Ухвала суду № 70447111, 10.11.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

У Х В А Л А

про забезпечення адміністративного позову

10 листопада 2017 року м. Київ № 826/14428/17

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі головуючого судді Маруліної Л.О., розглянувши клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Альміра» до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: товариство з обмеженою відповідальністю «Гадячсир» про визнання протиправною постанови та зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альміра» (далі також – ТОВ «Альміра», позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі також – Департамент, відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: товариство з обмеженою відповідальністю «Гадячсир» (далі також – ТОВ «Гадячсир», третя особа), в якому просило:

- визнати нечинною постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі також – державний виконавець) про відкриття виконавчого провадження ВП № 54937258 від 18 жовтня 2017 року (далі також – оскаржуване рішення-1);

- зобов’язати державного виконавця скасувати постанову про арешт коштів боржника від 18 жовтня 2017 року, винесену в рамках виконавчого провадження ВП № 54937258 (далі також – оскаржуване рішення-2);

- зобов’язати державного виконавця скасувати постанову про арешт майна боржника від 18 жовтня 2017 року, винесену в рамках виконавчого провадження ВП № 54937258 (далі також – оскаржуване рішення-3);

- зобов’язати державного виконавця повернути кошти у розмірі 619, 17 грн., списані в рамках виконавчого провадження ВП № 54937258.

Разом із позовною заявою позивачем було подано до суду клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії оскаржуваних рішень 1, 2, 3 та заборони державному виконавцю до закінчення розгляду справи вчиняти будь-які дії, направлені на стягнення із ТОВ «Гадячсир» суми боргу.

Відповідно до підпункту 6 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року №3674-VI (із змінами і доповненнями) за подання до адміністративного суду заяви про забезпечення доказів або позову справляється судовий збір у розмірі 0,3 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 1600,00 грн., встановленого з 1 січня 2017 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" від 21 грудня 2016 року №1801-VIII, становить, 480,00 грн. Як убачається з матеріалів клопотання про забезпечення адміністративного позову (квитанція від 10.11.2017 р. №991010022), позивачем сплачено судовий збір за подання до адміністративного суду клопотання про забезпечення адміністративного позову в розмірі 480,00 грн.

Відповідно до приписів ч. 1 статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), клопотання про забезпечення адміністративного позову розглядається не пізніше наступного дня після його одержання й у разі обґрунтованості та терміновості вирішується ухвалою негайно без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

За наслідком розгляду поданої позивачем заяви судом встановлено її обґрунтованість та терміновість вирішення, а тому суд вирішив здійснити її розгляд негайно, без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

При вирішенні питання щодо наявності підстав для забезпечення адміністративного позову суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 статті 117 КАС України, суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Згідно ч. 3 статті 117 КАС України, подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, але суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються.

Адміністративний позов, крім способу, встановленого частиною третьою цієї статті, може бути забезпечено забороною вчиняти певні дії (ч. 4 статті 117 КАС України).

Забезпечення адміністративного позову – це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених КАС України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Виходячи з системного тлумачення зазначених положень вбачається, що застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Згідно із ч. 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Альміра» є засновником (учасником) ТОВ «Гадячсир», розмір внеску до статутного фонду (грн.): 362 500, 00 грн.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 15 листопада 2016 року у справі № 917/1400/16 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (ідентифікаційний код 00039019, 03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29) до ТОВ «Гадячсир» (ідентифікаційний код 33460268, 37300, Полтавська область, м. Гадяч, вул. Будька 47) про стягнення кредитних коштів в сумі 15 917 447, 81 доларів США – задоволено повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25 вересня 2017 року у справі № 917/1400/16 рішення Господарського суду Полтавської області від 15 листопада 2016 року залишено без змін.

ТОВ «Гадячсир» було подано касаційну скаргу на рішення судів першої та другої інстанцій, проте станом на дату звернення до суду із даним позовом, справу № 917/1400/16 не призначено до розгляду.

03 жовтня 2017 року Господарським судом Полтавської області видано наказ № 917/1400/16 в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України (далі також – ГПК України).

Державним виконавцем було винесено оскаржувані постанови від 18 жовтня 2017 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 54937258 з примусового виконання наказу Господарського суду Полтавської області № 917/1400/16 від 03 жовтня 2017 року, а також про накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунках боржника та на все нерухоме майно, що належить ТОВ «Гадячсир».

23 жовтня 2017 року на адресу позивача надійшов лист від третьої особи вих. № 158, з якого ТОВ «Альміра» дізналось про винесення державним виконавцем оскаржуваних рішень.

Згідно ч. 1 статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі також – Закон), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п. 1 ч. 1 статті 3 Закону).

Згідно ч. 1 статті 116 ГПК України, виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Після набрання судовим рішенням законної сили наказ видається за заявою стягувачу чи прокурору, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувачу рекомендованим чи цінним листом. Накази про стягнення судового збору надсилаються до органів державної виконавчої служби.

Частиною 1 статті 5 Закону передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно ч. 1 статті 24 Закону, виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Положеннями ч. 1 статті 26 Закону визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону (ч. 5 статті 26 Закону).

Згідно ч. 7 статті 26 Закону, у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.

У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

Так, у виконавчому провадженні ВП № 54937258, відкритому оскаржуваним рішенням-1 з примусового виконання наказу Господарського суду Полтавської області № 917/1400/16 від 03 жовтня 2017 року боржником виступає ТОВ «Гадячсир», місцезнаходження якого є 37300, Полтавська область, місто Гадяч, вулиця Будська, будинок 47.

Крім того, в матеріалах справи наявна довідка третьої особи вих. № 156 від 23 жовтня 2017 року, в якій зазначено, що станом на 18 жовтня 2017 року у товариства відсутнє будь-яке майно, що знаходиться чи зареєстроване на адміністративній території міста Києва чи Київської області.

З наведеного вбачається, що виконавчі дії повинні бути проведені за місцем розташування ТОВ «Гадячсир», яким не є місто Київ.

При цьому, відповідність дій відповідача вимогам чинного законодавства, яким регулюються спірні правовідносини, а також правомірність (неправомірність) оскаржуваного рішення, буде встановлена лише судовим рішенням, прийнятим за результатами розгляду цієї справи по суті. У разі встановлення протиправності оскаржуваних дій і рішення відповідача та задоволення позовних вимог, захист прав, свобод та інтересів позивача стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову.

Небезпека запобігання шкоди правам та інтересам позивача обумовлюється економічною шкодою, завданою ТОВ «Альміра», як засновнику (учаснику) третьої особи, внаслідок винесення оскаржуваних рішень, оскільки ТОВ «Гадячсир» було позбавлено можливості ведення господарської діяльності, а саме проведення розрахунку з постачальника сировини, перевізниками продукції та іншими контрагентами, що постачають товари та надають послуги товариству.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що позивачем були надані належні та переконливі докази існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в даній адміністративній справі, необхідності докладання значних зусиль та витрат для захисту цих прав, свобод та інтересів у майбутньому, в разі не вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Необхідно акцентувати увагу на тому, що заходи забезпечення адміністративного позову мають бути співмірними заявленим позовним вимогам. В даному випадку співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Перевіривши зазначені у заявленому клопотанні доводи представника позивача на предмет їх відповідності вище викладеним нормам та з’ясованим судом обставинам, а також оцінивши докази, які уже містяться у матеріалах справи, суд не знайшов підстав для задоволення клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваних рішень, у зв’язку із його необґрунтованістю в цій частині.

Водночас, з метою захисту прав та інтересів ТОВ «Альміра», суд приходить до висновку про задоволення клопотання про вжиття заходів забезпечення позову в частині заборони державному виконавцю вчиняти будь-які дії, направлені на стягнення з ТОВ «Гадячсир» суми боргу, яке викласти наступним чином:

- заборонити державним виконавцям вчиняти будь-які виконавчі дії щодо боржника ТОВ «Гадячир» за виконавчим провадженням ВП № 54937258, у тому числі, але не виключно, приймати постанови про арешт коштів, майна боржника та направляти їх будь-яким банківським установам, третім особам чи виконувати їх в інший спосіб, направляти вимоги до будь-яких банківських установ про списання коштів боржника, стягувати грошові кошти, звертати стягнення на майно боржника, а також вчиняти будь-які інші дії, направлені на примусове виконання наказу Господарського суду Полтавської області № 917/1400/16 від 03 жовтня 2017 року щодо примусового виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 15 листопада 2016 року у справі № 917/1400/16.

В контексті наведеного суд зазначає, що визначений даною ухвалою суду спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.

За таких обставин, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість клопотання про вжиття заходів забезпечення позову та наявність підстав для його часткового задоволення.

Керуючись статтями 117, 118, 160, 165 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «Альміра» про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити частково.

2. Заборонити державним виконавцям Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вчиняти будь-які виконавчі дії щодо боржника товариства з обмеженою відповідальністю «Гадячсир» (код ЄДРПОУ 33460268) за виконавчим провадженням ВП № 54937258, у тому числі, але не виключно, приймати постанови про арешт коштів, майна боржника та направляти їх будь-яким банківським установам, третім особам чи виконувати їх в інший спосіб, направляти вимоги до будь-яких банківських установ про списання коштів боржника, стягувати грошові кошти, звертати стягнення на майно боржника, а також вчиняти будь-які інші дії, направлені на примусове виконання наказу Господарського суду Полтавської області № 917/1400/16 від 03 жовтня 2017 року щодо примусового виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 15 листопада 2016 року у справі № 917/1400/16.

3. Клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «Альміра» про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову в іншій частині залишити без задоволення.

4. Роз’яснити, що дана ухвала діє до вирішення адміністративної справи №826/11428/17 по суті та набрання судовим рішенням у вказаній справі законної сили.

5. Дана ухвала підлягає негайному виконанню згідно з ч. 5 статті 118 КАС України та, відповідно до ч. 2 статті 257 КАС України, є підставою для її виконання.

6. Дана ухвала може бути пред’явлена до виконання у порядку та спосіб, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», у строк до 11 листопада 2020 року.

7. Стягувачем у виконавчому провадженні, відкритому на підставі даної ухвали, є товариство з обмеженою відповідальністю «Альміра» (37300, Полтавська область, місто Гадяч, вулиця Будська, будинок 47; код ЄДРПОУ 33066550) боржником - державні виконавці Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, місто Київ, вулиця Архітектора Городецького, будинок №13; код ЄДРПОУ 00015622).

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 254 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п’яти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує ухвалу, за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України.

Суддя Л.О. Маруліна