Ухвала суду № 70469784, 23.11.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого - Кирилюк Г.М.

суддів: Рейнарт І.М., Музичко С.Г.

при секретарі Пащенко О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 12 грудня 2014 року, заінтересована особа: Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2017 року,

в с т а н о в и л а :

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаною заявою, в якій просила поновити строк для подання заяви про скасування рішення третейського суду та скасувати рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 12 грудня 2014 року у справі №1670/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» ( далі - ПАТ Укрсоцбанк») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 12 грудня 2014 року позов ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі, стягнуто з неї на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість по договору кредиту в сумі 698 216, 54 грн.

Вона не була присутньою під час розгляду справи, всі листи на її ім'я поверталися за закінченням терміну зберігання. Копію оскаржуваного рішення було одержано її представником у приміщенні Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків 27 липня 2017 року.

Зазначила, що 28 вересня 2011 року відбулися прилюдні торги, на яких іпотечну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 було реалізовано за ціною 183 270,20 грн. на підставі виконавчого напису №601 від 12 квітня 2010 року, вчиненого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу.

З 2013 року вона не проживає за адресою: АДРЕСА_2, змінила адресу реєстрації на АДРЕСА_3, що підтверджується копією її паспорту.

Про існування рішення третейського суду вона дізналася з постанови державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 14 липня 2017 року №49213961.

Просила вважати 27 липня 2017 року датою, з якої розпочав свій перебіг тримісячний строк подання до суду заяви про скасування рішення третейського суду та поновити вказаний строк.

Вважає оскаржуване рішення третейського суду від 12 грудня 2014 року таким, що прийняте з порушенням вимог Закону України «Про третейські суди», оскільки суперечить положенням п. 14 ч. 1 ст. 6 Закону України від 11 травня 2004 року №1701-ІV «Про третейські суди», з огляду на те, що справи щодо захисту прав споживачів послуг банку, не підлягають розгляду третейськими судами, у зв'язку із чим воно підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2017 року заяву ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 12 грудня 2014 року залишено без розгляду.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказану ухвалу суду та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржувана ухвала постановлена після відкриття провадження у справі, що не передбачено цивільним процесуальним законодавством.

Копію оскаржуваного рішення третейського суду від 12 грудня 2014 року представником скаржника було отримано у приміщенні Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків 27 липня 2017 року, підтвердженням чого є відмітка на копії вказаного рішення, а також штамп канцелярії на клопотанні заявника про видачу його копії. Суд першої інстанції при розгляді заяви не встановив, чи здійснювались необхідні дії для встановлення місця реєстрації ОСОБА_1 з метою забезпечення її участі у розгляді справи.

Головною метою поданої заяви є виправлення судової помилки, а саме непідвідомчість справи третейському суду в силу пункту 14 частини 1 статті 6 Закону України «Про третейські суди» та у відповідності до положень Закону України «Про захист прав споживачів».

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити.

Представник ПАТ Укрсоцбанк» - ОСОБА_3 просив апеляційну скаргу відхилити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь по справі, пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Обґрунтовуючи заяву про поновлення строку для подання заяви про скасування рішення третейського суду заявниця посилалася на те, що про існування вказаного рішення вона дізналася у липні 2017 року з постанови державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 14 липня 2017 року.

Залишаючи без розгляду заяву ОСОБА_1 про скасування рішення третейського суду, суд першої інстанції виходив з того, що заявниця в порушення вимог п. 3.3.12 договору кредиту №839/3/27/38/7-647 від 12.12.2007 р. не повідомила банк про зміну місця проживання та реєстрації. Третейський суд повідомляв заявника про день та час розгляду справи за адресою, зазначеною в кредитному договорі. За таких підстав суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 пропустила строк на оскарження рішення третейського суду без поважних причин.

Колегія суддів не може повністю погодитись з таким висновком суду.

Судом встановлено, що 12 грудня 2007 року між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № 839/3/27

38/7-647, за умовами якого остання отримала грошові кошти у сумі 99 000 доларів США з метою придбання нерухомого майна - двокімнатної квартири АДРЕСА_1.

У пункті 6.1 кредитного договору міститься третейське застереження щодо розгляду спорів, які можуть виникнути в зв'язку з укладенням та виконанням положень цього договору Постійно діючим Третейським судом при Асоціації українських банків.

Рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 12 грудня 2014 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 698216 грн. 54 коп. ухвалено за відсутності відповідача.

Судом першої інстанції при розгляді справи не було наведено жодного висновку щодо доводів заявника про те, що копії рішення третейського суду поштою вона не отримувала, про його ухвалення дізналася лише 27 липня 2017 року з постанови державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 14 липня 2017 р.

Судом першої інстанції також не перевірено порядок направлення стороні копії рішення третейського суду відповідно до встановленої Регламентом цього суду процедури.

При розгляді заяви судом першої інстанції не було взято до уваги правову позицію Верховного Суду України у справі №6-1422 цс17 від 06 вересня 2017 року, відповідно до якої одним із способів захисту прав суб'єктів цивільних правовідносин є звернення до третейських судів, що передбачено статтею 17 ЦПК України.

Відповідно до частини другої статті 1 Закону України «Про третейські суди» до третейського суду за угодою сторін може бути передано будь-який спір, що виникає із цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до частини другої статті 389-1 ЦПК України, заява про скасування рішення третейського суду подається до суду за місцем розгляду справи третейським судом сторонами, третіми особами протягом трьох місяців з дня прийняття рішення третейським судом, а особами, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, - протягом трьох місяців з дня, коли вони дізналися або повинні були дізнатися про прийняття рішення третейським судом.

Згідно частини третьої статті 389-1 ЦПК України заява, подана після закінчення строку, встановленого частиною другою цієї статті, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановлюється ухвала.

Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Порушення пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини у справі «Устименко проти України», заява № 32053/13.

Зокрема, ЄСПЛ вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України" (974_256) (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та "Трух проти України" (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява N 50966/99, від 14 жовтня 2003 року).

У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41 рішення у справі "Пономарьов проти України" (Заява N 3236/03).

Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі "Пономарьов проти України" (Заява N 3236/03).

Оскільки судом першої інстанції зазначене враховано не було, ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 303, 304, 307, 312, 314, 315, 319 ЦПК України колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2017 року скасувати, передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді:

Справа №755/11485/2017

Апеляційне провадження: № 22-ц/796/11381/2017

Головуючий у суді першої інстанції: Астахова О.О.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Кирилюк Г.М.