Рішення № 7042803, 01.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/52501.12.09 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Будтехносервіс» до          Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут інвестиційної стратегії регіонального розвитку»

про                              стягнення 125402,60 грн.

Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:

від позивача:                    Острянко М.М. –представник за довіреністю від 12.06.2009 року;

від відповідача:          Селіванова А.Г. –представник за довіреністю від 02.10.2009 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Будтехносервіс»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут інвестиційної стратегії регіонального розвитку»про стягнення 125402,60 грн.

          Позивач вказує, що відповідно до укладеного між сторонами договору № 16/04/08 від 22.04.2008 року позивачем виконано на користь відповідача підрядні роботи на загальну суму 447502,08 грн.

          Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач роботи прийняв, проте, в порушення умов договору зобов’язання з оплати робіт виконав частково.

          Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань, позивач просить стягнути з відповідача основну заборгованість у розмірі 103751,04 грн., пеню у розмірі 15929,10 грн., збитки від інфляції у розмірі 3580,02 грн. та 3 % річних у розмірі 2142,44 грн.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 03.11.2009 року.

          Представник позивача у судовому засіданні 03.11.2009 року подав докази, витребувані ухвалою суду від 16.10.2009 року, та надав усні пояснення по суті спору.

          Також, у судовому засіданні 03.11.2009 року представник позивача заявив про зменшення розміру позовних вимог.

          З огляду на часткове погашення відповідачем заборгованості, позивач просить стягнути з останнього 70000,00 грн. –основної заборгованості, пеню у розмірі 15929,10 грн., збитки від інфляції у розмірі 3580,02 грн. та 3 % річних у розмірі 2142,44 грн.

          Згідно з частиною 4 статті 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

          Враховуючи зазначене, суд прийняв заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог.

          Крім того, позивач в позовній заяві просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунках відповідача.

          Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Відповідної правової позиції дотримується Вищий арбітражний суд України, зокрема, в роз’ясненні від 23.08.1994 року № 02-5/611 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»

          Згідно з частиною 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Оскільки у поданій заяві позивачем не обґрунтовано, яким чином відсутність арешту на грошових коштах, що знаходяться на рахунках відповідача, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду згідно з заявленими позивачем вимогами, а також не подано жодних доказів, підтверджуючих наведене, суд, керуючись статтями 66 та 33 ГПК України, відхилив заяву позивача про забезпечення позову.

          Представник відповідача у судовому засіданні 03.11.2009 року подав докази та відзив на позовну заяву, витребувані ухвалою суду від 16.10.2009 року, та надав усні пояснення по суті спору.

          У судовому засіданні 03.11.2009 року судом оголошено перерву до 01.12.2009 року.

Представник позивача у судовому засіданні 01.12.2009 року заявив про зменшення розміру позовних вимог.

          З огляду на повне погашення відповідачем основної суми заборгованості, позивач просить стягнути з останнього виключно пеню у розмірі 15929,10 грн., збитки від інфляції у розмірі 3580,02 грн. та 3 % річних у розмірі 2142,44 грн.

          Суд, на підставі частини 4 статті 22 ГПК України, прийняв заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог.

          Представник відповідача у судовому засіданні 01.12.2009 року заявив клопотання про відкладення розгляду справи для надання сторонам можливості врегулювати спір мирним шляхом.

Згідно з частиною 1 статті 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

          З огляду на те, що представник відповідача не навів переконливих доводів про існування намірів сторін врегулювати спір у добровільному порядку та не подав жодних доказів на підтвердження вказаного, а також, враховуючи, що з моменту пред’явлення позову сторони мало достатньо часу для укладення мирової угоди, суд, керуючись статтями 77 та 33 ГПК України, відхилив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

          Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

          22.04.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інститут інвестиційної стратегії регіонального розвитку»(надалі –відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Будтехносервіс»(надалі –позивач) укладено договір № 16/04/08 (надалі –договір).

          Згідно з умовами договору позивач зобов’язався розробити за завданням відповідача проектно-кошторисну документацію систем ОВ, ВК, КВП і А систем ОВ, ВК (Стадія РД) для цілей будівництва об’єкту: «Комплекс житлових будинків з вбудовано-прибудованими торгово-офісними приміщеннями по пр-ту Шевченка в м. Вишгород 1 та 2 черги будівництва», а відповідач зобов’язався прийняти та оплатити виконані роботи.

          Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що загальна вартість робіт складає 447502,08 грн.

          Відповідно до підпункту 3.4.1 пункту 3.4 договору відповідач зобов’язався протягом трьох банківських днів з дня підписання договору перерахувати на користь позивача авансовий платіж у розмірі 223751,04 грн.

          Судом встановлено, що згідно з підпунктом 3.4.1 пункту 3.4 договору відповідач 27.05.2008 року перерахував на поточний рахунок позивача 150000,00 грн., 29.05.2008 року –30000,00 грн. та 29.07.2008 року –43751,04 грн.

          Таким чином, зобов’язання зі здійснення передоплати за договором відповідач виконав повністю.

          На виконання умов договору позивачем були виконані, а відповідачем прийняті роботи на загальну суму 447502,08 грн., що підтверджується актом приймання-передання виконаних проектних робіт № 1 від 26.12.2008 року на суму 223751,04 грн. та актом здачі-приймання робіт від 24.04.2009 року на суму 223751,04 грн., які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками.

          Підпунктом 3.4.2 пункту 3.4 договору сторони передбачили, що остаточний розрахунок за договором здійснюється протягом п’яти банківських днів з дня підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт.

          Згідно з частиною 1 статті 73 КЗпП України 1 травня є святковим днем, в який робота не провадиться.

          Враховуючи зазначене, остаточно розрахуватися за виконані роботи відповідач зобов’язаний був у термін до 04.05.2009 року.

          Станом на день звернення до суду зобов’язання зі здійснення остаточного розрахунку за виконані роботи відповідач виконав частково, сплативши позивачу 120000,00 грн.

          Зокрема, 01.07.2009 року відповідач перерахував на поточний рахунок позивача 50000,00 грн., 03.07.2009 року –10000,00 грн., 19.08.2009 року –40000,00 грн. та 18.09.2009 року –20000,00 грн.

          Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

          Згідно з частиною 2 статті 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

          Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини.

          Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

          Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю правовою природою є договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт, за яким підрядник зобов’язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов’язується прийняти та оплатити їх (частина 1 статті 887 ЦК України).

          Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 889 ЦК України якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт, замовник зобов’язаний

сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

          Відповідно до частини 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

          Позивач надав суду докази того, що у процесі розгляду справи відповідач в якості остаточного розрахунку за виконані роботи сплатив позивачу 103751,04 грн.

          Зокрема, 16.10.2009 року відповідач перерахував на поточний рахунок позивача –20000,00 грн., 29.10.2009 року –13751,04 грн., 19.11.2009 року –20000,00 грн. та 30.11.2009 року –50000,00 грн.

          Отже, станом на день розгляду справи основна заборгованість відповідача перед позивачем повністю погашена, предмет спору щодо її стягнення відсутній.

          Згідно з пунктом 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України якщо відсутній предмет спору, господарський суд припиняє провадження у справі.

          З огляду на вказане суд припиняє провадження у справі в частині стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 103751,04 грн.

У зв’язку з порушенням відповідачем обов’язку остаточно розрахуватися за виконані роботи, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 15929,10 грн.

          Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

          Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

          Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (частина 1 статті 230 ГК України).

          Відповідно до частини 1 статті 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов’язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

          Пунктом 6.4 договору передбачено, що за порушення відповідачем строків оплати виконаних робіт останній сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

          Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

          Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

          Оскільки остаточно розрахуватися за виконані роботи відповідач зобов’язаний був у термін до 04.05.2009 року, прострочення виконання зобов’язання має місце з до 05.05.2009 року. Як зазначалося вище, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Тому, нарахування пені має здійснюватися до 04.11.2009 року.

          З поданого позивачем розрахунку, судом вбачається, що пеню за прострочення оплати робіт позивач просить стягнути за період до 02.10.2009 року.

Враховуючи зазначене, розмір пені складає:

223751,04 грн. * 24 % * 41 (з 05.05.2009 року до 14.06.2009 року) / 365 = 6032,08 грн.

223751,04 грн. * 22 % * 16 (з 15.06.2009 року до 30.06.2009 року) / 365 = 2157,82 грн.

173751,04 грн. * 22 % * 2 (з 01.07.2009 року до 02.07.2009 року) / 365 = 209,45 грн.

163751,04 грн. * 22 % * 40 (з 03.07.2009 року до 11.08.2009 року) / 365 = 3947,97 грн.

163751,04 грн. * 20,5 % * 7 (з 12.08.2009 року до 18.08.2009 року) / 365 = 643,79 грн.

123751,04 грн. * 20,5 % * 30 (з 19.08.2009 року до 17.09.2009 року) / 365 = 2085,12 грн.

103751,04 грн. * 20,5 % * 15 (з 18.09.2009 року до 02.10.2009 року) / 365 = 874,07 грн.

          Таким чином, за перерахунком суду, загальний розмір пені складає 15950,30 грн.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 83 ГПК України суд приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, суд оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов’язання, причин його неналежного виконання, тривалості прострочення у виконанні зобов’язання та відповідності розміру пені наслідкам порушення.

З огляду на вказане, враховуючи, що після звернення до суду відповідач у добровільному порядку повністю погасив основну заборгованість, сплативши позивачу 103751,04 грн., суд зменшує розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача, до 1000,00 грн.

          Крім того, у зв’язку з простроченням відповідачем виконання грошових зобов’язань за договором, позивач просить суд стягнути з останнього 3% річних у розмірі 2142,44 грн. та збитки від інфляції у розмірі 3580,02 грн.

          Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Розмір 3 % річних складає:

223751,04 грн. * 3 % * 57 (з 05.05.2009 року до 30.06.2009 року) / 365 = 1048,26 грн.

173751,04 грн. * 3 % * 2 (з 01.07.2009 року до 02.07.2009 року) / 365 = 28,56 грн.

163751,04 грн. * 3 % * 47 (з 03.07.2009 року до 18.08.2009 року) / 365 = 632,57 грн.

123751,04 грн. * 3 % * 30 (з 19.08.2009 року до 17.09.2009 року) / 365 = 305,14 грн.

103751,04 грн. * 3 % * 15 (з 18.09.2009 року до 02.10.2009 року) / 365 = 127,91 грн.

          Отже, за перерахунком суду, загальний розмір 3 % річних складає 2142,44 грн.

          Тому, позовну вимогу про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 2142,44 грн. суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

          Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця –червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

          З поданого позивачем розрахунку, судом вбачається, що збитки від інфляції за прострочення оплати робіт позивач просить стягнути за період з 05.05.2009 року до 30.06.2009 року.

З огляду на зазначене, розмір збитків від інфляції складає:

223751,04 грн. * (100,5 % * 101,1 %) –223751,04 грн. = 3602,39 грн.

          Пунктом 2 частини 1 статті 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

          Позивач клопотання про вихід суду при прийнятті рішення за межі позовних вимог не заявляв.

          Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача збитків від інфляції підлягає задоволенню у розмірі 3580,02 грн.

Відповідно до статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При розподілі судових витрат суд враховує, що позивач зменшив розмір позовних вимог, у зв’язку з погашенням відповідачем основної заборгованості після звернення до суду та те, що часткове задоволення позову має місце у зв’язку зі зменшенням розміру належної до сплати пені за ініціативою суду.

          На підставі викладеного, керуючись статтею 193 ГК України, статтями 625, 887, 889 ЦК України, статтями 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 103751,04 грн.

2.          Іншу частину позовних вимог задовольнити частково.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут інвестиційної стратегії регіонального розвитку»(01004, м. Київ, вул. Кропивницького, 1; ідентифікаційний код 33636820) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Будтехносервіс»(07300, Київська обл., м. Вишгород, вул. Набережна, 7; ідентифікаційний код 20589354) пеню у розмірі 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп., 3 % річних у розмірі 2142 (дві тисячі сто сорок дві) грн. 44 коп., збитки від інфляції у розмірі 3580 (три тисячі п’ятсот вісімдесят) грн. 02 коп., 1254 (одну тисячу двісті п’ятдесят чотири) грн. 03 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          В решті позовних вимог відмовити.

5.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені ГПК України.

СуддяДідиченко М.А. Дата підписання –10.12.2009 року.