Ухвала суду № 70547365, 21.11.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2017 р.Справа № 816/1118/17Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.

Суддів: Старостіна В.В. , Бегунца А.О.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.09.2017р. по справі № 816/1118/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АВМ "АМПЕР"

до Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "АВМ "Ампер", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області, в якому просив суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.04.2017р. №0003801401 та №0003791401.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.09.2017р. адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Полтавській області №0003801401 від 24 квітня 2017 року та №0003791401 від 24 квітня 2017 року.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив суд скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову.

В обґрунтування вимог поданої апеляційної скарги відповідач посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Позивач в своїх запереченнях на апеляційну скаргу просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ТОВ "АВМ Ампер" зареєстроване як юридична особа, ідентифікаційний код 30484951 (а.с. 156, т.1).

ГУ ДФС у Полтавській області у період з 20 лютого 2017 року по 20 березня 2017 року проведено документальну планову виїзну перевірку позивача по питанню дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 30 вересня 2016 року, законодавства про збір та облік єдиного соціального внеску за період з 01 січня 2011 року по 30 вересня 2016 року, за результатами якої складено акт від 10 квітня 2017 року № 461/16-31-14-01-10/30484951 (надалі за текстом - акт перевірки) (а.с 17-87, т.1).

В висновках акта перевірки встановлено наступні порушення позивачем:

1) пп. 44.1 ст. 44, пп. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 ст. 139 (в редакції, що діє до 01.01.2015), пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996- XIV, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2015 рік (в т.ч. півріччя 2015 року) в розмірі 62798 грн, та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування по податку на прибуток за 2014 рік в розмірі 348880 грн;

2) п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п.201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в розмірі 69776 грн, в т.ч. за липень 2015 року в розмірі 1417 грн та за вересень 2015 року в розмірі 68359 грн.

Не погодившись з висновками акта перевірки позивач надіслав до ГУ ДФС у Полтавській області заперечення (а.с. 127 - 132 т.2), за результатами розгляду яких позивачу повідомлено листом від 26 квітня 2017 року № 6196/10/16-31-14-01-16 про те, що заперечення на висновки акта перевірки залишено без розгляду (а.с. 126 т.2).

На підставі висновків акта перевірки ГУ ДФС у Полтавській області винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 24 квітня 2017 року №0003801401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 87220 грн, у тому числі за основним платежем - 69776 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 17444 грн (а.с. 13 т.1);

- від 24 квітня 2017 року №0003791401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 62798 грн, у тому числі за основним платежем - 62798 грн (а.с. 15 т.1).

Позивач скористався своїм правом на оскарження податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку.

Однак, рішенням ДФС України від 20 червня 2017 року № 13218/6/99-99-11-01-01-25 податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Полтавській області від 24.04.2017 №0003801401 та №0003791401 залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення (а.с. 104 - 112 т.1).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що суд вважає доведеним належними та допустимими доказами той факт, що податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області №0003801401 від 24 квітня 2017 року та №0003791401 від 24 квітня 2017 року прийняті без урахування вимог законодавства та без встановлення обставин, які мали значення для їх прийняття.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до змісту акта перевірки від 10 квітня 2017 року № 461/16-31-14-01-10/30484951 (а.с 17-87, т.1), розрахунків зобов'язань до акту перевірки (а.с. 184 - 185 т. 1) факт заниження позивачем податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість, за висновком податкового органу, зумовлений завищенням позивачем у перевіряємому періоді витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами господарських операцій із ПП «Картас» та ТОВ «Інпротех».

Спірні правовідносини у сфері справляння податку на прибуток приватних підприємств врегульовані розділом ІІІ Податкового кодексу України «Податок на прибуток підприємств».

Відповідно до п. 134.1. ст. 134 Податкового кодексу України (в редакції на час спірних правовідносин), у цьому розділі об'єктом оподаткування є: 134.1.1. прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; 134.1.2. дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Згідно із пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, платник податку має право під час визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств зменшити суму доходів на суму витрат, які підтверджені первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Крім того, відповідно до пп. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пп. а) п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 201.4. ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до п. 201.6. ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції до 01.01.2015), не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній з 01.01.2015), не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Так, право на формування податкового кредиту платнику податку на додану вартість надається, зокрема, на суму податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, за наявності належним чином оформлених податкових накладних.

Крім того, згідно з п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з ч. 2 ст. 9 вказаного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Крім того, відповідно до ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми. Таким чином, господарська операція, яка не відбулась, не може бути об'єктом оподаткування.

Стосовно взаємовідносин позивача із ПП «Картас» колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Позивачем (по тексту договору - Замовник) та ПП "Картас" (по тексту договору - Підрядник) укладено договір від 05 серпня 2014 року № 147/14-3 по наданню підрядних робіт, відповідно до умов якого Підрядник зобов'язується за свій ризик виконати за завданням Замовника з використанням своїх матеріалів, а Замовник зобов'язується прийняти й оплатити відповідно до умов цього Договору Ремонт покрівлі над інженерно-технічним центром по вул. Красіна, 6 м. Кременчук (пункту 1.1. Договору). Перелік робіт та матеріалів визначаються згідно кошторисної документації, що є невід'ємною частиною даного Договору (пункт 1.2. Договору). За змістом пунктів 2.1., 2.2. Договору вартість робіт за цим Договором визначається в сумі 223833,79 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 37305,63 грн. (а.с. 128-130, т.1).

Крім того, сторонами підписано додаткову угоду № 1 до зазначеного вище договору (а.с. 131 т.1).

На підтвердження виконання вимог укладеного договору позивачем долучено до матеріалів справи податкові накладні від 03 вересня 2014 року № 2, від 30 вересня 2014 року №21, від 20 жовтня 2014 року №11 (а.с. 140, 143, 146, т.1), довідки про вартість виконаних підрядних робіт типової форми КБ-3, акти приймання виконаних будівельних робіт типової форми КБ-2в разом з додатками, локальні кошториси на будівельні роботи відомість ресурсів, договірні ціни (а.с. 132-137, 147-155, т.1).

Судом першої інстанції правомірно зазначено, що будь-яких порушень щодо оформлення вказаних документів не встановлено, зауваження до їх змісту та форми у ГУ ДФС у Полтавській області відсутні. Зазначені документи дозволяють встановити: - адресу місцезнаходження покупця та продавця; - ціну продажу робіт; - дату та місце складання документів; - відомості щодо уповноважених осіб, якими вони складені; - який об'єм робіт виконано; - на якому об'єкті виконувалися такі роботи; - які саме матеріали використано при виконанні робіт, їх кількість, вартість, вартість експлуатації машин, заробітної плати робітників, тощо.

Відповідно до наявних в матеріалах справи письмових пояснень позивача встановлено, що роботи проводились на об'єкті нерухомості "Склад готової продукції та комплектуючих, виробнича дільниця по складанню електрообладнання", частиною якого є "інженерно-технічний центр", ремонт покрівлі даху якого і був предметом такого договору. Вказаний об'єкт нерухомості перебуває на балансі підприємства, що підтверджується долученими до матеріалів справи документами (а.с. 43-63, т.2). Залучення такого контрагента до виконання робіт обумовлено відсутністю у позивача достатнього трудового ресурсу у відділі капітального будівництва (згідно штатного розпису - 3 особи (а.с. 65-69, т.2).

Отже, придбання робіт ПП "Картас" відбулося в межах господарської діяльності позивача за наявності розумних економічних причин (ділової мети).

Отримані роботи були оплачені позивачем у безготівковій формі, що підтверджується належним чином завіреними копіями банківських виписок з особового рахунку позивача, які залучені до матеріалів справи (а.с. 139,142, 145, т.1).

Судом встановлено, що на час господарських правовідносин з позивачем ПП "Картас" було зареєстроване як юридична особа (а.с. 122 - 127 т. 1, а.с. 233 - 238 т. 2 ), мало статус платника ПДВ (свідоцтво платника ПДВ було анульоване 03.09.2015) (а.с. 201 т.2), мало ліцензію на здійснення будівельної діяльності серії АЕ №180364 (а.с. 20 т. 2).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність посилань відповідача про невідповідність у первинних документах юридичної адреси реєстраційним даним ПП «Картас», оскільки витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань підтверджено, що на дату укладання договору (05.08.2014) та виконання будівельних робіт і складання актів КБ-2в місцезнаходженням ПП "Картас" було вул. Сумська, 69, к.1, м. Кременчук, Полтавська область (а.с. 122-127, т.1; 233-238, т.2), яке і зазначено у первинних документах .

Відносно посилань відповідача на лист застереження ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 31 березня 2015 року № 2784/7/20-30-22-03-18 стосовно надходження інформації про наявність сумнівних взаємовідносин за вересень 2014 року ПП "Картас" з контрагентом ТОВ "Легардо Груп" (а.с. 198, т.1), колегія суддів звертає увагу на наступне.

Зі змісту вищевказаного листа встановлено, що перевірку ПП "Картас" провести неможливо з підстав вступу в дію п.3 розділу ІІ Закону України від 28.12.2014 № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи".

Однак, з інформації зазначеної в листі неможливо встановити, в чому полягає сумнівність взаємовідносин ПП "Картас" з контрагентом ТОВ "Легардо Груп" і чи пов'язані вказані відносини із господарською операцією ПП "Картас" із позивачем.

Отже, лист ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 31 березня 2015 року № 2784/7/20-30-22-03-18 не може свідчити про будь-які порушення законодавства під час здійснення господарських операцій позивача з контрагентом ПП «Картас».

Колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідача щодо неможливості здійснення ПП «Картас» робіт з огляду на дані фінансової звітності ПП «Картас» за 2014 рік та податкову інформацію з АІС «Податковий блок» відносно здійснення ПП «Картас» одночасно з виконанням будівельних робіт на території позивача значного обсягу будівельних робіт на об'єктах інших суб'єктів господарювання, розміщених в різних місцевостях, оскільки відомості фінансової звітності ПП «Картас» не спростовують можливості виконання будівельних робіт, в тому числі з використанням орендованих засобів, а висновки на підставі податкової інформації з АІС «Податковий блок» не підтверджені документально та ґрунтуються на припущеннях.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем, на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних бухгалтерських документів, складених в ході здійснення господарських операцій з контрагентом ПП "Картас", правомірно включено суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту за відповідні періоди, а витрати по придбанню підрядних робіт правомірно віднесено до складу витрат.

Стосовно взаємовідносин позивача з контрагентом ТОВ «Інпротех» колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Між позивачем (по тексту договору - Покупець) та ТОВ "Інпротех" (по тексту договору - Продавець) укладено договір №10/2014-6 від 20 жовтня 2014 року, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується поставити та передати у власність Покупця Продукцію відповідно до Специфікації, узгодженої до Договору, а Покупець прийняти Продукцію та оплатити її на умовах даного Договору (п. 1.1. Договору). Загальна вартість Продукції за Договором складається з суми всіх партій Продукції, узгоджених по всім Специфікаціям до даного Договору. Ціна продукції, що поставляється Покупцю, договірна і вказується для кожної позиції в Специфікації, що є невід'ємною частиною Договору (пункти 2.1., 2.2. Договору). Датою поставки та переходу ризиків вважається дата передачі Продукції від Продавця до Покупця (Перевізника), згідно умов поставки, узгоджених у відповідній Специфікації, зазначена у накладній (видатковій, товарно-транспортній накладній (далі ТТН)). При поставці Продукції на умовах поставки СРТ датою поставки та переходу ризиків вважається дата передачі Продукції від Продавця до Покупця, що зазначена у накладній (видатковій, товарно-транспортній накладній (далі ТТН) (п. 3.3. Договору) (а.с.113-115, т.1).

Відповідно до Специфікації №1 до вказаного договору передбачено поставку наступної продукції: шкаф 8Ш (027.2037-13.100) - 1шт., шкаф 8.1Ш (027.2037-13.101) - 1шт., шкаф 8.2Ш (027.2037-13.102) - 1шт., шкаф 8.3Ш (027.2037-13.103) - 1шт., ящик 8Я (027.2037-13.104) - 1 шт., на загальну суму 194822,40 грн, у т.ч. ПДВ - 32470,40 грн, а також зазначено строк доставки - 50 календарних днів з моменту підписання договору та умови поставки DDP м. Кременчук (а.с.116, т.1).

В ході виконання зазначеного вище Договору з урахуванням Специфікації ТОВ "Інпротех" виписано податкову накладну від 15 грудня 2014 року № 141 (а.с. 119, т.1), сторонами складено видаткову накладну від 15 грудня 2014 року № РН-0000059 (а.с. 118 т. 1). Отриманий товар був оплачений позивачем у безготівковій формі, про що свідчить копія банківської виписки з особового рахунку позивача, яка залучена до матеріалів справи (а.с. 120, т.1).

На підтвердження факту перевезення придбаних товарно-матеріальних цінностей позивачем долучено до матеріалів справи завірену копію товарно-транспортної накладної від 15 грудня 2014 року №51 (а.с. 121, т.1).

Так, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання відповідача на недоліки такої ТТН в частині відсутності номеру посвідчення водія, зазначення в графі "Замовник" ТОВ "Клістрон Трейдинг", в графі "Вантажовідправник" - ТОВ "Інпротех", а в графі "Вантажоодержувач" - ТОВ" АВМ Ампер", пункт навантаження - м. Кременчук та зазначає наступне.

Відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню термінів "Інкотермс" визначено, що поставка на умовах DDP ("Доставлено, мито сплачене (...місце призначення зазначене) -"Доставлено, мито сплачене" означає, що зобов'язання продавця по поставці вважаються виконаними після того, як він надав товар у погодженому місці країни імпорту. Продавець зобов'язаний нести ризики і витрати, включаючи мита, податки та інші збори, по поставці в це місце товару, очищеного від мита на імпорт. У той час як умова EXW означає мінімальні зобов'язання продавця, умова DDP означає максимальні зобов'язання.

Пунктом А.4 того ж розділу Міжнародних правил по тлумаченню термінів "Інкотермс" встановлено порядок Поставки, а саме - Продавець зобов'язаний поставити товар у розпорядження покупця згідно з пунктом А.3 в погоджений день або строк. В свою чергу, пунктом A.3 визначено: "Продавець зобов'язаний за свій рахунок укласти договір перевезення товару за звичайно прийнятим напрямом і звичайним способом до погодженого пункту в зазначеному місці призначення. Якщо пункт не погоджений або якщо він не визначений практикою, то продавець може обрати пункт у зазначеному місці призначення, який найбільше відповідає його цілям".

Таким чином, умови поставки, визначені Специфікацією №1 вказаного вище договору, покладають саме на ТОВ "Інпротех" обов'язок та ризики щодо забезпечення належного перевезення вантажу.

Також Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). Документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна, не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Також, відповідно до ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Перевіряючи факт здійснення господарської операції, на підставі якої платником податків сформовано дані податкового обліку, суд досліджує товарність такої операції в сукупності чинників, що впливають на її реальний зміст. Зокрема, необхідно оцінити документи та інші дані, що відображені платником податків в податковому та бухгалтерському обліку, з урахуванням специфіки спірної господарської операції.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів чи допущення помилок в їх оформленні не може слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо іншими даними буде підтверджено фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю.

Таким чином, окремі недоліки у оформленні первинних документів не є беззаперечним свідченням фіктивності господарської операції.

Судом встановлено, що в подальшому придбані у контрагента ТОВ "Інпротех" ТМЦ відображені по складському обліку позивача та використані у власній господарській діяльності - реалізовані іншим контрагентам, що підтверджується долученими до матеріалів справи належним чином завіреними копіями первинних документів та не спростовано відповідачем ні в акті перевірки, а ні в ході судового розгляду в суді першої та апеляційної інстанції (а.с. 16-17, 21-26, 70-83, т.2).

Колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідача відносно ненадання сертифікатів якості, виданих при поставці спірних ТМЦ контрагентом позивача, як підставу для висновку про не підтвердження господарських операціях із таким контрагентом, оскільки відповідачем не доведено, що вказаний товар підлягав сертифікації, крім того, норми податкового законодавства та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не містять такої вимоги, як наявність у платника податків станом на момент проведення перевірки сертифікатів якості та/або сертифікатів аналізу.

Крім того, доводи відповідача відносно факту проведення перевірки ТОВ "Інпротех" та складення за її результатами акту від 13 травня 2015 року № 321/22-01/32693825 /а.с. 215-222, т.1/, яким визначено порушення вимог податкового законодавства, а також наявності розбіжності між сумою податкових зобов'язань платника та сумою податкового кредиту платників, колегія суддів вважає не обгрунтованими та не вважає вказані обставини доказами безтоварності спірних операцій з ТОВ "АВМ Ампер", оскільки судовим розглядом встановлено, що відповідно до електронних баз контролюючих органів жодних податкових повідомлень-рішень за таким актом перевірки не виносилося.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідальність платника податку має індивідуальний характер. Якщо контрагент порушив податкове законодавство, не забезпечив належне ведення бухгалтерського обліку, збереження первинних бухгалтерських документів, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту, якщо останній має необхідні документальні підтвердження їх розміру.

Таким чином, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних бухгалтерських документів, складених в ході здійснення господарських операцій з ТОВ «Інпротех» правомірно включено суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту за відповідні періоди, а витрати по придбанню товару правомірно віднесено до складу витрат.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не виконав обов'язку, покладеного на нього відповідно до вимог ч. 2 ст 71 КАС України та не надав належних доказів наявності в діях позивача ознак протиправної діяльності та не доведено правомірності прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень.

Отже, суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 06.09.2017р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновком суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків, щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.09.2017р. по справі № 816/1118/17 залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області судовий збір у розмірі 2475 (дві тисячі сімсот п'ять) гривень 30 копійок до спеціального фонду Державного бюджету України - отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача: 820019, рахунок отримувача: 31215256700001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Рєзнікова С.С.Судді(підпис) (підпис) Старостін В.В. Бегунц А.О. Повний текст ухвали виготовлений 27.11.2017 р.