Рішення № 7041786, 16.11.2009, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "16" листопада 2009 р. Справа № 15/1279

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді Кравець С.Г.

при секретарі Пастощук О.А.

за участю представників сторін

від позивача: Могильницької І.М. - представника за довіреністю від 15.06.2009р.,

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія "Полісся- Продукт" (м. Житомир)

до Приватного підприємства "ЛК ТД Стимул" (м.Коростень)

про стягнення 11180,40 грн.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 12. 11.2009р. по 16.11.2009р. у відповідності до ст. 77 ГПК України.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 11180,40 грн., серед яких: 8687,22 грн. основного боргу, 1008,19 грн. пені, 868,72 грн. - 10% штрафу, 146,37 грн. - 3 % річних, 469,90 грн. інфляційних.

Відповідно до заяви про уточнення позовних вимог від 20.10.2009р., позивач просив стягнути з відповідача 8687,22грн. основної заборгованості, 1042,47грн. пені, 868,72грн. - 10% штрафу, 146,37грн. - 3% річних, 451,58грн. інфляційних нарахувань.

Представник позивача в судовому засіданні подав заяву про уточнення позовних вимог від 12.11.2009р. відповідно до якої, просить суд стягнути з відповідача 8687,22грн. основної заборгованості, 1008,19грн. пені, 868,72грн. - 10% штрафу, 146,37грн. - 3% річних, 451,58грн. - інфляційних нарахувань.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи передбачене ст. 22 ГПК України право позивача на зменшення розміру позовних вимог, вказана заява не суперечить вимогам чинного законодавства України та не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів та приймається судом. Розгляд справи здійснюється з урахуванням поданих змін.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 12.11.2009р. підтримав у повному обсязі.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, письмових заперечень не подав, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином рекомендованою кореспонденцією за адресою: 11500, Житомирська область, м.Коростень, вул. Київська, 21 Б, кв. 62, що підтверджується реєстром відправки рекомендованої кореспонденції господарського суду Житомирської області.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 13.02.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія "Полісся-Продукт" (позивач у справі) та Приватним підприємством "ЛК ТД Стимул" (відповідач у справі) було укладено договір № 38454, відповідо з п. 1.1 якого постачальник (позивач) зобов'язується поставити, а покупець (відповідач)прийняти товар та оплатити його, в термін зазначений у договорі або в рахунку-фактурі чи видатковій накладній, які є невід'ємною частиною цього договору (а.с. 8).

Предметом поставки є товари, зазначені в рахунку-фактурі, накладній (п.1.2 договору).

На виконання умов договору, позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 9731,64грн., що підтверджується видатковими накладними: №РН-0002155 від 05.01.2009р. на суму 5647,34грн., № РН-0002159 від 05.01.2009р. на суму 983,11грн., № РН-0002164 від 05.01.2009р. на суму 465,66грн., № РН-0002169 від 05.01.2009р. на суму 973,40грн., № РН-0002174 від 05.01.2009р. на суму 85,32грн., №РН-0002194 від 05.01.2009р. на суму 197,80грн., № РН-0002197 від 05.01.2009р. на суму 1379,01грн. (а.с.10-19).

Пунктом 3.3 договору №38454 від 13.02.2008р. сторони погодили, що покупець зобов'язується перерахувати кошти за товар в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок або внести в касу підприємства постачальника не пізніше 21 днів з часу прийомки товару.

За таких обставин, відповідач мав провести розрахунки в строк до 26.01.2009р. Проте, у встановлений строк відповідач зобов'язання щодо проведення розрахунків за отриманий товар в повному обсязі не виконав.

На час звернення позивача з позовом до господарського суду відповідачем було сплачено 1044,42грн. Як вбачається з довідки ТОВ ТК "Полісся-Продукт" від 11.11.2009р. № 598, зазначені кошти позивачем були зараховані в рахунок часткового погашення заборгованості за отриманий товар по видатковій накладній № РН-0002155 від 05.01.2009р. (а.с.50).

Таким чином, на час розгляду справи, непогашеною залишилась заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар в сумі 8687,22грн.

Факт наявності заборгованості в сумі 8687,22грн. підтверджується підписаним представниками сторін та скріпленим печатками підприємств актом звірки розрахунків (а.с.49).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 8687,22грн. основної заборгованості є правомірними.

Крім суми основного боргу, позивач просить суд стягнути з відповідача 1008,19грн. пені, 868,72грн. - 10% штрафу, 146,37грн. - 3% річних та 451,58грн. інфляційних нарахувань (а.с.51-52).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не виконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Пунктом 6.3 договору № 38454 від 13.02.2008р. передбачено, що у випадку несвоєчасного (неповного) розрахунку за товар, постачальник має право вимагати від покупця сплати пені за кожен день прострочки платежу, розмір якої не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

У разі несвоєчасного погашення боргу покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 10% від суми заборгованості за весь час її прострочки (п. 6.4 договору).

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 1008,19грн. нараховану за період з 27.01.2009р. по 27.07.2009р. залишок заборгованості в сумі 8687,22грн. Згідно до обґрунтованого розрахунку суду, правомірним є нарахування пені, за визначений позивачем період, в сумі 1019,14грн. За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 1008,19грн. підлягають задоволенню, оскільки заявлена сума є меншою ніж обґрунтовано нарахована.

Позовні вимоги в частині стягнення 10% штрафу в сумі 868,72грн., нараховані у відповідності до п. 6.4 договору № 38454 від 13.02.2008р., є правомірними та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наведений позивачем у заяві про уточнення позовних вимог від 12.11.2009р. розрахунок інфляційних нарахувань та 3% річних (а.с.51-52), господарський суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 451,58грн. інфляційних нарахувань, нарахованих за період з лютого 2009р. по серпень 2009р. на суму заборгованості 8687,22грн., та 146,37грн. - 3% річних, нарахованих за період з 28.01.2009р. по 20.08.2009р. ( 205 днів) на суму заборгованості 8687,22грн., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стаття 33 ГПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позовні вимоги не оспорив, доказів сплати заборгованості у повному обсязі суду не надав.

Враховуючи наведене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 8687,22грн. основного боргу, 1008,19грн. пені, 868,72грн. - 10% штрафу, 146,37грн. - 3% річних та 451,58грн. інфляційних нарахувань обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

На підставі ст.ст. 509, 525, 526, ч. 2 ст. 625 ЦК України, ч. 1 ст.173, ч. 1 ст. 193 ГК України та керуючись ст. ст. 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "ЛК ТД Стимул" (11500, Житомирська область, м.Коростень, вул. Київська, 21 Б, кв. 62, ідентифікаційний код 35299157)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія "Полісся-Продукт" (10001, м.Житомир, вул. Кооперативна, 12, ідентифікаційний код 32265298):

- 8687,22 грн. основного боргу;

- 1008,19грн. пені;

- 868,72грн. - 10% штрафу;

- 146,37грн. - 3% річних;

- 451,58грн. інфляційних нарахувань;

- 111,62грн. витрат по сплаті державного мита;

- 235,61грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Кравець С.Г.

Віддрукувати:

1 - до справи,

2,3 - сторонам