Рішення № 7043683, 23.11.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2009 р. Справа № 57/52-09

вх. № 2006/4-57

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Представник позивача - Білоус В.В., дов. від 26.12.2008 року; Білоус О.П., дов від 26.03.09р.

відповідача - не з"явився 3-ї особи - не з"явилися;

розглянувши справу за позовом Закритого акціонерного товариства "Єврофінанс", м. Київ ;

Треті які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1) Закрите акціонерне товариство „АСК ІНГО Україна”, м. Київ;

2) Відкрите акціонерне товариство Комерційний банк „Надра”. м. Київ

до ФОП ОСОБА_3, м. Харків

про стягнення 280882,97 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ЗАТ “Єврофінанс” звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою з урахуванням уточненої позовної заяви (вх. № 10894), в якій просить суд стягнути з відповідача - ФОП ОСОБА_3, заборгованість за договором фінансового лізингу від 19.12.2008 року № LА07000493 та від 14.03.2008 року LА08000066 у сумі 272757,86 грн., покласти на відповідача судові витрати, з яких заборгованість за договором фінансового лізингу від 19.12.2008 року № LА07000493 171633,33; за договором фінансового лізингу 14.03.2008 року LА08000066 101124,53 грн., а також віднести на відповідача свої витрати по оплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань по вказаних договорах

Ухвалою суду від 18.05.209 р. залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1) Закрите акціонерне товариство „АСК ІНГО Україна”; 2) Відкрите акціонерне товариство Комерційний банк „Надра”.

У призначене судове засідання16 листопада 2009 року представники третіх осіб - ЗАТ „АСК ІНГО Україна” та ВАТ КБ „Надра” не зявились, про причину неявки у судове засідання суд не повідомили.

Присутній у судовому засіданні 16.11.2009 року представник позивача позов, з урахуванням уточнених позовних вимог підтримав та просив суд його задовольнити.

У судовому засіданні відповідач проти позову заперечував частково, з мотивів, викладених у запереченнях на позов.

В судовому засіданні 16.11.2009 р. судом оголошено перерву в судовому засіданні до 23 листопада 2009 року о 15:00 год. з метою виготовлення повного тексту рішення.

В судовому засіданні 23.11.2009 р. оголошується повний текст рішення.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши представників позивача та відповідача, судом встановлено наступне.

19.12.2007р. сторони уклали договір фінансового лізингу № LA07000493 (далі Договір №1), відповідно умов якого позивач зобов»язався після підписання Договору №1 придбати і передати у володіння та користування відповідачу предмет лізингу транспортний засіб Man TGA 18.480 4X2 BLS Euro3 12,816 (далі ТЗ-1), а відповідач зобов»язався прийняти відповідний ТЗ-1 та використовувати його у відповідності до умов Договору№1.

Відповідно до умов Договору №1, одноразовий першій платіж складає 61547,16 грн., щомісячний лізинговий платіж складає 17414,98 грн., з якої 9232,04 грн. вартість предмету лізингу та 8182,94 грн. банківські відсотки та комісія.

Додатковою угодою №1 від 13.02.2008 р. до Договору №1 сторони змінили щомісячний платіж з ПДВ, який став складати 3727,06 грн., який складається з відшкодування вартості предмету лізингу 1993,85 грн. та банківських відсотків і комісії - 1733,21 грн.

14 березня 2008 р. сторони уклали договір фінансового лізингу № LA08000066 (далі Договір №2), відповідно умов якого позивач зобов»язався після підписання Договору №2 придбати і передати у володіння та користування відповідачу предмет лізингу транспортний засіб Trailis D-651 (борт-тент) (далі ТЗ-2), а відповідач зобов»язався прийняти відповідний ТЗ-2 та використовувати його у відповідності до умов Договору№2.

Відповідно до умов Договору №2, від щомісячний лізинговий платіж складає 7052,27 грн., з якої 3908,92 грн. вартість предмету лізингу та 3143,34 грн. банківські відсотки та комісія

Відповідно до п.2.1 Додатків №2 до Договорів №1 та №2, транспортній засіб вважається переданим у лізинг на умовах Договорів з дати підписання сторонами акту приймання-передачі ТЗ.

ТЗ-1 був переданий відповідачу за актом приймання-передачі від 15.04.2008 р.

ТЗ-2 був переданий відповідачу за актом приймання-передачі від 08.05.2009 р.

Відповідно розділу «Право власності на предмет лізингу» Договорів №1 та №2, право власності на ТЗ, що передається у фінансовий лізинг згідно Договорів№1 та №2, належить Лізингодавцю (позивачу) . Лізингодавець має право вчиняти щодо ТЗ будь-які дії, що не суперечать нормам закону та положенням Договорів, в тому числі, надавати ТЗ в заставу, відчужувати права власності на ТЗ іншим особам тощо. З моменту передачі ТЗ у володіння та користування Лізингоодержувачу (відповідачу), ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження ТЗ переходить до Лізингоодержувача. У разі прострочення сплати чергового Лізингового платежу Лізингодавець має право без письмового повідомлення провести перевірку наявності та технічного стану ТЗ.

Факт передачі позивачем відповідачу предметів лізингу за Договорами №1 та №2 підтверджується актами приймання передачі предмета лізингу від 15.04.2008 р. та від 08.05.2008 р.

Згідно розділу «Платежі» Договорів №1 та №2, нарахування щомісячних платежів розпочинається з дати підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі ТЗ, але не пізніше 5 робочих днів з дня повідомлення Лізингоодержувача про готовність ТЗ до передачі. Лізінгоодержувач зобов'язується сплачувати Лізингодавцю лізингові платежі згідно Договору №1, протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати виставлення відповідних рахунків Лізингодавцем, але не пізніше 7 (сьомого) числа кожного місяця, шляхом перерахування відповідних сум коштів на поточний рахунок Лізингодавця, зазначений в Договорі №1 та виставленому рахунку. Неодержання рахунку Лізингоодержувачем не звільняє його від зобов'язання своєчасно здійснювати лізингові платежі згідно ДФЛ. Лізингові платежі сплачуються в українській гривні. Якщо у Договорі вказана референційна валюта долари США або Євро, всі платежі будуть конвертовані в гривні на дату формування відповідного рахунку. Конвертовані платежі формуються у відповідності до поточного курсу продажу відповідної валюти ВАТ КБ «Надра» плюс один відсоток на дату виставлення рахунку. У разі зміни обмінного курсу відповідної валюти з дня виставлення рахунку до дня сплати місячного лізингового платежу Лізингоодержувачем, Ліингодавець може збільшити наступний лізинговий платіж на суму курсової різниці між обмінним курсом відповідної валюти на дату сплати рахунку та дату виставлення цього рахунку у референційній валюті. Першій лізинговий платіж Лізингоодержувач сплачує на користь Лізингодавця в строк, що не перевищує З (три) календарних днів з дати отримання відповідного рахунку; щомісячні лізингові платежі сплачуються Лізингодавцем щомісячно у відповідності до п. 8.2. цього Додатку до Договорів №1 та №2. За додаткові послуги, що надаються Лізингодавцем Лізингоодержувачу, Лізингоодержувач розраховується окремо, шляхом сплати відповідної вартості додаткових послуг на поточний рахунок Лізингодавцю, зазначений в Договорі, в строк, що не перевищує 5 календарних дні з дати виставлення відповідного рахунку. Платежі за додаткові послуги формуються у відповідності до вартості додаткових послуг, що вказані у затвердженому Лізингодавцем прейскуранті. Розмір Лізингових Платежів визначається припускаючи, що: ставки акцизу, ввізного мита та інших податків в Україні, пов'язаних з імпортом та курс валют залишаться незмінними з дати підписання ДФЛ та до моменту передачі ТЗ у лізинг; ставка податку з власників ТЗ, та інші податки в Україні, пов'язані з експлуатацією ТЗ, залишаться незмінними здати підписання ДФЛ та додати його закінчення; індекс інфляції розраховується щорічно та не може перевищувати 10% в рік з дати підписання ДФЛ та додати його закінчення; страхова премія не буде змінюватись дати підписання ДФЛ та до дати його закінчення; відсоткова ставка фінансування придбання ТЗ не буде змінюватися протягом строку лізингу. Якщо будь-які з вищезгаданих умов зміняться, Лізингодавець має право переглянути та змінити розмір Щомісячних лізингових платежів для утримання доходу Лізингодавця на тому самому рівні, на якому він був, коли ставки залишалися незмінними, з обов»язковим попередженням Лізингоодержувача про ці змінив строк, що не перевищує 10 календарних днів з дати їх впровадження. Лізингоодержувач зобов'язується сплачувати відкориговані Щомісячні платежі згідно надісланих Лізингодавцем рахунків. У випадку перевищення індексу інфляції 10% на рік, лізинговий платіж у частині комісії може бути збільшений відповідно до збільшення індексу інфляції. Лізингові платежі згідно з ДФЛ не будуть зменшуватися або припинятися під час технічного обслуговування, ремонту, модифікації ТЗ, або у випадку, якщо Лізингоодержувач не може використовувати ТЗ через аварію, механічний дефект або з будь-яких інших причин. Лзингодавець має право змінити розмір лізингових платежів у випадку зміни ціни ТЗ Продавцем/Виробником з будь-яких причин. Датою сплати будь-якого платежу за ДФЛ є дата фактичного надходження коштів на поточний рахунок Лізингодавця. У разі прострочення сплати платежів за ДФЛ, Лізингоодержувач сплачує на користь Лізингодавцю пеню, виходячи з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на відповідну дату, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення виконання зобов'язань.

Крім того, пунктом 8.10 Договору №2 передбачено, що у разі зміни облікової ставки НБУ, згідно п.п.3.2.2 Закону України «Про податок на додану вартість» розмір ПДВ при перевищені суми комісії понад подвійної облікової ставки НБУ повинен бути донарахований до суми лізингового платежу та сплачений Лізингоодержувачем.

Як свідчать надані до матеріалів справи документи, відповідач перший лізинговий платіж за Договором №1 здійснив 21.12.2007 р, що підтверджується випискою банку на суму 61547,16 грн.

За умовами Договору №2, першій лізинговий платіж відсутній.

Як зазначає позивач, ним належним чином виконано свої зобовязання перед відповідачем по Договору №1 та Договору №2, проте, відповідач порушив його умови щодо своєчасного внесення позивачу лізингових платежів внаслідок чого, у відповідача, перед позивачем утворилась заборгованість з лізингових платежів за Договором №1 з 25.04.2008 р по 28.11.2008 р. в сумі 157028,49 грн., з якої 84004,89 грн. вартість предмету лізингу та 73023,60 грн. комісії, а також за Договором №2 за період з 31.05.2008 р. по 28.11.2008 р. в сумі 62096,57 грн., з якої 34775,52 грн. вартість предмету лізингу та 27321,05 грн. комісії.

Як свідчать матеріали справи, 08.07.2008 р., 27.09.2008 р. та 29.10.2008 р. позивач, не отримавши від відповідача жодного лізингового платежу, направив йому листи-нагадування про сплату боргу та повернення предмету лізингу, однак відповіді, оплати та предмету лізингу не отримав.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обовязку в натурі (присудження до виконання обовязку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст..2 Закону України «Про фінансовий лізинг», відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Згідно ст..1 Закону України «Про фінансовий лізинг», за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст.806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Згідно ст. 807 ЦК України, предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів. Не можуть бути предметом договору лізингу земельні ділянки та інші природні об'єкти, а також інші речі, встановлені законом.

Відповідно ст..6 Закону України «Про фінансовий лізинг», договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є:предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до вимог цього Закону.

Відповідно до ст..16 Закону України «Про фінансовий лізинг», оплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом;г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Статтею 10 Закону України «Про фінансовий лізинг», передбачені права та обов'язки лізингодавця, а саме: Лізингодавець має право: інвестувати на придбання предмета лізингу як власні, так і залучені та позичкові кошти; здійснювати перевірки дотримання лізингоодержувачем умов користування предметом лізингу та його утримання; відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом; вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках; стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору; вимагати повернення предмета лізингу та виконання грошових зобов'язань за договором сублізингу безпосередньо йому в разі невиконання чи прострочення виконання грошових зобов'язань лізингоодержувачем за договором лізингу. Лізингодавець зобов'язаний: у передбачені договором строки надати лізингоодержувачу предмет лізингу у стані, що відповідає його призначенню та умовам договору; попередити лізингоодержувача про відомі йому особливі властивості та недоліки предмета лізингу, що можуть становити небезпеку для життя, здоров'я, майна лізингоодержувача чи інших осіб або призводити до пошкодження самого предмета лізингу під час користування ним; відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов'язання щодо утримання предмета лізингу; відшкодовувати лізингоодержувачу витрати на поліпшення предмета лізингу, на його утримання або усунення недоліків у порядку та випадках, передбачених законом та/або договором; прийняти предмет лізингу в разі дострокового розірвання договору лізингу або в разі закінчення строку користування предметом лізингу.

Статтею 11 Закону України «Про фінансовий лізинг», передбачені права та обов'язки лізингоодержувача, а саме: Лізингоодержувач має право: обирати предмет лізингу та продавця або встановити специфікацію предмета лізингу і доручити вибір лізингодавцю; відмовитися від прийняття предмета лізингу, який не відповідає його призначенню та/або умовам договору, специфікаціям; вимагати розірвання договору лізингу або відмовитися від нього у передбачених законом та договором лізингу випадках; вимагати від лізингодавця відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням умов договору лізингу. Лізингоодержувач зобов'язаний: прийняти предмет лізингу та користуватися ним відповідно до його призначення та умов договору; відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов'язання щодо утримання предмета лізингу,підтримувати його у справному стані; своєчасно сплачувати лізингові платежі; надавати лізингодавцеві доступ до предмета лізингу і забезпечувати можливість здійснення перевірки умов його використання та утримання; письмово повідомляти лізингодавця, а в гарантійний строк і продавця предмета, про всі випадки виявлення несправностей предмета лізингу, його поломок або збоїв у роботі; письмово повідомляти про порушення строків проведення або непроведення поточного чи сезонного технічного обслуговування та про будь-які інші обставини, що можуть негативно позначитися на стані предмета лізингу, - негайно, але у будь-якому разі не пізніше другого робочого дня після дня настання вищезазначених подій чи фактів, якщо інше не встановлено договором; у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Відповідно до ст..13 Закону України «Про фінансовий лізинг», з моменту передачі предмета лізингу у володіння лізингоодержувачу ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета лізингу переходить до лізингоодержувача, якщо інше не встановлено договором. Предмет лізингу та/або пов'язані із виконанням лізингових договорів ризики підлягають страхуванню, у разі якщо їх обов'язковість встановлена законом або договором. Витрати на страхування за договором лізингу несе лізингоодержувач, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно розділу «Страхування» Договору №1 та Договору №2, Лізингодавець здійснює вибір страхової компанії на власний розсуд. Лізингодавець страхує ТЗ за власний рахунок по програмі повного КАСКО, а також страхує цивільну відповідальність перед третіми особами. Страховка поширює свою дію по всій території України. Вигодонабувачем за зазначеними договорами страхування є Лізингодавець. В разі настання страхового випадку Лізингоодержувач здійснює спеціальний лізинговий платіж на користь Лізингодавця згідно розміру власної відповідальності, що дорівнює відповідній франшизі по страховому полісу. Лізингоодержувач зобов'язаний не пізніше 1 (одного) календарного дня з моменту настання страхового випадку сповістити Лізингодавця про такий випадок. Лізингоодержувач зобов'язаний надати до страхової компанії, з якою укладені договори страхування, всі необхідні документи для отримання страхового відшкодування відповідно до умов страхування, що вказані в Додатку 5. У разі, якщо Лізингодавець не отримає належні йому страхові платежі від страхової компанії, пов'язані з страховим випадком, Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцеві повну вартість ремонту ТЗ у випадку його пошкодження, або повну суму відшкодування вартості ТЗ - у випадку його повної втрати або знищення. Лізингодавеуь має право припинити Договір №1, якщо ТЗ буде повністю втрачено внаслідок ДТП або крадіжки і відновна вартість ТЗ буде у повному обсязі сплачена страховою компанією. У такому випадку Лізингодавець перераховує на рахунок Лізингоодержувача різницю між сумою отриманого страхового відшкодування, вартістю залишків ТЗ, сумою заборгованості Лізингоодержувача по Договору №1 та витрат, пов»язаних із припиненням Договор №1.

Як свідчать матеріали справи, позивач на виконання умов Договорів №1 та №2 затрахував в ЗАТ «АСК»ИНГО Україна» ТЗ-1 та ТЗ-2, що підтверджується договорами страхування (полісом) № 240556235 серія АА 125044 від 08.04.2008 р. (далі - Договір страхування №1) та № 240556267 серія АА-125044 від 25.04.2008 р. (далі - Договір страхування №2).

Відповідно умов Договорів страхування №1 та №2, вигодонабувачем за цими Договорами є ВАТ КБ «Надра» (третя особа).

За договором страхування №1, страхова сума складає 615472,00 грн.

За Договором страхування №2, страхова сума складає 283916,30 грн.

21.11.2008 р. трапилася пожежа в ТЗ-1 та ТЗ-2 з причин занесення відкритого джерела вогню невстановленою особою, що підтверджується актом про пожежу від 21.11.2008 р., постановою про відкриття кримінальної справи від 08.12.2008 р., листом заступника начальника відділу з питань наглядово-профілактичної діяльності Московського райвідділу м.Харкова ГУ МНС України в Харківській області.

Відповідно до ст.25 Закону України "Про страхування», здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. Аварійні комісари - особи, які займаються визначенням причин настання страхового випадку та розміру збитків, кваліфікаційні вимоги до яких встановлюються актами чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Страховик (третя особа - ЗАТ"АСК"ІНГО Україна") направив листа директору ВП "Центр-Персонал", в якому просив зробити авто-товарознавче обстеження ТЗ-1 та ТЗ-2.

05.12.2008 р. експертом ВП "Центр-Персонал" виготовлений висновок по визначенню матеріальної шкоди, завданої власнику ТЗ-1 та ТЗ-2, відповідно якого величина матеріальної шкоди, завданої власнику ТЗ-1, який постраждав за результатом пожежі складає 573296,13 грн., а величина матеріальної шкоди, завданої власнику ТЗ-2 - 282150,00 грн.

Відповідно до п.10.2 Договорів страхування, після одержання всіх необхідних документів, рішення про виплату страхового відшкодування приймається страховиком у строк до 15 робочих днів. Страхувальником (позивачем) було надано всі документи, передбачені Договорами страхування, тому 02.04.2009 р. страховиком було прийнято рішення про сплату страхових відшкодувань, про що складені страховий акт № 42186 при конструктивній загибелі, в якому зазначено, що відповідно Правил Добровільного страхування автотранспорту АСК "ІНГО Україна" та Договору страхування №1, конструктовною визначається загибель, коли вартість відновленого ремонту дорівнює або перевищує 75% від страхової суми, тому ТЗ-1 визнається конструктивно загиблим та сума до виплати складає 515277,27 грн. та страховий акт № 42188 при конструктивній загибелі, в якому зазначено, що відповідно Правил Добровільного страхування автотранспорту АСК "ІНГО Україна" та Договору страхування №2, конструктовною визначається загибель, коли вартість відновленого ремонту дорівнює або перевищує 75% від страхової суми, тому ТЗ-2 визнається конструктивно загиблим та сума до виплати складає 236772,92 грн.

Відповідно до п.10.3 Договорів страхування №1 та №2, при повній загибелі (конструктивній або фактивній) страхове відшкодування сплачується в межах страхової суми з вирахуванням зносу за період даного договору страхування (згідно р.16 Правил) франшизи та дійсної ринкової вартості залишків пошкодженого транспортного засобу.

22.07.2009 р. вигодонабувач (третя особа - ВАТ КБ "Надра") отримав від страховика страхове відшкодування згідно полюсів № 240556267 та 240556235 в сумі 515277,71 грн. та 236772,92 грн. відповідно, що підтверджується банківською випискою та листом третьої особи ЗАТ «АСК»ІНГО Україна» від 04.11.2009 р. за № 62155.

Відповідно до п.6.7. Додатку №2 до Договору №2, всі витрати та збитки, пов»язані з настанням страхового випадку, не покриті страховим відшкодуванням, відшкодовуються Лізингоодержувачем за власний рахунок.

З урахуванням того, що згідно п.6.6 Договорів №1 та №2 Лізингодавеь має право припинити Договір №1, якщо ТЗ буде повністю втрачено внаслідок ДТП або крадіжки і відновна вартість ТЗ буде у повному обсязі сплачена страховою компанією та у такому випадку Лізингодавець перераховує на рахунок Лізингоодержувача різницю між сумою отриманого страхового відшкодування, вартістю залишків ТЗ, сумою заборгованості Лізингоодержувача по Договору №1 та витрат, пов»язаних із припиненням Договору №1, позивач нарахував відповідачу заборгованість перед ним, яка склалася на момент загибели ТЗ1 та ТЗ2 за Договором №1 в сумі 111936,26 грн., з якої 38912,66 грн. вартість предмету лізингу та 73023,60 грн. коміссіі, а також за Договором №2 в сумі 77464,43 грн., з якої 37775,52 грн. вартість предмету лізингу та 27321,05 грн. комісії та 12367,86 грн. непокритих страховим відшкодуванням.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а також приймаючи до уваги те, що ТЗ-1 та ТЗ-2 були знищені 21.11.2009 р., тому суд розрахувавши суми, які підлягаю стягненню на дату знищення ТЗ-1 та ТЗ-2, вважає за необхідне позовні вимоги позивача задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача 38912,66 грн. вартості предмету лізингу та 63460,20 грн. комісії за Договором №1 та 32091,31 грн. вартість предмету лізингу, 25212,20 грн. комісії та 12367,86 грн. непокритих страховим відшкодуванням за договором №2. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення лізингових платежів за Договорами відмовити, як необґрунтовано пред»явленої до стягнення.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а у разі порушення зобовязання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовязання.

У відповідності до п. 8.9 Додатку №2 до Договорів №1 та №2, сторонами була встановлена відповідальність за прострочення платежу за Договорами №1 та №2 у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на відповідну дату від суми простроченого платежу за кожний день прострочення виконання зобов»язання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

За прострочення внесення платежів по Договорам №1 та №2 позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 18585,29 грн. за Договором №1 та 7349,51 грн. за Договором № 2.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобовязань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договорами, дають підстави для висновку суду про стягнення на користь позивача пені у сумі 15567,14 грн. за Договором №1 та 5996,73 грн. за Договором №2. В іншій частині стягнення пені відмовити, як необґрунтовано пред»явленої до стягнення.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 3826,13 грн. за Договором №1 та 1800,00 грн. за Договором №2, а також 18808,02 грн. інфляційних витрат за Договором №1 та 7877,52 грн. інфляційних за Договором №2, нарахованих вірно згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошового зобовязання, підлягають задоволенню як правомірні та обґрунтовані (здійснений позивачем розрахунок перевірено судом). В іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних та інфляційних відмовити, як необґрунтовано пред»явлених до стягнення.

Крім того, позивачем до стягнення з відповідача пред»явлені вимоги щодо стягнення суми податків на додану вартість в сумі 15024,16 грн. за Договором №1 та 5642,08 грн. за Договором №2, нарахованих на суми комісій за Договорами №1 та №2., мотивуючи їх нарахування тим, що відповідач користувався предметами лізингу менше одного року, тому ці Договори №1 та №2 вважаються договорами фінансового лізингу.

З даними вимогами суд не може погодитися з наступних підстав.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно п.3 Договорів №1 та №2, згідно п.3.2.2 Закону України «Про податок на додану вартість», комісія, що перевищує розмір подвійної облікової ставки НБУ оподатковується ПДВ.

Відповідно до п.3.2.2 Закону України «Про податок на додану вартість», не є об'єктом оподаткування операції з: нарахування та сплати процентів або комісій у складі орендного (лізингового) платежу у межах договору фінансового лізингу в сумі, що не перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, встановлену на день нарахування таких процентів (комісій) за відповідний проміжок часу, розраховану від вартості об'єкта лізингу, наданого у межах такого договору фінансового лізингу; по об'єкту фінансового лізингу, оціненого в іноземній валюті, сплата процентів, з метою оподаткування визначається у гривнях по курсу валют, визначеного Національним банком України на момент сплати.

Відповідно до п.2 ст.1 Закону України «Про фінансовий лізинг», договір вважається договором фінансового лізингу, за умови, якщо він укладений на строк не менше одного року.

Проте, суд зазначає, що Договір №1 та №2 були укладені на 5 років та припинення їх дії у зв»язку з настанням страхового випадку не означає зміну виду лізингу з фінансового в оперативний.

Враховуючи викладене, суд не знаходить правових підстав для задоволення позовним вимог позивача щодо стягнення суми податків на додану вартість в сумі 15024,16 грн. за Договором №1 та 5642,08 грн. за Договором №2, нарахованих на суми комісій за Договорами №1 та №2 та відмовляє в їх задоволенні

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, враховуючи, що позовні вимоги задоволенні частково, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача пропорційно задоволенню позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.11, 509, 525, 526, 530, 598,599, 610, 611, 612,625, 807, 806, 990 ЦК України,ст.ст. 173,179,193, 232,343 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання: АДРЕСА_1) на користь Закритого акціонерного товариства «Єврофінанс» (код ЄДРПОУ 30726921, м.Київ, вул. Івана Дубового, 14, п/р № 26002013757001 в філії ВАТ КБ «Надра» КРУ м.Київ МФО 320564) за договором фінансового лізингу від 19.12.2008 року № LА07000493 в сумі 38912,66 грн. лізінгові платежі в частині відшкодування вартості предмету лізингу, 63460,20 грн. лізінгові платежі в частині комісії, 15567,14 грн. пені, 3826,13 грн. 3% річних, 18808,02 грн. інфляційних та за договором фінансового лізингу № LА08000066 від 14.03.2008 року 32091,31 грн. лізінгові платежі в частині відшкодування вартості предмету лізингу, 25212,20 грн. лізінгові платежі в частині комісії, 12367,86 грн. непокритих страховим відшкодуванням, 5996,73 грн. пені, 1800,00 грн. 3% річних та 7877,52 грн. інфляційних, 2259,24 грн. держмита та 94,40 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення позову.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Суддя

Повний текст рішення

оголошено та підписано 23.11.2009 року

справа № 57/52-09