Рішення № 7041903, 08.12.2009, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2009 р. Справа № 3/162-24/72

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Ткаченко І. В., при секретарі Чмихові Ю. А., за участю представника позивача Стасишина І. Д. та представника відповідача Гірак Л. З., у відкритому судовому засіданні розглянув справу за позовом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Виноградівському районі Закарпатської області про відшкодування збитків (зворотної вимоги) за рахунок дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", яку представляє філія "Управління магістральних газопроводів "Прикарпаттрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Виноградівському районі Закарпатської області звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом, в якому ставить питання про відшкодування збитків (зворотної вимоги) в сумі 14144 грн 50 коп. за рахунок ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України", яку представляє філія "Управління магістральних газопроводів "Прикарпаттрансгаз" НАК "Нафтогаз України". Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19 квітня 2006 р., в результаті ДТП за участю належного відповідачу автомобіля під керуванням його ж працівника - Настаса В. В. на робочому місці загинув працівник Виноградівського КП "Автошляхбуд" - потерпілий Рачок П. П. За вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області від 25 квітня 2007 р. у вчиненні цих неправомірних дій визнано винуватим Настаса В. В. і засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України. У зв’язку із зазначеними подіями, в період з 01 квітня 2008 р. по 31 липня 2009 р., відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Виноградівському районі Закарпатської області у встановленому порядку призначило та виплатило особам, які перебували на утриманні потерпілого Рачка П. П., відповідні щомісячні страхові виплати на загальну суму 14144 грн 50 коп. Крім того, в обґрунтування своїх вимог позивач посилається на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 19 червня 2008 р. у справі № 14/89 за участю цих же сторін, згідно якого було задоволено вимоги відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Виноградівському районі Закарпатської області про стягнення з відповідача 97944 грн 59 коп., які виплатив позивач сім’ї потерпілого Рачка П. П. за період з 20 квітня 2006 р. по 31 березня 2008 р.

Ухвалою від 31 жовтня 2009 р. господарський суд Івано-Франківської області (суддя Фрич М. М.) порушив провадження у справі № 3/162.

16 листопада 2009 р., за розпорядженням голови господарського суду Івано-Франківської області дану справу передано на розгляд судді Ткаченко І. В., у зв’язку з чим справі було присвоєно № 3/162-24/72.

В засіданні 17 листопада 2009 р., представником відповідача було подано відзив на позовну заяву; як видно із змісту відзиву, відповідач проти позову заперечує, оскільки вважає, що позивач в обґрунтування своїх вимог безпідставно посилається на норми статей 1187, 1191 глави 82 ЦК України, оскільки відносини, які виникли між позивачем і відповідачем у зв’язку із настанням зазначених у позовній заяві подій є страховими і не врегульовані нормами спеціального законодавства (Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування і Закон України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"), то такі відносини регулюються загальними нормами глави 67 ЦК України (статті 979-999), які в свою чергу не передбачають право страховика, що виплатив страхове відшкодування потерпілій особі за договором загальнообов’язкового державного соціального страхування, вимагати від винної особи відшкодування виплачених застрахованому сум. На підставі ст. 77 ГПК України, в цьому засіданні суд виніс ухвалу про відкладення розгляду справи.

В засіданні 08 грудня 2009 р., представник позивача підтримав позов і, уточнивши його прохальну частину, просив суд винести рішення, яким стягнути з відповідача - ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" на користь позивача 14144 грн 50 коп. Крім того, представник позивача подав суду письмові пояснення на відзив, в яких зазначив свої доводи на спростування викладених у відзиві тверджень. Представник відповідача, в свою чергу, проти позову заперечив з тих підстав, які викладені у відзиві на позов, і просив суд відмовити у його задоволенні.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши й оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

19 квітня 2006 р., приблизно о 17 год. 30 хв., в с. Велика Копаня Виноградівського району Закарпатської області, водій ПМК УМГ "Прикарпаттрансгаз" ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" Настас В. В., на службовому автомобілі УАЗ-31512 під його керуванням, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть працівника Виноградівського КП "Агрошляхбуд" - потерпілого Рачка П. П.

25 квітня 2007 р., вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області (а. с. 117) за вчинення указаних неправомірних дій Настаса В. В. було засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України.

Потерпілий Рачок П. П. був застрахований від нещасного випадку на виробництві згідно статей 8, 10 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". У зв’язку з цим, на підставі положень статей 21, 33, 34 цього ж Закону, відповідними постановами відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Виноградівському районі Закарпатської області членам сім’ї потерпілого Рачка П. П. було призначено ряд виплат, у тому числі одноразові й щомісячні.

Зокрема, на виконання згаданих постанов, за період з 20 квітня 2006 р. по 31 березня 2008 р., позивач виплатив членам сім’ї потерпілого Рачка П. П. таких виплат на загальну суму 97944 грн 59 коп.

19 червня 2008 р., господарським судом Івано-Франківської області у справі № 14/89, за участю тих же сторін, було прийнято рішення про задоволення позову відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Виноградівському районі Закарпатської області та на підставі положень статей 1166, 1172, 1191 ЦК України стягнуто зазначені кошти з юридичної особи - ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України", у філії якої працював Настас В. В. - визнаний винуватим у вчиненні злочину, в результаті якого помер Рачок П. П.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12 серпня 2008 р. це рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Згідно положень ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не підлягають доведенню знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

В період з 01 квітня 2008 р. по 31 липня 2009 р., позивач продовжував виплачувати членам сім’ї потерпілого Рачка П. П. призначені щомісячні виплати. Всього за цей період позивач нарахував і виплатив зазначеним особам - 14144 грн 50 коп., що підтверджується даними відповідних постанов відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Виноградівському районі Закарпатської області (а. с. 22) та виплатних відомостей Виноградівського відділення ощадбанку № 7289 (а. с. 88-97).

Виконавши свої зобов’язання по відшкодуванню шкоди сім’ї потерпілого, завданої джерелом підвищеної небезпеки - автомобілем УАЗ-31512, що належить відповідачу, в результаті неправомірних дій працівника відповідача - Настаса В. В., позивач просить суд стягнути з відповідача 14144 грн 50 коп. збитків, понесених за період з 01 квітня 2008 р. по 31 липня 2009 р., в порядку регресу.

Згідно положень ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Юридична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових обов’язків, що передбачено у ч. 1 ст. 1172 ЦК України.

Джерелом підвищеної небезпеки, як визначено у ч. 1 ст. 1187 ЦК України, є діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням, зокрема, транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє, зокрема, транспортним засобом.

На підставі зазначених положень чинного законодавства, суд приходить до висновку, що у даній справі юридичною особою, яка повинна відповідати за шкоду, завдану внаслідок вчинених Настасом В. В. неправомірних дій джерелом підвищеної небезпеки - автомобілем УАЗ-31512, - є ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України".

Згідно положень ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Зазначеними у ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" положеннями визначено, що страхування від нещасного випадку у тому числі має завдання відшкодування шкоди, пов'язаної з втратою застрахованими особами заробітної плати або відповідної її частини під час виконання трудових обов'язків, надання їм соціальних послуг у зв'язку з ушкодженням здоров'я, а також у разі їх смерті здійснення страхових виплат непрацездатним членам їх сімей.

Наведене означає, що визначена цим Законом діяльність Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у тому числі направлена не те, щоб своєчасно та у повному обсязі відшкодувати завдану певній особі шкоду в процесі її трудової діяльності, тобто незалежно від того чи буде встановлено винну у заподіянні такої шкоди особу.

Таким чином, норми згаданого Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", а також відповідних Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування регулюють відносини, що виникають між застрахованою особою, її роботодавцем - з однієї сторони, та страховиком - Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України - з іншої.

Разом з тим, настання відповідного страхового випадку, у розумінні цього закону, як відповідної події, що настала в результаті дії або бездіяльності певних осіб тощо, крім того, створює й інші, цивільно-правові за своїм характером, суспільні відносини, пов’язані з відповідальністю особи, яка завдала шкоду або на яку законом покладено відповідальність відшкодувати шкоду, за негативні наслідки, що настали для потерпілої особи. Регулювання якимось особливим чином ніж загальними нормами ЦК України (глава 82) таких відносин у випадку можливої участі у них Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України позбавлено будь-якого сенсу, оскільки Фонд в такому випадку є учасником цивільних відносин, які засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Враховуючи, що держава гарантує усім застрахованим громадянам забезпечення прав у страхуванні від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, то Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України несе обов’язок щодо відшкодування завданої шкоди в такому разі повно і своєчасно у будь-якому разі, незалежно від встановлення особи, що завдала шкоду або на яку закон покладає відповідальність за завдання цієї шкоди.

Проаналізувавши викладене, суд прийшов до висновку, що відшкодувавши шкоду згідно покладених державою обов’язків, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України стає учасником цивільно-правових відносин в сфері відповідальності винної у заподіянні шкоди особи. Тобто, у даній справі виконавши свої обов’язки перед сім’єю потерпілого Рачка П. П. позивач не позбавлений права, у випадку встановлення винних осіб, реалізувати своє право як учасника відповідних цивільно-правових відносин, передбачене ст. 1191 ЦК України, тобто право зворотної вимоги (регресу).

Слід відзначити, що у ході розгляду справи, фактично, відповідач не заперечував ні володіння зазначеним джерелом підвищеної небезпеки, ні трудових відносин з особою, винуватою у вчиненні ДТП - Настасом В. В., ні тих обставин, при яких загинув потерпілий Рачок П. П.

Що ж стосується посилань відповідача, які були викладені у відзиві на позов та підтриманні в засіданні його представником, зокрема, що відносини між позивачем - як страховиком і відповідачем як особою, відповідальною за завдані збитки, входять у сферу регулювання норм глави 67 ЦК України (статті 979-999) слід зазначити таке.

Відносини із страхування у даному випадку мали місце між позивачем - як страховиком, потерпілим Рачком П. П. - як застрахованою особою та роботодавцем потерпілого - як страхувальником. При цьому, враховуючи специфіку даних страхових відносин, то вони повністю підпадають під регулювання нормами Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування і Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які є спеціальними по відношенню до загальних норм глави 67 ЦК України. Відповідач, у даному випадку не є учасником відносин страхування у викладеному в позовній заяві сенсі також й з мотивів наведених вище.

На підставі зазначеного, суд вважає, що обґрунтованість позовних вимог знайшла своє підтвердження у ході розгляду справи, розмір заявленої вимоги відповідає фактичним обставинам справи, встановленим під час її розгляду, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 14144 грн 50 коп. збитків, понесених за період з 01 квітня 2008 р. по 31 липня 2009 р. у зв’язку із проведеними виплатами сім’ї потерпілого Рачка П. П., в порядку регресу - підлягає задоволенню.

Державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України суд стягує з відповідача в доход бюджету.

Керуючись статтями 49, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

позов задовольнити;

стягнути з дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, 9/1; ідентифікаційний код 30019801) на користь відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Виноградівському районі Закарпатської області (90300, Закарпатська область, м. Виноградів, пл. Миру, 4, кімн. 55; ідентифікаційний код 25450425): 14144 (чотирнадцять тисяч сто сорок чотири) грн 50 коп.;

в доход державного бюджету з дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, 9/1; ідентифікаційний код 30019801) стягнути 141 (сто сорок одну) грн 45 коп. державного мита;

в доход місцевого бюджету м. Івано-Франківська з дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, 9/1; ідентифікаційний код 30019801) стягнути 236 (двісті тридцять шість) грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя                                                                                                     І. В. Ткаченко

Виготовлено в АС "Діловодство суду"                                                                      рішення підписане 10 грудня 2009 р.

______