Ухвала суду № 70504255, 27.11.2017, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/5892/16

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2017 року Придніпровський районний суд м. Черкас в складі:

головуючого – судді: Казидуб О.Г.

за участю секретаря Зайцевої О.І.

розглянувши в судовому засіданні заяву представника відповідача ОСОБА_1 за довіреністю ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення забргованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

Представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення забргованості за кредитним договором, вказуючи, що заочним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14.11.2016 року у справі № 711/5892/16-ц задоволено вимоги позивача та стягнуто в відповідачів солідарно заборгованість за кредитним договором, а саме: заборгованість по кредиту та відсоткам в сумі 82439,69 доларів США, що еквівалентно 2074677,40 грн., заборгованість по пені та комісіям в сумі 410220,66 грн. та з відповідача ОСОБА_1 судовий збір в сумі 37273,47 грн.

Як вбачається із матеріалів справи суд двічі направляв повістки відповідачу ОСОБА_3, однак обидва рази листи вручені не були, а поштові відправлення повернулися до суду. Тобто про факт подання позову, його суть та про призначення судових засідань відповідач не знав, у розгляді справи участі не приймав. Копію рішення суду від 14.11.2016 року представник ОСОБА_3 отримав лише 15.00.2017 року.

Отже відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважної причини, оскільки не знав про факт подання позову, його суть га про час і місце проведення судового засідання.

Поважність причин неявки в судове засідання підтверджується поштовими конвертами з відмітками про повернення, в яких відправлялися судові повістки та рішення суду, клопотанням про надання копії рішення та ознайомлення з матеріалами справи. Ці документи містяться в матеріалах справи. Також. факт необізнаності зі справою підтверджується запитом до Центрального ВДВС про надання інформації, який доданий до цієї заяви.

Що стосується встановлених судом фактів, то вони не дослідженні в повному обсязі, та суперечать правовим нормам, що були застосовані судом, та доказам, додатково доданим відповідачем.

Як вбачається із розрахунку, наданого позивачем, позичальник (відповідач ОСОБА_1А.) черговий платіж по кредиту в сумі 162 долара США за червень 2009 року, який мала сплатити до 20.06.2009 року, сплатила лише 04.02.2010 року, а всі наступні щомісячні платежі не сплатила взагалі. Нараховані відсотки в сумі 560,02 доларів США, які вона мала сплатити до 20.06.2009 року, буди сплачені лише 16.10.2009 року, а після 24.09.2010 року відсотки не сплачувались взагалі.:

Тобто з 21.06.2009 року розпочався передбачений п. 4.5 кредитного договору 90-денний строк невиконання (неналежного виконання) позичальником (відповідачем ОСОБА_1А.) своїх зобов'язань по поверненню кредиту та сплаті відсотків, визначених п. 3.3.7,. 3,3.8 цього договору. Цей строк сплив 18.09.2009 року.

Отже позичальник був зобов'язаний протягом одного робочого дня - 21.09.2009 року (19 - 20 вересня 2009 року буди вихідними днями) погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції.

Вказане свідчить, що 21.09.2009 року настав строк виконання зобов'язання у повному обсязі.

Будь-яких доказів укладення додаткових угод, продовження або скасування цього строку виконання зобов'язань банком не надано.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред'явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

Умовами п. 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» передбачено, що у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі.

З договору поруки вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору про дію поруки до повного виконання забезпечених порукою зобов'язань (п. 6.2 договору поруки) не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам ст. 252 ЦК України. Згідно із цією нормою права строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Цього в договорі поруки не встановлено. Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самою зобов'язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов'язок поручителя по його закінченні припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Отже, вимогу до поручителя про виконання взятого ним зобов'язання має бути пред'явлено в межах строку дії поруки (6 місяців, 1 року чи будь-якого іншого строку, який встановили сторони в договорі). Тому навіть якщо в межах строку дії поруки була пред'явлена претензія і поручитель не виконав вказані в ній вимоги, кредитор не має права на задоволення позову, заявленого поза межами вказаною строку, оскільки із закінченням строку припинилося матеріальне право.

В даному випадку, як вказано вище, строк виконання зобов'язання у повному обсязі (погашення кредиту в повному обсязі, сплата процентів за фактичний чає використання кредиту та нарахованих штрафних санкцій) настав 21.09.2009 року. Протягом 6 місяців після цього банк не пред'явив позову до поручителя. Позов пред'явлений лише 06.07.2016 року, тобто поза межами вказаного строку. У зв'язку з цим зі спливом 6-місячного строку порука припинилася 21.03.2010 року.

Отже рішення суду не відповідає вимогам ст. 252, 559 ЦК України, судом неповно зясовані обставини справи, оскільки кредитор не має права на задоволення позову, заявленого поза межами строку дії поруки, із закінченням якого припинилося матеріальне право позивача.

Також, зазначає, що відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Вимоги позивача полягають у стягненні всього залишку заборгованості по кредиту, процентів за користування кредитом, комісії та пені. .

Як вказано вище строк виконання зобов'язання у повному обсязі настав 21.09.2009 р.

Відповідно до ст. 259 ЦК України, загальний термін позовної давності встановлюється тривалістю 3 роки.

Про порушення свого права позивач дізнався на наступний день після закінчення строку виконання зобов'язання в повному обсязі, тобто 22.09.2009 року. Отже строк позовної давності розпочався 22.09.2009 року та закінчився 21.09.2012 року. Позов подано до суду 06.07.2016 року. Тобто строк позовної давності по основному зобов'язанню за кредитним договором пропущено.

Відповідно до ст. 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно).

Як вказано вище строк позовної давності по стягненню кредиту сплив, а отже строки позовної давності по стягненню інших платежів, заявлених в позові (процент, комісія, пеня), також спливли.

Таким чином вимоги позивача не підлягають задоволенню згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України, оскільки вони заявлені поза межами строку позовної давності.

В даному випадку відповідач не брав участі у справі, не отримував судових повісток та копії позовної заяви та не знав про її розгляд. У зв'язку з цим він не мав можливості заявити про застосування позовної давності, що істотно обмежило його права.

За таких обставин вважає, що заочне рішення підлягає скасуванню, а справа призначенню до розгляду в загальному порядку.

Просить суд скасувати заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14.11.2016 року у справі № 711/5892/16-ц.

Представник заявника ОСОБА_2 в судовому засіданні заяву підтримав та просив її задовольнити в повному обсязі з підстав викладених в заяві.

ОСОБА_3 в судове засіданні не з»явився, хоч і був належним чином повідомлений про час, місце, дату розгляду заяви.

Представник ПАТ «Укрсоцбанк» в судове засідання не з»явився, наддав заяву про слухання заяви без їхньої участі.

Заслухавши представника заявника ОСОБА_2, вивчивши та дослідивши матеріали зазначеної вище цивільної справи ,суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.1ст.231 ЦПК України заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб ,належним чином повідомлених про час і місце засідання, не перешкоджає розгляду справи.

У відповідності до ч.3ст.231 ЦПК України суд може своєю ухвалою за результатами розгляду заяви про перегляд заочного рішення залишити заяву без задоволення або скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду в загальному порядку.

Відповідно до ст.232 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з»явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази , на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Судом встановлено, що представник відповідача ОСОБА_1 за довіреністю ОСОБА_2 посилається на докази що мають істотне значення для правильного вирішення справи, з урахуванням наведеного вище, суд вважає, що необхідно скасувати заочне рішення суду та призначення справи до розгляду в загальному порядку.

Керуючись ст.ст. 231, 232 ЦПК України, суд -,

У Х В А Л И В:

Заяву представника відповідача ОСОБА_1 за довіреністю ОСОБА_4 - задовольнити.

Заочне рішення від 14 листопада 2016 року за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення забргованості за кредитним договором–скасувати і призначити справу до розгляду в загальному порядку до судового засідання на 08 грудня 2017 року на 08 год 45хв. у приміщенні суду.

Ухвала оскарженню не підлягає , а заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.