Ухвала суду № 70553934, 27.11.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Картере В.І. (доповідач),

суддів: Губенко Н.М.,

Іванової Л.Б.

перевіривши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат"

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.09.2017

та на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2017

у справі № 904/7819/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат"

до Приватного підприємства "Мікс"

про визнання недійсним частини правочину

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.09.2017 та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2017 у справі № 904/7819/17.

Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для прийняття до розгляду касаційної скарги в частині оскарження ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2017 з урахуванням такого.

Згідно зі ст. 107 ГПК України сторони, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, але щодо яких суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на:

1) рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду;

2) ухвали місцевого господарського суду, зазначені в частині першій статті 106 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду.

Отже, за змістом розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України рішення місцевого господарського суду може бути оскаржено після його перегляду в апеляційному порядку.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, зазначена ухвала суду першої інстанції від 12.09.2017 в апеляційному порядку по суті не переглядалась.

За таких обставин у касаційної інстанції відсутні процесуально-правові підстави для прийняття до провадження касаційної скарги на ухвалу суду першої інстанції без перегляду її в апеляційному порядку, у зв'язку з чим у прийнятті касаційної скарги в цій частині слід відмовити.

Разом з тим, у частині оскарження ухвали Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.09.2017, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність повернення касаційної скарги з огляду на наступне.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

П. 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 111 ГПК України касаційна скарга підписується особою, яка подала скаргу, або її уповноваженим представником.

Відповідно до ч. 4 ст. 1312 Конституції України, виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Крім того, згідно з пп. 11 п. 161 Перехідних положень Конституції України, представництво відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1311 та ст. 1312 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року.

Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню.

Відповідно до п. 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" № 1401-VІІІ від 02.06.2016 (далі - Закон № 1401), цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім ч. 6 ст. 124 Конституції України в редакції цього Закону, яка набирає чинності через три роки з дня, наступного за днем опублікування цього Закону.

Офіційне опублікування Закону відбулося 29.06.2016 (Голос України, 2016, 06, 29.06.2016 № 118), тобто даний Закон набрав чинності 30.09.2016.

Отже, з 01.01.2017 представництво у Вищому господарському суді України як суді касаційної інстанції у справах, провадження по яких порушено 30.09.2016, має здійснюватися адвокатами.

Провадження по справі № 904/7819/17 було порушено господарським судом Дніпропетровської області 11.08.2017, тобто після набрання чинності Закону № 1401. Відтак, при оскарженні судових рішень у даній справі в касаційному порядку, сторони повинні були враховувати вказані приписи Конституції України.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" № 5076-VI від 05.07.2012 особі, яка склала присягу адвоката України, радою адвокатів регіону у день складення присяги безоплатно видаються свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката України.

Як зазначено в ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Рішенням Ради адвокатів України від 26.02.2016 № 74 "Про затвердження роз'яснення щодо гарантій адвокатської діяльності та окремих умов дисциплінарної відповідальності", зокрема роз'яснено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, який укладається в письмовій формі. Надання правової допомоги адвокатом без укладення договору в письмовій формі, зокрема, лише на підставі доручення, не допускається, окрім випадків, передбачених частиною другою статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Укладення адвокатом договору про надання правової допомоги слід вважати обов'язком адвоката, передбаченим законом.

Отже, обов'язковою умовою представництва адвокатом іншої особи у суді є наявність укладеного між адвокатом та особою, яку він представляє, договору про надання правової допомоги.

Як вбачається з поданої касаційної скарги, остання підписана представником ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" Кузьменко Ю.М., яка діє на підставі довіреності № 83 від 07.07.2017. Доказів на підтвердження того, що Кузьменко Ю.М. здійснює адвокатську діяльність та представляє інтереси касатора як адвокат, до касаційної скарги не додано (належним чином засвідчену копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та/або посвідчення адвоката України, оригінал чи належним чином засвідчена копія договору про надання правової допомоги тощо).

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо касаційна скарга підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

Згідно з ч. 4 ст. 111 ГПК України до касаційної скарги додаються докази надсилання її копії іншій стороні у справі.

Скаржником не дотримано вказаних вимог, оскільки до матеріалів касаційної скарги не додано доказів надсилання її копії відповідачу у справі, а саме Приватному підприємству "Мікс".

Пунктом 3 ч. 1 ст. 1113 ГПК України передбачено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано доказів надсилання її копії іншій стороні (сторонам) у справі.

Також згідно з ч. 4 ст. 111 ГПК України до касаційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Законом України "Про судовий збір" визначено правові засади справляння судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги (21.10.2017), судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно із підпунктом 7 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону, у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги, за подання до господарського суду, зокрема, касаційної скарги на ухвалу суду судовий збір сплачується у сумі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу в розрахунку на місяць становить 1 600,00 грн.

З урахуванням наведеного, розмір судового збору на момент подання касаційної скарги на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.09.2017 відповідно до редакції Закону України "Про судовий збір" від 06.12.2016 становить 1 600,00 грн. (1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, до неї не додано доказів сплати судового збору, проте наявне клопотання ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" про відстрочення сплати судового збору.

В обґрунтування наведеного касатор стверджує, що у ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" є надзвичайно складним фінансово-економічне становище.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

За змістом положень ст. 8 Закону України "Про судовий збір" питання про відстрочення та розстрочення судом сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати з підстав майнового стану сторони вирішується судом в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження того, що майновий стан сторони перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу (в тому числі й органів державної влади) перед законом і судом (п. 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.11.2015 № 01-06/2093/15 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" (зі змінами та доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 22.05.2015 № 484-VIII)").

Згідно з абзацом 2 п. 3.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін.

Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Отже, виходячи з наведених положень закону, суд може відстрочити, розстрочити або звільнити від сплати судового збору при врахуванні майнового стану скаржника, який останній повинен довести суду, надавши відповідні докази в розумінні ст. 36 ГПК України.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Касатором не надано доказів існування складної фінансово-економічної ситуації на ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат", а також доказів відсутності можливості сплатити судовий збір у встановленому законом розмірі.

Крім того, згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

П. 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Отже, обмеженням права на доступ до суду, зокрема, є визначений в ГПК України обов'язок заявника при зверненні до суду сплачувати судовий збір. Невиконання заявником наведених вимог процесуального законодавства наділяє суд правом не приймати до розгляду та повертати позовну заяву (в т.ч. касаційну скаргу) заявнику.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі Креуз проти Польщі, no. 28249/95 від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Враховуючи викладене клопотання касатора про відстрочення сплати судового збору не підлягає задоволенню.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст.1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Враховуючи викладене, клопотання скаржника про відновлення процесуального строку на оскарження ухвали Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.09.2017 у даній справі може знайти своє відповідне вирішення після усунення зазначених недоліків.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 107, п. 1, п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України, Вищий господарський суд України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у прийнятті касаційної скарги ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" на ухвалу господарського суду господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2017.

Клопотання ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.09.2017 у справі № 904/7819/17 відхилити.

Касаційну скаргу на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.09.2017 у справі № 904/7819/17 повернути ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат".