Рішення № 7043534, 01.12.2009, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"01" грудня 2009 р. справа № 5020-4/175 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КП Чисте місто»

(99040, місто Севастополь, вулиця Геловані 1)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний центр «Очаковський»(99011, місто Севастополь, вулиця Одеська 29)

про стягнення заборгованості

Суддя Погребняк О.С.

Представники:

від позивача - Фісак Ю.Ю. довіреність б/н від 27.05.2009 р;

від відповідача - Афонічев О.С. довіреність № 1 від 01.02.2007;

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КП Чисте місто»звернулось до господарського суду м.Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний центр Очаковський»про стягнення заборгованості за надані послуги за договором № 8-03/386-1 від 01.09.2008 в сумі 10113,74 грн., а також пеню, 3 % річних з урахуванням індексу інфляції в сумі 752,27 грн., а також про стягнення заборгованості за надані послуги за договором № 1-03/93 від 01.04.2009 в сумі 6699,00 грн., а також 3 % річних з урахуванням індексу інфляції в сумі 285,75 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами у справі було укладено договір № 8-03/386-1 від 01.09.2008 на надання послуг з вивезення твердих побутових відходів, в рамках якого у відповідача утворилась заборгованість за фактично спожиті послуги за період з квітня по червень 2009 року.

Позивач також зазначає, що між ним та відповідачем 01.04.2009 було укладено договір доручення № 1-03/93, за умовами якого позивач взяв на себе зобов’язання здійснювати від імені і за рахунок відповідача оплату послуг за розміщення відходів відповідача шляхом придбання талонів на захоронення твердих побутових відходів. «КП Чисте місто» вказує на те, що за даним договором у відповідача також утворилась заборгованість за період з березня по червень 2009 року. У позовній заяві позивач посилається на факт надсилання претензій з вимогами про погашення заборгованості, які будь-якого результату не принесли.

Ухвалою суду від 03.09.2009 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 5020-4/175.

В процесі розгляду справи позивач надав заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний центр Очаковський»заборгованість за надані послуги за договором № 8-03/386-1 від 01.09.2008 в сумі 10113,74 грн., пеню, 3 % річних з урахуванням індексу інфляції в сумі 752,27 грн., стягнути заборгованість за надані послуги за договором № 1-03/93 від 01.04.2009 в сумі 6699,00 грн., 3 % річних з урахуванням індексу інфляції в сумі 285,75 грн., стягнути судові витрати, а також кошти, витрачені на правову допомогу у розмірі 2000,00 грн. (том 1 а.с.97).

Представник відповідача у судовому засіданні з доводами позовних вимог погодився частково та зазначив, що за фактично предметом спору за договором № 8-03/386-1 від 01.09.2008 на надання послуг з вивезення твердих побутових відходів являється факт надання послуг у червні 2009 року. Відповідач посилається на той факт, що вимоги пункту 4.2.1 Договору № 8-03/386-1 позивачем не виконувались, акт виконаних робіт не вручався.

Що стосується позовних вимог про стягнення заборгованості за договором доручення № 1-03/93, то відповідач також посилається на недоведеність факт надання послуг, ненадання звіту про виконання договору з долученням платіжних документів, які б підтверджували придбання талонів на захоронення твердих побутових відходів.

Представникам сторін у судових засіданнях були роз’яснені їх процесуальні права, передбачені статтею 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

01.09.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КП Чисте місто»- Виконавець, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний центр Очаковський»- Споживач, було укладено договір № 8-03/386-1 по наданню послуг по вивезенню твердих побутових відходів, відповідно до пункту 2.1 якого виконавець зобов’язується надати у відповідності з умовами даного договору послуги по вивезенню твердих побутових відходів, накопичених в Споживача, а Споживач оплачує надані Виконавцем послуги у строки і в порядку, передбаченому договором (том 1 а.с.10-11).

Відповідно до пункту 2.2 Договору, Виконавець здійснює вивезення твердих побутових відходів з накопичувальних контейнерів в кількості 6 штук за адресою: вул.. Одеська, 29, стандартних розмірів, у справному стані, ємкістю 0,75 куб.м., відповідно до норми накопичування –літньої, зимової. Графік вивезення ТБО –щоденно.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 903 Цивільного кодексу встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами діючого законодавства, одностороння відмова від виконання зобов’язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Відповідач в процесі розгляду справи не заперечував факт отримання від позивача послуг з вивезення ТБО у квітні та травні 2009 року та не заперечує проти того факт, що у нього перед позивачем існує заборгованість: частково за квітень 209 року в сумі 1267,28 грн. та за травень 2009 року в сумі 5289,64 грн.

На момент розгляду справи наведена вище заборгованість не погашена.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Так, пунктом 6.1 Договору сторони погодили, що у випадку затримки Споживачем оплати за надані послуги, він сплачує Виконавцю пеню в розмірі 0,1 % від суми неплатежів за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період , за який сплачується пеня, а також суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за увесь час прострочення та три відсотки річних від простроченої суми.

Відповідно до статей 3, 4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем до позову розрахунок пені, 3 % річних та індексу інфляції (том 1 а.с.15), суд вважає наданий розрахунок вірним, у зв’язку з чим, приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача заборгованості:

- за квітень 2009 року: 1286,34 грн. –основна заборгованість з урахування індексу інфляції, 127,00 грн. –пеня, 10,42 грн. –3 % річних;

- за травень 2009 року: 5342,48 грн. –основна заборгованість з урахуванням індексу інфляції, 359,72 грн. –пеня, 29,56 грн. – 3 % річних. Всього заборгованість за квітень та рань 2009 року з урахуванням індексу інфляції, пені та 3 % річних –7155,52 грн.

Посилання відповідача на наявність переплати в сумі 560,33 грн. за попередні періоди та можливість зарахування даної суми в рахунок погашення заборгованості за спірні періоди, суд вважає необґрунтованими у зв’язку з неможливістю встановлення природи виникнення та призначення (конкретний місяць) такого платежу. Крім того, прибутковий касовий ордер № 434 від 31.07.2009 не містить підпису головного бухгалтеру, касиру ТОВ «КП Чисте місто», а також печатки вказаної особи, у зв’язку з чим, не може вважатись доказом сплати певної суми грошових коштів (том 1 а.с.88).

Що стосується позовних вимог про стягнення заборгованості за надані послуги з вивезення твердих побутових відходів у червні 2009 року, то суд вважає такі вимоги необґрунтованими виходячи з наступного.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що розрахунком періодом для оплати послуг являється календарний місяць. Споживач вносить оплату за послуги на розрахункових рахунок Виконавця № 2600700015770 в ВАТ СФ Укрэксимбанк не пізніше 20 числа місяця наступного за розрахунковим, на підставі виставленого рахунку.

Відповідно до пункту 4.2.1 Договору № 8-03/396-1, Споживач зобов’язується протягом трьох днів з моменту отримання акту виконаних робіт підписати його або надати Виконавцю мотивовану письмову відмову від підписання акту з переліком формально визначених зауважень. За відсутності такої відмови роботи вважаються прийнятими Споживачем без зауважень незважаючи на факт підписання акту виконаних робіт.

Таким чином, первинною підставою для оплати виконаних робіт є отримання Споживачем –відповідачем, акту виконаних робіт.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В процесі розгляду справи позивач не надана суду належних доказів, які б підтверджували факт вручення відповідачеві акт виконаних робіт з вивезення ТБО по договору № 8-03/386-1 за червень 2009 року.

Позивач у судовому засіданні посилався на той факт, що акт виконаних робіт на червень 2009 року надсилався поштою, однак фактично не був отриманий відповідачем.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Оцінивши фактичні обставини, суд вважає, що відправлення поштою актів виконаних робіт не підпадає під поняття «вжиття усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов'язання». З матеріалів справи вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: м.Севастополь, вул.. Адм. Октябрьського, 6. Докази зміни відповідачем місцезнаходження в матеріалах справи відсутні.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що позивач не був позбавлений можливості вручити акт виконаних робіт особисто уповноваженому представнику відповідача за місцезнаходженням ТОВ «Торгівельний центр Очаковський», або зафіксувати факт відмови уповноваженого представника відповідача від отримання акту виконаних робіт.

Позивачем в обґрунтування доводів про фактичне надання відповідачеві послуг у червні 2009 року надані Путьові листи вантажного автомобілю за період з 03 по 19 червня 2009 (том 2 а.с.51-67). Однак, суд вважає вказані листи неналежними доказами, оскільки з їх змісту неможливо встановити конкретний об’єкт, з якого здійснювалось вивезення ТБО. У графі «Звідки взяти вантаж»вказано –центр міста Севастополь. На думку суду дане зазначення не може безумовно свідчити про виконання зобов’язань саме перед відповідачем.

Позивачем в обґрунтування доводів про фактичне надання відповідачеві послуг у червні 2009 року також надані Звіти моніторингу по об’єкту автотранспорту ТОВ «КП Чисте місто»у червні 2009 за об’єктом ТОВ «Торгівельний центр Очаковський»(том 2 12-28). На думку представника позивача вказані звіти зроблені за наслідками слідкування за маршрутами автотранспорту за допомогою GPS-технологій. Надаючи оцінку представленим доказам, суд вважає такі докази неналежним підтвердженням факту надання відповідачеві послуг з вивезення ТБО з огляду на те, що такі звіти представляють собою копм`ютерно-роздруковану таблицю із можливістю внесення до неї будь-яких даних.

Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши обставини справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що факт надання Товариством з обмеженою відповідальністю «КП Чисте місто»послуг Товариству з обмеженою відповідальністю «Торгівельний центр Очаковський»з вивезення ТБО у червні 2009 року не доведено, у зв’язку з чим, у задоволенні позовних вимог в цій частині суд відмовляє.

Надаючи оцінку позовним вимогам в частині стягнення заборгованості по договору доручення № 1-03/93, суд виходить з наступного.

01.04.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний центр Очаковський»- Довіритель, та Товариством з обмеженою відповідальністю «КП Чисте місто»- Повірений, було укладено договір доручення № 1-03/93, відповідно до пункту 1.1 якого Довіритель доручає, а Повірений бере на себе зобов’язання здійснювати від імені і за рахунок Довірителя оплату послуг за розміщення відходів Довірителя шляхом придбання талонів на захоронення ТБО на 1 карті другої черги полігону в Первомайській балці у КП «Благоустрій»на підставі і у відповідності з тарифами по захороненню твердих побутових відходів (том 1 а.с.16-17).

Пунктом 3.2 Договору № 1-03/93 від 01.04.2009 встановлено, що оплата Довірителем послуг по розміщенню відходів Повіреному вноситься авансом у строк до 05 числа поточного місяця за наступний період, але не менш ніж за один місяць.

Відповідно до статті 1000 Цивільного кодексу України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Згідно зі статтею 1002 Цивільного кодексу України, повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо в договорі доручення не визначено розміру плати повіреному або порядок її виплати, вона виплачується після виконання доручення відповідно до звичайних цін на такі послуги.

Статтею 1006 Цивільного кодексу України встановлено, що повірений зобов'язаний:

1) повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення;

2) після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення;

3) негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручення.

Дослідивши обставини справи, судом встановлено, що позивачем звіт про виконання договору № 1-03/93 від 01.04.2009 відповідачеві не надавався, одержане у зв'язку з виконанням доручення –в даному випадку талони за захоронення ТБО, також не передавалось.

У судовому засіданні представник позивача пояснив суду, що наведений у статті 1006 Цивільного кодексу України порядок виконання договору доручення є незручним, оскільки застосовуючи вимоги закону до укладеного договору, талони на захоронення ТБО спочатку мали бути придбані у КП «Благоустрій», потім в рамках виконання договору доручення передані відповідачеві та в подальшому забрані у відповідача для здачі їх на полігоні ТБО.

Однак, суд вважає такі доводи безпідставними з огляду на частини 2, 3 статті 6 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Суд вважає, що сторони договору № 1-03/93 від 01.04.2009 не були позбавлені можливості врегулювати власні відносини таким чином, що б подальше виконання договору для них було зручним. Оскільки сторони цього не зробили, вони мають дотримуватись порядку виконання договору, встановлений законом.

Дослідивши обставини справи на предмет фактичного виконання позивачем взятих на себе зобов’язань, суд приходить до висновку про те, що доказів, які б безумовно свідчили про виконання позивачем умов договору, суду не представлено.

Надаючи оцінку наявним у справі доказам, суд вважає за необхідне зазначити, що лист від 20.10.2009 вих. № 8-03/662, адресований ТОВ «ТЦ «Очаковський»у якості звіту про виконання доручення не має доказів відправки, у зв’язку з чим, не може вважатись звітом в розумінні статті 1006 Цивільного кодексу України.

Що стосується наданих позивачем у якості доказів виконання прийнятих на себе зобов’язань копій талонів на захоронення ТБО, то суд вважає за необхідне зазначити, що представлені талони являються універсальними і не можуть безумовно свідчить про виконання зобов’язань Товариства з обмеженою відповідальністю «КП Чисте місто»саме перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний центр Очаковський» (том 1 а.с.106-125).

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про недоведеність позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення в цій частині. Таким чином, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково –в сумі 7155,52 грн.

Що стосується позовних вимог в частині відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 2000,00 грн., то суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 28 Господарського процесуального кодексу України, справи юридичних осіб в суді ведуть їх органи, які діють в межах повноважень, наданих їм законодавством і установчими документами через свого представника.

Вказана норма не обмежує юридичних осіб у виборі представників, що знайшло своє підтвердження у рішенні Конституційного Суду України від 16.11.2000 № 13-рп/2000.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, які підлягають оплаті за послуги адвоката, визначаються в порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру” і дія цього закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, зазначено у статті 2 Закону України “Про адвокатуру”, відповідно до якої адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Статтею 12 Закону України “Про адвокатуру” встановлено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Отже, статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено відшкодування сум в якості судових витрат, сплачених виключно адвокатам, а не будь-якому представнику.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 1.1 Договору № 1-03/116/02 від 05.01.2009, укладеного між ТОВ «КП Чисте місто»- Замовник, та приватним підприємцем Фісак Юлією Юр`явною - Виконавець, Замовник дає завдання, а Виконавець приймає на себе зобов’язання по наданню передбачених даним договором юридичних послуг на підприємстві Замовника за плату (том 1 а.с.98).

В підтвердження фактичної оплати юридичних послуг позивач надав суду копію видаткового касового ордеру від 05.10.2009 із змісту якого вбачається факт оплати позивачем на користь Фісак Ю.Ю. суми в розмірі 2000,00 грн. (том 1 а.с.99).

Однак, суд зазначає, що ані зміст договору, ані зміст вказаного видаткового касового ордеру не містять жодних посилань на те, що юридичні послуги надавались саме в рамках господарської справи № 5020-4/175.

На підставі викладеного, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 2000,00 грн.

Відповідно до частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 82, 84-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний центр «Очаковський»(99011, м.Севастополь, вул. Одеська, 29, ідентифікаційний код 25133245) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КП Чисте місто» (99040, м.Севастополь, вул. Геловані, 1, ідентифікаційний код 32117462) 7155,52 грн., з яких: 6628,82 грн. основна заборгованість з урахуванням індексу інфляції, 486,72 –пеня, 39,98 грн. –3 % річних.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний центр «Очаковський»(99011, м.Севастополь, вул. Одеська, 29, ідентифікаційний код 25133245) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КП Чисте місто» (99040, м.Севастополь, вул. Геловані, 1, ідентифікаційний код 32117462) 73,14 грн. держмита та 85,08 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позову відмовити.

Суддя                               О.С. Погребняк

Рішення складено відповідно до вимог статті 84 Господарського

процесуального кодексу України і підписано 07.12.2009

РОЗСИЛКА:

1. ТОВ “КП Чисте місто”

(99040, вулиця М. Геловані 1)

2. ТОВ “Торгівельний центр Очаківський”

(99011, місто Севастополь, вулиця Адмірала Октябрьського 6)

3. Справа