Рішення № 7042174, 20.10.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 6/46-09-1424-33/31320.10.09 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом підприємства, заснованого на власності об'єднання громадян «Інноваційний виробничо-комерційний центр»Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України»

до відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра»

про зобов'язання виконати умови договору та стягнення пені в розмірі 1 048,37 грн.,

За участю представників сторін:

від позивача: Мезецький М.С. –представник за довіреністю №б/н від 20.06.09;

від відповідача: Пасацький Ю.О. –представник за довіреністю №13-11-12040 від 18.06.09.

встановив :

Підприємство, засноване на власності об'єднання громадян «Інноваційний виробничо-комерційний центр»Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України»звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра»про зобов'язання виконати умови договору та стягнення пені в розмірі 1 048,37 грн.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що між ним та відповідачем укладено договір банківського обслуговування від 20.04.2004 року.

Згідно умов п.2.1.6 договору від 20.04.2004 року відповідач зобов’язаний забезпечувати виконання платіжних документів позивача в строки встановлені цим договором.

Відповідач не виконав умови договору від 20.04.2004 року відносно частини платежів на загальну суму 32012,85 грн.

Відповідач здійснив списання з рахунку позивача коштів, видав банківські виписки, які підтверджують перерахування коштів отримувача, а фактично гроші не перерахував, по платіжним дорученням: №8049 від 14.01.2009 року, №8050 від 15.01.2009 року, №8063 від 22.01.2009 року, №8069 від 30.01.2009 року, №8075 від 06.02.2009 року.

У зв’язку з вищезазначеним позивач звернувся до суду з позовом про зобов’язання відповідача виконати переказ грошових коштів та стягнення пені в розмірі 1048,37 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.03.2009 року відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України порушено провадження у справі №6/46-09-1424.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.04.2009 року справу № 6/46-09-1424 відповідності до ст. 17 Господарського процесуального кодексу України справу спрямовано до Господарського суду м. Києва для розгляду.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.05.2009 року справу прийнято до провадження суддею Мудрим С.М., присвоєно № 6/46-09-1424-33/313, розгляд справи призначено на 25.06.2009 року.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.06.2009 року продовжено строк розгляду справи, розгляд справи відкладено на 15.09.2009 року у зв’язку з неявкою представника позивача в судове засідання.

У судовому засіданні 15.09.2009 року представник позивача через загальний відділ діловодства подав суду уточнення позовних вимог, а в судовому засіданні –документи на виконання вимог ухвали суду від 20.05.2009 року.

Судом оголошено перерву до 20.10.2009 року для надання додаткових доказів по справі.

У судовому засіданні 20.10.2009 року представник позивача через загальний відділ діловодства подав уточнення позовної заяви, відповідно до якого зазначив, що вимоги первинного позову за проходження суттєвого строку втратили актуальність. Позивач здійснив платежі в бюджет та контрагентам з власних рахунків в інших банках. Позивач надав відповідачу нове доручення № 3 від 24.09.2009 року на суму 31000,00 грн., яке прийняте відповідачем, але не виконано. У зв’язку з цим, позивач просить суд зобов’язати відповідача виконати переказ грошових коштів в сумі 31000,00 грн. та стягнути з відповідача на користь позивача суму державного мита в розмірі 85,00 грн. та 102,00 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Представник відповідача факт невиконання платіжного доручення по перерахуванню коштів не заперечував.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі з урахуванням заяви про уточнення.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.04.2004 року між відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра»в особі директора філії ВАТ КБ «Надра»Одеське регіональне управління та Інноваційним виробничо-комерційним центром Одеського обласного товариства інвалідів було укладено договір банківського обслуговування.

Пунктом 5 статті 341 ГК України передбачено, що установи банків забезпечують розрахунки відповідно до законодавства та вимог клієнта, на умовах договору на розрахункове обслуговування. Договір повинен містити реквізити сторін, умови відкриття і закриття рахунків, види послуг, що надаються банком, обов'язки сторін та відповідальність за їх невиконання, а також умови припинення договору.

Відповідно до п.1.1 договору від 20.04.2004 року предметом договору є здійснення банком електронних платежів клієнта шляхом програмно-технічного комплексу міжкомп’ютерного зв’язку «Банк-Клієнт».

Згідно з п.2.1.6 договору від 20.04.2004 року банк зобов’язується забезпечувати виконання платіжних документів, які надійшли в робочі дні, в наступному режимі: платіжні документи, які передані в інтервалі з 8.00 до 16.00 виконуються в поточний банківський день, передані після 16-00 виконуються в наступний банківський день до 10.00.

Як зазначено позивачем, ним було надано відповідачу платіжне доручення № 3 від 24.09.2009 року на суму 31000,00 грн., однак відповідач відмовився прийняти його до виконання як через операціоніста банку так і через платіжну систему «Банк-клієнт»і було прийняте Банком через канцелярію.

Факт прийняття платіжного доручення №3 від 24.09.2009 року до виконання та не виконання його, відповідачем не заперечувався.

Відповідно до ч.1 статті 1089 ЦК України за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Згідно ч. 3 статті 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Статтею 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»передбачено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Відповідно до п. 8.4 статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.

Згідно ч.1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частина 2 статті 193 ГК України передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч.7 статті 193 ГК України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Згідно з ч. 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частини 1 статті 1074 ЦК України передбачає, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Таким чином, враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що відповідач не заперечує факту не перерахування коштів згідно платіжного доручення №3 від 24.09.2009 року на суму 31000,00 грн., а також, що відповідачем порушено умови укладеного з позивачем договору від 20.04.2004 року чим порушено права та інтереси позивача, тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

При розгляді спору по суті судом враховано, що згідно з постановою Правління Національного банку України НБУ № 59 від 10.02.2009 року «Про призначення тимчасової адміністрації у відкритому акціонерному товаристві комерційному банку «Надра»у відповідача призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік - з 10.02.2009 до 10.02.2010, мораторій на задоволення вимог кредиторів банку введено з 10.02.2009 року до 10.08.2009 року, відповідно до постанови Правління Національного банку України від 05.08.2009 року №452 продовжений мораторій на задоволення вимог кредиторів з 11.08.2009 року до 10.02.2010, крім зобов’язань за договорами банківських вкладів (депозитів), договорами банківських рахунків, а також за зобов’язаннями щодо переказу коштів у межах лімітів, установлених тимчасовим адміністратором банку і погоджених Національним банком України.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»мораторій - зупинення виконання банком перед кредиторами та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань.

Згідно з ч.2 статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність»банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

Разом з тим, при розгляді справи судом було встановлено порушення прав позивача внаслідок невиконання банком своїх зобов’язань за договором.

Конституцією України закріплений обов’язок держави забезпечувати захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання (стаття 13), та передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55).

Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 ГК України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов’язку по відновленню порушеного права на порушника.

Таким чином, у разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобов’язаний їх захистити у спосіб передбачений, зокрема, статтею 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України.

Так, пунктом 5 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов’язку в натурі.

Аналогічне положення міститься і у частині 2 статті 20 ГК України, якою встановлено, що права та законні інтереси суб’єктів господарювання та споживачів захищається, зокрема, шляхом присудження до виконання обов’язку в натурі.

Судом також враховано, що частиною 3, пунктом 1 частини 4 статті 80 Закону передбачено, що з дня свого призначення тимчасовий адміністратор має повне та виняткове право управляти банком та зобов’язаний вживати всіх необхідних заходів для приведення діяльності банку в правову та фінансову відповідність із вимогами цього Закону та нормативно-правовими актами Національного банку України з метою захисту інтересів вкладників та інших кредиторів, зокрема, тимчасовий адміністратор має право продовжувати або припиняти будь-які операції банку.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 85 Закону потягом дії мораторію забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення, та вжиття заходів, спрямованих на забезпечення такого стягнення відповідно до законодавства України.

Відтак, виходячи з аналізу зазначених положень норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову шляхом зобов’язання відповідача перерахувати грошові кошти по розрахунковому документу.

При цьому, суд зазначає, що положення законодавства щодо звільнення від відповідальності банків за невиконання або несвоєчасне виконання своїх зобов'язань у разі оголошення мораторію, не звільняють ці банки від обов’язку виконувати зазначені зобов’язання.

Положення про мораторій лише надають можливість банкам відстрочити виконання своїх прострочених зобов’язань, зокрема, перед клієнтами цих банків на час дії мораторію, і забороняють на цей час лише застосування державного примусу щодо реалізації захисту прав та інтересів господарюючих суб’єктів –клієнтів банку.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Підпунктом «а»п. 2 статті 3 Декрету КМ України «Про державне мито»передбачено, що ставка державного мита із заяв, що подаються до господарських судів із позовних заяв немайнового характеру становить 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, відповідно до статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита в розмірі 85,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Зобов’язати відкрите акціонерне товариство Комерційний банк «Надра»(04053, м. Київ, вул. Артема, 15, код ЄДРПОУ 20025456) виконати переказ коштів в розмірі 31000, 00 грн. по платіжному дорученню № 3 від 24.09.2009 року на рахунок ПП «Ринг», код ЄДРПОУ 25421317, рах. № 26003220231 в ВАТ «МТБ»м. Іллічівськ, МФО 328168.

3.Стягнути з відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра»(04053, м. Київ, вул. Артема, 15, код ЄДРПОУ 20025456) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь підприємства, засноване на власності об'єднання громадян «Інноваційний виробничо-комерційний центр»Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України»(юридична адреса: 65028, м. Одеса, вул. Б. Хмельницького, буд. 59, поштова адреса: 65044, м. Одеса, Французький бульвар, 27, стадіон «Динамо», р/р 26003001424001 в ОФ ВАТ КБ «Надра», МФО 328975, код ЄДРПОУ 19052985) витрати по сплаті державного мита в сумі 85 (вісімдесят п’ять) грн. 00 коп. та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                             С.М.Мудрий

Дата підписання повного тексту рішення 03.12.2009 року.