Постанова № 70504710, 13.11.2017, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/10124/16-а

Д О Д А Т К О В А П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2017 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Гончарука В.П.

з секретарем Юдицьким К.О.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткової постанови у адміністративній справі № 755/10124/16-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним, скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Дніпровського районного суду м. Києва знаходилась адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним, скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.

До суду надійшла заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткової постанови у адміністративній справі № 755/10124/16-а, в якій просить суд прийняти додаткову постанову в даній справи, якою зобов'язати відповідача провести виплату раніше довічно призначеної пенсії позивачу за вислугу років згідно Закону України «Про прокуратуру»(в редакції чинній на момент призначення пенсії), виходячи із розрахунку 82% від суми місячного (чинного) заробітку, обчисленого за останні 16 календарні місяці роботи, починаючи з 06.06.2016 року.

В судове засідання сторони по справі не з'явились, про дату і час розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Частиною 3 ст. 168 КАС України встановлено, що суд ухвалює додаткове судове рішення після розгляду питання в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду питання.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного.

В судовому засіданні встановлено, що постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 08 липня 2016 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним, скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задоволено та визнано протиправним та скасовано розпорядження Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 09.06.2016 року № 5808 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років.; Зобов'язано Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1, що дає право на пенсію за вислугою років, половину строку навчання на юридичному факультеті Київського університету ім. Т. Шевченка.; Зобов'язано Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно із ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», виходячи із розрахунку 82% від суми місячного (чинного) заробітку, обчисленого за останні 24 календарні місяці роботи, починаючи з 06.06.2016 року.; Відшкодовано ОСОБА_1 понесені нею у справі судові витрати в розмірі 551 грн. 21 коп. за рахунок коштів з Державного бюджету України.

Ухвалою Київського Апеляційного Адміністративного суду від 20 вересня 2016 року, постанова Дніпровського районного суду м. Києва від 08 липня 2016 року у адміністративній справі № 755/10124/16-а - залишена без змін.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 08 листопада 2016 року, роз'яснено, що відповідно постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 08 липня 2016 року у справі № 755/10124/16-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним, скасування рішення, зобов'язання вчинити дії необхідно призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років згідно ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», виходячи із розрахунку 82% від суми місячного (чинного) заробітку, обчисленого за останні 24 календарні місяці роботи, починаючи з 06.06.2016 року без обмеження розміру виплати пенсії.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 168 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо, щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази не ухвалено рішення.

Як зазначено у п. 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» додаткове судове рішення не може змінювати суті основного рішення або містити висновки про права й обов'язки осіб, які не брали участі у справі.

Додатковими судовими рішеннями є додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткові постанови (ухвали) можуть прийматися (постановлятися), якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.

Додаткове судове рішення є невід'ємною складовою основного судового рішення.

Умови та порядок пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих визначено статтею 50-1 Закону України від 05.11.1991 № 1789-XII «Про прокуратуру».

Частиною 1 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції від 05.11.1991) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугою років незалежно від віку. Пенсія призначається у розмірі 80 % від суми їхньої місячної заробітної плати, до котрої включається всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 % місячного заробітку. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок пенсії проводиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Відповідно до ч. 2 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі.

Дана редакція Закону № 1789-ХІІ була чинною на момент призначення позивача на роботу в органах прокуратури України (03.11.1997).

Відповідно до частини 5 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» до вислуги років, що дає право на пенсію згідно цією статтею зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана вiдпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.

За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист і сформулював чітку правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції Україниперебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справах щодо права на пільги, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 щодо пільг, компенсацій і гарантій та від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказує на те, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (рішення № 5-рп/2002).

22.05.2008 Конституційний Суд України в рішенні №10-рп/2008 зазначив, що однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів. Тлумачення словосполучення «звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина», що міститься в частині третійстатті 22 Конституції України, Конституційний Суд України дав у рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005, згідно з яким «…конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод - є їх обмеження. У традиційному розумінні, визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними». Конституційний Суд України також підкреслив, що загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

Таким чином, враховуючи вище викладені обставини, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткової постанови у адміністративній справі № 755/10124/16-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним, скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - підлягає задоволенню, оскільки під час винесення постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 08 липня 2016 року у справі № 755/10124/16-ц, судом не ухвалено рішення, щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, а саме вимоги позивача про зобов'язання відповідача провести виплату раніше довічно призначеної пенсії позивачу за вислугу років згідно Закону України «Про прокуратуру»(в редакції чинній на момент призначення пенсії), виходячи із розрахунку 82% від суми місячного (чинного) заробітку, обчисленого за останні 16 календарні місяці роботи, починаючи з 06.06.2016 року.

Керуючись ст.ст., 2, 71,168 КАС України , суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткової постанови у адміністративній справі № 755/10124/16-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним, скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.

Зобов'язати Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести ОСОБА_1 виплату раніше довічно призначеної пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про прокуратуру»(в редакції чинній на момент призначення пенсії), виходячи із розрахунку 82% від суми місячного (чинного) заробітку, обчисленого за останні 16 календарні місяці роботи, починаючи з 06.06.2016 року та виплачувати її в подальшому.

Додаткова постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя: