Ухвала суду № 70519923, 22.11.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 214/3459/17 Головуючий в 1-й інстанції

Номер провадження 22-ц/774/1925/К/17 Щеняєва І.Б.

Категорія 81 (I) Доповідач - Барильська А.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області

в складі : головуючого судді: Барильської А.П.,

суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,

при секретарі: Кислиця І.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кривому Розі, в порядку ст. 197 ч. 2 ЦПК України за наявними у справі матеріалами, за відсутності осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату судового засідання, та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 25 липня 2017 року про повернення позовної заяви ОСОБА_3 до держави в особі прокуратури Дніпропетровської області в особі Кондратова Володимира Гарійовича, керівника Криворізької місцевої прокуратури № 3, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними, визнання факту порушення прав людини, захист права недоторканості, встановлення факту порушення права на приватність, стягнення моральної шкоди, треті особи без самостійних вимог: Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, через Секретаріат уповноваженого Верховної Ради України з прав людини через Міністерство юстиції України в особі начальника Саксаганського відділення поліції Криворізького відділу поліції Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області підполковника поліції Ткаченка Романа Олександровича, -

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 25 липня 2017 року позовна заява ОСОБА_3 до держави в особі прокуратури Дніпропетровської області в особі Кондратова Володимира Гарійовича, керівника Криворізької місцевої прокуратури № 3, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними, визнання факту порушення прав людини, захист права недоторканості, встановлення факту порушення права на приватність, стягнення моральної шкоди, треті особи без самостійних вимог: Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, через Секретаріат уповноваженого Верховної Ради України з прав людини через Міністерство юстиції України в особі начальника Саксаганського відділення поліції Криворізького відділу поліції Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області підполковника поліції Ткаченка Романа Олександровича повернута позивачу.

Не погодившись з ухвалою суду, позивач звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду, справу направити на розгляд до суду першої інстанції, посилаюсь на те, що вона, відповідно до вимог Конституції України та ЦПК України, звернулась до суду з позовом, який суд першої інстанції мав прийняти до провадження. Зауважує на тому, що її позовні вимоги мають бути розглянуті в порядку цивільного судочинства, а не в порядку адміністративного судочинства.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Виходячи з вимог частини 3 статті 27 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 303-1 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги та статті 67 ЦПК щодо строків процесуальних дій, а також зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку сторін та їх представників в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи, задовольнивши заяву ОСОБА_3 про розгляд справи за її відсутності.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що 12 червня 2017 року ОСОБА_3 звернулась з позовом до держави в особі прокуратури Дніпропетровської області в особі Кондратова Володимира Гарійовича, керівника Криворізької місцевої прокуратури № 3, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними, визнання факту порушення прав людини, захист права недоторканості, встановлення факту порушення права на приватність, стягнення моральної шкоди, треті особи без самостійних вимог: Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, через Секретаріат уповноваженого Верховної Ради України з прав людини через Міністерство юстиції України в особі начальника Саксаганського відділення поліції Криворізького відділу поліції Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області підполковника поліції Ткаченка Романа Олександровича.

Ухвалою суду від 13 червня 2017 року зазначена позовна заява залишена без руху, а в подальшому ухвалою суду від 25 липня 2017 року повернута ОСОБА_3

Постановляючи ухвалу та повертаючи ОСОБА_3 її позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 не усунуто недоліки ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначено, що справа не підлягає розгляду в порядку ЦПК та зазначено, що позовна заява не відповідає вимогам ст. 119 ЦПК України.

Однак, колегія суддів не може погодитися із даним висновком суду, з огляду на наступне.

Згідно ч.1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦПК України та роз'яснень, викладених в абз. 1 п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року № 2, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі ст. 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами першою і другою ст. 15 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (ст. 17) або Господарським процесуальним кодексом України (ст.ст. 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів.

При цьому, саме на суд, який розглядає справу, а не на особу, яка звернулася до суду за захистом свого порушеного права, діюче цивільно-процесуальне законодавство покладає обов'язок визначити характер спірних правовідносин сторін, зміст їх правових вимог і матеріальний закон, що їх регулює і яким належить керуватися при вирішення спору (ст. 214 ЦПК України).

Проте, колегія суддів вважає що суд першої інстанції не визначився з характером спірних правовідносин та судом не встановлено, які саме вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до роз'яснень, викладених в абзаці 1 пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», абз. 3 пункту 15 роз'яснено, що вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути об'єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов'язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об'єднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову.

Не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що висновок суду першої інстанції стосовно того, що позовна заява ОСОБА_3 не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, безпідставно позбавляє її права на звернення в судовому порядку за захистом порушених прав, свобод та інтересів, як складової частини права на справедливий суд, передбаченого ст.6 Європейської Конвенції прав людини.

Крім того слід зауважити, що право на пред'явлення позову - це право особи звернутися до суду з позовом про захист порушених, невизначених або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст.ст. 55,124 Конституції України, ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку визначеному ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд має розглянути справу не інакше як за зверненням позивача, та межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Таким чином, позивач, скориставшись своїм правом на пред'явлення позову, подала позовну заяву і визначилась з колом осіб, які мають приймати участь у розгляді справи та визначилась з тим, що моральну шкоду на її користь вона просить стягнути з Держави в особі Державної казначейської служби України.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, не врахувавши положень вищезазначених процесуальних норм, залишив без руху позовну заяву ОСОБА_3, а в подальшому повернув її позивачці, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду - скасуванню з направленням матеріалів справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі, у відповідності до вимог процесуального законодавства.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.3 ч.1 ст. 312 ст.ст. 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 25 липня 2017 року скасувати.

Матеріали позовної заяви ОСОБА_3 до держави в особі прокуратури Дніпропетровської області в особі Кондратова Володимира Гарійовича, керівника Криворізької місцевої прокуратури № 3, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними, визнання факту порушення прав людини, захист права недоторканості, встановлення факту порушення права на приватність, стягнення моральної шкоди, треті особи без самостійних вимог: Уповноважений верховної ради України з прав людини, через Секретаріат уповноваженого Верховної ради України з прав людини через Міністерство юстиції України в особі начальника Саксаганського відділення поліції Криворізького відділу поліції Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області підполковника поліції Ткаченка Романа Олександровичаповернути до суду першої інстанції для розгляду згідно вимог ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає, як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий:

Судді: