Постанова № 70427117, 09.11.2017, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковської Л.А., за участю секретаря судового засідання Левченко Т.М., сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представники ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідача: представник ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

В С Т АН О В И В:

Шпанівське споживче товариство звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 15.06.2017 №0003271310.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, пояснили суду на їх обґрунтування, що за наслідками планової документальної перевірки підприємства контролюючим органом виявлено недотримання позивачем пп. 168.1.1-168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, яке полягало у неперерахуванні до бюджету податку на доходи фізичних осіб одночасно із виплатою заробітної плати, що стало підставою для застосування штрафних санкцій, передбачених статтею 127 Податкового кодексу України. Позивач загалом не заперечує проти факту несвоєчасного перерахування податку до бюджету, але водночас не погоджується із застосуванням відповідачем штрафних санкцій у підвищеному розмірі. Зокрема, представники позивача вказали, що підвищений розмір штрафних санкцій застосовується у випадку коли платник податків протягом 1095 днів повторно вчинив те саме правопорушення, що має бути зафіксовано шляхом складення акту перевірки та прийняття податкового повідомлення-рішення. У зв'язку з цим, позивач вважає оспорюване податкове повідомлення-рішення неправомірним, просить позов задовольнити повністю.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечила, пояснила суду на обґрунтування своїх заперечень, що з 01.01.2014 по 31.12.2016 позивачем систематично допускалися порушення пп. 168.1.1-168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, що є підставою для застосування штрафних санкцій, передбачених ст. 127 цього Кодексу у підвищеному розмірі. Представник відповідача наголошує, що оскільки підвищений розмір штрафних санкцій обумовлений саме повторним вчиненням правопорушення, то визначальним для їх застосування є факт допущення такого правопорушення повторно, а не його виявлення повторно. Тому, представник відповідача вважає, що при прийнятті оспорюваного податкового повідомлення-рішення контролюючий орган дія правомірно, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими доказами, суд приходить до висновку, що адміністративним позов підлягає до задоволення повністю.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Рівненській області проведено документальну планову виїзну перевірку ОСОБА_4 споживчого товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, результати якої оформлені актом від 26.05.2017 №266/17-00-14-01/01764969 (надалі - акт перевірки, а.с. 9-21).

На підставі акту перевірки Головним управлінням ДФС у Рівненській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.06.2017 №0003271310, яким застосовано до ОСОБА_4 споживчого товариства штрафні санкції, передбачені п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України, у розмірі 148749,80 грн. та нараховано пеню відповідно до пп. 129.1.3 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України у розмірі 15315,62 грн. (а.с. 8).

Платником податків оскаржено вказане податкове повідомлення-рішення до контролюючого органу вищого рівня. Рішенням Державної фіскальної служби України (ДФС) від 10.08.2017 №17504/6/99-99-11-02-01-15 податкове повідомлення-рішення від 15.06.2017 №0003271310 залишене без змін, а скаргу ОСОБА_4 споживчого товариства - без задоволення (а.с. 23-24).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Згідно з пп. 168.1.1-168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Підпунктом "а" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України передбачено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів та зазначено в акті перевірки, Шпанівське споживче товариство, як податковий агент, при виплаті доходів працівникам за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 у строки, визначені пп. 168.1.1-168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, не здійснило перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб у загальній сумі 204101,15 грн. (а.с. 34-195).

З розрахунку штрафних санкцій слідує, що на вказану суму несвоєчасно перерахованого до бюджету податку на доходи фізичних осіб контролюючим органом було нараховано штрафні санкції у розмірі 25% суми податку, що підлягала сплаті до бюджету - до порушень встановлених у травні 2016, у розмірі 50% суми податку, що підлягала сплаті до бюджету - до порушень встановлених, починаючи з червня 2016, у розмірі 75% суми податку, що підлягала сплаті до бюджету - до порушень встановлених, починаючи з липня 2016 (а.с. 18).

При цьому, позивач у позовній заяві зазначив та його представники у судовому засіданні пояснили, що платник податків не заперечує щодо факту несвоєчасного перерахування сум податку до бюджету, проте, не погоджується із розміром застосованих штрафних санкцій, зокрема, із обранням контролюючим органом їх підвищеного розміру.

Відповідно до п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України, ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов'язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розділом IV цього Кодексу.

Передбачені цим пунктом штрафи не застосовуються, коли ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податку на доходи фізичних осіб самостійно виявляється податковим агентом при проведенні перерахунку цього податку, передбаченого пунктом 169.4 статті 169 цього Кодексу, та виправляється в наступних податкових періодах протягом податкового (звітного) року згідно з нормами цього Кодексу.

Отже, стаття 127 Податкового кодексу України встановлюює міру відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме у випадку несплати (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу.

Висновки аналогічного характеру містяться у постанові Верховного Суду України від 10.11.2015 по справі №813/6793/13-а, які є обов'язковими для застосування судом при вирішенні даної адміністративної справи в силу приписів ч. 1 ст. 244-2 КАС України.

Таким чином, підвищені розміри штрафних санкцій у разі повторного виявлення податкових порушень, передбачених статті 127 Податкового кодексу України, застосовуються за повторне вчинення протягом 1095 днів таких порушень.

При визначенні повторності правопорушення з метою застосування підвищеного розміру штрафних санкцій за ненарахування, неутримання та/або несплати (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, потрібно враховувати податкові порушення (ненарахування, неутримання та/або несплати (неперерахування) податків) (однотипні порушення), що вчинені повторно протягом 1095 днів платником податків.

Такі ж роз'яснення наведені у листі ДФСУ від 19.11.2015 №11059/С/99-99-10-03-02-14.

У свою чергу, відповідно до п. 61.1 ст. 61 Податкового кодексу України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з пп. 62.1.1 п. 62.1 ст. 62 Податкового кодексу України, податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Пунктами 86.1, 86.2 статті 86 Податкового кодексу України передбачено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. За результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Підпунктом 54.3.5 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.

Системний аналіз наведених норм дає суду підстави для висновків, що факт порушення платником податків вимог законодавства може бути виявлений контролюючим органом не інакше, як за результатами перевірки, що фіксується шляхом складення відповідного акту.

Відтак, застосування підвищеного розміру штрафних санкцій, визначеного у статті 127 Податкового кодексу України, є можливим виключно у разі, якщо до платника податків за аналогічне правопорушення вже було застосовано протягом 1095 днів штрафні санкції шляхом складання податкового повідомлення-рішення. Якщо протягом 1095 днів податкового повідомлення-рішення за таке порушення не приймалось, то штрафні санкції застосовуються у розмірі виявленого вперше порушення.

З огляду на наведене, Головним управлінням ДФС у Рівненській області при прийнятті оспорюваного податкового повідомлення-рішення від 15.06.2017 №0003271310 неправомірно, за відсутності для цього визначених законодавством підстав, застосовано підвищений розмір штрафних санкцій, передбачений пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України. Таким чином, дане податкове повідомлення-рішення є неправомірним і підлягає скасуванню.

Як закріплено підпунктом 54.3.5 пункту 54.3 статті 54 та пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України визначення грошового зобов'язання, у тому числі зі сплати штрафних санкцій за порушення строків сплати (перерахування) платником податків, у тому числі податковим агентом, податку на доходи фізичних осіб до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, належить до повноважень контролюючого органу.

В даному випадку, суд не вбачає за можливе підміняти контролюючий орган та приймати замість прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, що скасовується, інше, яким визначати платнику податків розмір належних до сплати штрафних санкцій, оскільки це свідчитиме про втручання суду в дискреційні повноваження відповідача.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

В силу вимог ст. 94 КАС України, судові витрати присуджуються на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, як суб'єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 15.06.2017 №0003271310.

Присудити на користь позивача ОСОБА_4 споживчого товариства за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ДФС у Рівненській області судовий збір у розмірі 2460 (дві тисячі чотириста шістдесят) грн. 95 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Жуковська Л.А.