Постанова № 7044360, 10.12.2009, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2009 р. Справа № 14/267-09

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі:

головуючий суддя , суддя , суддя ,

при секретарі Горбачової О.А.

за участю представників:

позивача –Борисова П.В., дов. № 561 від 16.06.2009 р.,

відповідача –Приходько Д.В., дов. № 3670 від 11.11.2009 р., Щербини О.Ю., дов. б/н від 11.11.2009 р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Сумитеплоенерго”, м. Суми (вх. № 2584С/2-5), на рішення Господарського суду Сумської області від 20.07.2009 р. по справі № 14/267-09

за позовом Дочірнього підприємства “Сумський комбінат хлібопродуктів” Державної акціонерної компанії “Хліб України”, м. Суми

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Сумитеплоенерго”, м. Суми

про стягнення 277375,77 грн., -

встановила:

25.06.2009 р. ДП “Сумський комбінат хлібопродуктів” ДАК “Хліб України” звернулось до суду з позовом про стягнення на його користь з ТОВ “Сумитеплоенерго” надмірно сплачених грошових коштів за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за договором № 1-Т/7/162 від 01.09.2005 р. в сумі 277375,77 грн., у зв’язку з безпідставною зміною тарифів на зазначені послуги.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 20.07.2009 р. (суддя Миропольський С.О.) клопотання відповідача про зупинення провадження у справі було залишено без задоволення; позов задоволено, стягнуто відповідача на користь позивача 277375,77 грн. коштів, 2773,76 грн. витрат по державному миту; 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, з посиланням на те, що тариф, який діяв на момент укладення договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, є нечинним, у зв’язку із скасуванням п. 3. та додатку 1 рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради № 483 від 04.09.2006 р. (далі - рішення ВК СМР).

Відповідач у поданій апеляційній скарзі та доповненні до неї просить скасувати зазначене рішення місцевого суду від 20.07.2009 р. та повністю відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права й відсутність підстав для проведення будь-яких перерахунків, оскільки жоден нормативно-правовий акт в сфері теплопостачання не надає визначення та підстав для проведення перерахунків за спожиту теплову енергію теплопостачальною організацією у разі скасування рішень органів місцевого самоврядування щодо встановлення розміру тарифів на теплопостачання внаслідок порушення процедури затвердження тарифів.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та доповнення до неї просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки викладені у скарзі доводи є необґрунтованими та не підлягаючими задоволенню, а рішення суду першої інстанції є законним та таким, що прийнято у чіткій відповідності з нормами чинного законодавства, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи.

В судовому засіданні 26.11.2009 р. було оголошено перерву до 10.12.2009 р., у зв’язку з необхідністю виготовлення та оголошення повного тексту постанови.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.09.2005 р. між сторонами був укладений договір № 1-Т/7/162, за яким відповідач зобов'язується надавати позивачу послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а останній, в свою чергу, –своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами на умовах даного договору.

Вартість теплової енергії на момент укладання зазначеного договору, згідно п. 4 Додатку № 1 до цього договору, становила 86,03 грн. за 1 Гкал без ПДВ, 103,24 грн. за 1 Гкал з ПДВ (а.с. 12), і була затверджена рішенням ВК СМР № 556 від 21.11.2000 р.

В подальшому ВК СМР були прийняті рішення № 483 від 04.09.2006 р. та № 525 від 22.09.2006 р. (а.с. 42-43), якими були затверджені тарифи на послуги з теплопостачання, що надаються на базі міського цілісного майнового комплексу з виробництва та транспортування тепла ТОВ “Сумитеплоенерго” для постачання іншим споживачам м. Суми в розмірі 219,01 грн., з урахуванням ПДВ, за 1 Гкал.

31.08.2007 р. Додатковою угодою до договору № 1-Т/7/162 від 01.09.2005 р. сторони домовились про припинення зазначеного договору.

31.08.2007 р. між позивачем та відповідачем було укладено новий договір № 1-Т/10/114 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, відповідно до п. 1.1. якого відповідач зобов’язувався надавати позивачу вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а позивач, в свою чергу, був зобов’язаний оплачувати отримані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим договором.

Вартість теплової енергії у цьому договорі була встановлена у розмірі 182,51 грн. за 1 Гкал без ПДВ, 219,01 грн. за 1 Гкал з ПДВ.

В обґрунтування своїх заперечень на апеляційну скаргу та доповнення до неї позивач вказує, що при розрахунку вартості теплової енергії, що споживалась за період з жовтня 2006 р. до вересня 2008 р., слід керуватись рішенням ВК СМР № 556 від 21.11.2000 р. “Про тарифи на теплову енергію ТОВ ”СумиТЕКо”, яким було встановлено тариф на теплову енергію в розмірі 103,24 грн. за 1 Гкал з ПДВ, що застосовувався відповідачем до погодження нового тарифу, встановленого рішенням ВК СМР № 483 від 04.09.2006 р., оскільки постановою Зарічного районного суду м. Суми від 20.04.2007 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2008 р., новий тариф було скасовано.

При цьому Харківським апеляційним адміністративним судом встановлено, що відповідно до договору оренди № УКМ 0047 цілісного майнового комплексу по виробництву, транспортуванню тепла та електричної енергії у м. Суми від 01.09.2005 р. з Сумською міською радою, ТОВ ”Сумитеплоенерго” користується цілісним комплексом, до складу якого входить теплоелектроцентраль і виробляє тепло.

Відповідно до положень ст.ст. 13, 20 Закону України “Про теплопостачання” тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб’єктами господарювання, які здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та /або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, тепло транспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання. Тариф на теплову енергію для споживача визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Таким чином, ВК СМР має право встановлювати тариф на теплову енергію як суму тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії лише за наявності тарифу на виготовлення теплової енергії на теплоелектроцентралі, який затверджує НКРЕ та з його обов’язковим врахуванням. Проте, як встановлено адміністративним судом, ВК СМР затвердив тариф на виготовлення теплової енергії з перевищенням своїх повноважень.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Ні в позовній заяві, ні в рішенні місцевого суду не зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню до правовідносин, які виникли між сторонами. Норми матеріального права, на підставі яких позивач вимагає стягнення як надмірно сплачених грошових коштів в сумі 277375,77 грн., а саме ст. 1212 ЦК України, були зазначені ним у відзиві на апеляційну скаргу.

Тобто предметом спору у даній справі є обов'язок відповідача повернути грошові кошти в сумі 277375,77 грн., що отримані останнім, як стверджує позивач, без достатньої правової підстави, а саме, - внаслідок завищення тарифу на теплопостачання в жовтні-грудні 2006 р., в 2007 р. та в січні-вересні 2008 р.

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами гл. 83 ЦК України.

Так, ст. 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, в силу ч. 2 вказаної норми, зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, до предмету доказування у даній справі входять встановлення факту отримання відповідних коштів відповідачем за рахунок позивача; наявності чи відсутності правових підстав для цього.

Вирішуючи спір у даній справі по суті заявлених вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було зайво сплачено відповідачу 277375, 77 грн. коштів, перерахованих відповідно до договорів про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води № 1-Т/7/162 від 01.09.2005 р. та 1-Т/10/114 від 31.08.2007 р., які підлягають поверненню, оскільки тариф, який діяв на момент укладення вказаних договорів про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води є нечинним в зв'язку зі скасуванням п. 3 та додатку 1 рішення ВК СМР № 483 від 04.09.2006 р., а тому, на думку суду першої інстанції, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і такі, що підлягають задоволенню.

Однак, відповідний висновок суду про здійснення оплати у відповідній сумі не ґрунтується на доказах, в порушення вимог ст. 32 ГПК України, згідно якої наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, встановлюються на підставі доказів. При цьому, в силу ст. 34 ГПК України, до доказів пред’являються вимоги щодо їх належності та допустимості.

Між тим, в матеріалах справи відсутні допустимі докази перерахування позивачем відповідних коштів відповідачу –відповідні платіжні документи та виписки з рахунку.

На вимогу апеляційного господарського суду відповідач не надав документального підтвердження фактично сплаченої суми.

Крім того, відповідно до ч. 2. ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Проте, місцевий господарський суд безпідставно погодився з посиланням позивача на те, що відповідач фактично відмовився від сплати грошових коштів, оскільки ним було залишено без відповіді звернення позивача в порядку ст. 530 ЦК України від 16.06.2009 р. (а.с. 33) з вимогою про проведення перерахунку. Позивач з вимогою про перерахування коштів в сумі 277375,77 грн. до відповідача не звертався.

Відповідно до Закону України “Про теплопостачання” тариф (ціна) на теплову енергію – грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування і постачання одиниці теплової енергії.

Ч. 3 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, передбачено, що органи місцевого самоврядування затверджують ціни/ тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

Враховуючи вищезазначене, тарифи на житлово-комунальні послуги (теплопостачання) повинні бути економічно обґрунтованими і застосування до позивача тарифів, які передбачені рішення ВК СМР 2000 р. є не тільки порушенням законодавства (оскільки вони скасовані) але й економічно необґрунтованим, адже витрати на виробництво теплової енергії 2000 р. економічно не відповідають тарифам 2006 р.

Посилання позивача на обов’язок відповідача здійснювати згідно з умовами договору перерахунок вартості отриманої ним (позивачем) теплової енергії безпідставне, оскільки в договорі № 1-Т/7/162 від 01.09.2005 р. такі умови відсутні, а п. 3.1 договору № 1-Т/10/114 від 31.08.2007 р. передбачено здійснення перерахунку у випадку зміни тарифів. В даному випадку зміни тарифів до 103,24 грн. за 1 Гкал, як стверджує позивач, не відбулось.

Рішенням Х сесії V скликання Сумської міської ради від 04.04.2007 р. № 496-МР для ТОВ “Сумитеплоенерго” встановлено тариф на теплову енергію –157,76 грн. Гкал з ПДВ, - для бюджетних установ та інших споживачів, що відповідає тарифу на виробництво теплової енергії, затвердженому Постановою НКРЕ № 1835 від 26.12.2006 р. (а.с. 117-118).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не доведено наявності правових підстав для покладання на енергопостачальника зобов'язання з повернення виконаного споживачем за договором постачання теплової енергії у зв’язку з безпідставністю такого виконання.

Задовольнивши позов про відшкодування завищеного тарифу на постачання теплової енергії, суд першої інстанції, не навів правових підстав такому висновку.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає рішення Господарського суду Сумської області від 20.07.2009 р. по справі № 14/267-09 таким, що підлягає скасуванню, а апеляційна скарга відповідача - задоволенню.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 2 ст. 103, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, одностайно, -

постановила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Сумитеплоенерго”, м. Суми задовольнити.

Рішення Господарського суду Сумської області від 20.07.2009 р. по справі № 14/267-09 скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Стягнути з Дочірнього підприємства “Сумський комбінат хлібопродуктів” Державної акціонерної компанії “Хліб України” (40022, м. Суми, вул. 2-а Залізнична, 3, код ЄДРПОУ 00956017) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Сумитеплоенерго” (40022, м. Суми, вул. 2-а Залізнична, 10, код ЄДРПОУ 33698892) 1386,88 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

Господарського суду Сумської області видати відповідний наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом місяця до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 10.12.2009 р.

Головуючий суддя

Судді