Ухвала суду № 70504715, 23.11.2017, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/17709/17

У Х В А Л А

іменем України

"23" листопада 2017 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Арапіна Н.Є., розглянувши заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу за вимогою про стягнення нарахованої, але не виплаченої суми заробітної плати,компенсації втрати частини заробітку, компенсації за невикористані дні відпустки, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеровент»,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 просить видати судовий наказ за вимогою про стягнення нарахованої, але не виплаченої суми заробітної плати,компенсації втрати частини заробітку, компенсації за невикористані дні відпустки, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеровент».

Згідно ч. 3 ст. 100 ЦПК України суддя відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу, якщо заявлено вимогу, не передбачену статтею 96 цього Кодексу або із заяви і поданих документів вбачається спір про право.

Як роз'яснено в п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» від 23 грудня 2011 року №14 наявність спору про право (пункт 2 частини третьої статті 100 ЦПК) (1618-15), яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором); із доданих документів вбачається пропуск позовної давності. Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні (частина третя статті 267 Цивільного кодексу України (435-15) (далі - ЦК)). Разом із тим лише той факт, що договірні зобов'язання (наприклад, у частині оплати заборгованості телекомунікаційних послуг чи послуг телебачення і радіомовлення) не виконуються, без обґрунтування причин, не вважається наявністю спору про право.

Згідно з абз. 1 п. 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» від 23 грудня 2011 року №14 якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати (пункт 1 частини першої статті 96 ЦПК) (1618-15), судовий наказ може бути видано не лише на суму заборгованості із заробітної плати, а й на суму компенсації за порушення строків її виплати, оскільки вона входить до структури заробітної плати (Закон України від 24 березня 1995 року N 108/95-ВР ( 108/95-ВР ) "Про оплату праці", Закон України від 19 жовтня 2000 року N 2050-III ( 2050-14 ) "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати"). До заяви має бути додано докази перебування заявника у трудових відносинах із боржником, а підтвердженням суми, яка стягується, може бути будь-який належно оформлений документ, що вказує на розмір нарахованої заробітної плати та компенсації за порушення строків її виплати, зокрема, довідка бухгалтерії боржника, розрахунковий лист чи копія платіжної відомості тощо. Не допускається розгляд вимог про стягнення заробітної плати у разі наявності спору щодо розміру заборгованості чи права на її отримання. При цьому частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України (322-08) визначено, що працівник має право звернутися до суду з вимогою про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 96 ЦПК України судовий наказ може бути видано, у разі якщо: заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати.

Заявником у заяві про видачу судового наказу заявлено вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеровент» заборгованість по заробітній платі у розмірі 21 299,18 грн., компенсації за втрату частини заробітку у розмірі 1 849,43 грн., компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки у розмірі 8 430,39 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку на дату прийняття рішення суду у розмірі 18 597,98 грн. та моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн.

Тому заявником у заяві про видачу судового наказу в частині вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеровент» компенсації втрати частини заробітку, компенсації за невикористані дні відпустки та відшкодування моральної шкоди заявлено вимоги не передбачені ст. 96 ЦПК України.

Крім цього, ОСОБА_1 не надано жодних підтверджень щодо безспірності вимог в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку. У зв'язку із чим суд вважає, що в частині вимог заявника до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеровент» про видачу судового наказу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку наявний спір про право.

Відповідно до ч. 5 ст. 100 ЦПК України у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов'язані і окремий їх розгляд неможливий, то суд відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу.

Враховуючи вище зазначене суд вважає за необхідне відмовити ОСОБА_1 у прийнятті заяви про видачу судового наказу в частині вимог про стягнення компенсації втрати частини заробітку, компенсації за невикористані дні відпустки, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеровент».

Керуючись ст. ст. 96, 100, 101 ЦПК України,

у х в а л и в:

Відмовити ОСОБА_1 у прийнятті заяви про видачу судового наказу в частині вимог про стягнення компенсації втрати частини заробітку, компенсації за невикористані дні відпустки, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеровент».

Роз'яснити ОСОБА_1 його право на звернення з вимогами до суду у позовному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається через Дніпровський районний суд м. Києва протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Н. Є. Арапіна