Рішення № 7043134, 01.12.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.09                                                                                           Справа№ 6/203

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Техенергокомплект”, м.Київ

до відповідача: Державного територіально-галузевого об”єднання “Львівська залізниця”, м.Львів

про: стягнення 182255грн. 78коп.

                                                                       Суддя Гоменюк З.П.

                                                                                Секретар судового засідання Гривняк Г.Т.

Представники:

від позивача: Марчук Г.О.

від відповідача : Пастух В.І.

          Представникам сторін, роз’яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме їх процесуальні права та обов’язки, зокрема, права заявляти відводи.

Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю “Техенергокомплект” до Державного територіально-галузевого об”єднання “Львівська залізниця” про стягнення 127877грн. 78коп. пені та 54378грн. 00коп. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 12.10.2009р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 11.11.2009р. В зв”язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, ухвалою суду від 11.11.2009р. розгляд справи відкладено на 01.12.2009р.

В судовому засіданні 01.12.2009р. представник позивача подав суду заяву б/н від 23.11.2009р. про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 188846грн. 05коп. з яких: 118005грн. 82коп. пені, 54378грн. 00коп. інфляційних втрат та 16462грн. 23коп. 3 % річних.

В судовому засіданні 01.12.2009р. представник відповідача подав суду відзив на позов від 02.11.2009р. № 6-6/2511, в якому виникнення заборгованості за договором Л/Е 081027/НЮ від 29.08.2008р. пояснює відсутністю фінансування та великою кредиторською заборгованістю, просить зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій в зв”язку з їх великим розміром та відстрочити виконання рішення на 2 місяці. Також відповідачем подано суду клопотання від 02.11.2009р. № Е-6/2512 про зменшення розміру пені на 50 %, оскільки позивачем не надано доказів про понесення збитків та відстрочити виконання рішення на 6 місяців.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

          29.08.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Техенерго-комплект” та Державним територіально-галузевим об'єднанням “Львівська залізниця” було укладено договір поставки ЛЕ- 081027/НЮ відповідно до п.1.1 якого позивач зобов'язувався поставити і передати у власність відповідача певну продукцію, відповідно до специфікації, а покупець приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату відповідно до умов даного договору. 29.08.2008р. сторонами було погоджено специфікацію №1, за якою позивач зобов'язувався поставити вимикачі елегазові ВГП-11011-40/2500 У1 в кількості 6 штук на загальну суму 2052000грн. 00коп.

          24.11.2008р. позивачем було поставлено по акту прийому передачі № 1/24-11 від 24.11.2008р. та видатковій накладній № РН-1089 від 24.11.2008р. предбачене у специфікації обладнання на загальну суму 1026000грн. 00коп. на умовах п. 4.2. договору за адресою: Відокремлений підрозділ “Львівська дистанція електропостачання”, 79000, м.Львів, вул. Генерала Курмановича, 1.

Відповідно до п.5.1. договору оплата за поставлений товар здійснюється протягом 45-ти банківських днів з дня підписання покупцем акта прийому-передачі товару, тобто до 30.01.2009р. Однак, відповідач належним чином своїх зобов”язань за договором не виконав, перший платіж здійснено 02.07.2009р., наступне погашення заборгованості відбувалося поетапно, повна оплата за поставлений товар здійснена 09.09.2009р.

Відповідно до вимог ст.509 ЦК України –зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку.

Статтею 530 ЦК України встановлено - якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. п.8.3. договору передбачено, що за несвоєчасну оплату покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення включаючи день оплати. Відповідно до представленого суду розрахунку, розмір нарахованої пені відповідно до заяви про збільшення розміру позовних вимог в межах шестимісячного строку становить 118005грн. 82коп.

Відповідно до ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

          п.6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Розглянувши вимогу позивача стосовно стягнення пені, суд враховуючи визнання позову відповідачем, зважаючи на його скрутне матеріальне становище відповідача, вважає за можливе, відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, з урахуванням інтересів боржника, як виняток, зменшити розмір належної до сплати пені на одну третю та стягнути з відповідача 78670грн. 00коп.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. З огляду на викладене, позивач просить стягнути з відповідача 54378грн. 00коп. інфляційних втрат та 16462грн. 23коп. 3 % річних за період з 31.01.2009р. по 09.09.2009р. відповідно до заяви про збільшення розміру позовних вимог. Суд вважає дану вимогу правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Розглянувши клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення суду, суд дійшов висновку про те, що воно не підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

Відповідно до ст.121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Оскільки судом зменшено нараховану до сплати пеню на одну третю, тому в задоволенні клопотання відповідача слід відмовити.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково, а саме: в частині стягнення 78670грн. 00коп. пені, 54378грн. 00коп. інфляційних втрат та 16462грн. 23коп. 3 % річних. В частині стягнення решти суми пені в розмірі 39335грн. 00коп. –відмовити.

Судові витрати покладаються на відповідача повністю.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 509, 525,526,530,625 ЦК України, ст.ст.229,230, 193, 231,232,343, ГК України, ст.ст.33,34,44,49,82,84,121 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Державного територіально-галузевого об”єднання “Львівська залізниця”, м.Львів, вул.Гоголя, 1 ( ідентифікаційний код 01059900) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Техенергокомплект”, м.Київ,вул.Печерський узвіз, 19 , оф. 301 ( пошт. адреса: 01011, м.Київ, вул.Рибальська, 8-102) 78670грн. 00коп. пені, 54378грн. 00коп. інфляційних втрат, 16462грн. 23коп. 3 % річних, 1896грн. 00коп. витрат по сплаті державного мита та 236грн. 00коп. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

3. В частині стягнення 39335грн. 00коп. пені –відмовити.

Суддя