Рішення № 7043754, 26.11.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2009 р. Справа № 55/240-09

вх. № 7846/5-55

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Міщука О.П.

відповідача- Поліщук О.В.

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Севеко", м. Кривий Ріг

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейф", с. Сидоренкове

про стягнення 518486,25 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Севеко", м. Кривий Ріг, звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Грейф”, с. Сидоринкове, 278254,09 грн. основного боргу, 182069,36 грн. пені, 9204,66 грн. 3% річних, 48958,14 грн. інфляційних витрат та судових витрат, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору № 04/09-08 від 04.09.08 р. неналежним чином виконав свої зобов”язання щодо повної та своєчасної оплати металопродукції. Позивач просить суд з метою забезпечення позову заборонити відповідачеві відкривати нові розрахункові рахунки та просить суд накласти арешт на майно відповідача, а також заборонити його відчудження в розмірі позовних вимог.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 жовтня 2009 р. було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 26 жовтня 2009 р.

22 жовтня 2009 р. відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позовні вимоги визнає частково у сумі 278254,09 грн., проте у зв”язку з відсутністю грошових коштів прострочив оплату товару.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26 жовтня 2009 р. було відкладено розгляд справи на 17 листопада 2009 р.

17 листопада 2009 р. позивач надав до суду пояснення за підписом директора, в яких зазначив, що в період з 04.09.08 р. по 29.09.09 р. між сторонами був укладений лише один договір № 04/09-08 від 04.09.08 р., інших правовідносин за вказаний період між сторонами не існувало.

В судовому засіданні 17 листопада 2009 р. було оголошено перерву до 26 листопада 2009 р.

Представник позивача у судовому засіданні підтримував позовні вимоги .

Представник відповідача позовні вимоги визнавала частково у сумі 278254,09 грн. основного боргу.

Представники сторін звернулись до суду з заявою про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Ця заява розглянута судом та задоволена як така, що не суперечить чинному законодавству.

У відповідності до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноважених представників сторін, судом встановлено наступне.

04 вересня 2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Севеко", м. Кривий Ріг (далі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Грейф", с. Сидоренкове (далі відповідач) було укладено договір № 04/09-08, у відповідності до умов якого позивач зобов"язався передати у власність відповідача, а відповідач, в свою чергу, прийняти та своєчасно оплатити у відповідності до умов вказаного договору металопрокат в асортименті, у кількості і по цінам, вказаним в специфікаціях або по домовленності сторін в окремо виставлених позивачем рахунках-фактурах, прийнятих відповідачем до оплати, які узгоджуються сторонами та є невід"ємними частинами договору. Пунктом 4.1 договору передбачені умови оплати, яка здійснюється відповідачем шляхом перерахування гршових коштів на розрахунковий рахунок позивача напротязі одного робочого дня від дати виставлення до оплати рахунків- фактур. Пунктом 5.2 договору передбачена відповідальність відповідача, а саме за порушення строків розрахунків за договором відповідач сплачує позивачеві пеню у розмірі 0,3% від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочки платежу. Пунктом 8.1 договору передбачений строк його дії, а саме договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2009 р., а в частині розрахунків- до повного взаєморозрахунку між сторонами.

Сторонами були складені специфікації № 1 від 04.09.08 р., № 2 від 17.09.08 р., № 3 від 02.10.08 р., № 4 від 24.10.08 р., в яких визначили вид продукції, кількість, ціну та загальну суму.

Позивачем були виставлені відповідачеві до оплати рахунки-фактури № № СФ-0000039 від 04.09.08 р., № 0000011 від 17.09.08 р., СФ-0000037 від 01.10.08 р., СФ-0000175.

На виконання умов вказаного договору за період з 04.09.08 р. по 24.10.08 р. позивачем була здійснена відповідачеві поставка товару, який був визначений специфікаціями до договору, на загальну суму 513254,09 грн., що підтверджується видатковими накладними № № РН-0000016 від 04.09.08 р., РН-0000012 від 17.09.08 р., РС-0000025 від 02.10.08 р., РС-0000129 від 24.10.08 р., які підписані обома сторонами та скріплені печатками товариств.

На вимогу суду позивач надав письмові пояснення за підписом директора, в яких зазначив, що в період з 04.09.08 р. по 29.09.09 р. між сторонами був укладений лише один договір № 04/09-08 від 04.09.08 р., інших правовідносин за вказаний період між сторонами не існувало.

Як було вищезазначено, сторони у договорі чітко встановили строк оплати товару- напротязі одного робочого дня від дати виставлення до оплати рахунків- фактур.

Відповідачем було частково оплачено вказаний товар на суму 235000 грн., що підтверджується витягами банку від 02.10.08 р., від 23.10.08 р., від 10.11.08 р., від 14.11.08 р., від 03.12.08 р., належним чином засвідчені копії яких додані позивачем до матеріалів справи.

Внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов"язань щодо повної та своєчасної оплати товару, у відповідача виникла заборгованість у сумі 278254,09 грн.(сума основного боргу), що і стало підставою позивачу для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Згідно із ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вказані обставини, враховуючи вимоги ст.629 Цивільного Кодексу України, а саме те, що договір є обов"язковим для виконання сторонами, враховуючи те, що відповідач отримав товар, що підтверджується належними доказами, проте докази здійснення ним повного розрахунку з позивачем в матеріалах справи відсутні, враховуючи те, що відповідач визнав суму основного боргу, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі – 278254,09 грн. правомірна та обгрунтована, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.ст. 610,611 ЦК України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов"язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд вважає за необхідне зазначити про те, сторони у договорі чітко встановили, що оплата здійснюється відповідачем напротязі одного робочого дня від дати виставлення до оплати рахунків- фактур.

Таким чином, гранічним строком оплати за видатковими накладними необхідно вважати день, наступний після виставлення рахунків- фактур, а саме за накладною від 04.09.08 р., гранічний строк оплати- 05.09.08 р., за накладною від 17.09.08 р.- 18.09.08 р., за накладною від 02.10.08 р.- 02.10.08 р.(оскільки рахунок-фактура висталений 01.10.08 р.) та за видатковою накладною від 24.10.08 р.- 24.10.08 р.

Судом встановлено, що позивач у розрахунках 3% річних та інфляційних витрат допустив помилки при визначенні гранічного строку оплати за накладними.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога щодо стягнення 3% річних та інфляційних витрат підлягають задоволенню частково у сумі 9119,65 грн. 3% річних та 42723,31 грн. інфляційних витрат, в решті заявлених вимог у сумі 85,01 грн. 3% річних та 6234,83 грн. інфляційних витрат слід відмовити, як зайво нарахованих.

Згідно зі ст.ст.193,198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов"язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Враховуючи вимоги ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", а саме те, що пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня , позовна вимога щодо стягнення з відповідача 182069, 36 грн. пені, яка нарахована позивачем за прострочення виконання грошового зобов"язання у відповідності до умов, передбачених вищевказаним договором, підлягає задоволенню. частково у сумі 39669,98 грн. В решті заявленої вимоги щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 142399,38 грн. слід відмовити, як зайво нарахованої.

Розглянувши клопотання позивача про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вказаного клопотання, у зв”язку з необгрунтуванням і непідтвердженням належними доказами необхідністі такого забезпечення, а також недоведенням документально ним того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до вимог ст.49 ГПК України, судові витрати покладаються на сторони, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст. 526, ч.1 ст.530, 610, 611, ч. 2 ст. 625, ст. 629 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Відмовити позивачу в задоволенні клопотання про забезпечення позову.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейф", с. Сидоренкове(63050, Харківська область, село Сидоренкове, увл. Богачова, буд. 14, код 31466446, р/р № 26003000002584 в ФЯ № 1 АБ "Факторіал Банк", МФО 306975; р/р № 26009000092405 в ВАТ "СЕБ БАНК" см. Київа, МФО 300175) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Севеко", м. Кривий Ріг (50086, м. Кривий Ріг, вул. Димитрова, буд. 85, приміщення 64, код 33575077, р/р № 26005186261400 в АКІБ "Укрсіббанк" м. Кривий Ріг, МФО 351005) 278254,09 грн. основного боргу, 39669,98 грн. пені, 9119,65 грн. 3% річних, 42723,31 грн. інфляційних витрат, 3697,67 грн. державного мита та 168,31 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

В решті заявлених вимог про стягнення 142399,38 грн. пені, 85,01 грн. 3% річних та 6234,83 грн. інфляційних витрат відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст Рішення підписано 27 листопада 2009 року.