Ухвала суду № 70425864, 21.11.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА

Справа № 22-7729 Головуючий у 1-й інстанції - Коренюк А.М.

Єдиний унікальний № 753/17629/16-ц Доповідач - Пікуль А.А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2017 року. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого Пікуль А.А.

суддів Борисової О.В.

НевідомоїТ.О.

секретар Пузикова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6, на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 24 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3, неповнолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6, в інтересах яких діє законний представник ОСОБА_4, до ОСОБА_7, треті особи: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Урлівська 11А"; Головне територіальне управління юстиції у м. Києві; департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві; ОСОБА_8, про повернення майна, що знаходиться у незаконному володінні, та відновлення становища, що існувало до порушення права, зобов'язання вчинити дії,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 24 травня 2017 року за недоведеністю пред'явленого позову відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, неповнолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6, в інтересах яких діє законний представник ОСОБА_4, до ОСОБА_7, треті особи: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Урлівська 11А"; Головне територіальне управління юстиції у м. Києві; департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві; ОСОБА_8, про повернення майна, що знаходиться у незаконному володінні та відновлення становища, що існувало до порушення права, зобов'язання вчинити дії.

Не погодившись з рішенням суду, позивачі подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення, просять рішення суду скасувати. Також апеляційна скарга містить заперечення на постановлену на місці ухвалу районного суду про відмову у задоволенні клопотання про залучення до справи другого відповідача (співвідповідача) (т.1, а.с.214-223).

Заслухавши доповідь судді Пікуль А.А., пояснення учасників судового розгляду: позивачів, їх представників та представника Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Урлівська 11А", ОСОБА_9, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили суд її задовольнити; представника відповідача, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

При ухваленні рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з недоведеності заявлених вимог, оскільки позиція позивачів будується на припущеннях, адже факт порушення права спільної сумісної власності на приміщення загального користування мешканців багатоквартирного будинку лише припускається позивачем. У розпорядженні суду відсутня технічна документація будинку, спірного приміщення до та після реконструкції, їх порівняння, дані про вид приміщення загального користування. Суду не надано технічних розмірів нерухомого майна, яке просять повернути позивачі, (частина технічного приміщення (горище), що відповідно до змісту позовних вимог в результаті реконструкції увійшло до складу квартири відповідачки, не надано технічних характеристик (опису, розрахунків) цього майна.

Крім того, районним судом зазначено, що позов пред'явлений не до всіх відповідачів, й не всіма позивачами, оскільки нежитлове приміщення загального користування перебуває у спільній сумісній власності всіх мешканців багатоквартирного будинку, як це передбачено положеннями ч.2 ст. 382 ЦК України. Інші власники квартир у будинку не уповноважували позивача звертатись до суду з даним позовом.

При цьому районним судом встановлено, що позов пред'явлено до ОСОБА_7 як власника квартири №264, проте власником спірного нежитлового приміщення, зареєстрованого за № 367 є ОСОБА_10, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.170). Підстава для виникнення права власності у цієї особи - ухвала Дарницького районного суду м. Києва від 8 серпня 2008 року про затвердження мирової угоди (т.1, а.с.171-172).

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що висновки районного суду щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильної оцінки доказів та невідповідності висновків суду обставинам справи, відхиляються апеляційним судом як безпідставні з огляду на наступне.

Сам по собі факт реконструкції квартири АДРЕСА_1 із збільшенням її загальної площі з 55,7 кв. метрів до 202,76 кв. метрів (т.1, а.с.23-26; 63-68) не свідчить, що площа указаної квартири була незаконно збільшена за рахунок майна (допоміжних приміщень тощо), належного позивачам.

Водночас, згідно з письмовою інформацією голови Правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Урлівська 11А" за наявними в ОСББ "Урлівська 11А" документами приміщення, що розташоване в правому крилі 21-го поверху у 3-й секції будинку АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право власності від 1 квітня 2014 року. Разом з тим, на зазначене приміщення наявні документи на право власності як на нежитлове приміщення №367, що належить ОСОБА_11. на підставі ухвали Дарницького районного суду м. Києва у справі №2-1722 за 2008 рік. Аналіз вказаних документів дозволяє зробити висновок, що квартира №264, що належить ОСОБА_7, та нежитлове приміщення №367, що належить ОСОБА_11, ідентифікуються як одне й те саме приміщення, що розташоване в третій секції у правому крилі 21-го поверху будинку АДРЕСА_1 (т.1, а.с.169).

З наданої суду із Єдиного державного реєстру судових рішень ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 8 серпня 2008 року у справі №2-1722 убачається, що нежитлове приміщення №367 площею 210 кв. метрів по АДРЕСА_1 належало на праві приватної власності фізичній особі, що підтверджується актом прийому-передачі приміщень за Договором про участь фонді фінансування будівництва (т.1, а.с.171-172).

Посилання апеляційної скарги на те, що указані документи є неналежними доказами, відхиляються апеляційним судом як безпідставні, адже вони містять інформацію щодо предмета доказування та були подані відповідачем разом із запереченнями проти позову до початку розгляду справи по суті - після відкладення розгляду справи для вчинення процесуальних дій (т.1, а.с.167-172). Попереднє судове засідання у справі не проводилося.

Технічної документації (технічних паспортів, викопіювання планів приміщень тощо) на спростування викладених у письмовій інформації голови Правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Урлівська 11А" фактів суду не надано, будь-які клопотання з цього приводу не заявлялись.

Таким чином, переконливих доказів того, що внаслідок реконструкції квартири АДРЕСА_1 із збільшенням її загальної площі з 55,7 кв. метрів до 202,76 кв. метрів були порушені майнові права позивачів на приміщення загального користування указаного будинку, суду не надано.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення районним судом вимог процесуального закону, яке виявилося у відмові залучити до участі в справі у якості співвідповідача іпотекодержателя квартири АДРЕСА_1, ОСОБА_12, не можуть бути прийняті апеляційним судом у якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки така процесуальна дія не вплинула на правильність вирішення спору судом.

Інші доводи апеляційної скарги позивачів щодо неправильної оцінки доказів та необґрунтованих висновків районного суду також не можуть бути прийняті апеляційним судом у якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки вони базуються на припущеннях сторони, невірному розумінні предмета доказування у даному спорі та неправильному трактуванні змісту оскаржуваного рішення.

Відповідно до положень п.2 ст.10 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду" власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.)

передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо

приватизації не підлягають.

У даному випадку районним судом правильно зазначено, що пред'являючи позов позивачі не надали суду доказів щодо розміру, переліку та дислокації допоміжних приміщень у будинку №11-А по вул. Урлівській у м. Києві а також доказів щодо фактичного розміру допоміжного приміщення, яке протиправно вибуло з володіння позивачів.

Доказів протиправності вибуття у розпорядженні суду також немає. Неправомірність Декларації про початок виконання будівельних робіт по реконструкції квартири АДРЕСА_1 та Декларації про готовність цього об'єкта до експлуатації, зареєстрованих у Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в м. Києві (т.1, а.с.63-68), у встановленому порядку не доведена.

Крім того, позивачі не визначили у своїх вимогах у який спосіб, майно якої площі, повинно бути повернуте і кому конкретно.

Водночас, як убачається із матеріалів справи, реконструкція квартири АДРЕСА_1 вже проведена. Вимоги про приведення приміщення у попередній стан (стан, що передував реконструкції) у рамках даного позову не заявлялись, тому питання чи є це технічно можливим без порушення конструктивних елементів будинку також не з'ясовувалось. Частка кожного з позивачів у спільній власності стосовно підсобних приміщень будинку у процентному відношенні від загальної площі всіх підсобних приміщень (сходових клітин, підвалу, горища тощо) та/або в абсолютному значенні (одиницях площі) ними не визначалась і суду не доводилась.

У розпорядженні суду відсутні переконливі докази того, що внаслідок реконструкції квартири АДРЕСА_1 із збільшенням її загальної площі з 55,7 кв. метрів до 202,76 кв. метрів таке збільшення відбулось саме за рахунок допоміжних приміщень/приміщення, повністю чи частково належних/належного позивачам.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що висновки районного суду про недоведеність заявленого позову відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.

Керуючись ст.303, 307-308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6, відхилити.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 24 травня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: А.А. Пікуль

Судді: О.В. Борисова

Т.О. Невідома