсязі з'ясував обставини справи та ухвалив рішення з порушенням норм матеріального права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Враховуючи наведені обставини та вимоги п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 задовольнити.

Заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 09 серпня 2016 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції в м. Києві, ОСОБА_4, третя особа Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» про застосування наслідків недійсності правочину відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: В.В. Саліхов

Судді: Н.О. Прокопчук

Т.А.Семенюк