Рішення № 7043768, 24.11.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2009 р. Справа № 37/263-09

вх. № 7047/5-37

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Параллель-М ЛТД", м. Донецьк

до Відкритого акціонерного товариства "Харківське автотранспортне підприємство" , м. Харків

про стягнення 102169,81 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Параллель-М ЛТД" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Харківське автотранспортне підприємство" (відповідач) в якому просила суд стягнути з відповідача на користь позивача 105677,32 грн., з яких 87221,48 грн. - заборгованість за поставлені, але своєчасно не сплачені нафтопродукти; 8636,36 грн. - пеня за прострочку оплати; 6279,94 грн. - сума інфляційних витрат; 1079,54 грн. - 3% річних від суми простроченої заборгованості; 2460,00 грн. - компенсація вартості неповернених паливних карт.

Сторони до початку судового засідання призначеного на 19.11.2009 р., через канцелярію господарського суду 19.11.2009 р. за вх. № Д1138, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Відповідач, через канцелярію господарського суду 29.10.2009 р. за вх. № 4250/09, надав відзив на позовну заяву з доданими до нього документами, який господарським судом залучено до матеріалів справи.

Позивач, через канцелярію господарського суду 19.11.2009 р. за вх. № 4565, надав заяву про зміну позивних вимог, яка господарським судом залучена до матеріалів справи. Дослідивши вказану заяву господарським судом було встановлено, що дана заява за своєю суттю є заявою про зменшення розміру позовних вимог.

Згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог позивач просить суд стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Харківське автотранспортне підприємство" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Параллель-М ЛТД" 102169,81 грн., з яких 87221,48 грн. - заборгованість за поставлені, але своєчасно не сплачені нафтопродукти; 5906,22 грн. – пеня за прострочку оплати; 5843,83 грн. - сума інфляційних витрат; 738,28 грн. - 3% річних від суми простроченої заборгованості; 2460,00 грн. - компенсація вартості неповернених паливних карт.

Враховуючи те, що відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, господарський суд вважав за необхідне прийняти до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог та розглядати справу з урахуванням цієї заяви.

Відповідач, через канцелярію господарського суду 19.11.2009 р. за вх. № 14792, надав заяву про визнання позову, яка господарським судом залучається до матеріалів справи.

У судовому засіданні призначеному на 19.11.2009 року було оголошено перерву до 24.11.2009 року о 17:00 год.

Сторони про судове засіданні призначене на 24.11.2009 року о 17:00 год. були повідомлені належним чином, в судове засідання не з’явилися.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

01 січня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Параллель-М ЛТД» (надалі - продавець) та Відкритим акціонерним товариством «Харківське автотранспортне підприємство» (надалі - покупець) був укладений договір № 63/11 -07 ЛС (надалі - договір) щодо відпуску бензинів автомобільних та дизельного палива (надалі - нафтопродукти) з використанням паливних карток.

Відповідно до положень пункту 2.6. договору покупець повинен був здійснювати остаточні розрахунки за нафтопродукти, отримані у звітному календарному місяці, не пізніш 10 робочого дня місяця, наступного за звітнім, на підставі накладної, що формувалася ТОВ «Параллель-М ЛТД».

За отримані покупцем нафтопродукти в період січня-листопада 2007 року на загальну суму 717421,48 грн. (видаткові накладні № 6696/2 від 31.01.2007. № 9808/2 від 28.02.2007, № 12945/2 від 31.03.2007, № 16377/2 від 30.04.2007, № 18873/2 від 31.05.2007, № 22153/2 від 30.06.2007, № 25431/2 від 31.07.2007, № 28636/2 від 31.08.2007, № 31800/2 від 30.09.2007, № 34944/2 від 31.10.2007, № 38177/2 від 30.11.2007) покупець здійснив оплату в сумі 630200,00 грн.

Отримані кошти від покупця, зараховувалися продавцем в рахунок погашення заборгованості, що виникала в першу чергу. Отже, покупцем здійснено повну оплату отриманих нафтопродуктів за видатковими накладними № 6696/2 від 31.01.2007, № 9808/2 від 28.02.2007, № 12945/2 від 31.03.2007, № 16377/2 від 30.04.2007, № 18873/2 від 31.05.2007, № 22153/2 від 30.06.2007, № 25431/2 від 31.07.2007, № 28636/2 від 31.08.2007, № 31800/2 від 30.09.2007, № 38177/2 від 30.11.2007); часткову оплату отриманих нафтопродуктів за видатковою накладною № 34944/2 від 31.10.2007 на суму 112471,40 в розмірі - 25249,92 грн.

Судом встановлено, що відповідач підтвердив факт отримання палива й існування заборгованості за отримані нафтопродукти від ТОВ «Параллель-М ЛТД» по вказаній накладній в розмірі 87221,48 грн. про свідчить акт звірки від 25.09.2008 р., укладений між сторонами, та лист № 387 від 30.09.2008 року відповідно до якого відповідач зобов'язувався погасити заборгованість згідно викладеного ним графіку погашення заборгованості, а саме:

- 20000,00 грн. до 25 жовтня 2008 року;

- 20000,00 до 25 листопада 2008 року;

- 47221,48 грн. до 25 грудня 2008 року.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем за договором складає 87221,48 грн.

Пунктом 1.10. договору було зазначено, що паливні карти, видані покупцю, є власністю ТОВ «Параллель-М ЛТД», а відповідно до пункту 1.11. договору покупець відповідає перед ТОВ «Параллель-М ЛТД» за збереження паливних карт та їх належного використання. Пунктом 1.9. договору також було передбачено, що покупець, зобов'язаний у 3-х денний строк після закінчення дії договору повернути ТОВ «Параллель-М ЛТД» паливні карти, що оформлюється актом здачі-приймання паливних карт, або компенсувати ТОВ «Параллель-М ЛТД» вартість неповернених паливних карт, виходячи із суми вказаної в акті прийому-передачі паливних карт у користування. Дія договору за пунктом 5.1. договору скінчилася 31.12.2007 року, однак паливні карти покупець не повернув й не здійснив їх компенсацію.

Загалом за актом прийому-передачі паливних карт у користування відповідачу було передано 41 паливні карти. Вартість однієї паливної карти за відповідним актом вставлена у розмірі 60,00 грн. Загальний розмір компенсації за неповернені паливні карти складає: 41шт.х 60,00 грн. = 2460,00 грн.

Пунктом 2.9 договору була встановлена відповідальність покупця за порушення строків оплати палива, поставленого за договором, відповідно до якого у разі прострочки покупець сплачує на корить продавця пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, виходячи від вартості палива за кожен день прострочки.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи вищевикладені норми діючого законодавства та враховуючи положення викладені у договорі, господарський суд приходить до висновку, що сума заборгованості у розмірі 87221,48 грн. та сума компенсації вартості неповернених паливних карт у розмірі 2460,00 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи вищевикладені норми діючого законодавства та враховуючи положення викладені у пункті 2.9. договору господарський суд приходить до висновку, що розрахунок пені позивачем зроблено вірно, розмір пені становить 5906,22 грн. і ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв’язку з викладеним господарський суд приходить до висновку, що розрахунок 3% річних та інфляційних позивачем зроблено вірно, розмір 3% річних становить 738,28 грн., інфляційних 5843,83 грн., та ці суми підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, у разі задоволення позовних вимог, покладаються на відповідача. Отже, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 1021,70 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", ст.ст. 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 611, 625, 628, 629, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Прийняти до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог та розглядати справу з урахуванням цієї заяви.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Харківське автотранспортне підприємство" (61007, м. Харків, вул. Північна, 4, код ЄДРПОУ 01268727, р/р 260003001271 в ХФ АТ "ВіЕйБі Банк", МФО 350620) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Параллель-М ЛТД» (юридична адреса: 83045, м. Донецьк, вул. Олімпієва, 2б; поштова адреса: 83037, м. Донецьк, вул. Петровського, 4/8; код ЄДРПОУ 24316073, п/р 26001959969593 в Донецькій філії Публічного АТ «Перший Український Міжнародний банк», МФО 335537) - 102169,81 грн., з яких 87221,48 грн. - заборгованість за поставлені, але своєчасно не сплачені нафтопродукти; 5906,22 грн. – пеня за прострочку оплати; 5843,83 грн. - сума інфляційних витрат; 738,28 грн. - 3% річних від суми простроченої заборгованості; 2460,00 грн. - компенсація вартості неповернених паливних карт.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Харківське автотранспортне підприємство" (61007, м. Харків, вул. Північна, 4, код ЄДРПОУ 01268727, р/р 260003001271 в ХФ АТ "ВіЕйБі Банк", МФО 350620) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Параллель-М ЛТД» (юридична адреса: 83045, м. Донецьк, вул. Олімпієва, 2б; поштова адреса: 83037, м. Донецьк, вул. Петровського, 4/8; код ЄДРПОУ 24316073, п/р 26001959969593 в Донецькій філії Публічного АТ «Перший Український Міжнародний банк», МФО 335537) - витрати по сплаті державного мита у розмірі 1021,70 грн. та витрати по сплаті за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя