Рішення № 7042801, 30.11.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/51730.11.09 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Рабен Україна» до           Приватного підприємства «Магдалена»

про                    стягнення 8397,91 грн.

Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:

від позивача:                    Ободовська В.С. –представник за довіреністю від 16.07.2009 року;

від відповідача:          Грегуль І.Ш. –представник за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю «Рабен Україна»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Магдалена»про стягнення 8397,91 грн.

          Позивач зазначає, що відповідно до укладеної між сторонами заявки-договору № 110-702-4548 від 19.02.2007 року позивачем надано на користь відповідача транспортно-експедиційні послуги на суму 6699,02 грн.

          Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що, в порушення умов договору, відповідач зобов’язання з оплати послуг виконав частково.

          Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань, позивач просить стягнути з відповідача основну заборгованість у розмірі 5199,02 грн., пеню у розмірі 433,01 грн., штраф у розмірі 1039,80 грн. та збитки від інфляції у розмірі 1726,07 грн.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 02.11.2009 року.

          Представник позивача у судовому засіданні 02.11.2009 року частково подав докази, витребувані ухвалою суду від 13.10.2009 року, та надав усні пояснення по суті спору. З поданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 13-5988 від 30.10.2009 року суд встановив, що відповідач знаходиться за адресою: 02217, м. Київ, пр-т Маяковського, 4, кв. 297.

Згідно з статтею 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. відповідно до частини 4 статті 89 ЦК України дані про місцезнаходження юридичної особи вносяться до єдиного державного реєстру.

          Таким чином, місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації.

          Представник відповідача у судове засідання 02.11.2009 року не з’явився, витребувані ухвалою суду від 13.10.2009 року докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

          Враховуючи зазначене, з метою належного повідомлення відповідача про час і місце слухання справи, зважаючи на неявку представника відповідача та неподання сторонами витребуваних доказів, суд на підставі частини 1 статті 77 ГПК України відклав розгляд справи на 30.11.2009 року.

          Представник позивача у судовому засіданні 30.11.2009 року подав докази, витребувані ухвалою суду від 02.11.2009 року, та надав усні пояснення по суті спору.

          Представник відповідача у судовому засіданні 30.11.2009 року подав додаткові докази та надав усні пояснення по суті спору.

          Зокрема, представник відповідача зазначив, що проти позовних вимог не заперечує.

          Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

          19.02.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рабен Україна»(надалі –позивач) та Приватним підприємством «Магдалена»(надалі –відповідач) укладено заявку-договір № 110-702-4548 (надалі –договір).

          Згідно з умовами договору позивач зобов’язався забезпечити надання транспортно-експедиційних послуг в міжнародному сполученні, пов’язаних з перевезенням вантажу маршрутом Польща-Україна, а відповідач зобов’язався своєчасно оплатити надані послуги.

          Судом встановлено, що зобов’язання згідно з договором позивач належним чином виконав, що підтверджується наданими суду міжнародною товарно-транспортною накладною № 3109742 та товарно-транспортною накладною № 0089550.

          Договором сторони передбачили, що ціна договору складає 1011,00 євро.

          Відповідно до виставленого позивачем рахунку-фактури від 26.02.2007 року № КІ-0001033 в якості розрахунку за надані послуги відповідач повинен був сплатити 6699,02 грн.

          Згідно з пунктом 7 договору оплата наданих послуг здійснюється відповідачем протягом 7-ми банківських днів з моменту отримання останнім рахунку-фактури шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача.

          15.04.2007 року позивач надіслав на адресу відповідача вимогу розрахуватися за надані послуги згідно з рахунком-фактурою від 26.02.2007 року № КІ-0001033.

          З наданого позивачем повідомлення про вручення поштового відправлення № 0391583133940 судом вбачається, що зазначену вимогу відповідач отримав 17.04.2007 року.

          Листом № 5 від 23.08.2007 року відповідач підтвердив наявність заборгованості у розмірі 6699,02 грн. та зобов’язався погасити її.

          За таких обставин, оскільки позивачем не доведено інше, суд вважає, що рахунок на оплату наданих послуг був отриманий відповідачем в день вручення поштового відправлення № 0391583133940, тобто, 17.04.2007 року.

          З огляду на вказане, оплатити надані послуги відповідач повинен був у термін до 26.04.2007 року.

          Згідно з наявними в матеріалах справи виписками по особовому рахунку позивача, відповідач 16.10.2007 року в якості оплати наданих послуг перерахував на поточний рахунок позивача 1000,00 грн. та 31.10.2007 року –500,00 грн.

          Отже, станом на день розгляду справи розмір основної заборгованості відповідача перед позивачем складає 5199,02 грн.

          Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

          Згідно з частиною 2 статті 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

          Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини.

          Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

          Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

          Частиною 1 статті 929 ЦК України визначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов’язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов’язаних з перевезенням вантажу.

          В статті 931 ЦК України зазначається, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.

          Відповідач доказів повного виконання зобов’язань за договором щодо оплати послуг не надав, проти вимог позивача не заперечував.

          Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

          Згідно статтей 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Тому, позовну вимогу про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 5199,02 грн. суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

          Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 433,01 грн. та штраф у розмірі 1039,80 грн.

          Пунктом 15 договору передбачено, що за порушення відповідачем строків оплати останній сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення та штраф у розмірі 20 % від вартості замовлених послуг.

Згідно з частиною 1 статті 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

          Відповідно до частини 2 статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

Частина 2 статті 551 ЦК України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до частини 1 статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Оскільки, згідно з статтею 549 ЦК України пеня і штраф є різновидами неустойки, то стягнення з відповідача одночасно пені та штрафу за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання, як це передбачено пунктом 15 договору, суперечить Конституції України та загальним засадам цивільного законодавства, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 1039,80 грн. задоволенню не підлягає.

          Згідно з частиною 1 статті 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов’язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

          Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

          Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

          Оскільки розрахуватися за надані послуги відповідач повинен був у термін до 26.04.2007 року, прострочення виконання зобов’язання має місце з до 27.04.2007 року. Як зазначалося вище, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Тому, нарахування пені має здійснюватися до 26.10.2007 року.

          З поданого позивачем розрахунку, судом вбачається, що пеню за прострочення оплати перевезень позивач просить стягнути за період з 13.03.2007 року до 13.09.2007 року.

Враховуючи зазначене, розмір пені складає:

5199,02 грн. * 17 % * 35 (з 27.04.2007 року до 31.05.2007 року) / 365 = 84,75 грн.

5199,02 грн. * 16 % * 105 (з 01.06.2007 року до 13.09.2007 року) / 365 = 239,30 грн.

          Таким чином, за перерахунком суду, загальний розмір пені складає 324,05 грн.

          Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 324,05 грн..

          Крім того, у зв’язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов’язання, позивач просить суд стягнути з останнього збитки від інфляції у розмірі 1726,07 грн.

          Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця –червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

          З поданого позивачем розрахунку судом вбачається, що збитки від інфляції за прострочення оплати послуг позивач просить стягнути за період до 01.07.2008 року.

          З огляду на вказане, розмір збитків від інфляції складає:

          5199,02 грн. (заборгованість) * (100,6 % * 102,2 % * 101,4 % * 100,6 % * 102,2 % * 102,9 % * 102,2 % * 102,1 % * 102,9 % * 102,7 % * 103,8 % * 103,1 % * 101,3 % * 100,8 %) –5199,02 грн. = 1710,48 грн.

          Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача збитків від інфляції підлягає частковому задоволенню у розмірі 1710,48 грн.

          Відповідно до статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          На підставі викладеного, керуючись статтею 61 Конституції України, статтею 193 ГК України, статтями 929, 931 ЦК України, статтями 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства «Магдалена»(02217, м. Київ, пр-т Маяковського, 4, кв. 297; ідентифікаційний код 32223415) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рабен Україна» (07442, Київська обл., Броварський р-н, смт. Велика Димерка, вул. Броварська, 150; ідентифікаційний код 32306522) основну заборгованість у розмірі 5199 (п’ять тисяч сто дев’яносто дев’ять) грн. 02 коп., пеню у розмірі 324 (триста двадцять чотири) грн. 05 коп., збитки від інфляції у розмірі 1710 (одна тисяча сімсот десять) грн. 48 коп., 87 (вісімдесят сім) грн. 86 коп. державного мита та 203 (двісті три) грн. 29 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені ГПК України.

СуддяДідиченко М.А. Дата підписання –10.12.2009 року