Постанова № 7043948, 08.12.2009, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.2009 року Справа № 22/56-08

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Джихур О.В. (доповідача)

суддів: Виноградник О.М., Лисенко О.М.

при секретарі судового засідання: Ковзикові В.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: Сінєвіч В.В., юрисконсульт, довіреність № 408 від 01.01.09; Трусова О.Г., представник, довіреність № 354 від 01.01.09;

від відповідача: Захарченко О.В., представник, довіреність № 152 від 31.12.08;

розглянувши матеріали апеляційної скарги державного підприємства “Придніпровська залізниця”, м. Дніпропетровськ

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20 травня 2008 року у справі № 22/56-08

за позовом державного підприємства “Придніпровська залізниця”, м. Дніпропетровськ

до відкритого акціонерного товариства “Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського”, м. Дніпродзержинськ

про стягнення 6 298 грн. 68 коп.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20 травня 2008 року (суддя Пуппо Л.Д.) в задоволенні позову про стягнення з відповідача 6 298 грн. 68 коп. плати за користування вагонами у липні 2007 року відмовлено.

Рішення господарського суду вмотивовано тим, що в порушення Правил складання актів залізниця не внесла в акти дані про накладні, по яким прибували вагони, не зазначила станції відправлення і призначення, в актах загальної форми від 10 липня 2007 року та 11 липня 2007 року йдеться про події, які відбулися, а скоріше відбудуться, 12 числа.

Не погодившись з зазначеним рішенням його оскаржує позивач на предмет невідповідності нормам матеріального права. Вказує, що пунктом 3 Правил складання актів встановлено, що акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема для засвідчення затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під’їзної колії, порту, підприємства. Актами загальної форми №205 від 10 липня 2007 року та № 208 від 11 липня 2007 року засвідчується така обставина, як затримка вагонів, що виникла саме 10 липня 2007 року та 11 липня 2007 року, а не 12 липня 2007 року –це дата закінчення затримки. Правилами чітко передбачено складання актів загальної форми саме в момент виникнення обставини, яка засвідчується, та ніяким чином не пізніше. Скаржник вважає, що акти загальної форми № 205 від 10 липня 2007 року та № 208 від 11 липня 2007 року складені у відповідності до норм чинного законодавства та є належними доказами по справі.

Позивач просить рішення господарського суду скасувати, позовні вимоги задовольнити.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач її доводи заперечує, вважає рішення законним, просить залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні 24 листопада 2009 року оголошувалась перерва до 08 грудня 2009 року.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, судова колегія вважає, що апеляційна скарга державного підприємства “Придніпровська залізниця” підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в позові господарський суд Дніпропетровської області послався на те, що позивачем порушено п.4 Правил складання актів щодо термінів складання актів загальної форми.

З таким висновком апеляційний господарський суд не погоджується.

Позивачем заявлено до стягнення 6 298 грн. 68 коп. плати за користування вагонами в розмірі 6 298 грн. 68 коп. за липень 2007 року, яка нарахована в розмірі 50% через затримку вагонів з вини вантажовласника, в даному випадку відкритого акціонерного товариства “Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського”, відповідача у даній справі.

Факт затримки вагонів позивач підтверджує актами загальної форми № 208 від 11 липня 2007 року (а.с.13), № 205 від 10 липня 2007 року (а.с.14).

Відповідач свою вину в затримці вагонів не визнає.

Згідно ст. 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці, вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій вноситься плата. Порядок внесення плати за користування вагонами встановлюється “Правилами користування вагонами і контейнерами”. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікування подання їх під вивантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства.

Відповідно до п. 2 “Правил користування вагонами і контейнерами”, затверджених Наказом Мінтрансу України від 25 лютого 1999 року за № 113 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15 березня 1999 року за №165/3458 (надалі Правила), за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під'їзних колій вносять плату.

Згідно п.15 Правил, якщо вагони, що належать підприємствам чи орендовані ними затримані на станції призначення чи на підходах до неї або на станції відправлення з причин, що залежать від вантажовласника, то плата за користування сплачується в розмірі 50 відсотків.

Пунктом 8 Правил, передбачено, що у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми. В акті вказується час (у годинах і хвилинах) початку та закінчення затримки і їх номери.

Відповідно до п.8 Правил користування вагонами і контейнерами зазначено, що у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми. В акті вказується час (у годинах і хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери. Тобто законодавством чітко визначено, які саме дані повинні обов'язково міститися в актах загальної форми, що складені для засвідчення факту затримки вагонів з вини вантажовласника. Таким чином, спірні акти загальної форми № 205 та № 208 містять всю необхідну інформацію і складені у відповідності до чинного законодавства.

За положеннями ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Пунктом 3 Правил складання актів (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 08 липня 2002 року за № 567/6855) встановлено: акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема для засвідчення затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства.

Таким чином актами загальної форми № 205 від 10 липня 2007 року та № 208 від 11 липня 2007 року засвідчується така обставина, як затримка вагонів, що виникла саме 10 липня 2007 року та 11 липня 2007 року, а не 12 липня 2007 року - це дата закінчення затримки. Правилами чітко передбачено складання актів загальної форми саме в момент виникнення обставини, яка засвідчується, та ніяким чином не пізніше. Тобто засвідчення такої обставини, як затримка вагонів, передбачає складання акту загальної форми в момент виникнення затримки, при якому відбувається відкриття часового періоду її тривалості, саме її початку та закриття даного періоду в момент її закінчення.

Акти загальної форми № 205 від 10 липня 2007 року та № 208 від 11 липня 2007 року складені у відповідності до норм чинного законодавства (відповідають вимогам Правил перевезень вантажів та Статуту залізниць України) та є належними доказами по справі.

Таким чином, суд першої інстанції при винесені рішення не надав належної оцінки наданим доказам та невірно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору по суті.

У зв’язку з відмовою підприємства приймати вагони з вантажем, що належить відповідачу, спірні вагони простоювали на прийомоздавальних коліях станції Дніпродзержинськ Придніпровської залізниці з 10 липня 2007 року з 10 год. 00 хв. до 12 липня 2007 року 15 год. 10 хв. та з 11 липня 2007 року з 11 год. 00 хв. до 12 липня 2007 року 18 год. 40 хв., що підтверджується актами загальної форми № 205 від 10 липня 2007 року та № 208 від 11 липня 2007 року про затримку вагонів з вини комбінату.

Таким чином позовні вимоги вважаються обґрунтованими, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи викладене, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20 травня 2008 року як прийняте з порушенням норм матеріального права, підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст.103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу державного підприємства “Придніпровська залізниця”, м. Дніпропетровськ задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20 травня 2008 року у справі № 22/56-08 скасувати.

Позов задовольнити.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського” (м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, ЄДРПОУ 05393043) на користь державного підприємства “Придніпровська залізниця” (м. Дніпропетровськ, ЄДРПОУ 01073828) 6 298 грн. 68 коп. основного боргу, 102 грн. витрат по сплаті державного мита, сплаченого при подачі позовної заяви, 51 грн. витрат по сплаті державного мита, сплачених за подачу апеляційної скарги.

Видати наказ.

Постанова може бути оскаржена у місячний термін в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.В. Джихур

Суддя О.М. Виноградник

Суддя О.М. Лисенко