Рішення № 7043770, 25.11.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2009 р. Справа № 59/275-09

вх. № 8282/4-59

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Овчаренко М.В., за довіреністю б/н від 31.12.2009р.;

1-го відповідача - ОСОБА_2, особисто;

2-го відповідача - не з"явився;

3-го відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України" в особі Дніпропетровської філії, м.Нікополь

до відповідача-1: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Харків;

відповідача-2: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, смт.Солоницівка;

відповідача-3: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, смт.Солоницівка

про стягнення 5233,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення солідарно з відповідачів - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2; Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, смт.Солоницівка; Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, заборгованості в загальній сумі 5233,00 грн. (основна сума кредиту - 3488,00 грн., відсотки - 572,05 грн., та пеня в сумі 1172,95грн.), а також просив віднести на відповідачів витрати по оплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В обгрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконанням першим, другим та третім відповідачами договору кредиту № ДК 56-52 від 05.11.2007р. та договору поруки № 51 від 05.11.2007 року.

Представник позивача в судовому засіданні зазначає, що відповідачем-1 частково сплачено основну суму заборгованості за договором кредиту в розмірі 700,00 грн., через канцелярію суду в порядку ст. 22 ГПК України надав заяву (вх.15211), в якій просив стягнути з відповідача 4533,00 грн. заборгованості, з яких 2888,00 грн. - основний борг, 472,00 грн. - відсотки, 1172,95 грн. - пеня. 23.11.2009р. представник позивача супровідним листом (вх.14923) надав суду акт звірки розрахунків, підписаний представником позивача, та уточнення до позовних вимог. В судовому засіданні представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог щодо солідарного стягнення з відповідачів 4533,00 грн.

Надані документи були досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Відповідач-1 в судовому засіданні визнає позовні вимоги в частині стягнення з нього 2888,00 грн. основного боргу та 472,05 грн. відсотків за договором кредиту, в частині нарахування пені - заперечує, про що надав відзив на позовну заяву (вх.15212), який долучається судом до матеріалів справи.

Другий та третій відповідачі правом на участь представників у судовому засіданні не скористалися, відзив на позов та інші витребувані судом документи не надали, про причину неявки не повідомила. Про дату, час та місце розгляду справи була повідомлені належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за належними адресами.

Ухвалою від 11.11.2009 року суд попереджав сторони, що у разі неявки їх представників у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів, суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та 1-го відповідача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

05 листопада 2007 року між ТОВ "Фінансова компанія "Надія України" в особі Дніпропетровської філії (позивач по справі, оскільки 08.09.2008р. Протоколом Загальних зборів учасників ТОВ "Фінансова компанія "Надія України" було ліквідовано Харківську філію та правонаступником призначено Дніпропетровську філію) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (1-й відповідач по справі) був укладений договір кредиту № ДК 56-52, у відповідності до п. 1.1. якого позивач зобовязався надати 1-му відповідачу кредит в сумі 8000,00 грн., а 1-й відповідач зобовязався повернути кредит та сплатити відсотки на умовах, передбачених договором згідно графіку погашення кредиту та відсотків (додаток №1 до договору).

Пунктом 2.2. договору передбачено, що термін повного погашення кредиту -25.06.2008 року. Згідно з графіком сплати кредиту (додаток №1 до договору) загальна сума відсотків, яка підлягає сплаті відповідачем становить 1532,05 грн.

Факт одержання відповідачем кредиту підтверджується видатковим касовим ордером №65 від 05.11.2008р. на суму 8000,00 грн.

З метою забезпечення виконання 1-им відповідачем (позичальником) зобовязань за договором кредиту позивачем був укладений з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (2-ий відповідач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (3-ій відповідач) договір поруки №51 від 05.11.2007 року, відповідно до умов якого 2-ий та 3-ій відповідачі зобовязалися відповідати перед кредитором (позивачем) за виконання 1-им відповідачем зобовязань у повному обсязі за договором кредиту № ДК 56-52 від 05.11.2007 року.

Відповідно до п.3. договору поруки сторони визначили, що у випадку невиконання 1-им відповідачем взятих на себе зобов"язань по договору кредиту поручителі (2-ий та 3-ій відповідачі) несуть солідарну відповідальність перед позивачем у тому ж обсязі, що і 1-ий відповідач, включаючи сплату основного боргу за договором кредиту в сумі 8000,00 грн., нарахованих відсотків за користування кредитом, пені у розмірах, передбачених договором кредиту, а також відшкодування збитків.

Відповідно до умов договору поруки, у випадку невиконання 1-им відповідаем зобов"язань за договором кредиту, позивач направаляє 2-му та 3-му відповідачам вимогу про виконання зобов"язань позивача.

Перший відповідач свої зобов"язання за договором кредиту № ДК 56-52 від 05.11.2009р. виконав частково, сплатив позивачу 4512,00грн. за основною сумою кредиту та за відсотками - 960,00 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобовязань щодо повного та своєчасного повернення суми кредиту та сплати відсотків за користування ним, у відповідачів виникла заборгованість по кредиту у сумі 3488,00 грн. та по відсоткам у сумі 572,05грн.

21.09.2009р. на виконання умов договору поруки, в зв"язку з невиконанням 1-им відповідачем вимог договору кредиту, позивач звернувся з письмовою вимогою №В-1 до 2-го та 3-го відповідачів.

Однак, на момент звернення позивача до господарського суду з позовом (09.10.2009р.) в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачами заборгованості в добровільному порядку.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, одним із способів захисту права є примусове виконання обовязку в натурі (присудження до виконання обовязку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Пунктом 1 ч.1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ст.554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частина перша ст.543 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

У відповідності до статей 251, 252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого повязана дія чи подія, яка має юридичне значення, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями, годинами. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого повязана дія чи подія, яка має юридичне значення, він визначається календарною датою або вказівкою на подію яка має неминуче настати. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідачі визнаються судом такими, що прострочили виконання зобовязання по договору кредиту та договору поруки.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи станом на момент винесення рішення по справі сума заборгованості сплачена відповідачем-1 частково у розмірі 700,00 грн. після звернення позивача з позовом, що підтверджується матеріалами справи (заява позивача, за вх.15211, та відзив 1-го відповідача, за вх.15212). За таких обставин та враховуючи, що сторони врегулювали спір в частині суми заборгованості у розмірі 700,00 грн. після звернення до господарського суду з позовом, господарський суд вважає, що по справі в цієї частині позову необхідно припинити провадження, у зв"язку з відсутністю предмета спору відповідно п.1.1. ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, в решті частині основної заборгованості у сумі 2888,00 грн. та 472,05 грн. відсотків позовні вимоги обгрунтовані, не спростовані відповідачами та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а у разі порушення зобовязання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовязання.

Ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення.

Згідно п. 6.1 договору кредиту у випадку порушення позичальником зобовязань за договором, у тому числі термінів погашення заборгованості за кредитом, оплати відсотків за користування кредитом, кредитор має право нарахувати, а позичальник зобовязаний оплатити кредитору пеню у розмірі 0,1% від суми непогашеного в строк платежу за кожний день прострочення.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ та приймаючи до уваги, що відповідачі не виконали прийняті на себе обов"язки по оплаті в термін, встановлений договором кредиту та поруки позивач нараховує відповідачам пеню за подвійною обліковою ставкою НБУ за період з 26.06.2008р. по 25.09.2009р., але за період більше півроку, тобто без урахувань положень ст. 232 Господарського кодексу України.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов"язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов"язання мало бути виконано.

За таких підстав, обгрунтованими є позовні вимоги в частині нарахування пені за період з 26.02.2008р. по 26.12.2008р. (183 дні за ставкою НБУ - 12%) у розмірі 483,12 грн.

В частині стягнення пені в розмірі 689,83 грн. суд вважає вимоги позивача необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідачів солідарно пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 232 Господарського кодексу України, статтями 251,252, 526, 530, 543, 554, 1046 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44, 46, 49, 75, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_1), з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, ідент. код НОМЕР_2), з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_3, ідент. код НОМЕР_3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України»в особі Дніпровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України» (53224, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 46-А, кімн. 3, р/р 26505218614500 в АКИБ "УкрСиббанк", МФО 351005, код ЄДРПОУ 35183716) 2888,00 грн. основного боргу, 472,00 грн. відсотків, 483,12 грн. пені; 74,91 грн. державного мита та 173,32 грн. витрат на інформаційне - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 700,00 грн. заборгованості провадження по справі припинити.

В частині стягнення 689,83 грн. пені відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суддя

/Повний текст рішення підписано 27.11.2009р.

Справа № 59/275-09/