Ухвала суду № 70469153, 21.11.2017, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер судової справи 201/11873/17

Номер провадження № 2-з/201/360/2017

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2017 року місто Дніпро

Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого – судді Ходаківського М.П.,

за участі секретаря судового засідання – Пісчанської Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі заяву представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання недійсним договору про передачу прав за іпотечним договором, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання недійсним договору про передачу прав за іпотечним договором.

17 листопада 2017 року представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 втретє звернулася до суду із заявою про забезпечення позову шляхом заборони відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Дніпропетровської області вчиняти будь-які заходи спрямовані на реалізацію (продаж) арештованого нерухомого майна, а саме приміщення за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 118, приміщення № 169, поз. 1-31, іпотекодержателем якого є ЗАТ «ТАС-Інвестбанк» в рамках виконавчого провадження ВП № 46345239, а також накласти арешт на вищезазначене нерухоме майно. В обґрунтування поданої заяви представник позивача зазначила те, що є всі підстави вважати, що іпотечне майно може бути продане або здійснено інше відчуження майна до ухвалення остаточного рішення, що утруднить виконання можливого рішення про задоволення позову.

Ознайомившись із заявою, розглянувши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту та майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або і інших осіб та забороною вчиняти певні дії.

Також згідно із п. 5 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;

Частиною 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз’яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв’язку із застосуванням відповідних заходів.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з даним позовом до ТОВ «Кредитні ініціативи», ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс», в якому просить визнати недійсним з моменту укладення договір про передачу прав за іпотечним договором без номера від 28 листопада 2012 року, укладений між ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» в забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_1 за кредитним договором № 691-Ф від 28 вересня 2006 року, укладеним між ОСОБА_1 та ЗАТ «ТАС-ІНВЕСТБАНК».

Між тим, з документів, доданих заявником до заяви про забезпечення позову, вбачається, що відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Дніпропетровської області ще у лютому 2015 року було відкрито виконавче провадження з виконання рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська щодо стягнення зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованості за кредитним договором № 691-Ф від 28 вересня 2006 року; суб’єкта оціночної діяльності для визначення вартості майна (приміщення № 169, поз. 1-31, яке розташоване по вулиці Набережна Перемоги у місті Дніпро), за рахунок якого можливо виконати вказане рішення, було призначено постановою державного виконавця від 10 червня 2015 року, та у серпні 2015 року експертом ОСОБА_5 було складено відповідний звіт. Постановою державного виконавця від 07 листопада 2017 року поновлено виконавче провадження з примусового виконання рішення суду та зобов’язано ДП «СЕТАМ» поновити реалізацію майна боржника з електронних торгів.

Під забезпеченням позову розуміється вжиття судом передбачених законом заходів, які створюють реальну гарантовану можливість для виконання в майбутньому рішення по справі в разі задоволення заявленого позову.

При цьому, забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.

Зазначена правова норма прямо визначає як форму і порядок звернення до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову, так і підстави для його забезпечення.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

При цьому відповідно до принципу змагальності сторін і загальних правил розподілу тягаря доказування обов'язок доведення підстав для застосування заходів забезпечення позову покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, а також те, що майно ( в тому числі рухоме майно, грошові суми тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення до нього позову може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

При цьому загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об'єктом прав, що став предметом спору.

Представником позивача не наведено обґрунтувань, яким чином заходи забезпечення позову у вигляді заборони відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ Дніпропетровської області здійснювати будь-які заходи на реалізацію приміщення за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 118/169 та накладення арешту на указане нежитлове приміщення забезпечить виконання рішення суду про визнання недійсним договору про передачу прав за іпотечним договором, у випадку прийняття його на користь позивача, або стане перепоною у його виконанні. Окрім того п. 5 ч. 1 ст. 152 ЦПК України передбачає забезпечення позову шляхом зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, однак позивачем заявлена вимога про визнання недійсним договору та будь-яких інших вимог стосовно нерухомого майна ним не заявлено. Таким чином, суд вважає неспівмірними заходи забезпечення позову вигляді заборони вчиняти дії щодо реалізації арештованого майна та накладення арешту з позовними вимогами про визнання недійсним договору про передачу прав за іпотечним договором.

Ураховуючи вищезазначені положення ст. 151, 152 ЦПК України, відповідні роз’яснення постанови Пленуму Верховного Суду України, а також те, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб, суд вважає за необхідне у задоволенні заяви про застосування заходів забезпечення позову відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 151, 152, 208- 210, ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання недійсним договору про передачу прав за іпотечним договором відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 5 днів з дня проголошення ухвали шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя М.П.Ходаківський