Рішення № 7043715, 23.11.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2009 р. Справа № 63/197-09

вх. № 8272/5-63

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився; відповідача - не з"явився,

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальнічтю "Семагротехкомплекс", с. Комуніст

до Приватного сільськогосподарського підприємства "Благодатне", с. Кам'яна Яруга

про стягнення 23024,70 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 23024,70 грн. заборгованості, з яких: 13710,00 грн. основний борг, 3202,13 грн. пеня, 821,84 грн. річні, 5290,73 грн. інфляційні, що виникла внаслідок невиконання відповідачем договору № 11/9, укладеного між сторонами 11.09.2007 року. Позов обгрунтовано статтями 526, 530, 625, 629 ЦК України. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

Представник позивача в судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву та витребуваних судом документів не надав. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

11 вересня 2007 року між сторонами був укладений договір № 11/9 про надання механізованих послуг по збиранню сільськогосподарських культур, за яким позивач зобов"язався надати відповідачу відповідні послуги зі збирання комбайном врожаю соняшника, кукурудзи та сої на ланах відповідача у Чугуївському районі Харківської області, а відповідач зобов"язався прийняти ці послуги та оплатити їх (аркуші справи 14-17).

Позивач свої зобов"язання по договору виконав в повному обсязі, що підтверджується актом № 71 здачі-приймання виконаних робіт від 05.10.2007 року на суму 18300,00 грн. та актом № 78 здачі-приймання виконаних робіт від 24.10.2007 року на суму 14210,00 грн. (аркуші справи 18-19).

Відповідно до пункту 5.2 договору, відповідач взяв на себе зобов"язання здійснити остаточний розрахунок до 10.10.2007 року.

Проте, відповідач свої зобов"язання виконав не в повному обсязі, сплативши позивачу лише 18800,00 грн. (банківські виписки від 05.10.2007 року, 11.10.2007 року, 06.02.2008 року), внаслідок чого утворилась заборгованість яка складає 13710,00 грн.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

          Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 6.6 договору, за порушення умов договору відповідач повинен сплатити позивачу пеню у розмірі 1% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" від 22.11.1996 року передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може бути більшим подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З наявного в матеріалах справи розрахунку пені, вбачається, що позивачем розрахунок пені здійснено без врахування положень зазначених норм законодавства щодо строку нарахування пені, а тому, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню лише частина нарахованої позивачем суми пені у розмірі 1519,55 грн. за період з 10.04.2009 року по 09.10.2009 року тобто за 182 дні прострочення платежу.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 5290,73 грн. інфляційних нарахувань та 821,84 грн. трьох відсотків річних.

Відповідно до статті 625 Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 21342,12 грн. заборгованості обгрунтована, вона підтверджується доданими до матеріалів справи доказами, не спростована відповідачем та є такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, 173, 174, 179, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Благодатне" (63512, Харківська область, Чугуївський район, с. Кам"яна яруга, вул. Чапаєва, 26, код ЄДРПОУ 31869926, р/р 26002121900300 в ХС АКБ "Правексбанк", МФО 350493) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Семагротехкомплекс" (62482, Харківська область, Харківський район, с-ще Комуніст, вул. Докучаєва, 2-А, код ЄДРПОУ 33369075, р/р 2600786066900 в ХОФ АКБ "Укрсоцбанк", МФО 351016) - 13710,00 грн. заборгованості, 1519,55 грн. пені, 5290,73 грн. інфляційних, 821,84 грн. трьох відсотків річних, 213,42 грн. державного мита та 218,75 грн. витрат на ІТЗ сулдового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову - відмовити.

Суддя

рішення підписане 23 листопада 2009 року