Ухвала суду № 70449359, 23.11.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення апеляційної скарги

"23" листопада 2017 р. Справа № 922/749/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В. І., суддя Слободін М.М.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 підприємства "ПЗК", м. Алчевськ (вх. №3573Х/1-18)

на рішення господарського суду Харківської області від 06.04.2015р.

у справі №922/749/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_2 Аваль", м. Київ

до 1-го відповідача ОСОБА_3 підприємства "Украгротрейд", м. Алчевськ

до 2-го відповідача ОСОБА_3 підприємства "Олан", м. Алчевськ

до 3-го відповідача ОСОБА_1 підприємства "ПЗК", м. Алчевськ

про солідарне стягнення 16287124,17 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 06.04.2015 року у справі №922/749/15 (суддя Сальнікова Г.І.) позов задоволено повністю; стягнуто солідарно з ОСОБА_3 підприємства "Украгротрейд", з ОСОБА_3 підприємства "Олан" та з ОСОБА_1 підприємства "ПЗК" на користь Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_2 Аваль" заборгованість за кредитним договором № 010/01-04-1/1038 від 27.06.2013 р. у розмірі 16287124,17 грн., з них: 12909206,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 1564165,61 грн. - заборгованість за відсотками, в т.ч. прострочена до сплати - 1379546,28 грн.; 1403065,36 грн. - пеня по кредиту; 107687,20 грн. - пеня по відсотках; 153000,00 грн. - неустойка за відсутність договорів страхування заставного майна; 150000,00 грн. - неустойка за ненадання фінансової звітності; стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача суму судового збору за подачу позовної заяви в розмірі 73080,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.05.2017р. у справі №922/749/15 заяву ТОВ "Фінансова компанія "Централ Фінанс" про заміну сторони виконавчого провадження задоволено; замінено стягувача - Публічне акціонерне товариство "ОСОБА_2 Аваль", з примусового виконання наказу господарського суду Харківської області від 27.04.2015р. у справі № 922/749/15 про стягнення у виконавчому провадженні № 50124926 з ОСОБА_1 підприємства "ПЗК" на користь ПАТ "ОСОБА_2 Аваль" заборгованості за кредитним договором № 010/01-04-1/1038 від 27.06.2013р. на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Централ Фінанс".

Приватне підприємство "ПЗК", м. Алчевськ з рішенням суду першої інстанції не погодилося та звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 06.04.2015р. у справі №922/749/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Одночасно апелянт в апеляційній скарзі просить поновити пропущений строк для подання апеляційної скарги, оскільки він не був обізнаний про існування судового рішення та не отримував поштову кореспонденцію, у зв’язку з тим, що знаходиться на території АТО.

Крім того, апелянт звернувся з клопотанням про відстрочення сплати судового збору або звільнення від його сплати, посилаючись на тяжкий фінансовий стан.

Ухвалами Харківського апеляційного господарського суду від 12.07.2017 року та від 09.08.2017 року апеляційні скарги ПП “ПЗК” було повернуто на підставі п.2 статті 97 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку з ненаданням доказів надіслання копії апеляційної скарги сторонам у справі.

Ухвалами Харківського апеляційного господарського суду від 11.09.2017 року та від 13.10.2017 року апеляційні скарги ПП “ПЗК” було повернуто на підставі п. 3 статті 97 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку з ненаданням доказів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Суд апеляційної інстанції в ухвалі від 13.10.2017 року, між іншим, вказав на те, що апелянтом не надано будь-яких інших обставин та доказів, які могли б бути підставою для обґрунтованого припущення про те, що до ухвалення судового рішення у справі (постанови суду апеляційної інстанції) він взагалі матиме можливість сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у даній справі.

Також, суд апеляційної інстанції зазначив про те, що апелянт, фактично не усунув недоліки, вказані судом апеляційної інстанції в ухвалі від 11.09.2017 року.

Розглянувши заявлене клопотання про відстрочення сплати судового збору або звільнення від його сплати, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення, зважаючи на наступне.

Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" передбачена можливість відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати цього збору з урахуванням майнового стану сторони.

Згідно пункту 3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", єдиною підставою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій є врахування ним майнового стану сторони. Обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на заінтересовану сторону. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Так, згідно із абзацами 1, 2 пункту 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" (зі змінами та доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 22.05.2015 року № 484-VIII)", за змістом положень статті 8 Закону питання про відстрочення та розстрочення судом сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати з підстав майнового стану сторони вирішується судом в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження того, що майновий стан сторони перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу (в тому числі й органів державної влади) перед законом і судом. При цьому сплата судового збору може бути відстрочена чи розстрочена на строк не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Разом з тим, статтею 129 Конституції України, як одну із засад судочинства, визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У відповідності до приписів ч.2 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Апелянт, в клопотанні про відстрочення сплати судового збору або звільненні від його сплати посилається на тяжкий фінансовий стан підприємства, який виник у зв’язку із захопленням майна підприємства незаконними збройними формуваннями у 2014 році, підприємство тривалий час не працює та не отримує прибутку.

Також, зазначає про те, що відділом Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України накладено арешт на рахунки підприємства в ході примусового виконання рішення господарського суду Харківської області від 06.04.2015 року у даній справі.

На підтвердження тяжкого фінансового стану апелянтом надано лист Головного управління Національної поліції в Луганській області №3038/111/18-2017 від 03.03.2017 року, витяги з кримінального провадження, довідки АТ "ОСОБА_2 Аваль" від 31.05.2017 року та від 29.08.2017 року про залишок грошових коштів на рахунку ПП "ПЗК", лист Державної фіскальної служби України №958/12-36-08 від 13.06.2017 року про відкриті банківські рахунки ПП "ПЗК".

Однак, апелянтом надано суду апеляційної інстанції ті ж самі докази, які вже досліджувалися судом апеляційної інстанції при винесенні ухвал від 11.09.2017 року та від 13.10.2017 року та не були визнані судом переконливими.

Посилання апелянта на те, що зняття арешту з рахунків ПП "ПЗК" надасть можливість виконувати банківські операції за рахунками, у тому числі, сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги, є безпідставними, оскільки згідно з банківськими довідками залишок коштів на рахунку ПП "ПЗК", на який накладено арешт, становить 663,46 грн. - сума, якої недостатньо для сплати судового збору в даній справі навіть у разі зняття арешту з рахунків.

Також, як вбачається з наданих апелянтом довідок, арешт на рахунки ПП "ПЗК" накладено не лише на суму 17915836,59 грн., у зв'язку з примусовим виконанням рішення суду від 06.04.2015 року у даній справі (постанова відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України від 29.02.2016 року), але й на всі кошти ПП "ПЗК" згідно з постановою відділу державної виконавчої служби Алчевського міськрайонного управління юстиції від 11.04.2016 року.

Між тим, апелянтом до апеляційної скарги додано гарантійний лист від 10.11.2017 року №5-10/11/17, відповідно до якого ДП "Украгротрейд" гарантує апелянту перерахування поворотної фінансової допомоги в сумі 85 000,00 грн. для сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Харківської області від 06.04.2015 року.

Вказаний лист не приймається колегією суддів як належний та допустимий доказ сплати судового збору в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України.

Оскаржуваним рішенням господарського суду Харківської області від 06.04.2015 року на користь Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_2 Аваль" була стягнута заборгованість за кредитним договором № 010/01-04-1/1038 від 27.06.2013 у розмірі 16287124,17 грн. солідарно з ОСОБА_3 підприємства "Олан", з ОСОБА_1 підприємства "ПЗК" та в тому числі, з ОСОБА_3 підприємства "Украгротрейд", тобто, з 1-го відповідача у справі.

Окрім того, апелянт в додатках до апеляційної скарги вказує про наявність, зокрема, копії постанови про арешт майна боржника від 12.02.2016 року.

Однак, актом Харківського апеляційного господарського суду від 21.11.2017 року встановлено факт відсутності копії зазначеної постанови про арешт майна боржника від 12.02.2016 року, що в свою чергу, не дає можливість з’ясувати обставини, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, зокрема: на яке саме майно, чи на які саме рахунки було накладено відповідний арешт, інше та свідчить про недобросовісність з боку заявника апеляційної скарги щодо усунення недоліків, вказаних у попередніх ухвалах суду апеляційної інстанції.

Таким чином, апелянтом при поданні апеляційної скарги не надано доказів на підтвердження його майнового стану як виключної обставини неможливості сплати судового збору у порядку і розмірі, визначеному Законом України "Про судовий збір".

Отже, апелянтом не надано належних та допустимих доказів в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України, які могли б бути підставою для обґрунтованого припущення про те, що до ухвалення судового рішення у справі останній взагалі матиме можливість сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у даній справі.

В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 року у справі «Пелевін проти України», від 30.05.2013 року у справі «ОСОБА_4 проти України», зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Необхідність сплати судового збору, встановлена для всіх суб'єктів нормами ГПК України, не може тлумачитися як обмеження права доступу до суду у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Невиконання заявником наведених вимог процесуального законодавства має правовим наслідком відмову у прийнятті позовної заяви до розгляду та повернення її заявнику.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору або звільнення від його сплати, у зв'язку з чим відмовляє в його задоволенні.

Відповідно до п.3 статті 97 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Зазначені обставини є підставою для повернення апеляційної скарги відповідно до пункту 3 статті 97 Господарського процесуального кодексу України.

Після усунення обставин, що стали причиною повернення скарги, зазначених у пункті 3 частини 1 ст. 97 ГПК України, сторона у справі має право повторно подати апеляційну скаргу, а прокурор подати апеляційну скаргу у загальному порядку. У разі пропуску строку оскарження апеляційна скарга має бути подана повторно лише з мотивованим клопотанням про його відновлення.

Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 підприємства "ПЗК", м. Алчевськ на рішення господарського суду Харківської області від 06.04.2015р. у справі №922/749/15 повернути заявникові.

Додаток: тільки заявникові – апеляційна скарга на 7 аркушах, з додатками на 19 аркушах та конверт.

Головуючий суддя Терещенко О.І.

Суддя Сіверін В. І.

Суддя Слободін М.М.