Рішення № 7042796, 30.11.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/51830.11.09 За позовом          Акціонерного товариства закритого типу «Мушкетівська автобаза» До          Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія на честь Святого Олександра Нєвського»

про          стягнення 28 177,73 грн.

Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:

від позивача:          Азарова Г.В. –представник за довіреністю від 28.10.2009 року;

від відповідача:          Шабельник С.В. –представник за довіреністю від 02.03.2009 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство закритого типу «Мушкетівська автобаза»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія на честь Святого Олександра Нєвського»про стягнення 28 177,73 грн.

Позивач зазначає, що відповідно до укладеного між сторонами договору доручення № 03/03 про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів в міжнародному сполученні від 03.03.2009 р. позивачем здійснено на користь відповідача перевезення вантажів на загальну суму 36 602,46 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що, в порушення умов договору, відповідач зобов'язання з оплати перевезень виконав частково.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить стягнути з відповідача основну заборгованість у розмірі 27 401,23 грн., 3 % річних у розмірі 233,77 грн. та збитки від інфляції у розмірі 482,73 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 02.11.2009 року.

Представник позивача у судовому засіданні 02.11.2009 року подав докази, витребувані ухвалою суду від 13.10.2009 року, та надав усні пояснення по суті спору.

Також, у судовому засіданні 02.11.2009 року представник позивача подав заяву про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення 3 % річних та збитків від інфляції.

Позивач просить стягнути з відповідача 27 401,23 грн. –основної заборгованості, та, посилаючись на збільшення тривалості прострочення виконання зобов'язання з оплати послуг, 519,79 грн. –3 % річних та 921,15 грн. –збитків від інфляції.

Згідно з частиною 4 статті 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи зазначене, суд прийняв заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог.

Крім того, в заяві про збільшення розміру позовних вимог позивач просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, що належить відповідачу.

Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Відповідної правової позиції дотримується Вищий арбітражний суд України, зокрема, в роз'ясненні від 23.08.1994 року № 02-5/611 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову».

Згідно з частиною 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки в поданій заяві позивачем не обґрунтовано, яким чином відсутність арешту майна та грошових коштів відповідача, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду згідно з заявленими позивачем вимогами, а також не подано жодних доказів, підтверджуючих наведене, суд, керуючись статтями 66 та 33 ГПК України, відхилив заяву позивача про забезпечення позову.

Представник відповідача у судове засідання 02.11.2009 року не з'явився, витребувані ухвалою суду від 13.10.2009 року докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, однак через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю направити у судове засідання повноважного представника.

Враховуючи те, що неявка представника відповідача у судове засідання та неподання ним витребуваних доказів перешкоджали вирішення спору по суті, суд, на підставі частини 1 статті 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 30.11.2009 року.

У судовому засіданні 30.11.2009 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору та подав заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Посилаючись на повне погашення відповідачем основної заборгованості, позивач просить стягнути з відповідача виключно 3 % річних у розмірі 519,79 грн. та збитки від інфляції у розмірі 921,15 грн.

Керуючись статтею 22 ГПК України, суд прийняв заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні 30.11.2009 року частково подав докази, витребувані ухвалою суду від 13.10.2009 року, та надав усні пояснення по суті спору.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

03.03.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія на честь Святого Олександра Нєвського»(надалі – відповідач) та Акціонерним товариством закритого типу «Мушкетівська автобаза»(надалі – позивач) укладено договір доручення № 03/03 про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів в міжнародному сполученні (надалі – договір).

Згідно з умовами договору позивач зобов'язався за дорученням відповідача здійснювати міжнародні перевезення вантажів, а відповідач зобов'язався сплачувати за них встановлену плату.

Пунктом 2.2 договору сторони погодили, що на кожне окреме перевезення оформлюється факсимільна копія заявки, що містить опис умов і особливостей його здійснення.

Відповідно до пункту 3.1 договору відповідач зобов'язався шляхом надання позивачу заявки інформувати останнього про строки, об'єми, кількість запланованих перевезень та необхідний тип автомобільного транспорту, а позивач відповідно до пункту 3.2 договору зобов'язався надавати відповідачу письмове підтвердження прийняття замовлення до виконання з зазначенням реєстраційних номерів транспортного засобу, підписом уповноваженого представника та штампом підприємства.

З наявних в матеріалах справи заявок на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 03.03.2009 року судом вбачається, що згідно з пунктами 3.1 та 3.2 договору відповідач доручив, а позивач прийняв до виконання замовлення на здійснення перевезень маршрутом Нідерланди-Україна.

Зобов'язання зі здійснення перевезень вантажів згідно з заявками від 03.03.2009 року позивач належним чином виконав, що підтверджується наданими суду міжнародними товарно-транспортними накладними № 200978023 та № 200978041 та відповідними актами приймання виконаних робіт, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками.

Заявками від 03.03.2009 року сторони передбачили, що ставка за перевезення складає 1 800,00 євро; сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом євро на день завантаження товарів.

З міжнародних товарно-транспортних накладних № 200978023 та № 200978041 судом вбачається, що товари, на перевезення яких надавалося замовлення, були завантажені на транспортні засоби 05.03.2009 року та 06.03.2009 року відповідно.

Тому, з огляду на офіційний курсу гривні до євро, встановлений на 05.03.2009 року та 06.03.2009 року, за виконання кожного з перевезень відповідач повинен був сплатити позивачу 17 401,23 грн.

Судом встановлено, що під час здійснення перевезень на території України мав місце понаднормативний простій транспортних засобів з вини відповідача. Загальна тривалість простою склала 6 діб.

Згідно з пунктом 6.3 договору понаднормативний простій автомобіля з вини відповідача оплачується відповідачем у розмірі 100,00 євро за кожну почату добу простою на території іноземних держав та в розмірі 300,00 грн. – на території України.

Таким чином, окрім провізної плати, за виконані перевезення відповідач зобов'язаний був додатково сплатити плату за простій транспортних засобів у розмірі 1 800,00 грн.

Виходячи зі змісту пунктів 5.2 та 5.3 договору, оплачувати надані послуги відповідач зобов'язався на підставі оригіналу рахунку-фактури та оригіналу міжнародної товарно-транспортної накладної з відміткою вантажоодержувача про прийняття вантажу протягом 7-ми банківських днів з моменту отримання відповідачем зазначених документів.

З наявної в матеріалах справи накладної кур'єрської служби «ІнтерСітіПост»№ 062-137396 судом вбачається, що вказані документи були надіслані на адресу відповідача 18.03.2009 року.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що розрахуватися за здійснені перевезення відповідач повинен був у термін до 27.03.2009 року.

Станом на день звернення до суду відповідач частково оплатив виконані перевезення, 01.04.2009 року перерахувавши на поточний рахунок позивача 1 800,00 грн., 22.04.2009 року – 901,23 грн. та 29.05.2009 року – 6 500,00 грн.

Отже, станом на день звернення до суду у відповідача існувала основна заборгованість перед позивачем у розмірі 27 401,23 грн.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 929 ЦК України визначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

В статті 931 ЦК України зазначається, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.

Позивач надав суду докази того, що у процесі розгляду справи відповідач в якості розрахунку за виконані перевезення сплатив позивачу 27 401,23 грн.

Зокрема, 11.11.2009 року відповідач перерахував на поточний рахунок позивача 7 401,23 грн., 24.11.2009 року – 5 000,00 грн., 26.11.2009 року – 5 000,00 грн. та 30.11.2009 року – 10 000,00 грн.

Таким чином, станом на день прийняття рішення основна заборгованість відповідача перед позивачем повністю погашена, предмет спору щодо її стягнення відсутній.

Згідно з пунктом 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України якщо відсутній предмет спору, господарський суд припиняє провадження у справі.

З огляду на вказане, суд припиняє провадження у справі в частині стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 27 401,23 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 519,79 грн. та збитки від інфляції у розмірі 921,15 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три

проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Оскільки розрахуватися за здійснені перевезення відповідач зобов'язаний був у термін до 27.03.2009 року, прострочення виконання зобов'язання має місце з 28.03.2009 року.

Враховуючи зазначене, розмір 3 % річних за прострочення оплати перевезень складає:

34 802,46 грн. (заборгованість) * 3 % * 25 (з 28.03.2009 року до 21.04.2009 року) / 365 = 71,51 грн.

33 901,23 грн. (заборгованість) * 3 % * 37 (з 22.04.2009 року до 28.05.2009 року) / 365 = 103,10 грн.

27 401,23 грн. (заборгованість) * 3 % * 153 (з 29.05.2009 року до 28.10.2009 року) / 365 = 344,58 грн.

Отже, за перерахунком суду, загальний розмір 3 % річних складає 519,19 грн. Тому, позовна вимога про стягнення 3 % річних підлягає частковому задоволенню в розмірі 519,19 грн.

Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.97 р. щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця – червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

З огляду на зазначене, розмір збитків від інфляції за прострочення оплати перевезень складає:

34 802,46 грн. (заборгованість) * 100,9 % – 34 802,46 грн. = 313,22 грн.

33 901,23 грн. (заборгованість) * 100,5 % – 33 901,23 грн. = 169,51 грн.

27 401,23 грн. (заборгованість) * (101,1 % * 99,9 % * 99,8 % * 100,8 % * 100,9 %) –27 401,23 грн. = 690,51 грн.

Таким чином, за перерахунком суду, загальний розмір збитків від інфляції складає 1 173,24 грн.

Пунктом 2 частини 1 статті 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Позивач клопотання про вихід суду при прийнятті рішення за межі позовних вимог не заявляв.

Тому, позовна вимога про стягнення збитків від інфляції підлягає задоволенню в розмірі 921,15 грн.

Відповідно до статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При розподілі судових витрат суд враховує, що відповідач погасив основну заборгованість після звернення позивача до суду.

На підставі викладеного, керуючись статтею 625 ЦК України, статтями 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.          Припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 27 401,23 грн.

2.          Іншу частину позовних вимог задовольнити частково.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія на честь Святого Олександра Нєвського»'-(01024, м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, 18/2; ідентифікаційний код 33103906) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Акціонерного товариства закритого типу «Мушкетівська автобаза»(83053, м. Донецьк, вул. Червоножовтнева, 111; ідентифікаційний код 01235975) 3 % річних у розмірі 519 (п'ятсот дев'ятнадцять) грн. 19 коп., збитки від інфляції у розмірі 921 (дев'ятсот двадцять одна) грн. 15 коп., 288 (двісті вісімдесят вісім) грн. 41 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          В решті позовних вимог відмовити.

5.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені ГПК України.

СуддяДідиченко М.А. Дата підписання –10.12.2009 року