Рішення № 7004986, 03.12.2009, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"03" грудня 2009 р. справа № 5020-10/080 Господарський суд міста Севастополя в складі:

судді Юріної О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі господарську справу

за позовом Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України (99011, місто Севастополь, вул. Леніна, 48),

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Созидатель”

(99014, місто Севастополь, вул. Фіолентовське шосе, 8)

про стягнення до Державного бюджету України заборгованості із сплати штрафу та пені в сумі 34000,00 грн.

За участю представників:

позивача – не з’явився;

відповідача – Бекірова К.М., довіреність б/н від 12.01.2009.

19.10.2009 Севастопольське міське територіальне відділення Антимонопольного комітету України (далі за текстом –СМТВ АМКУ, Позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Созидатель” (далі за текстом –ТОВ „Созидатель”, Відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 34000,00 грн з яких: 17000,00 грн. –штраф, 17 000,00 грн. –пеня.

Позовні вимоги заявлено у зв’язку з несплатою ТОВ „Созидатель” штрафу, накладеного рішенням Адміністративної колегії СМТВ АМКУ №27/11-09-РШ від 20.03.2009 у справі №27/40-08 (далі за текстом –Рішення) у двомісячний строк з дня одержання зазначеного рішення Відповідачем, та на підставі статті 56 Закону України „Про захист економічної конкуренції” №2210-III від 11.01.2001, якою встановлений порядок виконання рішень органів Антимонопольного комітету України.

У зв'язку з несвоєчасною сплатою штрафу Відповідачем, Позивач на підставі частини п’ятої статті 56 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" №3659-XII від 26.11.1993 нарахував пеню в сумі 17 000,00 грн.

Позивач явку уповноваженого представника в судові засідання 04.11.2009, 19.11.2009, 03.12.2009 не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив. Будь-які клопотання або інші документи на адресу суду від Позивача не надходили.

Представник Відповідача надав суду відзив на позов, у якому визнав позовні вимоги повністю та зазначає, що частково штраф в сумі 7000,00 грн. сплачено, що підтверджується платіжним дорученням №1191 від 17.09.2009 /а.с.32/ та просив суд надати розстрочку виконання рішення протягом трьох місяців рівними частинами /а.с.31/.

Встановивши, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а нез’явлення представника Позивача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні представника Відповідача, вивчивши матеріали цієї справи та справи №5020-11/002, дослідивши надані докази, з'ясувавши всі обставини справи суд,

ВСТАНОВИВ:

Адміністративна колегія СМТВ АМКУ рішенням від 20.03.2009 №27/11-09-РШ у справі №27/40-08 (Рішення) визнала, що ТОВ „Созидатель” здійснило порушення, передбачене пунктом 2 статті 50, частиною першою, пунктом 2 частини другої статті 13, Закону України „Про захист економічної конкуренції” №2210-III від 11.01.2001, та наклала штраф в розмірі 17 000,00 грн. /а.с. 6-14/.

У позовній заяві /а.с. 2-4/ СМТВ АМКУ зазначає, що копія Рішення про накладення штрафу була отримана Відповідачем 24.03.2009 рекомендованим листом з повідомленням, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення за №1679902 від 23.03.2009 /а.с.16/.

В порядку статті 60 Закону України „Про захист економічної конкуренції” №2210-III від 11.01.2001 рішення Адміністративної колегії СМТВ АМКУ №27/11-09-РШ від 20.03.2009 було оскаржено Відповідачем до господарського суду міста Севастополя (справа №5020-11/002).

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 09.07.2009 в задоволенні позовних вимог ТОВ „Созидатель” відмовлено /а.с.17-18/.

Рішення господарського суду міста Севастополя від 09.07.2009 було оформлено згідно з вимогами статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписане 10.07.2009, оскаржено не було та набрало законної сили 21.07.2009.

Причиною виникнення спору у даній справі стала несплата Відповідачем штрафу за Рішенням та пені за прострочення сплати цього штрафу.

При вирішенні спору суд керується положеннями Закону України „Про Антимонопольний комітет України” №3659-XII від 26.11.1993 та чинного законодавства про захист економічної конкуренції.

Статтею 22 Закону України „Про Антимонопольний комітет України” №3659-XII від 26.11.1993 встановлено, що розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом. Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Відповідно до частини другої статті 56 Закону України „Про захист економічної конкуренції” №2210-III від 11.01.2001 рішення та розпорядження органів АМКУ, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.

Порядок виконання рішень про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органів АМКУ, голів територіальних відділень АМКУ встановлено статтею 56 Закону України „Про захист економічної конкуренції” №2210-III від 11.01.2001, згідно з частиною першою якої рішення органів АМКУ, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

Відповідно до частини третьої статті 56 цього Закону, особа, на яку накладено штраф за рішенням органу АМКУ, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Частиною п’ятою статті 56 Закону України „Про захист економічної конкуренції” №2210-III від 11.01.2001 встановлено, що за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу.

Згідно з частиною п’ятою статті 56 Закону України „Про захист економічної конкуренції” №2210-III від 11.01.2001 нарахування пені зупиняється на час розгляду господарським судом справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про стягнення штрафу.

Відповідно до частини сьомої статті 56 Закону України „Про захист економічної конкуренції” №2210-III від 11.01.2001, у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи АМКУ стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення штрафу, накладеного Рішенням, в розмірі 17000,00 грн. та пені, нарахованої за період з 21.07.2009 по 13.10.2009 включно, в розмірі 17 000,00 грн.

Судом встановлено, що Відповідач частково сплатив штраф в сумі 7 000,00 грн. до подання позову, що підтверджується платіжним дорученням №1191 від 17.09.2009) /а.с.32/.

Суд, перевіривши розрахунок наданий Позивачем, визнав його правильним та встановив, що розмір пені за один день прострочення сплати штрафу складає 255,00 грн. (17000,00 грн. х 0,015 = 255,00 грн.), а за період з 21.07.2009 по 13.10.2009 включно (85 днів) – 21675,00 грн. (255,00 грн. х 85 = 21675,00 грн.). Проте, відповідно до частини п'ятої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Таким чином, розмір пені, що підлягає стягненню, складатиме 17000,00 грн., всього: 27000,00 грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню частково, а саме штраф в сумі 10000,00 грн та пеня в сумі 17 000,00 грн.,

Відповідач у відзиві на позовну заяву /а.с.31/ просить при винесенні рішення надати розстрочку виконання рішення шляхом погашення заборгованості протягом трьох місяців.

Пунктом 6 частини першої статті 83 Господарського процесуального України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно з частиною першою статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Таким чином, відповідно до частини першої статті 121 Господарського процесуального кодексу України, надання розстрочки можливо у виключних випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим: відсутність у нього майна, яке за рішенням суду повинно бути передано стягувачу, стихійне лихо, та інші надзвичайні події.

Відповідно до пункту 2 Роз’яснень Президії Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України” від 12.09.96 №02-5/333 (з подальшими змінами та доповненнями) підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Відповідач у відзиві на позовну заяву не обґрунтував необхідності застосування розстрочки виконання рішення, не визначив конкретних обставини, що ускладнюють або роблять неможливим виконання зобов’язання перед кредитором.

Відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) судовими витратами є пов'язані з розглядом справи в господарському суді витрати, які складаються, у тому числі державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

За правилами статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.

Згідно з підпунктом „а” пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” №7-93 від 21.01.1993 із заяв майнового характеру ставка державного мита встановлюється у розмірі 1 відсоток від ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (102,00 грн.) і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (25500,00 грн.).

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 №1258 „Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів” зі змінами і доповненнями, внесенимипостановами Кабінету Міністрів Українивід 15 листопада 2006 року №1596,від 13 квітня 2007 року №627, від 14 квітня 2009 року №361, від 24 червня 2009 року №658, від 5 серпня 2009 року №825 встановлено розмір витрат на інформаційно-технічне забезпеченнясудового процесу у господарських справах, що дорівнює 236,00 грн.

Таким чином, державне мито у розмірі 270,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 187,41 грн. покладаються на Відповідача.

Керуючись статтями 1, 3, 22, 25 Закону України „Про Антимонопольний комітет України” 3659-XII від 26.11.1993, статтями 56, 60, 62 Закону України „Про захист економічної конкуренції” №2210-III від 11.01.2001, підпунктом „а” пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” №7-93 від 21.01.1993, статтями 33-35, 49, 82, 84-85, 115, 116 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Созидатель” (99014, місто Севастополь, вул. Фіолентовське шосе, 8; ідентифікаційний код 20686595, р/р 26000945563521, КРФ АКБ „УСБ” м.Сімферополь, МФО 324010) в дохід державного бюджету України (Державний бюджет Ленінського району, ідентифікаційний код 24035598, р/р 31110106700007 в ГУ ДКУ в місті Севастополі, МФО 824509, код бюджетної класифікації доходів 21081100) суму заборгованості в розмірі 27 000,00 грн. (двадцять сім тисяч грн. 00 коп.), з яких штраф - 10000,00 грн. та пеня –17 000,00 грн.

3.          В частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Созидатель” в дохід державного бюджету України суму заборгованості по сплаті штрафу в розмірі 7000,00 грн. відмовити.

4.          Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю „Созидатель” (99014, місто Севастополь, вул. Фіолентовське шосе, 8; ідентифікаційний код 20686595, р/р 26000945563521, КРФ АКБ „УСБ” м.Сімферополь, МФО 324010) в дохід державного бюджету України (Державний бюджет, Ленінський район міста Севастополя, р/р 31113095700007 в ГУ ДКУ у м. Севастополь, ідентифікаційний код 24035598, МФО 824509, код платежу 22090200) державне мито в розмірі 270,00 грн. (двісті сімдесят грн. 00 коп.).

5.          Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю „Созидатель” (99014, місто Севастополь, вул. Фіолентовське шосе, 8; ідентифікаційний код 20686595, р/р 26000945563521, КРФ АКБ „УСБ” м.Сімферополь, МФО 324010) в дохід державного бюджету України (Державний бюджет, Ленінський район міста Севастополя, р/р 31113095700007 в ГУ ДКУ у м. Севастополь, ідентифікаційний код 24035598, МФО 824509, код платежу 22090200) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 187 грн. 41 коп. (сто вісімдесят сім грн. сорок одна коп.).

6.          Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                         О.М.Юріна

Рішення складено відповідно до вимог статті 84

Господарського процесуального кодексу України

та підписано 08.12.2009.