Ухвала суду № 70511223, 24.11.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 225/3642/16-ц Номер провадження 22-ц/775/1973/2017

Єдиний унікальний номер 225/3642/16-ц Головуючий у 1 інстанції Андреєв В.В.

Номер провадження 22-ц/775/1973/2017 Доповідач Хейло Я.В.

Категорія 19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2017 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Хейло Я.В.

суддів: Мірути О.А., Краснощокової Н.С.

при секретарі Ситнік Д.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Бахмут Донецької області справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дзержинського міського суду Донецької області від 19 вересня 2017 року у справі за заявою Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1, Дочірнього підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «Фармед» «Торгівельний дім «Панацея», Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «МДД», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармед», Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «САТ» про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дзержинського міського суду Донецької області знаходиться цивільна справа за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1, Дочірнього підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «Фармед» «Торгівельний дім «Панацея», Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «МДД», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармед», Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «САТ» про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 3 794 899,42 грн.

Ухвалою Дзержинського міського суду Донецької області від 19 вересня 2017 року було задоволено заяву представника позивача ПАТ «ПУМБ» ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно, яке належить ОСОБА_1 та накладено на арешт на наступне майно:

- житловий будинок, господарські будівлі та споруди, об'єкт житлової нерухомості, загальною площею - 342,4 кв. м., житлова площа - 110,3 кв. м. (з наступними складовими частинами - житловий будинок, А-2, гараж-майстерня, Б-1, ганок, а, вимощення, І, огорожа №1), за адресою - АДРЕСА_1. РНОНМ - 487773214239;

- земельну ділянку площею 0,23 га, за адресою: АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). РНОНМ - НОМЕР_2, Кадастровий номер - НОМЕР_1;

- двоповерховий житловий будинок з господарськими спорудами, загальна площа - 288,4 кв.м., житлова площа - 189,4 кв.м., площа земельної ділянки - 1 000 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2. РНМ: 33201250, номер запису 712 в книзі 11;

-житловий будинок, господарські будівлі та споруди за адресою: АДРЕСА_3 загальна площа - 342,4 кв.м., житлова площа - 110,3 кв.м., площа земельної ділянки 2 300 кв.м. РНМ: 38567902.

З вказаною ухвалою не погодилась відповідач ОСОБА_1 та подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Дзержинського міського суду від 19 вересня 2017 року про забезпечення позову та відмовити у задоволенні заяви ПАТ «ПУМБ» .

В апеляційний скарзі представник ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду та зазначає, що накладаючи арешт на нерухоме майно суд першої інстанції в порушення вимог ст.ст.151,152 ЦПК України не зазначив в ухвалі чому у подальшому можливе утруднення чи невиконання рішення суду з урахуванням тих обставин , що вимоги Банку , крім укладеного з ОСОБА_1 договору поруки забезпечені договором застави товарів в обороті на суму 4 800 000 між Банком та ДП ТОВ «Фармед» «Торгівельнйи Дім Панацея», іпотечним договором між позивачем та ТОВ «Компанія МДД» на суму 897263,61 грн., іпотечним договором між позивачем та ТОВ «Фармед» на суму 1876264 грн., а також договорами поруки з ТОВ «Компанія МДД », ТОВ «Фармед»,ТОВ «Компанія «САТ», тобто на загальну суму 7 573 500,61 грн., що значно перевищує загальну суму позовних вимог. Суд не врахував вимоги співмірності забезпечення позову заявленим вимогам, чим порушив права позивача та співвласників цього майна.

Представники ПАТ «ПУМБ» ОСОБА_2, ОСОБА_3 у судовому засіданні апеляційного суду проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили її відхилити, ухвалу суду залишити без зміни, зазначали, що вартість майна на яке накладене арешт відповідає обсягу позовних вимог , проте зараз на підставі договорів дарування від 22.09.2017 року майно належить третій особі.

Інші учасники судового розгляду у судове засідання апеляційного суду не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, представників позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи заяву Банку про забезпечення позову суд першої інстанції керувався ст.ст. 151-153 ЦПК України та виходив із того, що вартість майна, на яке накладається арешт з метою забезпечення позову, відповідає обсягу заявлених позовних вимог при цьому постановлену ухвалу не вмотивував.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про забезпечення позову у визначеному судом обсязі, оскільки вказаний висновок є передчасним. Суд дійшов такого висновку без повного з'ясування обставин справи.

Згідно зі ст.ст. 1, 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод, чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Статтею 151 ЦПК України передбачено, що за заявою осіб, які беруть участь у справі, суд може вжити заходи забезпечення позову. Під забезпеченням позову розуміється вжиття судом передбачених законом заходів, які створюють реальну гарантовану можливість для виконання в майбутньому рішення по справі в разі задоволення заявленого позову.

При цьому, забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.

Зазначена правова норма прямо визначає як форму і порядок звернення до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову, так і підстави для його забезпечення.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

При цьому відповідно до принципу змагальності сторін і загальних правил розподілу тягаря доказування обов'язок доведення підстав для застосування заходів забезпечення позову покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Згідно вимог ч.1 ст.152 ЦПК України позов забезпечується:1/ накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або інших осіб;2/ забороною вчиняти певні дії;3/ встановленням обов'язку вчинити певні дії та інші.

Відповідно до вимог п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" згідно із п.1 ч.1 ст. 152 ЦПК України позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або інших осіб.

Як роз'яснено у п.п. 4, 7, 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Частиною 3 ст.152 ЦПК України передбачено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Проте, всупереч наведених вимог цивільно-процесуального законодавства, суд першої інстанції вирішуючи питання про забезпечення позову та постановляючи 19 вересня 2017 року ухвалу про накладання арешту на нерухоме майно ОСОБА_1 - три житлових будинку та земельну ділянку не пересвідчився у співмірності вжитих заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, а саме співмірності вартості майна, на яке накладено арешт розміру позовних вимог. З'ясування вказаних обставин має суттєве значення для правильного вирішення даного питання.

Апеляційний суд не може прийняти до уваги наданий представниками Банку у судовому засіданні апеляційного суду висновок про вартість майна складений асоціацією «УкрЕксПроБуд» від 15.11.2017 року, оскільки це суперечить вимогам ст.303 ЦПК України.

Відповідно до ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами. Такі обставини апеляційним судом встановлені не були.

До заяви про забезпечення позову представником ПАТ «ПУМБ» не було надано жодних доказів щодо вартості нерухомого майна, на яке Банк просить накласти арешт та співмірності цих заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам, а звіт наданий апеляційному суду був складений після винесення судом першої інстанції ухвали про забезпечення позову та не був предметом дослідження суду першої інстанції.

Проте, заперечуючи проти ухвали суду про забезпечення позову у такий спосіб ОСОБА_1 надала суду апеляційної інстанції звіт про незалежну оцінку вартості майна (житлових будинків та земельної ділянки) від 20.08.2017 року , яка була проведена до розгляду судом першої інстанції питання про забезпечення позову та відповідно до якої вартість майна на яке Банк просить накласти арешт в декілька разів перевищує розмір позовних вимог Банку(том 2 а.с.179-231). Надати такі докази до суду першої інстанції вона була позбавлена можливості , оскільки розгляд заяви про забезпечення позову за законом проводиться без виклику сторін.

Крім того, накладаючи арешт на житловий будинок за адресою : АДРЕСА_3 загальною площею 342,4 кв.м. та на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 загальною площею - 342,4 кв. м. суд не врахував, що це є один будинок за адресою АДРЕСА_1. Цей номер було привласнено будинку відповідно до рішення виконавчого комітету Мелекінської сільської Ради № 58 від 03.10.2014 року.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд у порушення зазначених норм процесуального права не перевірив аргументованість заяви та докази, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, не пересвідчився в існуванні реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, не з'ясував відповідність виду забезпечення позову позовним вимогам, співмірність вимог Банку та не навів обґрунтованих мотивів задоволення заяви, наслідком чого стало вирішення ним питання з порушенням норм процесуального права.

Так, в порушення ст. 210 ЦПК України, оскаржувана ухвала не є вмотивованою, оскільки суд, обмежившись загальними формулюваннями норм процесуального права, не зазначив конкретних аргументів заяви про забезпечення позову та докази, які свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо застосування заходів забезпечення позову, не вказав чому невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Отже, суд першої інстанції, порушивши порядок, встановлений для вирішення питання про забезпечення позову, передчасно дійшов висновку про задоволення заяви.

Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо осатаній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, передавши питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.151,152,153, 312, 315 ЦПК України апеляційний суд ,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Дзержинського міського суду Донецької області від 19 вересня 2017 року про забезпечення позову скасувати.

Питання передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий : Судді: