Рішення № 7043512, 09.12.2009, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" грудня 2009 р. Справа № 14/58

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація Спецторг"

до відповідача підприємця ОСОБА_1

про стягнення заборгованості в сумі 65 524 грн. 95 коп.

Суддя

Представники:

Від позивача : представник по довіреності Корогода І. І.

Від відповідача : не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація Спецторг" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до підприємця ОСОБА_1. Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по договору довгострокового постачання № 045 від 19 вересня 2008 року в сумі 41 783, 19 грн., пеню в сумі 1 753, 52 грн., інфляційні втрати в розмірі 877, 45 грн., три проценти річних в сумі 219, 19 грн. та штраф у розмірі 20 891, 60 грн.

До винесення рішення зі спору від позивача надійшла заява про зміну розміру позовних вимог від 30 липня 2009 року. У даній заяві зазначено, що у зв'язку зі сплатою відповідачем у рахунок погашення боргу 500, 00 грн. позивач вважає за необхідне зменшити суму основного боргу, який має складати 41 283, 19 грн. Також відповідач просить збільшити суми пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних на тій підставі, що період невиконання відповідачем свого обов'язку по сплаті суми основного боргу збільшився, та зменшити розмір штрафу, оскільки борг відповідача зменшився. В цілому позивач просить стягнути з відповідача на свою користь основний борг в сумі 41 283, 19 грн., пеню в розмірі 6 912, 92 грн., інфляційні в сумі 4 481, 10 грн., три проценти пічних у розмірі 876, 42 грн. та штраф у сумі 20 641, 60 грн.

Відповідач надав суду відзив на позов від 20 травня 2009 року, у якому проти позову заперечує, вважаючи договір № 045 від 19 вересня 2008 року недійсним. Відповідач вважає, що позивачем в явно завищеному розмірі пред'явлено вимоги про стягнення штрафних санкцій, посилається на статтю 61 Конституції України, де зазначено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Також підприємець ОСОБА_1 вбачає підстави для звільнення його від виконання обов'язків по договору у зв'язку з наявністю форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). На цих підставах відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Позивач у судовому засіданні повністю підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, з урахуванням заяви про їх уточнення.

Відповідач у судове засідання не з'явився. Ухвалу господарського суду Рівненської області від 24 листопада 2009 року про відкладення розгляду даної справи було отримано дружиною відповідача ОСОБА_3 першого грудня 2009 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 3300105258873, наявним у матеріалах справи.

Відповідно до частини першої пункту 99 Постанови Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку" рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про надходження електронних поштових переказів, які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень (крім зазначених в абзаці четвертому пункту 93 цих Правил), поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - повнолітньому члену сім'ї за умови пред'явлення документа, що посвідчує особу, а також документа, що посвідчує родинні зв'язки з адресатом (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб тощо), чи рішення органу опіки і піклування про призначення їх опікунами чи піклувальниками.

У пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

За таких обставин, враховуючи те, що будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи з боку відповідача не надходило, суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками процесу та зібрані судом, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини на яких грунтуються їх вимоги та заперечення, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд прийшов до висновку що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

19 вересня 2008 року між підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація Спецторг" був укладений договір довгострокового постачання № 045. Згідно даного договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація Спецторг" зобов'язувалась на протязі дії договору поставляти підприємцю ОСОБА_1 товари (в тому числі, але не виключно запасні частини для вантажних автомобілів та напівпричепів (причепів), автохімію, мастила, супутні товари для автотранспорту та інше) окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що остаточно погоджуються в накладних, які є невід'ємною частиною договору, а підприємець ОСОБА_1 зобов'язувався приймати товар та оплачувати його на встановлених договором умовах.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація Спецторг" виконало свої зобов'язання за договором в повному обсязі та відпустило товар, підприємець ОСОБА_1 отримав товар (автозапчастини).

Передача товару відповідачу та отримання його останнім підтверджується накладними № И-000339 від 16.10.2008 року на суму 22 248, 26 грн., № И-000340 від 16.10.2008 року на суму 1903, 23 грн. та № И-000215 від 19.09.2008 року на суму 22 451, 80 грн.

Всього відповідачем було отримано товару на суму 46 783, 19 грн.

За отриманий товар відповідачем було сплачено частково у розмірі 5 000, 00 грн., що підтверджується банківською випискою з рахунка позивача (а. с. 10).

Відповідно до пункту 5.1.2 договору № 045 від 19 вересня 2008 року при проведенні постачання з відстроченням платежу покупець сплачує суму ціни товару протягом терміну, зазначеного у видатковій товарній накладній, після приймання зазначеної партії покупцем від постачальника (дати підписання покупцем накладної постачальника).

Граничний строк виконання грошових зобов'язань у підприємця ОСОБА_1 перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація Спецторг" припадає на 13 листопада 2008 року. Станом на день подачі позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем становила 41 783, 19 грн.

Після подачі позовної заяви, як зазначає позивач у заяві про уточнення позовних вимог, відповідачем було сплачено 500, 00 грн. Таким чином борг відповідача перед позивачем складає 41 283, 19 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 626 Цивільного кодексу України, встановлює поняття договору, відповідно до якої, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Крім цього, Цивільним кодексом України, встановлено презумпцію обов'язковості договору, а саме стаття 629 вказує, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 41 283, 19 грн. є правомірними.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною першою статті 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно частини першої статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає правомірними нарахування позивачем, на суму заборгованості 41 283, 19 грн. за період з 13.11.2008 року по 30.07.2009 року, інфляційних в сумі 4 481, 10 грн. та трьох процентів річних в розмірі 876, 42 грн.

Відповідно до вимог статей 611 та 624 Цивільного кодексу України відповідач зобов'язаний сплатити визначену договором неустойку в повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до пункту 10.3 договору, у випадку прострочення оплати товару покупець за вимогою постачальника сплачує останньому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення платежу, а також пеню, що нараховується на несплачену суму за весь період прострочення платежу за подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла в період прострочення, без обмеження строків її нарахування та звернення до суду за її стягненням..

Відтак, нарахування позивачем пені, на суму заборгованості 41 283, 19 грн. за період з 13.11.2008 року по 30.07.2009 року, в розмірі 6 912, 92 грн. також є правомірним.

Пунктом 10.6 Договору встановлено, що у разі, якщо прострочення платежу триватиме більше одного місяця, постачальник матиме право, крім стягнення передбачених п. 10.3 суми боргу, пені, додатково стягнути з покупця штраф 50 (п'ятдесят) відсотків від простроченої суми. Розмір штрафу, нарахованого позивачем на суму заборгованості 41 283, 19 грн., становить 20 641,60 грн.

Щодо заперечень відповідача проти позову з приводу недійсності договору, то слід зазначити, що рішенням господарського суду Черкаської області від 24 липня 2009 року у справі № 16/1426 за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Спецторг" про визнання договору № 045 від 19.09.2008 року недійсним, позивачу було відмовлено у задоволенні позову, а відтак судове рішення встановило законність та дійсність даного договору, що відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, не потребує додаткового доказування.

У своїх доводах відзиву, відповідач наголошує на тому, що наведені вище п.п. 10.3. та 10.6. Договору не відповідають чинному законодавству, яке регулює порядок застосування відповідальності за невиконання або неналежне виконання грошового зобов'язання, та те що позивачем в завищеному розмірі пред'явлено вимоги про стягнення штрафних санкцій.

Господарський суд з такими висновками відповідача не погоджується, вважає їх помилковими та такими, що зроблені внаслідок невірного розуміння положень ст. 61 Конституції України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Так, згідно ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій у сфері господарювання, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських , відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійсненню господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Згідно ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини першої статті 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Частиною другою статті 343 ГК України встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також, ст. З Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Сторони визначили у п. 10.3. Договору, що при простроченні оплати товару Покупець зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за кожний календарний день періоду прострочення платежу, а також пеню, нараховану на суму заборгованості за кожний календарний день періоду прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, без обмеження строків її нарахування та звернення до суду за її стягненням.

Таким чином, розмір пені у відповідності до зазначених норм законодавства та п. 10.3. Договору обчислюється шляхом розрахунку добутку величин кількості прострочених днів та відсоткової ставки пені за день прострочення (остання розраховується як добуток = сума заборгованості х 2 х ставка НБУ (%) / 365 днів).

Розуміння відповідачем змісту даного пункту як можливості стягнення з покупця за кожен день прострочення 24 % від суми заборгованості є помилковим, оскільки суперечить поняттю ставки НБУ, яка визначається у відсотках річних, що відповідно передбачає при обрахунку пені визначення її значення з розрахунку за один день (24 % х сума заборгованості/365 днів), що і становитиме розмір пені за один день прострочення грошового зобов'язання.

Поряд з наведеним суд звертає увагу на те, що як зазначено в п. 49 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та ' Господарського кодексів України» від 07.04.2008 року № 01-8/211: «згідно з частиною другою статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Тобто, відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у більшому розмірі не суперечить матеріальному праву України та, відповідно, не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною.

Також, є помилковими посилання відповідача на те, що передбачена п. 10.6. Договору відповідальність у формі стягнення з нього штрафу та пені суперечить ст. 61 Конституції України.

Так, в силу ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Стаття 61 міститься у розділі «Права, свободи та обов'язки людини і громадянина», тому положення ч. 1 ст. 61 стосуються лише фізичних осіб.

Відповідачем необгрунтовано ототожнюються поняття «притягнення до юридичної відповідальності» та «юридична відповідальність».

Поняття «притягнення до юридичної відповідальності» не є ідентичним поняттю «юридична відповідальність», що визначено у п. З мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 27.10.1999 року у справі № 1-15/99. При цьому, у контексті змісту положень норм Конституції України, у тому числі ст. 61, терміни «притягнення до юридичної відповідальності» та «юридична відповідальність» розмежовуються.

Умови договору передбачають цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення його умов у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу. При цьому, чинне законодавство не встановлює граничного розміру неустойки і збільшення її розміру за рахунок встановлення штрафу у випадку порушення виконання зобов'язання з оплати у встановлений вказаним договором строк понад один місяць, не суперечить чинному законодавству, яке встановлює обмеження лише щодо розміру такого виду неустойки як пеня. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, постанова від 16.06.2009 року №16/719-08).

Щодо наявності форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) як підстав для звільнення відповідача від виконання обов'язків по договору, то всупереч статті 33 Господарського процесуального кодексу України, у своїх запереченнях підприємець ОСОБА_1 не надає будь-яких доказів наявності чи відсутності таких обставин.

За таких обставин, суд вважає вимоги позивача правомірними, такими, що грунтуються на договорі та законі, а відтак такими, що підлягають до задоволення.

На відповідача покладаються судові витрати на підставі частини другої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, так як спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація Спецторг" (18008, м. Черкаси, вул. Смілянська, 163, код ЄДРПОУ 30630061) 41 283 грн. 19 коп. основного боргу, 6 912 грн. 92 коп. пені, 4 481 грн. 10 коп. інфляційних, 876 грн. 42 коп. 3 % річних, штраф у сумі 20 641 грн. 60 коп., а також 730 грн. 75 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя підписано "09" грудня 2009 р.