Рішення № 7043906, 11.12.2009, Господарський суд Чернігівської області

11.12.09

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м. Чернігів телефон канцелярії

проспект Миру, 20 67-28-47

Іменем України

РІШЕННЯ

10 грудня 2009 року справа № 12/173

Позивач:Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", пров. Шевченка, 12, м. Київ, 01001

В особі та по довіреності Філія "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м.Чернігів", пр-т Перемоги, 133, м. Чернігів, 14038

Відповідач:          Відкрите акціонерне товариство "Чернігівське хімволокно", вул. Щорса, 78, м. Чернігів, 14011

Предмет спору: про стягнення заборгованості 2821 145 грн. 13 коп.

Суддя Лавриненко Л.М.

                               ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН :

позивач: Зінченко С.В. довіреність № 1999 від 30.10.2009 представник

відповідач: Гузій Р.Б. довіреність № 6399-0100 від 24.12.2008 представник

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості по процентах в сумі 2647 671 грн. 23 коп. за користування кредитом за період з 01.04.2009 року по 31.10.2009 року та 173 473 грн. 90 коп. пені за прострочку сплати процентів за період з 05.05.2009 року по 24.11.2009 року, згідно кредитного договору про відкриття невідновлювальної кредитної лінії за № 113-09 від 27.02.2009 року.

Представники сторін в судовому засіданні надали клопотання про відмову здійснення технічної фіксації судового процесу, які задоволено судом.

Позивачем, відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, було подано заяву про збільшення позовних вимог в частині стягнення заборгованості по процентах за неправомірне користування кредитом та пені за прострочку сплати процентів, з посиланням на ту обставину, що у зв’язку із зверненням до господарського суду з відповідним позовом, керуючись п.п. 11.3.6. ст. 11, п. 12.1.1. ст. 12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” позивачем з 25.11.2009 року було зупинено нарахування процентів за користування кредитними коштами та стягнення пені. Враховуючи вищевикладене позивач просить суд стягнути з відповідача 2950 136 грн. 98 коп. простроченої заборгованості по процентах за період з 01.04.2009 року по 24.11.2009 року та 192 977 грн. 36 коп. пені за прострочення сплати процентів за період з 05.05.2009 року по 09.12.2009 року.

Щодо заяви позивача про збільшення позовних вимог відповідач покладається на розсуд суду.

Суд прийняв заяву позивача про збільшення позовних вимог в частині стягнення 2950 136 грн. 98 коп. простроченої заборгованості по процентах за період з 01.04.2009 року по 24.11.2009 року та 192 977 грн. 36 коп. пені за прострочення сплати процентів за період з 05.05.2009 року по 09.12.2009 року, оскільки це не протирічить діючому законодавству та не зачіпає нічиї охоронювані законом інтереси, а також є правом сторони відповідно до ст. 22 господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні виклав свої позовні вимоги та надав письмове клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів, яке задоволено судом.

Відповідач в поданому відзиві на позов визнає повністю позовні вимоги в частині стягнення 2849278 грн. 42 коп. простроченої заборгованості по кредиту та 207255 грн 73 коп. простроченої заборгованості по процентах. З позовними вимогами в частині стягнення 65567 грн. 60 коп. пені за прострочення сплати кредиту та 5103 грн. 94 коп. пені за прострочення сплати процентів не погоджується посилаючись на вимушену зупинку виробництва, спричинену фінансовою кризою, що в результаті призвело до настання форс-мажорних обставин , що є підставою для звільнення відповідальності відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України. Стягнення пені може призвести до повного припинення діяльності підприємства відповідача та звільнення працівників.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

Враховуючи, що позивачем було подано заяву про збільшення позовних вимог, яка прийнята судом, а тому суд розглядає справу з урахуванням заяви позивача.

          27.02.2009 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”, відповідно до п. 1. Статуту Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”, затвердженого Загальними Зборами акціонерів Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” (протокол № 27 від 12.10.2009 року), погодженого Національним банком України 13.10.2009 року та зареєстрованого Державним реєстратором 16.10.2009 року, та Відкритим акціонерним товариством „Чернігівське хімволокно” було укладено Кредитний договір про відкриття невідновлювальної кредитної лінії за № 113-09, згідно якого банк взяв на себе зобов”язання надати відповідачу кредит, шляхом відкриття невідновлювальної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 20000000 грн., зі сплатою 20% річних, на умовах, встановлених Договором, а позичальник зобов’язався повернути кредит в строк до 25.02.2010 року, сплачувати проценти у строк та в порядку, що встановлені договором.

          Частиною 2 п. 2.2. договору сторони погодили, що ліміт кредитної лінії зменшується за наступним графіком: з 31.12.2009 року ліміт встановлюється в сумі 17000000 грн; з 31.01.2010 року ліміт встановлюється в сумі 10000000 грн., з 24.02.2010 року ліміт встановлюється в сумі 0,00 грн.

           Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. ст. 1048, 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) та сплатити відсотки за користування коштами у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позивач виконав взяті на себе зобов’язання та надав 27.02.09р відповідачу кредитні кошти в сумі 20000 000 грн., шляхом перерахування коштів на рахунок позичальника, що підтверджується випискою з особового позичкового рахунку, доданого до матеріалів справи..

Позивач, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить стягнути з відповідача проценти за неправомірне користування кредитом за період з 01.04.2009 року по 24.11.2009 року в сумі 2950 136 грн. 98 коп.

Пунктом 3.2. Кредитного договору про відкриття невідновлювальної кредитної лінії № 113-09 від 27.02.2009 року сторони визначили, що проценти за користування кредитом сплачуються позичальником, виходячи з встановленої банком базової процентної ставки у розмірі 20% річних. З 01.05.2009 року розмір процентної ставки за користування кредитом встановлюється у розмірі 23% річних.

Відповідно до п. 3.3. Кредитного договору про відкриття невідновлювальної кредитної лінії № 113-09 від 27.02.2009 року, нарахування банком процентів здійснюється з дати першої оплати розрахункових документів позичальника з позичкового рахунку по дату повного і остаточного повернення кредиту. При розрахунку процентів використовується метод “факт/факт”, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році.

Проценти нараховуються банком щомісячно в останній робочий день звітного місяця, за період з першого по останній календарний день звітного місяця, а також в день кінцевого терміну повернення кредиту, визначеного першим абзацом п.2.2. Договору.

Сплата процентів здійснюється позичальником авансом щомісячно з 15 числа поточного місяця по останній робочий день звітного місяця на рахунок № 3600 305832739, відкритий банком в філії „Відділення Промінвестбанку в м. Чернігів”, код банку 353456 з поточного рахунку позичальника № 26000301832739 в філії „Відділення Промінвестбанку в м. Чернігів”, код банку 353456, але не пізніше останнього робочого дня поточного місяця на рахунок № 2068 305832739, відкритий банком в філії „Відділення Промінвестбанку в м. Чернігів”, код банку 353456.

За період користування кредитом з 01.04.2009 року по 24.11.2009 року відповідач зобов’язаний був сплатити проценти в сумі 2950 136 грн. 98 коп.

Відповідач проценти за вказаний період не сплатив, заборгованість становить 2950 136 грн. 98 коп.

Також позивач, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача 192 977 грн. 36 коп. пені за прострочку сплати процентів за період з 05.05.2009 року по 09.12.2009 року.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов’язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов’язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Згідно частини 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Пунктом 5.3. Кредитного договору про відкриття невідновлювальної кредитної лінії № 113-09 від 27.02.2009 року передбачено, що за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або процентів за користування кредитом, та/або процентів за неправомірне користування кредитом позичальник сплачує банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення та нараховується щоденно.

Матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем взятих на себе зобов’язань щодо сплати процентів, але приймаючи до уваги, що умовами п. 5.3 кредитного договору не визначено період нарахування пені , а позивачем при розрахунку пені не було враховано вимоги частини 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а також розрахунок пені з 12.08.09р. проведено виходячи із облікової ставки НБУ 10,5% річних, а не встановленої Національним банком України - 10,25% , а тому позовні вимоги позивача щодо стягнення пені за період прострочки з 05.05.2009 року по 09.12.2009 року підлягають задоволенню в розмірі 188447 грн. 88 коп.

Посилання відповідача, як на підставу звільнення його від відповідальності за прострочку виконання зобов”язання, на вимушену зупинку виробництва, спричинену фінансовою кризою, що в результаті призвело до настання форс-мажорних обставин , судом до уваги не можуть бути прийняті з наступних підстав.

В силу ст. 42 Господарського кодексу України , підприємництво –це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Окрім того, частинами 1 та 2 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

У відповідності до ст. 218 Цивільного кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. Аналогічна норма міститься в ст.617 Цивільного кодексу України.

Частиною 4 ст. 219 Господарського кодексу України також визначено, що сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Умовами кредитного договору сторонами не визначено обставини, через надзвичайний характер яких відповідач звільняється від відповідальності. Наданий відповідачем висновок Чернігівської регіональної торгово-промислової палати від 15.05.09р. не може бути прийнято судом до уваги як підтвердження наявності непереборної сили , оскільки ознакою непереборної сили є надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Вона характеризується як зовнішня до діяльності сторін обставина (наприклад , явища стихійного характеру: землетрус . повінь, засуха; дії влади і т.д); а також означає , що це далеко не ординарна обставина , а дещо таке , що виходить за межі буденного, а тому спричинює певні труднощі для сторін.

Відповідно до частини другої статті 617 Цивільного кодексу України, не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобов'язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 233 Господарського процесуального кодексу України визначено , що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У відповідності до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи , які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування і не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано суду жодного доказу, який підтверджує вжиття ним заходів щодо зменшення суми заборгованості, а також не доведено та не подано належних доказів , що розмір пені є надмірно великим порівняно із збитками кредитора.

У відповідності зі ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи, що відповідач взяті на себе зобов’язання не виконав, проценти за неправомірне користування кредитом та пеню за прострочку сплати процентів не сплатив і вимоги позивача не оспорив, а тому суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині стягнення 2950 136 грн. 98 коп. простроченої заборгованості по процентах та 188447грн. 88коп. пені за прострочку сплати відсотків. В решті позову відмовити.

Оскільки спір виник з вини відповідача, то відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача витрати по сплаті держмито в сумі 25463,25 грн. та витрати в сумі 235,66 грн. за інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

          Керуючись ст. ст. 525, 526, 546, 549, 1046, 1048, 1049, 1050 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Чернігівське хімволокно", вул. Щорса, 78, м. Чернігів, 14011 (р. 26000301832739 в філії „Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Чернігів”, код банку 353456, код ЄДРПОУ 00204048) на користь Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”, 01001, м. Київ, провулок Шевченка, б.12 (рахунок № 290949071 у філії „Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Чернігів”, код Банку 353456, код 09353450) 2950 136 грн. 98 коп. процентів за користування кредитом, 188447 грн. 88 коп. пені за прострочку сплати процентів, 25463,25 грн. державного мита та 235,66 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Суддя                                                   Л.М. Лавриненко

Рішення оформлено відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 11.12.2009р.

Суддя                                                   Л.М. Лавриненко