Рішення № 7042805, 01.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/57001.12.09 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Топ-Транс» до           Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокомплекс»

про           стягнення 8587,00 грн.

Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:

від позивача:                    Коваль О.Л. –представник за довіреністю від 01.12.2009 року;

від відповідача:          не з’явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю «Топ-Транс»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокомплекс»про стягнення 8587,00 грн.

          Позивач вказує, що згідно з замовленням відповідача позивачем здійснено на користь відповідача перевезення вантажу загальною вартістю 13587,00 грн.

          Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що в порушення зобов’язань, що випливають із договору перевезення вантажу, відповідач оплатив надані послуги частково.

          Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань, позивач просить стягнути з останнього заборгованість у розмірі 8587,00 грн.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 01.12.2009 року.

          Представник позивача у судовому засіданні 01.12.2009 року подав докази, витребувані ухвалою суду від 02.11.2009 року, та надав усні пояснення по суті спору.

          Представник відповідача у судове засідання 01.12.2009 року не з’явився, витребувані ухвалою суду від 02.11.2009 року докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0883596.

          За таких обставин, на підставі статті 75 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

          Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення його представника, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

          Згідно з наявним в матеріалах справи актом № ОУ-0000055 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 23.06.2008 року, який підписаний уповноваженими представниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Топ-Транс»(надалі –позивач) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокомплекс»(надалі –відповідач), позивач здійснив на користь відповідача перевезення вантажу маршрутом Фінляндія-Україна загальною вартістю 13587,00 грн.

          Факт здійснення позивачем перевезення підтверджується також міжнародною товарно-транспортною накладною № 248704 та скороченою декларацією № 100000014.2008.187229.

Відповідно до частини 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною 1 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Частина 1 статті 181 ГК України визначає, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Закон не встановлює спеціальні вимоги до форми та порядку укладення договорів перевезення вантажу даного виду. Тому, суд вважає, що з моменту прийняття позивачем замовлення відповідача між сторонами виникали відносини за договором перевезення вантажу.

Відповідно до частини 1 статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частина 1 статті 916 ЦК України передбачає, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з наявною в матеріалах справи випискою по особовому рахунку позивача за 13.08.2008 року, відповідач частково оплатив здійснене перевезення, перерахувавши позивачу 5000,00 грн.

Судом встановлено, що строк виконання відповідачем обов’язку оплатити надані послуги сторони не визначили.

Відповідно до частини 2 статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

31.08.2009 року позивач надіслав на адресу відповідача вимогу повністю розрахуватися за здійснене перевезення.

Факт надсилання вимоги підтверджується наявними в матеріалах справи фіскальними чеками № 1205 та № 1206 від 31.08.2009 року та описами вкладення у поштове відправлення від 31.08.2009 року.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що остаточно розрахуватися за надані послуги відповідач зобов’язаний був у термін до 07.09.2009 року.

          Таким чином, станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем складає 8587,00 грн.

          Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Відповідно до частини 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

          Відповідач доказів повного виконання зобов’язань щодо оплати наданих послуг не надав.

          Отже, факт порушення відповідачем зобов’язань підтверджується матеріалами справи.

          Згідно статтей 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Тому, позовну вимогу про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 8587,00 грн. суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

          Відповідно до статті 49 ГПК України при задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

          На підставі викладеного, керуючись статтею 193 ГК України, статтями 909, 916 ЦК України, статтями 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокомплекс»(03127, м. Київ, пр-т 40-річчя Жовтня, 120, корп. 1; ідентифікаційний код 32042607) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Топ-Транс»(04201, м. Київ, вул. Бережанська, 15; ідентифікаційний код 24257241) заборгованість у розмірі 8587 (вісім тисяч п’ятсот вісімдесят сім) грн. 00 коп., 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені ГПК України.

СуддяДідиченко М.А. Дата підписання –09.12.2009 року