Постанова № 70447109, 10.11.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 листопада 2017 року № 826/5892/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Келеберди В.І., суддів Огурцова О.П., Качура І.А. розглянувши у письмовому провадженні справу

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства внутрішніх справ України

про скасування наказу, визнання дій протиправними, стягнення середнього заробітку, відшкодування моральної шкоди

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України про: визнання протиправним та скасування в частині призначення полковника міліції ОСОБА_1 на посаду старшого інспектора (за рахунок посади старшого інспектора з особливих доручень) відділу супроводження розслідувань Управління міжнародного розшуку та супроводження розслідувань Робочого апарату Укрбюро Інтерполу з 27.02.2015, Наказ МВС України №861 о/с від 11.05.2015; визнання протиправною дію Міністерства внутрішніх справ України із вручення ОСОБА_1 персонального попередження про наступне вивільнення від 10.03.2015; зобов'язання Міністерство внутрішніх справ України укласти трудовий договір з полковником міліції ОСОБА_1 з 27.02.2015 та призначити його на посаду заступника начальника управління міжнародного розшуку та супроводження розслідувань - начальника відділу міжнародного розшуку та екстрадиції Робочого апарату Укрбюро Інтерполу; визнання протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України по невиплаті заробітної плати ОСОБА_1 з 27.02.2015 по дату ухвалення судового рішення, за окладом та надбавками, встановленими для посади заступника начальника управління міжнародного розшуку та супроводження розслідувань - начальника відділу міжнародного розшуку та екстрадиції Робочого апарату Укрбюро Інтерполу та стягнення з Міністерства внутрішніх справ України на його користь невиплачену різницю у заробітній платі з 27.02.2015 по дату ухвалення судового рішення; стягнення з Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування йому моральної шкоди 10000,00 (десять тисяч) гривень.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.08.2015, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2015, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.

Проте, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.07.2016 скасовано вказані вище постанову та ухвалу, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

У зв'язку з викладеним, ухвалою від 02.08.2016 справу прийнято до провадження та призначено до вирішення в судовому засіданні.

Представник позивача в судовому засіданні наполягав на задоволенні позову.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце судового вирішення справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України судом ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Наказом Міністерства внутрішніх справ України №164 о/с від 14.02.2011 р. «По особовому складу» згідно з наказом МВС від 28.01.2011 №25 дск «Про затвердження штату центрального апарату МВС» призначено з 28.01.2011 ОСОБА_1 заступником начальника управління - начальником відділу супроводження розслідувань.

27.02.2015 Міністерством внутрішніх справ України прийнято наказ №218 «Про організаційно-штатні зміни у МВС» з метою оптимізації структури та штатної чисельності Міністерства внутрішніх справ, згідно якого посаду заступника начальника управління - начальника відділу супроводження розслідувань скорочено.

У зв'язку з наведеним, 10.03.2015 помічником керівника Робочого апарату Укрбюро Інтерполу з кадрового забезпечення МВС України оголошено ОСОБА_1 попередження про наступне вивільнення у зв'язку із скороченням посади.

В подальшому 11.05.2015 прийнято наказ №861 о/с щодо призначення ОСОБА_1 з 27.02.2015 старшим інспектором (за рахунок посади старшого інспектора з особливих доручень) відділу супроводження розслідування управління міжнародного розшуку та супроводження розслідувань Робочого апарату Укрбюро Інтерполу на підставі подання Робочого апарату Укрбюро Інтерполу від 30.04.2015 .

Листом №50/5-45 від 25.05.2015 позивачу повідомлено, що на виконання доручення керівництва Міністерства внутрішніх справ України відповідно до поданого позивачем рапорту від 23.04.2015 , відповідно до наказу МВС України від 27.02.2015 р. №218 «Про організаційно-штатні зміни у МВС України» та абз. 4 п. 21 і пп. «а» п. 45 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, наказом МВС України від 11.05.2015 №861 о/с призначено на вакантну посаду в Робочому апараті Укрбюро Інтерполу.

Крім того, судом встановлено, що наказом від 23.08.2017 №889 о/с ОСОБА_1 згідно з п. 10 та 11 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ в запас Збройних сил за п. 64 «г» (через скорочення штатів) з 06.11.2015.

Порядок проходження публічної служби в органах внутрішніх справ регулюється Законом України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року № 565-XII, Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV і Положенням.

Згідно із абзацом 4 пункту 21 Положення особи рядового і начальницького складу зобов'язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами прямих начальників.

Відповідно до підпункту «г» пункту 42 Положення переміщення по службі осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу провадиться на нижчі посади - за підставами, передбаченими пунктом 45 цього Положення.

Підпунктом «а» пункту 45 Положення передбачено, що переміщення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу з вищих посад на нижчі провадиться при скороченні штатів.

З матеріалів справи видно, що позивача переміщено на нижчу посаду у зв'язку з скороченням штатів.

Як зазначено вище, відповідно до наказу МВС України від 27 лютого 2015 року № 218 проведено організаційно-штатні зміни у МВС України. Внаслідок цих змін, посаду, яку займав позивач - заступник начальника управління міжнародного розшуку та супроводження розслідувань - начальник відділу супроводження розслідувань Робочого апарату Укрбюро Інтерполу, скорочено.

Разом з тим, введено нову посаду - заступник начальника управління міжнародного розшуку та супроводження розслідувань - начальник відділу міжнародного розшуку та екстрадиції Робочого апарату Укрбюро Інтерполу.

Щодо тверджень позивача стосовно того, що посада заступника начальника управління міжнародного розшуку та супроводження розслідувань - начальника відділу супроводження розслідувань Робочого апарату Укрбюро Інтерполу, що була скорочена та посада заступника начальника управління міжнародного розшуку та супроводження розслідувань - начальника відділу міжнародного розшуку та екстрадиції Робочого апарату Укрбюро Інтерполу є тотожними, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, завданням відділу управління міжнародного розшуку та супроводження розслідувань є: організація взаємодії правоохоронних органів України та іноземних держав у кримінальних провадженнях та оперативно-розшукових справах щодо злочинів економічної та загальнокримінальної спрямованості; накопичення, систематизація та аналіз інформації кримінального характеру відносно фізичних та юридичних осіб, злочинних угруповань, тенденцій розвитку транснаціональної злочинності. Збір та аналіз інформації відносно осіб та ОЗУ, причетних до вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів з метою внесення цих відомостей до баз даних Робочого апарату та Генерального секретаріату, а також ініціювання заборони їх в'їзду на територію України та видворення за її межі; перевірка інформації, яка надходить на «гарячу лінію» та «гарячу скриньку» Робочого апарату; підготовка матеріалів за напрямками своєї роботи для інформаційного наповнення веб-сайту Робочого апарату; забезпечення взаємодії з Генеральним секретаріатом з питань забезпечення координації заходів в рамках боротьби з транснаціональною злочинністю; вивчення та узагальнення передового світового досвіду у боротьбі : і злочинністю за напрямами роботи відділу; участь у тематичних форумах з питань, що відносяться до компетенції відділу; підготовка інформаційних довідок керівництву Робочого апарату з питань, що відносяться до сфери діяльності відділу; внесення пропозицій керівництву Робочого апарату щодо вдосконалення роботи підрозділу.

Водночас, завданням відділу міжнародного розшуку та екстрадиції Управління міжнародного розшуку та супроводження розслідувань є: організація взаємодії правоохоронних органів України та іноземних держав щодо здійснення міжнародного розшуку та екстрадиції осіб; здійснення міжнародного розшуку осіб, які ухиляються від попереднього розслідування та відбування покарання, розшук безвісти зниклих осіб; організація та проведення процедури екстрадиції осіб, які розшукуються правоохоронними органами України та зарубіжних країн, Організація та проведення процедури передачі засуджених осіб, координація процедури видворення осіб за межі території України; накопичення, систематизація та аналіз інформації стосовно осіб, оголошених в міжнародний розшук, ведення обліків таких осіб, аналіз інформації з питань організації міжнародного розшуку осіб; розміщення карток у міжнародній інформаційній системі Інтерполу ASF; підготовка матеріалів за своїм напрямком для інформаційного наповнення веб-сайту Робочого апарату; забезпечення взаємодії з Генеральним секретаріатом з питань забезпечення координації заходів в рамках боротьби з транснаціональною злочинністю; вивчення та узагальнення передового світового досвіду з організації міжнародного розшуку та екстрадиції; участь у тематичних форумах з питань, що відносяться до компетенції відділу; підготовка інформаційних довідок керівництву Робочого апарату з питань, що відносяться до сфери діяльності відділу; внесення пропозицій керівництву Робочого апарату щодо удосконалення роботи підрозділу; надання практичної допомоги правоохоронним органам України та інших країн-членів Інтерполу в розслідуванні та розкритті транснаціональних злочинів загальнокримінальної спрямованості.

Наведене в сукупності свідчить, що завдання, покладені на зазначені відділи не є тотожними.

Проте, у разі перетворення одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший або при його перепрофілюванні звільнення з публічної служби, зміна її істотних умов можуть мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності чи штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями тощо. Саме по собі перетворення одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший без скорочення штату не може бути підставою для звільнення з публічної служби чи зміни істотних умов її проходження. Зміна функцій, покладених на один із структурних підрозділів юридичної особи публічного права, не може свідчити про те, що посади в таких структурних підрозділах не є тотожними тим, які були до таких змін. Факт скорочення штату встановлюється шляхом порівняння штатних розписів цієї юридичної особи до і після її реорганізації.

Судом досліджено перелік змін у штатах МВС затверджений наказом МВС від 27.02.2015 №218 та встановлено, що фактично скорочення посад не відбулось, а мало місце перетворення одного структурного підрозділу в іншій.

З огляду на викладене, хоча й завдання, покладені на відділ управління міжнародного розшуку та супроводження розслідувань та відділ міжнародного розшуку та екстрадиції Управління міжнародного розшуку та супроводження розслідувань не є тотожними, проте враховуючи, що фактично мало місце перетворення одного структурного підрозділу в іншій, а скорочення посад не відбулось, отже позивача безпідставно переведено на посаду старшого інспектора (за рахунок посади старшого інспектора з особливих доручень) відділу супроводження розслідувань Управління міжнародного розшуку та супроводження розслідувань Робочого апарату Укрбюро Інтерполу, що свідчить про протиправність наказу №861 о/с від 11.05.2015 та є підставою для його скасування.

Щодо позову в частині визнання протиправною дію Міністерства внутрішніх справ України із вручення ОСОБА_1 персонального попередження про наступне вивільнення від 10.03.2015, суд зазначає, що враховуючи, що посаду заступника начальника управління - начальника відділу супроводження розслідувань, яку обіймав позивач, скорочено, суд не вбачає підчесав для задоволення позову у вказаній частині.

Щодо позову в частині визнання протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України по невиплаті заробітної плати ОСОБА_1 з 27.02.2015 по дату ухвалення судового рішення, за окладом та надбавками, встановленими для посади заступника начальника управління міжнародного розшуку та супроводження розслідувань - начальника відділу міжнародного розшуку та екстрадиції Робочого апарату Укрбюро Інтерполу, суд зазначає наступне.

В системі МВС України порядок та умови нарахування та виплати грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Пунктом 12 даної Постанови доручено державним органам привести власні нормативно-правові акти у відповідність.

На виконання вищезазначеного доручення Уряду МВС України виданий наказ від 31.12.2007 № 499 «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ», яким затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

Пунктом 1.5 Інструкції передбачено, що підставою для виплати грошового забезпечення є наказ начальника органу внутрішніх справ про призначення на штатну посаду, яка входить у його номенклатуру, наказ ректора вищого навчального закладу про зарахування на навчання або наказ про зарахування в розпорядження відповідного органу та встановлення конкретного розміру окладів, надбавок, доплат тощо.

Враховуючи, що посада заступника начальника управління міжнародного розшуку та супроводження розслідувань - начальника відділу супроводження розслідувань Робочого апарату Укрбюро Інтерполу скорочена, а позивача наказом МВС України від 11.05.2015 №861 о/с призначено на посаду старшого інспектора відділу супроводження розслідувань управління міжнародного розшуку та супроводження розслідувань цього підрозділу апарату МВС України з 27.02.2015 та на підставі вказаного наказу нараховане та виплачене грошове забезпечення відповідно до встановленого посадового окладу та надбавок, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доходи ОСОБА_1 від 03.06.2015 №566, отже позов у вказаній частині не підлягає задоволенню.

Щодо позову в частині стягнення з Міністерства внутрішніх справ України на його користь невиплачену різницю у заробітній платі з 27.02.2015 по дату ухвалення судового рішення, суд зазначає наступне.

Як зазначено вище, наказом від 23.08.2017 №889 о/с ОСОБА_1 згідно з п. 10 та 11 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ в запас Збройних сил за п. 64 «г» (через скорочення штатів) з 06.11.2015.

На посаді старшого інспектора відділу супроводження розслідувань управління міжнародного розшуку та супроводження розслідувань цього підрозділу апарату МВС України позивач перебував з 27.02.2015, отже період невиплаченої різниці у заробітній платі становить з 27.02.2015 по 05.11.2015.

Відповідно до п.1.12 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення, виплачене особі рядового чи начальницького складу несвоєчасно або виплачене їй у меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, що передував моменту звернення за одержанням недоотриманого грошового забезпечення, протягом якого особа мала на нього право.

Протиправність наказу МВС України від 11.05.2015 №861 о/с прямо вказує на наявність підстав для виплати позивачу за період з 27.02.2015 по 06.11.2015 різниці між виплаченому позивачу грошовому забезпеченню за посадою старшого інспектора відділу супроводження розслідувань управління міжнародного розшуку та супроводження розслідувань цього підрозділу апарату МВС України та грошовому забезпеченню за посадою заступника начальника управління - начальника відділу супроводження розслідувань.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача відшкодувати позивачу моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн. суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ст.56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 р. № 4 визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Статтею 23 Цивільного кодексу України визначено, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно ст.1173 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Як зазначено у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 р. № 4, у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями (бездіяльністю) її заподіяно та якими доказами вона підтверджується. Факт заподіяння моральної шкоди повинен довести позивач.

Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27.03.1992 р. № 6 визначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Викладені в позовній заяві обґрунтування щодо завдання позивачу моральної шкоди, що полягає у моральних стражданнях та психічних розладах не підтверджені жодним належними доказами, а відтак підстави для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні.

Згідно частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 69-71, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1 Задовольнити частково позов.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства внутрішніх справ України 861 о/с від 11.05.2015 в частині призначення полковника міліції ОСОБА_1 на посаду старшого інспектора (за рахунок посади старшого інспектора з особливих доручень) відділу супроводження розслідувань Управління міжнародного розшуку та супроводження розслідувань Робочого апарату Укрбюро Інтерполу з 27.02.2015.

3. Зобов'язати нарахувати та виплатити виплати ОСОБА_1 за період з 27.02.2015 по 06.11.2015 різницю між виплаченому позивачу грошовому забезпеченню за посадою старшого інспектора відділу супроводження розслідувань управління міжнародного розшуку та супроводження розслідувань цього підрозділу апарату МВС України та грошовому забезпеченню за посадою заступника начальника управління - начальника відділу супроводження розслідувань.

4. Відмовити в задоволенні позову в решті позовних вимог.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Головуючий суддя В.І.Келеберда

Судді І.А.Качур

О.П.Огурцов