Рішення № 7042496, 26.11.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 25/39526.11.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Прогрес»

до Державного територіально –галузевого об’єднання «Південно –західна залізниця»

про стягнення 113913,34 грн.

Представники:

від позивача: Назарова Л.В. (довіреність №21 від 24.09.2009р.)

від відповідача: Глоба К.В. (довіреність № 2277-НЮ від 16.09.2009р.).

В судовому засіданні 26 листопада 2009 року за згоди представників позивача і відповідача було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.                    

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Прогрес»(надалі –позивач) звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з Державного територіально –галузевого об’єднання «Південно –західна залізниця»(надалі - відповідач) заборгованості по оплаті вартості поставленого товару з урахуванням індексу інфляції на суму 113913,34 грн. та пені у розмірі 11550,98 грн.

В ході розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача 112556,16 грн., в тому числі основний борг з урахуванням індексу інфляції у сумі 106780,67 грн., пеню у сумі 5775,49 грн. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача додаткові судові витрати у розмірі 757,20 грн., в тому числі 577,20 грн. витрат на проїзд до м. Києва та у зворотному напрямку та 180,00 грн. добових за відрядження представника.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обов’язків за договором не виконав, вартість поставленого товару у строки визначені договором не оплатив.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував, посилаючись на те, що позивачем не доведено факт постачання відповідачу товару. Після подання позивачем заяви про зменшення позовних вимог, представник відповідача в судовому засідання позовні вимоги визнав.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

28 серпня 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір поставки №ПЗ/НХ-082505/НЮ (надалі –Договір), згідно якого позивач зобов’язався поставити і передати у власність відповідачу товар відповідно до Специфікації (Додаток 1), а відповідач зобов’язався прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов цього Договору. Від імені відповідача договір підписаний Начальником служби матеріально-технічного забезпечення ДТГО «Південно –західна залізниця»Політикіним Г.В. та скріплений печаткою вказаної служби.

У відповідності до Специфікації до Договору (Додаток 1) поставці підлягав наступний товар: муфти універсальні кінцеві, муфти універсальні проміжні та муфти розгалужувальні загальною вартістю 99648,00 грн.

18.09.2008 позивач у відповідності до умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 99648,00 грн., що підтверджується Видатковою накладною № РЗ-0000096 від 18.09.2008 та Актом приймання –передачі товару від 18.09.2008 (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи). Товар був прийнятий відповідачем, що підтверджено підписом представника в накладній за довіреністю серії НБЛ № 439003 від 18.09.2008, виданої Службою матеріально-технічного забезпечення ДТГО «Південно –західна залізниця», підписом відповідальної особи відповідача, яка підписала Договір, та відбитком печатки Служби матеріально-технічного забезпечення ДТГО «Південно –західна залізниця»на Акті приймання - передачі (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи).

У відповідності до п.7.2 Договору, відповідач здійснює оплату поставленого товару протягом 15-ти банківських днів з дня його отримання. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками Акту приймання –передачі товару.

Як стверджує позивач, що не спростовано відповідачем, останнім не було здійснено оплату вартості поставленого товару. Заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий по Договору товар складає 99648,00 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до частини 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідач свої зобов’язання за договором щодо оплати вартості отриманого товару не виконав, заборгованість відповідача перед позивачем по оплаті вартості поставленого товару складає 99648,00 грн. Вказаний розмір заборгованості також підтверджується підписаним сторонами Актом звірки взаємних розрахунків від 18.06.2009 (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням викладеного, а також зважаючи на розмір позовних вимог та відсутність контррозрахунку відповідача, за порушення відповідачем зобов’язання за Договором щодо оплати вартості отриманого товару, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума інфляційних в розмірі 7132,67 грн.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 11.2 Договору визначено, що у разі порушення строків відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

З урахуванням викладеного, а також зважаючи на розмір позовних вимог та відсутність контррозрахунку відповідача, за порушення відповідачем зобов’язання за Договором щодо оплати вартості отриманого товару, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в розмірі 5775,49 грн.

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо заявленого клопотання про стягнення з відповідача суми витрат на проїзд до м. Києва та у зворотному напрямку в розмірі 577,20 грн. та добових за відрядження представника в сумі 180,00 грн., суд відзначає наступне.

В абзаці другому пункту 1 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що до інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 ГПК). Явку представника позивача позивач зобов'язаний був забезпечити на вимоги ухвали суду. Звернення до суду є правом, а не обов'язком позивача, а виконання вимог суду обумовлене положеннями ст. 33 ГПК України, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідно понесення зазначених позивачем витрат обумовлено насамперед необхідністю присутності на судових засідання для доведення обставин на які зроблені посилання, і такі витрати не можуть бути покладені на відповідача. Вказані витрати не є іншими витратами у розумінні ст. 44 ГПК України.

Судові витрати позивача пропорційно сумі заявлених вимог у розмірі 1440,56 грн. (1125,56 грн. державного мита та 315,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33,49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Державного територіально –галузевого об’єднання «Південно –західна залізниця» (ідентифікаційний код 04713033, адреса: 01034, м. Київ, вул. Лисенка, 6) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Прогрес»(ідентифікаційний код 24908908, адреса: 69050, м. Запоріжжя, вул. Космічна/Чумаченка, буд. 124/1, р/р 26003301000780 в ЗФ АКБ «Мрія», МФО 313742) 112556,16 (сто дванадцять тисяч п’ятсот п’ятдесят шість гривень 163 копійок) грн. та судові витрати у сумі 1440,56 грн. (одна тисяча чотириста сорок гривень 56 копійок). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя С.М. Морозов

Дата підписання повного тексту рішення 10.12.2009р.