Рішення № 7043137, 03.12.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.09                                                                                           Справа№ 11/163

По справі за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Ріал Істейт Солюшіон”,м.Київ

до: Товариства з обмеженою відповідальністю „Механічний цех № 9”, с.Рясне-Руське Яворівського району Львівської області

про стягнення 83429,98грн.

Представники:

від позивача: Синельникове-предст Доручення № вих.№ 03/10 від 14.10.2009року

від відповідача: Вощепинець-предст.доручення б/н від 13.10.2009року

Сторонам, які беруть участь у справі, роз’яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме їх процесуальні права та обов’язки, зокрема, право заявляти відводи.

Суть справи:

Розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Ріал Істейт Солюшіон” про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю „Механічний цех № 9” 83429,98грн. боргу, з яких 64344,00грн.-сума основного боргу, 11774,95грн.-річних, 6168,70грн.-інфляційних та 1142,33грн. річних.

Ухвалою господарського суду від 30.07.2009року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 15.09.2009року.

Розгляд справи неодноразово відкдадався з підстав. викладених у відповідних ухвалах господарського суду.

Від здійснення технічного запису судового процесу сторони відмовились.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне:

Відповідно до укладеного між сторонами договору № 21/08-01 від 21.08.2008року про надання маркетингових послуг, позивач зобов’язався надати замовнику (відповідачу по справі) на умовах даного договору маркетингові послуги відповідно до додатку 1 до договору, які останній зобов’язався прийняти та оплатити їх вартість на умовах визначених договором.

Відповідно до п.1.5 договору замовник зобов’язався прийняти належним чином (згідно акту приймання-передачі виконаних робіт (послуг))звіт про надані послуги, своєчасно оплатити їх виконавцю в порядку. в строк та на умовах, визначених даним договором.

15 грудня 2008року сторони підписали акт здачі-приймання наданих послуг.

Відповідно до п.3.1 за отримані послуги замовник виплачує виконавцю винагороду в гривнях, в еквіваленті 24000,00дол.США по офіційному курсу НБУ на день здійснення проплати в наступному порядку:

-          замовник здійснює авансовий платіж в розмірі 65% від суми договору (15600,00дол.США) на протязі 3-ох банківських дінв з моменту підписання договору;

-           решту 35% замовник оплачує (8400,00дол.США) після здачі виконавцем друкованих екземплярів звіту про проведення маркетингових послуг і підписання Акта приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) на протязі 3-ох банківських днів від дати підписання сторонами Акта приймання-передачі виконаних робіт.

Підставою звернення позивача до суду є несплата відповідачем вартості наданих послуг в розмірі 35% від суми договору , що на момент подання позову складає 64344,00грн.

Крім суми основної заборгованості, позивачем нараховано пені на підставі п.4.2 договору в розмірі 11774,95грн., річні-1142,33грн. та інфляційні втрати в розмірі 6168,70грн.

Таким чином, загальна сума позову складає 83429,98грн.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовну заяву підтвердженою матеріалами справи та такою що підлягає до задоволення частково з огляду на наступне:

Позивачем надані відповідачу маркетингові послуги вартість яких відповідно до умов договору складає 24000дол.США при умові гривневого перерахунку по курсу НБУ що діє на момент оплати.

Згідно умов договору позивачем здійснено передоплату в розмірі 65%, що складає 15600,00дол.США.

Решта сума в розмірі 35%, що складає 8400,00дол. США замовник оплачує після здачі виконавцем друкованих екземплярів звіту про проведення маркетингових послуг і підписання Акта приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) на протязі 3-ох банківських днів від дати його підписання.

15.12.2008року сторони підписали акт здачі-приймання виконаних робіт, однак оплата в сумі 8400,00грн., що складає 64344,00грн. не була перерахована позивачу, що стало підставою звернення до суду із позовом.

Статтею 638 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.180 ГКУ визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 2 цієї ж статті визначено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно статті 193 ч. 7 ГК України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, а ст.525 ЦК України не допускає односторонньої відмови від виконання договору чи зміни умов його виконання.

Відповідно до ч.1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та порядку встановлені договором.

Факт надання позивачем послуг підтверджується відповідним актом здачі-приймання робіт (надання послуг) від 15.12.2008року, копію якого долучено до матеріалів справи.

Позивач позовні вимоги не визнавав, посилаючись на здійснення ним проплати в повному обсязі. Однак, відповідач заперечував факти поступлення коштів на його рахунок, що підтверджено Довідкою Київської регіональної дирекції „Райфайзен Банк Аваль” № 81/10-1621 від 11.11.2009року.

В судове засідання 03.12.2009року відповідачем представлено лист ВАТ Селянського комерційного банку „Дністер” № 309-6590/ТА від 20.11.2009року яким банк підтвердив здійснення відповідачем оплати в розмірі 64680,00грн. платіжним дорученням № 278 від 03.02.2009року, однак, оскільки на банк накладено мораторій відповідно до ст. 2 ЗК „Про банки і банківську діяльність” ( в редакції Закону України від 24.07.2009року № 1617-VI, який набув чинності 03.08.2009року), переказ коштів не був завершений.

З огляду на викладене, відповідач не заперечує, факту наявності за ним заборгованості. однак просить суд врахувати відсутність його вини в зволіканні в оплаті, що тягне за собою відмову у нарахуванні штрафних санкцій.

Стаття 614 ЦК України визначає, що особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, вина є неодмінною умовою відповідальності за порушення зобов’язання, якщо інакше не встановлено договором, або законом.

Для застосування відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв’язку між протиправною поведінкою божника та збитками, і вини.

За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому, п.2 ст. 614 ЦК України покладає доведення вини, на особу, яка порушила зобов’язання.

Отже у цивільному законодавстві діє презумпція вини: особа, яка порушила зобов’язання, вважається винною, поки не доведе відсутність своєї вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦКУ особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Призначення тимчасової адміністрації та введення мораторію національним банком України на ВАТ „СКБ Дністер” є перешкодою, яка не могла бути передбачена відповідачем.

Позивач погоджується з позицією відповідача та не наполягає на стягненні пені, інфляційних та річних.

Ст. 33 ГПК України, зазначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК)

Відповідач при наданих йому правах та можливостях позовні вимоги не заперечив, доказів оплати не подав.

Враховуючи викладене, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення основного боргу.

В рештій частині позову відмовити.

Судові витрати слід покласти на відповідача, пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 49, 82-84, 116 ГПК України, суд,-

в и р і ш и в :

           Позов задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Механічний цех № 9”, вул. Паркова, 14, с.Рясне-Руське Яворівського району Львівської області (код ЄДРПОУ –35156635) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Ріал Істейт Солюшіон”, вул. Артема, 37-41, м.Київ (код ЄДРПОУ –34694250) 64344,00грн., 634,07грн. держмита та 89,68грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В рештій частині позову відмовити.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України

Суддя