Постанова № 70458884, 20.11.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2017 року Справа № 909/206/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

суддів Карабаня В.Я.,

Кондратової І.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Енергомашінвест" на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 09.08.2017 р. (судді: Желік М.Б., Галушко Н.А., Костів Т.С.) у справі№909/206/17 господарського суду Івано-Франківської області за позовомПриватного акціонерного товариства "Енергомашінвест" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Мустанг-8" провитребування майна з чужого володіння за участю представників: від позивача Чежегов Є.М., договір про надання правової допомоги б/н від 22.08.2017 р.,свідоцтво №810 від 05.10.2011 р.від відповідача не з'явились

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 26.04.2017 р. у справі №909/206/17 задоволено позов Приватного акціонерного товариства "Енергомашінвест". Витребувано з володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Мустанг-8" майно, яке є частиною трансформаторної підстанції 110/10/6 кВ диспетчерська назва "Арматурний завод", що знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Є Коновальця, 229, шляхом зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Мустанг-8" передати відповідне обладнання Приватному акціонерному товариству "Енергомашінвест". Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Вказане рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що позивачем доведено факт вибуття окремого обладнання трансформаторної підстанції із володіння позивача не з його волі. Крім того, господарський суд першої інстанції визнав безпідставними та недоведеними твердження відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.08.2017 р. рішення господарського суду Івано-Франківської області від 26.04.2017 р. скасовано та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Підставою для прийняття зазначеної постанови став висновок про те, що наявні в матеріалах справи докази не дають змоги ідентифікувати спірне майно, а, отже, і встановити чи вносилось дане майно до статутного фонду позивача.

Апеляційний господарський суд також звернув увагу на те, що рішенням господарського суду міста Києва від 15.08.2006 р. у справі №3/403 саме за відповідачем визнано право власності на майно, яке знаходиться в нежитловому приміщенні - корпусі ЗРП за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Є Коновальця, 229.

З огляду на необґрунтованість та недоведеність заявлених позовних вимог, господарським судом апеляційної інстанції питання про застосування до спірних правовідносин наслідків спливу строку позовної давності не вирішувалось.

Не погоджуючись з прийнятою апеляційним господарським судом постановою, Приватне акціонерне товариство "Енергомашінвест" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.08.2017 р. та залишити в силі рішення господарського суду Івано-Франківської області від 26.04.2017 р.

Скаржник вважає, що при прийнятті оскаржуваної постанови господарським судом апеляційної інстанції не було належним чином досліджено та оцінено всі наявні в матеріалах справи докази. Крім того, за твердженнями позивача, судом було невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, зокрема, ст.ст. 387 та 388 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.11.2017 р. касаційну скаргу позивача прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 20.11.2017 р.

До початку судового розгляду відповідач скористався правом, наданим йому ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та подав відзив на касаційну скаргу.

В судове засідання 20.11.2017 р. з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі, просив її задовольнити.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, дослідивши правильність застосування місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Предметом судового розгляду у справі №909/206/17 є вимога позивача до відповідача про витребування майна, вмотивована тим, що спірне майно є власністю позивача та незаконно вибуло з володіння останнього поза його волею.

Здійснюючи судовий розгляд даної справи господарські суди попередніх інстанцій встановили, що згідно з договором про продовження діяльності ЗАТ "Енергомашінвест" акції товариства були розподілені серед акціонерів товариства, до складу яких увійшло ВАТ "Івано-Франківський арматурний завод".

В матеріалах справи міститься акт прийому-передачі внеску до статутного фонду ЗАТ "Енергомашінвест" від 10.10.2000 р. та додаток до даного акту з переліком майна, що вносилось до статутного фонду ЗАТ "Енергомашінвест" його акціонером - ВАТ "Івано-Франківський арматурний завод".

В свою чергу, 14.04.2005 р. ВАТ "Івано-Франківський арматурний завод" (ідеальна частка 116/1000), ЗАТ "С.В.Т.А." (ідеальна частка 867/1000) та ЗАТ "Енергомашінвест" (ідеальна частка 17/1000) уклали договір про виділення частки в натурі з нерухомого майна.

Надалі, а саме: 20.06.2006 р., ЗАТ "С.В.Т.А." продав ТзОВ "Мустанг-8" за договором купівлі-продажу нежитлових приміщень №1848 нежитлове приміщення - корпус ЗРП, загальною площею 417,6 м.кв., що становить 14/100 ідеальних часток, що знаходиться за адресою м. Івано-Франківськ, вул. Є.Коновальця, 229.

На виконання вказаного договору 20.06.2006 р. ЗАТ "С.В.Т.А." та ТзОВ "Мустанг-8" склали та підписали акт приймання-передачі відповідного майна.

Перехід права власності на вказаний об'єкт нерухомості підтверджено витягом з Державного реєстру правочинів №2525885 від 20.06.2006 р., витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №11106762 від 03.07.2006 р.

Позивач стверджує, що на момент продажу нежитлової будівлі - корпусу ЗРП, сторони договору №1848 від 20.06.2006 р. помилково визначили, що нежитлова будівля і комплекс обладнання трансформаторної підстанції, який знаходиться в ній, є єдиним майном. Проте, фактично право власності на відповідне обладнання по теперішній час залишається у позивача.

Вказане стало підставою для звернення Приватного акціонерного товариства "Енергомашінвест" з позовом про витребування майна з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Мустанг-8". Вказаний позов і є предметом розгляду в межах даної судової справи.

Відповідно до приписів ст. 330 Цивільного кодексу України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 Цивільного кодексу України майно не може бути витребуване у нього.

В ст. 388 Цивільного кодексу України викладено умови, за яких власник може витребувати майно у добросовісного набувача.

Так, зокрема, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Отже, у даному випадку позивачем має бути доведено, що саме він є власником спірного майна, яке вибуло з його володіння поза його волею.

Проте, як зазначив в своїй постанові господарський суд апеляційної інстанції в матеріалах справи відсутні докази, на підставі яких можна було б ідентифікувати спірне майно, а, отже, і встановити чи вносилось дане майно до статутного фонду позивача та чи став він його власником.

Наведений висновок апеляційного господарського суду ґрунтується на дослідженні та оцінці наявних в матеріалах справи акту прийому-передачі від 10.10.2000 р. з додатком, балансових довідок позивача та висновку експертного дослідження №003/01/2017 від 26.01.2017 р., яким лише визначено, що спірне обладнання не є складовою частиною нерухомої будівлі - корпусу ЗРП, однак, не зроблено жодного висновку щодо його власника.

Крім того, господарський суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що рішенням господарського суду міста Києва від 15.08.2006 р. у справі №3/403 саме за відповідачем визнано право власності на майно, яке знаходиться в нежитловому приміщенні - корпусі ЗРП за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Є Коновальця, 229.

Таким чином, зважаючи на недоведеність факту вибуття спірного майна з володіння позивача, як його власника, поза його волею, господарський суд апеляційної інстанцій прийшов до висновку, що спірне майно не підлягає витребуванню з володіння відповідача.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись з позицією як апеляційного господарського суду про недоведеність заявлених позовних вимог, так і з рішенням господарського суду першої інстанції про задоволення позову та вважає висновки попередніх судових інстанцій передчасними з огляду на наступне.

Із змісту вищенаведених правових норм вбачається, що вирішуючи спір в даній судовій справі господарські суди попередніх інстанцій на підставі наявних доказів мали надати об'єктивну оцінку наявності у позивача невизнаного іншими особами (зокрема, відповідачем) права.

Однак, попередні судові інстанції не дослідили та не встановили кому саме та на яких правових підставах належало/належить спірне майно, враховуючи, що таке майно є обладнанням трансформаторної підстанції, а саме: не визначили чи перебувало відповідне обладнання у власності ВАТ "Івано-Франківський арматурний завод", не дослідили кому (ЗАТ "Енергомашінвест" або ЗАТ "С.В.Т.А.") та на якій правовій підставі дане майно було передано; не визначили яке саме майно було відчужено ЗАТ "С.В.Т.А." відповідачу.

Пунктом 11 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України" №11 від 24.10.2011 р. передбачено, що, відповідно до ч. 1 ст. 47 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а ч. 1 ст. 43 названого кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

В свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За таких обставин, справа №909/206/17 підлягає передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду, під час якого господарському суду першої інстанції необхідно встановити фактичні обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення спору, а саме:

- визначити чи є власником спірного майна позивач та дослідити, за яких обставини дане майно вибуло з його володіння;

- встановити чи є право власника на майно, яке за заявленим у даній справі позовом є спірним, порушеним, оспореним або невизнаним іншими особами, зокрема відповідачем;

- вирішити питання про можливість захисту цього права способом, обраним заявником позову.

Отже, під час нового розгляду справи №909/206/17 місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене та, в залежності від установлених обставин, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального і процесуального права, що підлягають застосуванню до наявних правовідносин.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Енергомашінвест" задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.08.2017 р. та рішення господарського суду Івано-Франківської області від 26.04.2017 р. у справі №909/206/17 скасувати.

Справу №909/206/17 передати на новий розгляд до господарського суду Івано-Франківської області.

Головуючий суддя А.С. Ємельянов

Судді В.Я. Карабань

І.Д. Кондратова