Постанова № 70508534, 21.11.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 697/1758/17 Головуючий у 1-й інстанції: Русаков Г.С.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 листопада 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Ісаєнко Ю.А., Сорочко Є.О.

за участю секретаря Данилюк Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 03 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог просила:

- визнати неправомірними дії (бездіяльність) відповідача щодо приховування виконавчого листа №2-а-691/3/2013 виданого Канівським міськрайонним судом Черкаської області 12.04.2013;

- визнати незаконною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження №37779025 від 14.08.2014:

- направити виконавчий лист №2-а-697/3/2013 до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області для примусового виконання;

- зобов'язати Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області здійснити за виконавчим провадженням дієві заходи передбачені Законом України «Про виконавче провадження»;

- стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 20 000 грн. та судові витрати.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 квітня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та винести нове рішення, яким позов задовольнити повністю. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального та матеріального права, що є підставою для скасування судового рішення.

У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нового рішення з таких підстав.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013 у справі № 2308/2733/2012 (2-а/697/3/2013) скасовано постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 21 січня 2013 року та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 за період з 01 березня 2010 року по 10 серпня 2010 року включно залишено без розгляду. Визнано неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Канівської міської ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі нижче, ніж встановлено ст. 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням". Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Канівської міської ради здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2, недоплаченої суми державної соціальної допомоги по догляду за дитиною за період з 11.08.2010 по 21.01.2013 у розмірі, передбаченому ст. 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" з урахуванням виплаченої допомоги за вказаний період.

12 квітня 2014 року Канівським міськрайонним судом Черкаської області було видано виконавчий лист у справі №2-а-697/3/13 відповідно до якого було зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Канівської міської ради здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2, недоплаченої суми державної соціальної допомоги по догляду за дитиною за період з 11.08.2010 по 21.01.2013 у розмірі, передбаченому ст. 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" з урахуванням виплаченої допомоги за вказаний період

25 квітня 2013 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області ОСОБА_3 на підставі виконавчого листа №2-а-697/3/13 виданого 12.04.2013 Канівським міськрайонним судом Черкаської області було відкрито виконавче провадження № 37779025 та надано боржнику строк для добровільного виконання рішення суду(т.1 а.с.16).

14 травня.2013 року державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 680,00 грн. за невиконання рішення суду, копію якої направлено боржнику для виконання (т.1 а.с.92).

Крім того, 14.05.2013 року державним виконавцем на адресу боржника було направлено вимогу про зобов'язання негайно виконати виконавчий лист Канівського міськрайонного суду Черкаської області № 2-а-697/3/13 від 12.04.2013 (т.1 а.с.93).

19 червня 2013 року державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 1360,00 грн. за невиконання рішення суду без поважних причин (т.1 а.с.94).

Водночас 20.06.2013 державним виконавцем направлено до Канівського MB УМВС подання за №6691/2.1-32 про притягнення посадових осіб Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Канівської міської ради до кримінальної відповідальності за умисне невиконання виконавчого листа № 2-а-697/3/13 Канівського міськрайонного суду від 12.04.2013 (т.1 а.с.95).

20 червня 2013 року головним державним виконавцем Нечипоренко Ю.І. керуючись п. 11 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження (т.1 а.с.17).

Постановою Канівського міськрайонного суду від 28.11.2013 визнано незаконною та скасовано постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області ВП №37779025 від 20.06.2013 про закінчення виконавчого провадження (т.1 а.с.21-22).

З огляду на рішення суду про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження 09 грудня 2013 року головним державним виконавцем Нечипоренком Ю.І. винесено постанову про відновлення виконавчого провадження.

В подальшому 15.01.2014 боржнику - Управлінню праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Канівської міської ради направлено вимогу державного виконавця, про зобов'язання негайно виконати рішення суду (т.1 а.с.98).

22 січня 2014 року державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника за невиконання рішення суду без поважних причин в розмірі 860,00 грн. (т.1 а.с.99).

04 березня 2014 року на адресу боржника направлено повторно вимогу державного виконавця про зобов'язання негайно виконати рішення суду (т.1 а.с.100).

14 серпня 2014 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень ОСОБА_4 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 13 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з непред'явленням виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням, у строки визначені ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження». Копію якої направлено сторонам виконавчого провадження та до Канівського міськрайонного суду Черкаської області.

14 листопада 2014 року ОСОБА_2 подала до державної виконавчої служби заяву щодо невідкладного направлення на її адресу виконавчого листа у справі, проте жодної відповіді від виконавчої служби отримано не було.

В лютому 2017 року ОСОБА_2 звернулась до Канівського міськрайонного суду Черкаської області для підтвердження наявності чи відсутності в матеріалах справи №2308/2733/2012 та №697/2850/13-а оригіналу виконавчого листа № 2-а-697/3/13 Канівського міськрайонного суду від 12.04.2013.

22 лютого 2017 року Канівський міськрайонний суд повідомив позивачку, що виконавчий лист № 2-а-697/3/13 в матеріалах справ № 2308/2733/2012, №697/2850/13-а - відсутній. Одночасно повідомлено, що оригінал зазначеного виконавчого листа ОСОБА_2 отримала 12.04.2013 року на руки згідно поданої заяви (т.1 а.с.28).

У лютому 2017 року представником позивача - ОСОБА_5 було направлено до Головного управлінню юстиції у Черкаській області скаргу на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби ОСОБА_4 Так відповідно до змісту скарги вбачається, що на вимогу позивача на її адресу виконавчого листа Канівського міськрайонного суду Черкаської області у справі № 2-а-697/3/13 від 12.04.2013 направлено не було. Також в з зазначеній скарзі позивач просила відшукати виконавчий лист та притягнути до відповідальності винних осіб (т.1 а.с.27).

В подальшому, 04 травня 2017 року ОСОБА_2 звернулася до Міністра юстиції України ОСОБА_6 зі скаргою на дії (бездіяльність) начальника Головного управління юстиції у Черкаській області та інших державних службовців (т.1 а.с.31-32).

09 червня 2017 року Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаської області направив на адресу ОСОБА_2 оригінал виконавчого листа № 2-а-697/3/13 та листом роз'яснили їй про можливість звернення до суду з заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення (т.1 а.с.37).

Водночас 09 червня 2017 року Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаської області листом № С-519/9-24/2 повідомило результати розгляду звернення від 04.05.2017 про хід виконання рішення суду № 2-а-697/3/13, причину закриття виконавчого провадження через ненадходження виконавчого документа, про звільнення державного виконавця Цьопу Б.А. та направлення оригіналу виконавчого листа 09.06.2017 року на адресу ОСОБА_2 (т.1 а.с.33-34).

Вважаючи дії та бездіяльність відповідача протиправними, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернулась з позовом до суду.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, прийшов до висновку, що позовні вимоги необґрунтовані та не підлягають до задоволення, крім того зазначив , що позов подано поза межами строку встановленого законом.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши оскаржуване рішення, колегія суддів не повною мірою погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Стаття 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом постановою начальника Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області ОСОБА_7 від 15.08.2017 здійснено перевірку виконавчого провадження № 37779025, за результатами якої скасовано постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області ОСОБА_4 про закінчення виконавчого провадження від 14.08.2014 №37779025 (т.1 а.с.115-116).

Водночас 16.08.2017 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області ОСОБА_8 винесено постанову про відновлення виконавчого провадження №37779025 (т.1 а.с.54-55).

Таким чином вимога позивачки щодо визнання незаконною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження №37779025 від 14.08.2014, не підлягає задоволенню оскільки станом на час подання уточненої позовної заяви така постанова відповідно до постанови Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області від 15.08.2017 скасована, а провадження по ній відновлено.

В подальшому, 16 серпня 2017 року до Управління праці та соціального захисту Канівської міської ради направлено вимогу про зобов'язання у триденний строк надати інформацію з приводу виконання рішення суду (т.1 а.с.56-57), а до ОСОБА_2 направлено вимогу про зобов'язання надати оригінал виконавчого листа для його подальшого виконання (т.1 а.с.58-59).

З огляду на зазначене 29.08.2017 ОСОБА_2 звернулася з заявою до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про надання їй копії матеріалів виконавчого провадження та інформації про те де було знайдено виконавчий лист (т.1 а.с.112).

06 вересня 2017 року Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області направив ОСОБА_2 копію подання державного виконавця про притягнення посадових осіб Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Канівської міської ради до кримінальної відповідальності від 20.06.2013 та копію постанови начальника відділу про результати перевірки виконавчого провадження від 17.08.2017. Також повідомив, що оригінал виконавчого листа № 2-а/697/3/13 було виявлено 09.06.2017 при проведенні інвентаризації повернутої кореспонденції (т.1 а.с.130).

Крім того на запит суду апеляційної інстанції відповідачем було надано лист-відповідь від 19.09.2017 №9151/2.1-33 у якому зазначено, що у листі Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області від 06.09.2017 термін «інвентаризація» застосовано не точно. Та зазначено, що виконавчий лист Канівського міськрайонного суду Черкаської області №2-а/697/3/13 від 12.04.2013 було виявлено при перегляді кореспонденції, та вказано, що акт інвентаризації повернутої кореспонденції не складався (т.2 а.с. 52).

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Враховуючи викладені обставини та встановлені факти, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимоги позивача, та визнання неправомірними дій Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області щодо несвоєчасного повернення ОСОБА_2 виконавчого листа №2-а-697/3/2013, виданого Канівським міськрайонним судом Черкаської області.

В свою чергу позовні вимоги щодо направлення виконавчого листа №2-а-697/3/2013 до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області для примусового виконання та зобов'язання Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області здійснити за виконавчим провадженням дієві заходи передбачені Законом України «Про виконавче провадження» не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

Отже, під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, що визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення. Суд є правозастосовуючим органом, тобто, не створюючи нових правових норм, не підміняючи собою органи виконавчої та законодавчої влади, на підставі закону у встановленому процесуальним законом порядку вирішує справи.

Так з матеріалів справи вбачається, що 16 серпня 2017 року до ОСОБА_2 направлено вимогу про зобов'язання надати оригінал виконавчого листа №2-а-697/3/2013 до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області для його подальшого виконання, проте позивачем таку вимогу не виконано, натомість передчасно заявлено її до суду з одночасною вимогою про зобов'язання відповідача здійснити за виконавчим провадженням дієві заходи передбачені Законом України «Про виконавче провадження».

Невиконання позивачем вимоги державного виконавця щодо направлення оригіналу виконавчого листа до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області фактично унеможливило подальше здійснення виконавчих дій.

При таких обставинах зазначені вимоги ОСОБА_2 є передчасними та не підлягають задоволенню.

Закон України «Про виконавче провадження» надає відповідачу дискреційне (самостійне) право на вирішення кола питань в межах закону. Тобто, дискреційні повноваження дають можливість на власний розсуд (без узгодження) визначати зміст рішення або вибрати один із кількох варіантів рішення.

За вказаних обставин, суд не вправі втручатися у такі повноваження і зобов'язувати відповідача вчиняти конкретні дії щодо вжиття дієвих заходів у виконавчому провадженні, а також направленню виконавчого листа.

У зв'язку з цим, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в цій частині.

Щодо вимог про відшкодування на користь позивача моральної шкоди у розмірі 20 000 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 23 цього ж Кодексу особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Зокрема при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди підлягає з'ясуванню факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Поряд з цим, позивачем не доведено та не надано суду відповідні докази завдання їй моральної шкоди

Пленум Верховного Суду України в своїй постанові № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснив, що моральною шкодою є втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Крім того, Верховний Суд України у вищевказаній постанові Пленуму зазначає, що в позовній заяві про відшкодування моральної шкоди повинні бути зазначені обставини того, у чому полягає моральна шкода, якими діями, рішеннями вона завдана та якими доказами вона підтверджена. Факт заподіяння шкоди доводить позивач.

Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Таким чином, обов'язок доказування спричиненої моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на особу, що звертається до суду з таким позовом.

За змістом ч. 1 ст. 70 і 71 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Однак, позивач не надав суду жодних доказів на підтвердження завдання моральної шкоди (у вигляді розладів здоров'я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань тощо).

При цьому, сам лише встановлений факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди.

Крім того відповідно до рішення Європейського суду з прав людини «Влох проти Польщі» зазначено, що моральна шкода, якої зазнав на його думку заявник, достатньою мірою компенсується фактом визнання порушення положення.

З огляду на висновок Європейського суду з прав людини колегія суддів вважає, що заявниця зазнала моральної шкоди, яка може бути відшкодована встановленням факту порушення її прав.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про визнання неправомірними дій Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області щодо несвоєчасного повернення ОСОБА_2 виконавчого листа №2-а-697/3/2013, виданого Канівським міськрайонним судом Черкаської області. А в задоволенні решти позовних вимоги позивача необхідно відмовити, з огляду на їх передчасність, а також необґрунтованість.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що в даному випадку наявні правові підстави для часткового задоволення позовних вимог та визнати неправомірними дій Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області щодо несвоєчасного повернення ОСОБА_2 виконавчого листа №2-а-697/3/2013, виданого Канівським міськрайонним судом Черкаської області.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З огляду на часткове задоволення позовних вимог судові витрати понесенні позивачем на сплату судового збору у співвідношенні до задоволених вимог в сумі 268,80 грн. підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Таким чином апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 03 жовтня 2017 року - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов ОСОБА_2 до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області щодо несвоєчасного повернення ОСОБА_2 виконавчого листа №2-а-697/3/2013, виданого Канівським міськрайонним судом Черкаської області.

В іншій частині в задоволені позову відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 268,80 грн. за рахунок Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області (ЄДРПОУ 34924330).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В. Земляна

Судді: Ю.А. Ісаєнко

Є.О. Сорочко

Повний текст виготовлено 23 листопада 2017 року