Постанова № 70553933, 22.11.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2017 року Справа № 910/21060/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Удовиченка О.С.суддів:Попікової О.В., Поліщука В.Ю.,розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Петрохолдинг-Інвест"

на постанову та на рішення Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2017 господарського суду міста Києва від 26.04.2017

у справі№ 910/21060/16 за первісним позовом до Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "МАВА" Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрохолдинг-Інвест"простягнення заборгованості у розмірі 715 245 грн.11 коп.,та за зустрічним позовом доТовариства з обмеженою відповідальністю "Петрохолдинг-Інвест" Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "МАВА"простягнення заборгованості у розмірі 25 178 480 грн. 12 коп.

в судовому засіданні взяли участь представники:

ТОВ "Петрохолдинг-Інвест"Чернишенко А.М.ПП "Виробничо-комерційна фірма "МАВА"Онопрієнко В.Ф.

в с т а н о в и в:

Приватне підприємство "Виробничо-комерційна фірма "МАВА" (далі - ПП "ВКФ "МАВА") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрохолдинг-Інвест" (далі - ТОВ "Петрохолдинг-Інвест") про стягнення заборгованості у розмірі 715 245,11 грн., з яких 350 000,00 грн. основного боргу, 335 154,70 грн. інфляційних втрат та 30 090,41 грн. 3% річних, посилаючись на порушення відповідачем зобов'язань за Інвестиційним договором будівництва об'єкта нерухомості від 04.12.2009.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.01.2017 у справі № 910/21060/16 прийнято до спільного розгляду зустрічний позов ТОВ "Петрохолдинг-Інвест" до ПП "ВКФ "МАВА" про стягнення заборгованості у розмірі 25 178 480,12 грн., у тому числі 12 104 873, 95 грн. основного боргу, 1 082 474, 12 грн. 3% річних та 11 991 132,05 грн. інфляційних втрат, у зв'язку з неналежним виконанням останнім умов вказаного інвестиційного договору.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.04.2017 у справі № 910/21060/16 (суддя - Чинчин О.В.) позов ПП "ВКФ "МАВА" задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Петрохолдинг-Інвест" на користь ПП "ВКФ "МАВА" заборгованість у розмірі 350 000,00 грн., 3% річних у розмірі 30 065,65 грн., інфляційні у розмірі 335 154,66 грн. та судовий збір у розмірі 10 728,30 грн., в іншій частині позову відмовлено. В задоволенні зустрічних позовних вимог ТОВ "Петрохолдинг-Інвест" до ПП "ВКФ "МАВА" про стягнення заборгованості у розмірі 25 178 480,12 грн. відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2017 у справі № 910/21060/16 (головуючий суддя - Мальченко А.О., суддя - Жук Г.А., суддя - Дикунська С.Я.) апеляційну скаргу ТОВ "Петрохолдинг-Інвест" на рішення господарського суду міста Києва від 26.04.2017 у справі №910/21060/16 залишено без задоволення. Рішення господарського суду міста Києва від 26.04.2017 у справі №910/21060/16 залишено без змін.

ТОВ "Петрохолдинг-Інвест" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить зупинити виконання рішення господарського суду міста Києва від 26.04.2017 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2017 у справі № 910/21060/16. Скасувати рішення господарського суду міста Києва від 26.04.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2017 у справі № 910/21060/16 повністю, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В касаційній скарзі та поданих до неї додаткових поясненнях, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. ст. 525, 526, 530, 627, 628, 629, 875, 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. ст. 173, 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст. ст. 43, 74, 77, 84 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

ПП "ВКФ "МАВА" подано до Вищого господарського суду України заперечення на касаційну скаргу, в якому останнє просить залишити її без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 26.04.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2017 у справі № 910/21060/16 - без змін.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 04.12.2009 між ТОВ "Петрохолдинг-Інвест" та ПП "ВКФ "МАВА" було укладено Інвестиційний договір будівництва об'єкта нерухомості, за яким забудовник зобов'язується власними силами та засобами за рахунок коштів інвестора збудувати та у визначеному порядку передати інвестору нежитлові вбудовані приміщення, розташовані у комплексі (об'єкт інвестування), загальною площею 20000 метрів квадратних, конкретне розташування яких визначено сторонами у додатку №2 до даного договору (із характеристиками обладнання та устаткування).

В подальшому сторонами було укладено ряд додаткових угод до вказаного Інвестиційного договору будівництва об'єкта нерухомості, якими до останнього вносилися відповідні зміни.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що листом вих. №06 від 03.02.2014 позивач повідомив відповідача за первісним позовом про виконання своїх зобов'язань за інвестиційним договором у повному обсязі, посилаючись на Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації №КВ 143133590828 від 25.12.2013, яка містить інформацію про введення паркінгу в експлуатацію.

Одночасно в листі позивач висловив прохання до відповідача за первісним позовом повідомити його про час та місце зустрічі уповноважених осіб забудовника та інвестора по вирішенню питання з передачі паркомісць.

Також, у листі позивач за первісним позовом зосереджував увагу адресата на тому, що за умовами п. 4 Додаткової угоди №6 від 03.04.2013 до інвестиційного договору ТОВ "Петрохолдинг-Інвест" зобов'язалося в строк до 31.12.2013 перерахувати на користь ПП "ВКФ "МАВА" 350 000,00 грн, проте таких зобов'язань в частині сплати грошових коштів не виконало (а.с. 149, т. 1).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у відповідь на це звернення ТОВ "Петрохолдинг-Інвест" надіслало на адресу ПП "ВКФ "МАВА" листа за вих. №03/01/04-1 від 27.02.2014, в якому просило вжити невідкладних заходів для усунення допущених забудовником недоліків за інвестиційним договором, а також надати документи, що підтверджують факт належного виконання умов договору (а.с. 150, т. 1).

Листом №13 від 07.07.2015 позивач за первісним позовом надіслав на адресу відповідача за первісним позовом Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації від 25.12.2013, технічний паспорт на паркінг, акт звірки взаємних розрахунків станом на 23.05.2013. Вказаний лист з додатками був отриманий 07.07.2015 нарочно представником ТОВ "Петрохолдинг-Інвест", юрисконсультом ОСОБА_6, підтверджується підписом останнього на титульній стороні вказаного листа (а.с. 151, т. 1).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, листом №01/10112016 від 10.11.2016 відповідач за первісним позовом направив позивачеві за первісним позовом вимогу щодо виконання ПП "ВКФ "МАВА" своїх зобов'язань за інвестиційним договором, зокрема, щодо передачі ТОВ "Петрохолдинг-Інвест" у власність нерухомого майна у вигляді 200 паркомісць, розташованих у наземному паркінгу за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 154, із доданням документів, які є належним та достатнім підтвердженням введення даного об'єкту в експлуатацію та оформлення права власності інвестора на нього у термін до 17.11.2016, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та копією фіскального чеку (а.с. 129, 132, т. 1).

У відповідь на вказаний лист позивач за первісним позовом, в черговий раз, листом №80 від 06.12.2016 повідомив ТОВ "Петрохолдинг-Інвест" про введення паркінгу в експлуатацію, що підтверджується Декларацією про готовність об'єкта до експлуатації №КВ 143133590828 від 25.12.2013, зареєстрованою Інспекцією ДАБК у .м Києві, та просив відповідача за первісним позовом повідомити ПП "ВКФ "МАВА" про час та місце зустрічі уповноважених представників сторін для вирішення питання по передачі паркомісць інвестору (а.с. 152, т. 1).

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду з даним позовом, позивач за первісним позовом зазначив, що в порушення умов додаткової угоди №6 до договору, відповідач за первісним позовом не здійснив перерахування грошових коштів, у зв'язку з чим заборгованість ТОВ "Петрохолдинг-Інвест" перед ПП "ВКФ "МАВА" становить 350 000,00 грн.

У той же час, ТОВ "Петрохолдинг-Інвест" в обґрунтування заявлених ним зустрічних позовних вимог, наголошував на тому, що відповідачем за зустрічним позовом зобов'язання з оформлення власними силами та засобами проектної, кошторисної та дозвільної документації щодо будівництва нерухомого майна у вигляді 200 паркомісць, а також введення будівлі, в якій розташовані зазначені паркомісця в експлуатацію у відповідності до вимог чинного законодавства України не виконано, відповідно, у власність ТОВ "Петрохолдинг-Інвест", як інвестору у строк до 31.12.2013 забудовником не надано.

У зв'язку з зазначеним та з урахуванням додаткових пояснень до зустрічного позову від 28.02.2017, позивач за зустрічним позовом стверджував, що інвестиції у розмірі 12 104 873,95 грн. підлягають поверненню відповідачем за зустрічним позовом на підставі ст. 1212 ЦК України, як безпідставно отримані кошти.

Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги ПП "ВКФ "МАВА" частково, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з доведеності останнім наявності у нього порушених прав зі сторони відповідача за первісним позовом з огляду на невиконання ТОВ "Петрохолдинг-Інвест" зобов'язання з оплати вартості робіт за укладеним сторонами інвестиційним договором та додатковими угодами до нього.

При цьому, відмовляючи ТОВ "Петрохолдинг-Інвест" у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, визнав недоведеними доводи позивача за зустрічним позовом про наявність порушень зі сторони ПП "ВКФ "МАВА" умов інвестиційного договору щодо непередачі останнім паркомісць у власність інвестора, а також дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача за зустрічним позовом коштів на підставі ст. 1212 ЦК України.

Колегія суддів вважає висновки судів попередніх інстанцій законними та обґрунтованими з огляду на наступне.

При наданні оцінки правовідносинам, що склались між сторонами в ході виконання даного договору, судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що такий договір за своєю правовою природою є договором будівельного підряду, за яким, відповідно до ст. 875 ЦК України, підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

При цьому, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Ч. 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на виконання умов Додатку №1 до додаткової угоди №5 від 14.08.2012 до Інвестиційного договору будівництва об'єкта нерухомості від 04.12.2009 позивачем за первісним позовом було повернуто відповідачеві за первісним позовом грошові кошти у розмірі 350 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2 від 04.01.2013 (а.с. 24. т. 1).

Водночас, відповідно до п. 4 Додаткової угоди №6 до договору відповідач за первісним позовом взяв на себе зобов'язання здійснити перерахування ПП "ВКФ "МАВА" кошти у сумі 350 000,00 грн., які були повернуті забудовником інвестору 04.01.2013 на підставі положень додатку №1 від 16.08.2012 до додаткової угоди №5 від 14.08.2012 до інвестиційного договору, в строк до 31.12.2013.

За приписами ст. ст. 509, 526 ЦК України, ст. ст. 173, 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач за первісним позовом, в порушення вищезазначених норм законодавства та погоджених сторонами умов договору, не виконав свої зобов'язання належним чином, оскільки матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів, відповідно до ст. ст. 33, 34, 36 ГПК України, на підтвердження сплати відповідачем за первісним позовом грошових коштів ПП "ВКФ "МАВА" в розмірі 350 000,00 грн.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правомірних висновків, що позовна вимога про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 350 000,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

При цьому, судом апеляційної інстанції спростовано доводи скаржника щодо неналежної оцінки судом першої інстанції умов п. 5.2 інвестиційного договору, з огляду на наступне.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, пунктом 5.2. Інвестиційного договору будівництва об'єкта нерухомості від 04.12.2009 сторони погодили, що якщо зобов'язання з внесення інвестиції виконуються інвестором в обсязі, меншому ніж передбачено цим договором, розмір об'єкта інвестування, що передається інвесторові, визначається згідно з обсягом фактично здійсненого фінансування по акту приймання-передачі.

Суд апеляційної інстанції вказав на помилковість висновків відповідача за первісним позовом про те, що вказаним пунктом договору сторони визначили можливість автоматичного коригування (зменшення) розміру об'єкта інвестування у відповідності до суми фактично здійснених обсягів фінансування - 12 104 873,95 грн. за вирахуванням 350 000,00 грн., та можливість забудовнику визначити розмір об'єкта інвестування, що підлягає передачі інвестору, пропорційно до обсягів фактично здійсненого фінансування, з подальшою передачею інвестору, оскільки невнесення повної суми інвестицій не зменшує автоматично розмір об'єкта інвестування, що підлягає передачі інвесторові, та визначений у п. 2.1 договору з подальшими змінами згідно додаткових угод до договору.

Крім того, суд апеляційної інстанції правомірно зазначив, що грошові кошти в розмірі 350 000,00 грн. за даних обставин не можна розцінювати як внесення інвестицій, оскільки вказана сума є затвердженим сторонами розміром та порядком розрахунків за вже визначений обсяг нерухомого майна згідно Додаткових угод №5 та №6 до договору.

Звертаючись до суду, позивач за первісним позовом також просив стягнути з відповідача за первісним позовом 3% річних у розмірі 30 090,65 грн. та інфляційні втрати у розмірі 335 154,70 грн. за загальний період прострочки з 31.12.2013 по 10.11.2016.

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Крім того, інфляційні нарахування на суму боргу, здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.1., 3.2., 4.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Враховуючи прострочення відповідачем за первісним позовом виконання грошового зобов'язання, суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків, що вимоги позивача за первісним позовом про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість за Додатковою угодою №6 від 03.04.2013 до договору, є правомірними.

При цьому, перевіривши здійснені позивачем за первісним позовом розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, місцевий господарський суд, з яким погодився і апеляційний господарський суд, дійшов обґрунтованого висновку, що в цій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, у зв'язку з невірними розрахунками позивача, а саме, у сумі 30 065,65 грн. 3% річних та у сумі 335 154,66 грн. інфляційних.

Враховуючи вищевикладене, суди попередніх інстанцій правомірно частково задовольнили позовні вимоги ПП "ВКФ "МАВА", а саме, стягнули з ТОВ "Петрохолдинг-Інвест" заборгованість у сумі 350 000,00 грн., 3% річних у сумі 30 065,65 грн. та інфляційних у сумі 335 154,66 грн.

Натомість, розглянувши вимоги за зустрічним позовом ТОВ "Петрохолдинг-Інвест" до ПП "ВКФ "МАВА" про стягнення невикористаного авансу та штрафних санкцій у розмірі 25 178 480,12 грн., з яких 12 104 873, 95 грн. основного боргу, 1 082 474, 12 грн. 3% річних та 11 991 132,05 грн. інфляційних втрат, суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків про відсутність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.

В обґрунтування своїх вимог, позивач за зустрічним позовом зазначав, що відповідачем за зустрічним позовом обов'язок щодо оформлення власними силами та засобами проектної, кошторисної та дозвільної документації щодо будівництва нерухомого майна у вигляді 200 паркомісць, а також введення будівлі, в якій розташовуються зазначені паркомісця в експлуатацію у відповідності до вимог чинного законодавства України не виконано, не передано у власність ТОВ "Петрохолдинг-Інвест", як інвестору у строк до 31.12.2013, у зв'язку з чим позивач за зустрічним позовом вважав, що з ПП "ВКФ "МАВА" підлягають стягненню інвестиції у розмірі 12 104 873,95 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 11.08.2012 сторонами було укладено Додаткову угоду №4/2 до Інвестиційного договору будівництва об'єкта нерухомості від 04.12.2009, згідно якої ними визнається, що загальний розмір інвестиції, що здійснена (тобто перерахована інвестором забудовнику) на виконання та у порядку згідно умов Інвестиційного договору дорівнює 136 661 298,15 грн., включаючи кошти, зазначені у п. 4 цієї додаткової угоди), з яких за згодою сторін здійснено інвестування, зокрема, нерухомого майна у вигляді 200 паркомісць, що розташовані в наземному паркінгу (за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 154), які на момент підписання цієї додаткової угоди проінвестовано у повному обсязі на суму, які будуть вважатись профінансованими у повному обсязі на суму 12 454 873,95 грн.

Детальний опис об'єкту інвестування (в частині паркомісць), план-схема їх розташування з позначенням площ, та інші характеристики - погоджені сторонами у додатку №1 та №2 до цієї додаткової угоди.

Забудовник гарантує належне оформлення власними силами та засобами проектної, кошторисної та дозвільної документації щодо будівництва об'єкту інвестування (в частині паркомісць), а також - введення будівлі, в якій розташовуються зазначені паркомісця, в експлуатацію у відповідності до вимог чинного законодавства України, з подальшою передачею зазначених паркомісць у власність інвестору не пізніше 31.12.2013.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов Інвестиційного договору будівництва об'єкта нерухомості від 04.12.2009 ПП "ВКФ "МАВА" було отримано Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації №КВ 143133590828 від 25.12.2013, яка зареєстрована у Інспекції ДАБК у м. Києві, згідно з якою завершено будівництво об'єкта "Реконструкція з надбудовою наземного паркінгу по вул. Борщагівська, 154-А, у Солом'янському районі м. Києва" та введено його в експлуатацію (а.с. 153-158, т. 1).

Листом вих. №06 від 03.02.2014 відповідач за зустрічним позовом повідомив позивача за зустрічним позовом про виконання своїх зобов'язань за інвестиційним договором у повному обсязі, зокрема, згідно з Декларацією про готовність об'єкта до експлуатації №КВ 143133590828 від 25.12.2013, паркінг введено в експлуатацію, а також просив відповідача за первісним позовом повідомити ПП "ВКФ "МАВА" про час та місце зустрічі представників сторін для вирішення питання по передачу паркомісць (а.с. 149, т. 1).

Відповідач за зустрічним позовом наголошував на виконанні своїх зобов'язань за інвестиційним договором у повному обсязі та вжитті ним заходів щодо передачі паркомісць інвестору, що підтверджується його письмовими зверненнями до останнього. При цьому, відповідач за зустрічним позовом зосередив увагу на тому, що уповноважені особи забудовника неодноразово при зустрічі з уповноваженими особами інвестора намагались пояснити неможливість вчинення забудовником від імені інвестора дій щодо проведення державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомості (паркомісця), оскільки забудовник не має визначених законом повноважень на це з об'єктивних причин, а саме, через внесення змін до законодавства, яким регулюється порядок державної реєстрації майнових прав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що порядок передачі об'єкта інвестування був визначений сторонами у п. 3 Додаткової угоди №5 від 14.08.2012 до договору, зміст якого вказує на те, що об'єкт інвестування вважається переданим інвестору з дати підписання сторонами актів приймання-передачі, які готуються забудовником та передаються інвестору для підписання із зазначенням в них розмірів та місць розташування площ, що підлягають передачі. Забудовник сприяє інвестору в оформленні права власності на передані йому площі об'єкта інвестування.

Листом №13 від 07.07.2015 позивач за первісним позовом надсилав на адресу відповідача за первісним позовом Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації від 25.12.2013, технічний паспорт на паркінг, акт звірки взаємних розрахунків станом на 23.05.2013. Вказані документи були отримані 07.07.2015 нарочно представником ТОВ "Петрохолдинг-Інвест" ОСОБА_6, що підтверджується підписом останнього на титульній стороні вказаного листа (а.с. 151, т. 1).

При цьому, доводи скаржника щодо недоведеності факту отримання вказаного листа відповідачем за первісним позовом, оскільки ОСОБА_6 не перебував з ТОВ "Петрохолдинг-Інвест" у трудових відносинах, судами попередніх інстанцій відхилено, як такі, що не підтверджені належними доказами.

Враховуючи вищевикладене, суди попередніх інстанцій правомірно відхилили доводи ТОВ "Петрохолдинг-Інвест" щодо порушення умов спірного договору ПП "ВКФ "МАВА" в частині оформлення власними силами та засобами проектної, кошторисної та дозвільної документації щодо будівництва нерухомого майна у вигляді 200 паркомісць, а також введення будівлі, в якій розташовуються зазначені паркомісця в експлуатацію у відповідності до вимог чинного законодавства України, оскільки встановили, що вказане спростовується вищенаведеними доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Як вбачається з матеріалів справи, судом апеляційної інстанції правомірно не прийнято в якості додаткового доказу висновок експерта за результатами проведення будівельно-технічного дослідження №113-1/04/2017 від 26.04.2017, оскільки визнано необґрунтованими та безпідставними доводи скаржника про неможливість подання вказаного доказу до суду першої інстанції.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, при укладанні Інвестиційного договору від 04.12.2009 сторони погодили, що введення об'єкту інвестування в експлуатацію та оформлення всіх необхідних документів щодо права власності на нього за інвестором є обов'язком забудовника.

В той же час, підпунктом 4.2.4 пункту 4.2 інвестиційного договору передбачено, що інвестор зобов'язується після введення комплексу в експлуатацію сприяти забудовнику в оформленні свого права власності на об'єкт інвестування шляхом надання у необхідних випадках довіреності на виконання певних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (ч. 4 ст. 334 ЦК України).

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви.

Згідно з ч. 1 ст. 2 вказаного Закону заявником є, зокрема, власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло речове право, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав.

Відповідно до ст. 876 ЦК України власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що зі змісту укладеного сторонами інвестиційного договору вбачається, що власником об'єкта інвестування є інвестор - ТОВ "Петрохолдинг-Інвест".

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що оформлення права власності на об'єкт інвестування за Інвестиційним договором будівництва об'єкта нерухомості від 04.12.2009 та додатковими угодами до нього саме за інвестором - ТОВ "Петрохолдинг-Інвест", можливо лише за власними діями останнього, або іншою уповноваженою особою на підставі відповідного доручення.

Проте, судами попередніх інстанцій встановлено, що всупереч положенням підпункту 4.2.4. пункту 4.2. інвестиційного договору, а також враховуючи норми чинного законодавства України, відповідачем за первісним позовом не надано суду жодних належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 33, 34, 36 ГПК України, а матеріали справи не містять таких доказів на підтвердження надання ТОВ "Петрохолдинг-Інвест" необхідних документів, зокрема, довіреності на виконання ПП "ВКФ "МАВА" дій, пов'язаних з оформленням права власності на об'єкт інвестування.

З огляду на викладене, доводи скаржника щодо невиконання відповідачем за зустрічним позовом зобов'язання по передачі інвесторові паркомісць у власність у строк до 31.12.2013 правомірно відхилені судами попередніх інстанцій, оскільки встановлено, що такі обставини зумовлені відсутністю такого наміру в самого інвестора.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Петрохолдинг-Інвест" обґрунтовувало заявлені позовні вимоги про повернення перерахованих сум інвестицій у розмірі 12 104 873,95 грн., за якими не здійснено виконання зобов'язання щодо будівництва та передачі об'єктів нерухомості ст. 1212 ЦК України, що є вимогою про повернення безпідставно отриманих коштів.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї статті застосовуються до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна у однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв'язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстав для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто, обов'язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, передбачених нормами ст. 11 ЦК України. До відсутності правової підстави ст. 1212 ЦК України відносить також і ситуацію, коли підстава, на якій було набуте або збережене майно, на момент набуття або збереження існувала, але згодом відпала. Наприклад, коли правочин, на підставі якого передавалася річ, згодом був визнаний недійсним тощо.

Суди попередніх інстанцій дійшли правомірних висновків, що посилання позивача за зустрічним позовом на ст. 1212 ЦК України є необґрунтованими, оскільки встановлено, що грошові кошти у розмірі 12 104 873,95 грн. не були отримані без будь-яких правових підстав відповідачем за зустрічним позовом, а перераховані в якості оплати за реконструкцію та будівництво об'єкту за Інвестиційним договором будівництва об'єкта нерухомості від 04.12.2009, який є чинним станом на день розгляду справи. Отже, вказані грошові кошти не є безпідставно набутими коштами в розумінні ст. 1212 ЦК України, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для їх повернення.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій вказали на необґрунтованість позовних вимог ТОВ "Петрохолдинг-Інвест" в частині стягнення з ПП "ВКФ "МАВА" заборгованості у розмірі 12 104 873,95 грн. та правомірно відмовили в їх задоволенні. Відповідно, суди попередніх інстанцій правомірно відмовили в задоволенні похідних вимог ТОВ "Петрохолдинг-Інвест" про стягнення з ПП "ВКФ "МАВА" 3% річних у розмірі 1 082 474,12 грн. та інфляційних у розмірі 11 991 132,05 грн. за загальний період прострочки з 01.01.2014 по 30.11.2016.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог ТОВ "Петрохолдинг - Інвест" до ПП "ВКФ "МАВА" про стягнення заборгованості у розмірі 25 178 480,12 грн. у повному обсязі.

Доводи скаржника про порушення місцевим господарським судом обов'язку, покладеного на суд ч. 2 ст. 74 ГПК України, про роз'яснення учасникам судового процесу їх прав та обов'язків, правомірно відхилені судом апеляційної інстанції, оскільки встановлено, що відповідно до протоколу судового засідання від 26.04.2017, суддя роз'яснив на підставі ст. 22 ГПК України права та обов'язки учасникам судового засідання, при цьому зауважень на вказаний протокол у порядку, визначеному ч. 5 ст. 811 ГПК України, сторонами подано не було.

Доводи скаржника щодо порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, які згідно ст. 104 ГПК України є безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення, а саме, щодо розгляду даної справи незаконним складом суду, також обґрунтовано відхилено судом апеляційної інстанції, оскільки встановлено, що склад суду при розгляді даної справи змінювався на законних підставах.

Відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2017 та рішення господарського суду м. Києва від 26.04.2017 у справі №910/21060/16 ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрохолдинг-Інвест" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2017 та рішення господарського суду м. Києва від 26.04.2017 у справі №910/21060/16 залишити без змін.

Головуючий О.С. Удовиченко

Судді О.В. Попікова

В.Ю. Поліщук